Образец заяви щодо судового провадження з урахуванням ЗУ Про захист прав споживачів


Recommended Posts

Сейчас начинается практика, когда суды начинают отфутболивать заемщиков (оставлять заявы без движения, отказывать).

С различными формулировками:

Например:

"Посилання позивача на ЗУ "Про захист прав споживачів" є безпідставним, оскільки позивач оспорює кредитний договір"

Или начинают считать госпошлину по-полной :lol: , т.е. не освобождают от уплаты гос.пошлины на основании 22 статьи ЗУ О защите прав потребителей.

Короче, начинают воспринимать узагальнення как нормативно - правовой акт.

Наша задача объяснить судам, что ЗУ "О защите прав потребителей" очень даже применим к нашим кредитным договорам (потребительские, ипотечные кредиты и пр.).

Как минимизировать такие отказы? Вот и набросал я небольшое обоснование/заяву, т.е. сделал некую правовую привязку ЗУ о ЗПП к кредитным договорам, искам.

Можно использовать как отдельную заяву, можно как часть иска (мотивируя), чтобы упредить подобный отказ суда.

Конечно, в нашей неправовой стране и это может не помочь. Но все же. Спасибо всем участникам в составлении ее.

До Апеляційного суду __________________

Від ___________________________

Адреса для листування:

______________________

Справа № _______________

Головуючий у 1 інстанції _________________

Суддя судової палати ____________________

ЗАЯВА

В Ухвалі апеляційного суду від ______________року зазначено, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки ця скарга в частині оплати судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 297 ЦПК України. В зв’язку з цими обставинами та відповідно до вимог ст.. 121 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Кредитний договір (надання інформації перед укладанням його, його подальше виконання) та Додаток № 1 до Кредитного договору підпадає під поняття договору згідно з яким надається певна банківська послуга на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб) в ході здійснення нею підприємницької діяльності, з другої сторони.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Про те, що оспорюваний кредитний договір та суть позову та апеляційної скарги стосується Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено і п.1.1 та 1.2 Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»

(Цитата постанови)

1.1. Ці Правила розроблено відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів (далі - кредитні договори), запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

1.2. Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

(Кінець цитати постанови)

В листі Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 Національний Банк додатково зауважив про необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» навіть і до видання вищезазначених Правил

(Цитата листу)

У зв'язку зі зверненнями окремих банків щодо практичного застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808, Національний банк України повідомляє наступне.

При підготовці Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила) Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV), безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року.

Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

(Кінець цитати листу)

Тобто цим листом НБУ зауважив банкам, що безумовне виконання ЗУ «Про захист прав споживачів» банки повинні були робити ще з 2005 року, а ця постанова має на меті лише встановлення єдиного порядку надання інформації при укладанні кредитних договорів. Тобто навіть і без її існуванні в обов’язку банків було застосування вищезазначеного закону при кредитуванні споживачів фінансових послуг.

А в листі від 19.01.2006 р. N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"» НБУ також націлив банки на виконання ЗУ «Про захист прав споживачів»

(Цитата листу)

Повідомляємо, що 1 грудня 2005 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів", яким Закон України "Про захист прав споживачів" викладено в новій редакції. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Звертаємо увагу на те, що нормами статті 11 цього Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (у тому числі при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти на придбання продукції. Зокрема, встановлено вимоги щодо письмової форми таких договорів, визначено обсяг інформації, яку кредитодавець (у тому числі банк) має право вимагати від позичальника (споживача) з метою перевірки платоспроможності останнього, на кредитодавця покладено обов'язок доведення факту передання позичальнику (споживачу) оригіналу такого договору, а також врегульовано інші аспекти відносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору.

(кінець цитати листу)

Листи Національного Банку не є нормативно правовими актами, вони не можуть сприйматися як законодавчі документи, але вони можуть сприйматися як свідчення та відомості уповноваженого органу, що регламентує діяльність банківських установ зокрема при наданні фінансових послуг, кредитуванні. Тобто Національний Банк України сам встановив необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» ще з 1 грудня 2005 року.

Аналогічної точки зори додержується й Пленум Верховного Суду України, який у п. 2 Постанови № 5 від 12.04.1996 р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначив, що “Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, необхідне також якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Отже встановлено, що укладений кредитний договір (іпотечний договір) підпадає під силу дії приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а суть Апеляційної скарги також позовна заява в суді першої інстанції містить саме оспорювання неправомірних дій Відповідача, що пов’язані з порушенням прав споживача, тобто порушення приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

Попередня сплата державного мита була виконана помилково.

На підставі ст..ст.13, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України , -

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення ___________________

2. Задовольнити апеляційні вимоги, що зазначені в апеляційній скарзі;

3. На підставі ст.. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнити від сплати державного мита;

4. Дану заяву долучити до справи.

«_____» ____________ 2010 р. _____________

Додатки:

1. Документ, що посвідчує сплату інформаційно-технічного забезпечення;

Link to comment
Share on other sites

я не спец но из всего этого мне кажется что исходя из обстановки на поле боя а оно так и есть ,

поскольку против наших законных требовании виставили тяжолую артилерию .но во всем этом есть большое но.

вспомнте историю как форсировался денпр . там был задеиствован хитрый маневр с выставлением макетов !!

так вот мой замечания .

каждый когда пишет иск ращитывает на то что суд приймет во внимание и понимание ,все оборачивается так что они понимают когда вынимают . лирика действительности .

предлагаю другой подход . после шапки и обстоятельств в иск надо вносить такую тему ( я назуву ее обрезание)

смысл сразу поставить суд врамки ведения дела ,а именно из апеляционной заявы прекрасно получается основание расматривать иск только в русле ЗУ ЗПС. НО это не все суд может ссылатся но письма и рекомендации и тупо расматривать дело оперируя толькоими .поэтому необходимо исключить возмодность подхода к ним как к законным . была хорошая заметка о определении НБУ зкак законотворческий орган из которого он никто и никак и эго полномочия давать лицензии сагласно закона и регулировать деятельность только банков и также у него определены инструменты управления и регулирования ими .Что самое главное что не НБУ выдает законы и регулирует их и трактует их на свой лад ,а подчиняется им и обязан выполнять их .

следующий шаг это дать онять суду что он не обязан расматривать письма и постановы как ЗУ

исходя из его места а эго место это отдельно выделенная деятельность которая регулируется КУ и ЗУ

ну и после поставить суд на место тоесть определить по каким законам должно расматриватся дело исходя из присяги ,обязанностей и ответвенности за нарушения посадовои особы.

И только после такого не короткого вступления определять суть иска .

смысл этой моей писанины в том чтобы суд вел дело в строго определенном русле только законы и никаких писем и постанов суд должен руководствоватся КУ и ЗУ что подтверждает основа основ судоустройства это ПРИСЯГА и обязанность судьи ст.6 . что касаемо постанов то это внутреннее дело банка и НБУ посто нефиг трогать их огород там тещин гриб растет. все что нам нужно есть в законах . к томуже можно обгадить НБУ как господаря которий двысмысленно видает постановы и не придержывается положениям законов которыми регулируется его деятельнось представить его как осрбу которае работает с оманой

Link to comment
Share on other sites

Сейчас начинается практика, когда суды начинают отфутболивать заемщиков (оставлять заявы без движения, отказывать).

С различными формулировками:

Например:

"Посилання позивача на ЗУ "Про захист прав споживачів" є безпідставним, оскільки позивач оспорює кредитний договір"

Или начинают считать госпошлину по-полной :lol: , т.е. не освобождают от уплаты гос.пошлины на основании 22 статьи ЗУ О защите прав потребителей.

Короче, начинают воспринимать узагальнення как нормативно - правовой акт.

Наша задача объяснить судам, что ЗУ "О защите прав потребителей" очень даже применим к нашим кредитным договорам (потребительские, ипотечные кредиты и пр.).

Как минимизировать такие отказы? Вот и набросал я небольшое обоснование/заяву, т.е. сделал некую правовую привязку ЗУ о ЗПП к кредитным договорам, искам.

Можно использовать как отдельную заяву, можно как часть иска (мотивируя), чтобы упредить подобный отказ суда.

Конечно, в нашей неправовой стране и это может не помочь. Но все же. Спасибо всем участникам в составлении ее.

До Апеляційного суду __________________

Від ___________________________

Адреса для листування:

______________________

Справа № _______________

Головуючий у 1 інстанції _________________

Суддя судової палати ____________________

ЗАЯВА

В Ухвалі апеляційного суду від ______________року зазначено, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки ця скарга в частині оплати судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 297 ЦПК України. В зв’язку з цими обставинами та відповідно до вимог ст.. 121 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»

Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Кредитний договір (надання інформації перед укладанням його, його подальше виконання) та Додаток № 1 до Кредитного договору підпадає під поняття договору згідно з яким надається певна банківська послуга на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб) в ході здійснення нею підприємницької діяльності, з другої сторони.

У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Про те, що оспорюваний кредитний договір та суть позову та апеляційної скарги стосується Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено і п.1.1 та 1.2 Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»

(Цитата постанови)

1.1. Ці Правила розроблено відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів (далі - кредитні договори), запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

1.2. Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

(Кінець цитати постанови)

В листі Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 Національний Банк додатково зауважив про необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» навіть і до видання вищезазначених Правил

(Цитата листу)

У зв'язку зі зверненнями окремих банків щодо практичного застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808, Національний банк України повідомляє наступне.

При підготовці Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила) Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV), безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року.

Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

(Кінець цитати листу)

Тобто цим листом НБУ зауважив банкам, що безумовне виконання ЗУ «Про захист прав споживачів» банки повинні були робити ще з 2005 року, а ця постанова має на меті лише встановлення єдиного порядку надання інформації при укладанні кредитних договорів. Тобто навіть і без її існуванні в обов’язку банків було застосування вищезазначеного закону при кредитуванні споживачів фінансових послуг.

А в листі від 19.01.2006 р. N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"» НБУ також націлив банки на виконання ЗУ «Про захист прав споживачів»

(Цитата листу)

Повідомляємо, що 1 грудня 2005 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів", яким Закон України "Про захист прав споживачів" викладено в новій редакції. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Звертаємо увагу на те, що нормами статті 11 цього Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (у тому числі при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти на придбання продукції. Зокрема, встановлено вимоги щодо письмової форми таких договорів, визначено обсяг інформації, яку кредитодавець (у тому числі банк) має право вимагати від позичальника (споживача) з метою перевірки платоспроможності останнього, на кредитодавця покладено обов'язок доведення факту передання позичальнику (споживачу) оригіналу такого договору, а також врегульовано інші аспекти відносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору.

(кінець цитати листу)

Листи Національного Банку не є нормативно правовими актами, вони не можуть сприйматися як законодавчі документи, але вони можуть сприйматися як свідчення та відомості уповноваженого органу, що регламентує діяльність банківських установ зокрема при наданні фінансових послуг, кредитуванні. Тобто Національний Банк України сам встановив необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» ще з 1 грудня 2005 року.

Аналогічної точки зори додержується й Пленум Верховного Суду України, який у п. 2 Постанови № 5 від 12.04.1996 р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначив, що “Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, необхідне також якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Отже встановлено, що укладений кредитний договір (іпотечний договір) підпадає під силу дії приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а суть Апеляційної скарги також позовна заява в суді першої інстанції містить саме оспорювання неправомірних дій Відповідача, що пов’язані з порушенням прав споживача, тобто порушення приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

Попередня сплата державного мита була виконана помилково.

На підставі ст..ст.13, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України , -

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення ___________________

2. Задовольнити апеляційні вимоги, що зазначені в апеляційній скарзі;

3. На підставі ст.. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнити від сплати державного мита;

4. Дану заяву долучити до справи.

«_____» ____________ 2010 р. _____________

Додатки:

1. Документ, що посвідчує сплату інформаційно-технічного забезпечення;

Хорошая апелляционная жалоба, но это, по моему, когда суд первой инстанции требует судовий збор и можно обратиться в апелляцию, но когда этого хочет апел. суд - я не знаю кому пожаловаться, ждать кассации - вступит в силу решение апелляции. ????
Link to comment
Share on other sites

Хорошая апелляционная жалоба, но это, по моему, когда суд первой инстанции требует судовий збор и можно обратиться в апелляцию, но когда этого хочет апел. суд - я не знаю кому пожаловаться, ждать кассации - вступит в силу решение апелляции. ????

Нет это не апелляционная жалоба на суд первой инстанции.

Это обоснование для апелляции, чтобы они учли 22 статью ЗУ о ЗПП.

Т.е. обычная заява (это не скарга) в апелционный.

А если уже откажут, тогда через касацию. Простоя им кинул 8-50 судебного сбора, они скорее всего не стали разбираться с 22 статьей и написали, что мол мало заплатил. Вот я им и написал обоснование.

Просто суд первой инстанции мне не начислял сумашедших сборов.

А апеляшка вдруг решила.

Вот я им и написал, что , мол, не балуйтесь.

Link to comment
Share on other sites

  • 4 weeks later...

Додаткове обґрунтування щодо застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» при вчиненом правочині

В позовної заяві є посилання на Закон України «Про захист прав споживачів», в якості додаткового обґрунтування, що взаємовідносини між Відповідачем та Позивачем регламентуються і підпадають під дії цього закону вважаю зазначити наступне:

Кредитний договір № 0000000 від 00.00.0000 р. (надання інформації перед укладанням його, його подальше виконання) та Додаток № 1 до Кредитного договору підпадає під поняття договору згідно з яким надається певна банківська послуга на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб) в ході здійснення нею підприємницької діяльності, з другої сторони. У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Більш того Закон чітко визначає терміни, що прямо вказують на те, що вони стосуються безпосередньо кредитних відносин між Позивачем та Відповідачем:

(Цитата закону)

«7) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і

продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за

яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного

правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком,

квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий

документ);

14) нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька

діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та

іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну

поведінку споживача щодо продукції;

17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі)

споживачеві певного визначеного договором матеріального чи

нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним

замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що

виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення

суспільних потреб;

22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє,

використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для

особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою

діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

23) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем

(банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання

продукції;

(Кінець цитати закону)

Додаткове підтвердження, що правочин між Позивачем та Відповідачем повинен бути регламентованим законодавством про захист прав споживачів знаходиться в ЗУ " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг "

(Цитата закону)

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту

інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення

діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових

послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у

фінансовому секторі України. (Преамбула закону)

ст. 1.

1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до

закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші

послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у

випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного

реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ

належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії,

довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального

пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші

юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання

фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші

послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг;

3) фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику

юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;

5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що

здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за

рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і

за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою

отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових

активів;

Стаття 4. Фінансові послуги

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах

фінансового кредиту;

(Кінець цитати закону)

Про те, що оспорюваний кредитний договір та суть позову стосується Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено і п.1.1 та 1.2 Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»

(Цитата постанови)

1.1. Ці Правила розроблено відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів (далі - кредитні договори), запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

1.2. Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

(Кінець цитати постанови)

В листі Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 Національний Банк додатково зауважив про необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» навіть і до видання вищезазначених Правил

(Цитата листу)

У зв'язку зі зверненнями окремих банків щодо практичного застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808, Національний банк України повідомляє наступне.

При підготовці Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила) Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV), безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року.

Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

(Кінець цитати листу)

Тобто цим листом НБУ зауважив банкам, що безумовне виконання ЗУ «Про захист прав споживачів» банки повинні були робити ще з 2005 року, а ця постанова має на меті лише встановлення єдиного порядку надання інформації при укладанні кредитних договорів. Тобто навіть і без її існуванні в обов’язку банків було застосування вищезазначеного закону при кредитуванні споживачів фінансових послуг.

А в листі від 19.01.2006 р. N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"» НБУ також націлив банки на виконання ЗУ «Про захист прав споживачів»

(Цитата листу)

Повідомляємо, що 1 грудня 2005 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів", яким Закон України "Про захист прав споживачів" викладено в новій редакції. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Звертаємо увагу на те, що нормами статті 11 цього Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (у тому числі при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти на придбання продукції. Зокрема, встановлено вимоги щодо письмової форми таких договорів, визначено обсяг інформації, яку кредитодавець (у тому числі банк) має право вимагати від позичальника (споживача) з метою перевірки платоспроможності останнього, на кредитодавця покладено обов'язок доведення факту передання позичальнику (споживачу) оригіналу такого договору, а також врегульовано інші аспекти відносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору.

(кінець цитати листу)

Листи Національного Банку не є нормативно правовими актами, вони не можуть сприйматися як законодавчі документи, але вони можуть сприйматися як свідчення та відомості уповноваженого органу, що регламентує діяльність банківських установ зокрема при наданні фінансових послуг, кредитуванні. Тобто Національний Банк України сам встановив необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» ще з 1 грудня 2005 року.

Аналогічної точки зори додержується й Пленум Верховного Суду України, який у п. 2 Постанови № 5 від 12.04.1996 р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначив, що “Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, необхідне також якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Отже встановлено, що укладений кредитний договір (іпотечний договір) підпадає під силу дії приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а суть Апеляційної скарги також позовна заява в суді першої інстанції містить саме оспорювання неправомірних дій Відповідача, що пов’язані з порушенням прав споживача, тобто порушення приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

На підставі ст..ст.13, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України , -

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення ___________________

2. Задовольнити апеляційні вимоги, що зазначені в апеляційній скарзі;

3. На підставі ст.. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнити від сплати державного мита;

4. Дану заяву долучити до справи.

«_____» ____________ 2010 р. _____________

Еще раз подчеркиваю, это не апелляционная жалоба. Это обоснование для апелляции. Можно воткнуть в саму апеляционную жалобу, можно отдельным заявлением, когда, например, прислали ухвалу об оставлении без движения до устранения недостатков (оплатить судебный сбор).

Эту аргументацию можно воткнуть и в суд первой инстанции и в касацию.

У меня вариант прошел.

Апелляционную жалобу приняли без судебного сбора. Хотя прислали Ухвалу оплатить судебный сбор (сумма приличная). Я им написал отдельное такое заявление- прошло все на ура.

Правда еще по обращению граждан их покритиковал перед этим. :P

Link to comment
Share on other sites

  • 5 weeks later...

У меня вариант прошел.

Апелляционную жалобу приняли без судебного сбора. Хотя прислали Ухвалу оплатить судебный сбор (сумма приличная). Я им написал отдельное такое заявление- прошло все на ура.

Правда еще по обращению граждан их покритиковал перед этим

.

Нажаль у мене не пройшов.

Апеляційна інстанція бажала щоб були сплачені і мито і ІТЗ (сплатив ІТЗ 120 грн). Як результат, ап.скаргу-вважати не поданою та повернутою.

Link to comment
Share on other sites

Нажаль у мене не пройшов.

Апеляційна інстанція бажала щоб були сплачені і мито і ІТЗ (сплатив ІТЗ 120 грн). Як результат, ап.скаргу-вважати не поданою та повернутою.

Обжалуйте, инициируйте привлечение судьи к ответственности.

Чтоб на будущее боялись.

Link to comment
Share on other sites

Обжалуйте, инициируйте привлечение судьи к ответственности.Чтоб на будущее боялись.

Обовязково!!!

привлечение судьи к ответственности

Що Ви маєте на увазі?

Link to comment
Share on other sites

Обовязково!!!

Що Ви маєте на увазі?

я сегодня искал эту ветку и на нашол так вот к этому тексту нашол определение причины по которой суди требуют оплату держмыта щас найду и перекину
Link to comment
Share on other sites

Обовязково!!!

Що Ви маєте на увазі?

я сегодня искал эту ветку и на нашол так вот к этому тексту нашол определение причины по которой суди требуют оплату держмыта щас найду и перекину

вот кажись нашол причину , из узагальнення

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

тоесть надо обеспечить обоснование на то что всу не мог дделать его ,а суды тыпо принимать его как отче наш

либо , ЧТО ЭТО ЗА спеціальне законодавство в системі кредитування.[/ и с чем его едят ?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1851

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry21516

эти ветки надо совместить

поднят один итотже вопрос!!!!!!

Link to comment
Share on other sites

я сегодня искал эту ветку и на нашол так вот к этому тексту нашол определение причины по которой суди требуют оплату держмыта щас найду и перекину

вот кажись нашол причину , из узагальнення

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

тоесть надо обеспечить обоснование на то что всу не мог дделать его ,а суды тыпо принимать его как отче наш

либо , ЧТО ЭТО ЗА спеціальне законодавство в системі кредитування.[/ и с чем его едят ?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1851

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry21516

эти ветки надо совместить

поднят один итотже вопрос!!!!!!

Да, при написании этой аргументации именно эту фразу судов я и учел, т.е. шел от обратного. Ведь эта фраза взята из Узагальнення.

Поэтому и написал, что я обжалую именно действия ответчика, которые были им выполнены или не выполнены перед заключением договора. при предоставлении или не предоставлении информации. На это тоже надо давить.

Link to comment
Share on other sites

Да, при написании этой аргументации именно эту фразу судов я и учел, т.е. шел от обратного. Ведь эта фраза взята из Узагальнення.

Поэтому и написал, что я обжалую именно действия ответчика, которые были им выполнены или не выполнены перед заключением договора. при предоставлении или не предоставлении информации. На это тоже надо давить.

вот что я накопал

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть

бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень

законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для

цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства

про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому

разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право

споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується

свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним

волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може

відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець

нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у

нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або

виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій

відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням)

сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником

якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)

обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної,

достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною,

неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником

якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством,

здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує

питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за

позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

тоисть : мне кайтся ЧТО

в самой шапке позова надо автоматом прописывать такие строчки

з застосуванням головного закону України Конституции ст.------(статьями добавить о ГоРаНтИи защите прав громодянГОСУДАРСТВОМ :lol:)

та похидного з Констітуции ЗУ"Про захист прав споживачив"

ст.21 п (и касательно каких пунктов, в моем случае єто ) 2;3;5;6;7, та ст. 22 п. 1;2;3

та постанови КМУ----------------

звільнено від сплати держмита .

ну и подкрепить заявои обгрунтуванням в него также вставить конституцию

зачем вставлять конституцию ! да дело в том что суд давал присягу именно ей и закону ( Законов валом там чорт ногу сломит, а она одна!! )что в обяз надо напомнить

в самом иске и суд не может ее как трактовать еена свой умысел так и переступать ее положения мотивируя

узагальнеям

если есть возможность сделайте поправки чтоб оно носило не просительный А требовательный характер

основываясь НА конституцию

(если смотреть на последнее что было враде относительно увольнений за нарушение присяги о чом им также надо напоминать ,то это выход) они используют наши ошибки забывая что суд обязан защищять согласно тойже пресловутой которой они шось давали Вродебы когдато :P

Link to comment
Share on other sites

Ну, попробуй, напомни им про присягу :)

Просто интересно, что с этого выйдет. ;)

Ст. 21 п.2,4,5,7 - пожходят, остальное - ерунда.

ст. 22 в судах рулит - нада только её указывать на шапке иска.

Link to comment
Share on other sites

Ну, попробуй, напомни им про присягу :)

Просто интересно, что с этого выйдет. ;)

Ст. 21 п.2,4,5,7 - пожходят, остальное - ерунда.

ст. 22 в судах рулит - нада только её указывать на шапке иска.

спасибо ,но меня интересует в что из конституции можно привязать увы я в ней слаб
Link to comment
Share on other sites

Ну, попробуй, напомни им про присягу :)

Просто интересно, что с этого выйдет. ;)

Ст. 21 п.2,4,5,7 - пожходят, остальное - ерунда.

ст. 22 в судах рулит - нада только её указывать на шапке иска.

вот что надо писать в шапке иска : плясать с конституции чтоб судьи не снами спорили а с тем чему давали ПРИСЯГУ ну и был вопрос по поводу присяги так я так и делаю!! в днепре и в голосеевском Лежит!!

вот ст скоторых начинать

Конституція:

Стаття 42 Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

спасибо векту за текст

и в конечном итоге

Відповідно до головного закону України Конституции ст. 21, 42, 55

та похидного з статей Констітуции України ,ЗУ"Про захист прав споживачив"

ст.21 п 2;3;5;6;7 та ст. 22 п. 1;2;3 ,

а також п.10 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»

відповідно до ЗУ «Захист прав споживачів»

звільнено від сплати держмита .

ну и подкрепить заявои обгрунтуванням в него также вставить конституцию

подкрепить можно используя

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry21601

смотрите мож что не так

Link to comment
Share on other sites

Ну, попробуй, напомни им про присягу :)

Просто интересно, что с этого выйдет. ;)

Ст. 21 п.2,4,5,7 - пожходят, остальное - ерунда.

ст. 22 в судах рулит - нада только её указывать на шапке иска.

Как видите не везде рулит.

И , мне кажется, не в шапке дело.

Многие судьи начинают читать с требований- после слов ПРОШУ.

Что ж там просит истец?

А потом, если прошения устраивают, тогда и могут одним глазком взглянуть на сам иск (жалобу).

А вообще, если не приняли заяву и в ней есть оспаривание неправомерных действий вопреки ЗУ о Защите прав потребителей, т.е. иск (жалоба) связана с ЗУ о ЗПП - это очень даже выигрышное дело в Евросуде.

Лишили правосудия.

Link to comment
Share on other sites

К сожалению, В Постанове №5 ВСУ сказано:"Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг)."

Именно на этом был сделан акцент в одном судебном решении. Судья сказал,что ипотечный кредит - это не является побутовими потребами громадян, а значит ЗУ про захист прав споживачив нельзя применять.

Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...

Спасибо за заявление, вот и мне пришла ухвала, что мой иск не подпадает под ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів цитирую: "оскільки судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є договірними і не регулюються даним законом." И шо что договорные?! А к конце ухвали "Ухвала оскарженню не підлягає"- интересно с каких єто делов, если данная ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі 2) п.1 ст324 ЦПКУ... или оскаржувати можно ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою?!

Link to comment
Share on other sites

Спасибо за заявление, вот и мне пришла ухвала, что мой иск не подпадает под ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів цитирую: "оскільки судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є договірними і не регулюються даним законом." И шо что договорные?! А к конце ухвали "Ухвала оскарженню не підлягає"- интересно с каких єто делов, если данная ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі 2) п.1 ст324 ЦПКУ... или оскаржувати можно ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою?!

Думаю, можно все равно обжаловать. А потом восстановить сроки подачи жалобы/заявы.

У меня ВССУГД принял без оплаты пошлины.

Link to comment
Share on other sites

Думаю, можно все равно обжаловать. А потом восстановить сроки подачи жалобы/заявы.

У меня ВССУГД принял без оплаты пошлины.

Вы имеете ввиду, что сначала я отправляю вашу заяву в аппеляцию, а если суд все равно стоит на своем, и т.к. я не устранила недостатки, то ап.скаргу мне возвращает, и я тогда в касационном порядке оспариваю ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою. Если касация говорит, что я не права, то я оплачиваю суд сбор, пишу заяву про восстановление сроков и подаю ап.скаргу снова, а если касация говорит, что аппеляция не права, то таже заява про востановление сроков и новая подача ап скарги?! так?!

Link to comment
Share on other sites

Спасибо за заявление, вот и мне пришла ухвала, что мой иск не подпадает под ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів цитирую: "оскільки судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є договірними і не регулюються даним законом." И шо что договорные?! А к конце ухвали "Ухвала оскарженню не підлягає"- интересно с каких єто делов, если данная ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі 2) п.1 ст324 ЦПКУ... или оскаржувати можно ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою?!

Антонина на каком основании вы подавали?

подавайте на недействительность и все!!!

это неимущественный спор платите 8,50.

и спите спокойно.

Я сейчас делаю просто подаю два иска в разные суды одинаковые в одном точно принимают, а если время не поджимает, то подаю в один и тот же суд два раза, если первый раз возвращают, со второго обычно принимают.

Link to comment
Share on other sites

Вы имеете ввиду, что сначала я отправляю вашу заяву в аппеляцию, а если суд все равно стоит на своем, и т.к. я не устранила недостатки, то ап.скаргу мне возвращает, и я тогда в касационном порядке оспариваю ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою. Если касация говорит, что я не права, то я оплачиваю суд сбор, пишу заяву про восстановление сроков и подаю ап.скаргу снова, а если касация говорит, что аппеляция не права, то таже заява про востановление сроков и новая подача ап скарги?! так?!

Да, но думаю, до этого не дойдет.

Если судам хорошо обосновать, ну не попрут они...

Т.е. не дойдет дело до касации, обжалования ухвалы.

Link to comment
Share on other sites

Спасибо за заявление, вот и мне пришла ухвала, что мой иск не подпадает под ст.22 ЗУ Про захист прав споживачів цитирую: "оскільки судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами, є договірними і не регулюються даним законом." И шо что договорные?! А к конце ухвали "Ухвала оскарженню не підлягає"- интересно с каких єто делов, если данная ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі 2) п.1 ст324 ЦПКУ... или оскаржувати можно ухвалу про залишення заяви не поданою та повернутою?!

в иске 3 лицом без самостийних вимог привлекаете "споживачей" и тогда 100% примут иск без мита и по всем инстанциям с ними пойдете.
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи