perevidin

Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

36 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      32
    • Нет
      4
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      33
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Подскажите Пожалуйста, как же правильно бороться с единственным состряпанным банком доказательством (мемориальным ордером) того, что кредит в валюте, получен путем перечисления на счет?

P/s, у банка больше нет доказательств получения кредита в валюте, не заяв, не квитанций.

Только заявлением о фальшивости доказательства получения Вами кредита (ч.2 ст.185 ГПК Украины).

Как в Вашем случае иностранная валюта была списана с текущего счета? По Вашему распоряжению или в порядке договорного списания? Соблюдался ли порядок договорного списания?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&view=findpost&p=46006 сообщение #2358 2.2.2012 10:16

 

Якою валютою Ви реально розрахувались за квартиру (автомобіль) з продавцем?

В якій валюті: іноземній чи національній?

Яка банківська послуга і в якій валюті Вами реально була спожита?

Який реальний кредитний ресурс був наданий банком та синхронно спожитий Вами?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&view=findpost&p=55001 сообщение #3321 20.5.2012 22:23

Вам обязаны были предоставить финансовую услугу (ст.901 ГК) в виде кредита (ст.1054 ГК) или выполнить работу (ст.837 ГК) по созданию (оформлению) мемориального валютного ордера?

Какую услугу Вы реально потребили?

Вы обязаны принимать от банка какие-либо выполненные работы?

Share this post


Link to post
Share on other sites

это что , такая фишка новая - отримана полуга?, не очень понятно,

опять креатив приватовский+неподкупный суд

вот передо мной лежит акт надання послуг, протокол узгодження договырноъ ц1ни

виконавцем надан1 послуги зг1дно договору

як1сть в1дпов1даэ вимогам замовника

варт1сть складаэ ххх грн

всього за надання послуг замовник повинен сплатити хх грн

протокол

сторони досягли згоди про так1 розц1нки на послуги...., и никаких банковских операций, лицензий и привлеченных средств.

пыдписи, печатки

Share this post


Link to post
Share on other sites

Как в Вашем случае иностранная валюта была списана с текущего счета? По Вашему распоряжению или в порядке договорного списания? Соблюдался ли порядок договорного списания?

Если валюте и была, то ее валюту с моего счета украли, путем фальсификации и подделки заяв на продаж, вот теперь и тычут в качестве доказательств о получении мною кредита на счет, МЕМОРИАЛЬНЫЙ ОРДЕР, которым банк, перед тем как украсть со счета тугрики, их на мой счет якобы ЗАЧИСЛИЛ.

Share this post


Link to post
Share on other sites

это что , такая фишка новая - отримана полуга?, не очень понятно,

опять креатив приватовский+неподкупный суд

вот передо мной лежит акт надання послуг, протокол узгодження договырноъ ц1ни

виконавцем надан1 послуги зг1дно договору

як1сть в1дпов1даэ вимогам замовника

варт1сть складаэ ххх грн

всього за надання послуг замовник повинен сплатити хх грн

протокол

сторони досягли згоди про так1 розц1нки на послуги...., и никаких банковских операций, лицензий и привлеченных средств.

пыдписи, печатки

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України під ред. Дзери, Кузнецова, Луць, том 2, 2008

Стаття 901. Договір про надання послуг

1.За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановле­но договором.

2.Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про на­дання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

"У теорії цивільного права традиційно послуги ще поділяють на такі, в яких виконавцем вчинюються дії юридичного характеру (доручення, комісія), фактичного характеру (зберігання, перевезення) або змішані (довірче управління майном, транспортна експедиція) та послуги кредитно-грошового характеру (позика, кредитний договір, факторинг, банківський рахунок, договір банківського вкладу)"

http://apelyacia.org.ua/content/stattya-901-dogovir-pro-nadannya-poslug-0

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України

(справа про захист прав споживачів кредитних послуг)

м. К и ї в Справа № 1-26/2011

10 листопада 2011 року

№ 15-рп/2011

3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3

статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша

статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

….

3.4. Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року

№ 2664–III (далі – Закон про фінансові послуги).

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-11

Share this post


Link to post
Share on other sites

так значит позыку уже отменили???

если послуга, то гл. 71 парагр.1 уже не действует? в даных правоотношениях

Share this post


Link to post
Share on other sites

По логике: если ты приносишь гривну, а кредит в валюте, то сначала покупаем валюту-подтверждение валюто-обменная квитанция-время 9.00, а затем заява на переказ готивки (купленной валюты в 9.00) на поточний рахунок в 9.01. Верно? Но почему то в банках, все наоборот-сначала валютой пополнили счет-при этом валюта должна с кассы идти на счет, и только потом мы меняем гривну на эту же валюту. Все операции как по выдаче кредита, так и при приеме платежей по нему-почему-то проводятся с точностью до наоборот. Но выходит то, что банк сначала сам пополнил счет, а потом я поменяла деньги.

По поводу позыкы- у большинства в выписках стоит-выплата позыкы, а договор-кредита. Что делать с этой формулировкой.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Подскажите Пожалуйста, как же правильно бороться с единственным состряпанным банком доказательством (мемориальным ордером) того, что кредит в валюте, получен путем перечисления на счет?

P/s, у банка больше нет доказательств получения кредита в валюте, не заяв, не квитанций.

А если так, п.2 Стаття 1066. Глава 72 ЦКУ «Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.» именно потому мемориальный ордер и не может быть доказательством получением кредита заемщиком, поскольку банк имеет право и вполне мог распоряжаться этими средствами на счету заемщика, пока заемщик не распорядился средствами, а так как валюты на счету нет, и заемщик ничего не фальшивого не подписывал в качестве распоряжения, то банк их не зачислил, или использовал в своих целях, то есть не выдал!

Только не критикуйте очень, я не юрист:)

Share this post


Link to post
Share on other sites

По логике: если ты приносишь гривну, а кредит в валюте, то сначала покупаем валюту-подтверждение валюто-обменная квитанция-время 9.00, а затем заява на переказ готивки (купленной валюты в 9.00) на поточний рахунок в 9.01. Верно? Но почему то в банках, все наоборот-сначала валютой пополнили счет-при этом валюта должна с кассы идти на счет, и только потом мы меняем гривну на эту же валюту. Все операции как по выдаче кредита, так и при приеме платежей по нему-почему-то проводятся с точностью до наоборот. Но выходит то, что банк сначала сам пополнил счет, а потом я поменяла деньги.

По поводу позыкы- у большинства в выписках стоит-выплата позыкы, а договор-кредита. Что делать с этой формулировкой.

да, так всегда (о времени на валютообмен и переказ - три мин.) когда прием на 2909, разница в 3 грн. по докам в кассе 0 валюты. а законный вопрос: вы куда смотрели? вам дали квитанцию об обмене гривен на валюту, но валюту не выдали, что надо делать? требовать выдачу валюты. на каждой кассе вывеска: считайте деньги не отходя от кассы. виноваты мы.

а если принимают по приходному ордеру, то в нем и время не указывают.

все это говорит лишь об одном - о финансовых махинациях в кассе банка, о присвоении банком (кассой) ваших гривен. но вы же при этом согласились что за это банк отметит вам в истории задолженности погашение кредита в долларах (франках). мы соучастники.

но это все теория. никто этим заниматься не будет. в стране почти 200 банков и десятки тысяч отделений. везде делали и продолжают делать эти финты. и не думаю что мы с вами самые умные и только мы заметили это. кассир что ли не видит что делает, видит и знает, т.е. весь банковский механизм настроен на такие "операции", это НОРМА. суды ее узаконивают и прикрывают беспредел.

мы с банком так договорились. у нас частноправовые отношения. но если во время такой операции открыть рот - то что должен будет сделать банк - аннулирует квитанцию про переказ валюты и у вас появится задолженность по истории погашения. вот и приплыли.

когда вы принесли в кассу доллары? куда касса их девает????

Share this post


Link to post
Share on other sites

А если так, п.2 Стаття 1066. Глава 72 ЦКУ «Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.» именно потому мемориальный ордер и не может быть доказательством получением кредита заемщиком, поскольку банк имеет право и вполне мог распоряжаться этими средствами на счету заемщика, пока заемщик не распорядился средствами, а так как валюты на счету нет, и заемщик ничего не фальшивого не подписывал в качестве распоряжения, то банк их не зачислил, или использовал в своих целях, то есть не выдал!

Только не критикуйте очень, я не юрист:)

прочтите постанову нбу 82, может найдете там ответ

Share this post


Link to post
Share on other sites

да, так всегда (о времени на валютообмен и переказ - три мин.) когда прием на 2909, разница в 3 грн. по докам в кассе 0 валюты. а законный вопрос: вы куда смотрели? вам дали квитанцию об обмене гривен на валюту, но валюту не выдали, что надо делать? требовать выдачу валюты. на каждой кассе вывеска: считайте деньги не отходя от кассы. виноваты мы.

а если принимают по приходному ордеру, то в нем и время не указывают.

все это говорит лишь об одном - о финансовых махинациях в кассе банка, о присвоении банком (кассой) ваших гривен. но вы же при этом согласились что за это банк отметит вам в истории задолженности погашение кредита в долларах (франках). мы соучастники.

но это все теория. никто этим заниматься не будет. в стране почти 200 банков и десятки тысяч отделений. везде делали и продолжают делать эти финты. и не думаю что мы с вами самые умные и только мы заметили это. кассир что ли не видит что делает, видит и знает, т.е. весь банковский механизм настроен на такие "операции", это НОРМА. суды ее узаконивают и прикрывают беспредел.

мы с банком так договорились. у нас частноправовые отношения. но если во время такой операции открыть рот - то что должен будет сделать банк - аннулирует квитанцию про переказ валюты и у вас появится задолженность по истории погашения. вот и приплыли.

когда вы принесли в кассу доллары? куда касса их девает????

Все так... В апелляции мне отказали, потому что "нарушение банком инструкций НБУ - "то таке", банк кредит выдал, а клиент его получил и четыре года возвращал...(??? кто выдал, кому выдал, что выдал, на основании чего такие умозаключения? Заемщик не погасил ни цента, погашал поручитель, по отдельноому договору поруки, банк подтвердил, - пофиг...) Не зарегистрировали обращение взыскания на залоговое имущество? Ну и что, зарегистрировали позже, после суда, а других взыскателей не было, и практика ВССГУД - нам по барабану".

Экспертиза - отказ, фальшивая заява - плевать, ничтожность реально выполненного договора - фигня ("он признан недействительным? (!!!!! тупизм, хотя на самом деле коллегия все прекрасно поняла, объяснено было, как детям, бабушки в зале судебного заседания все поняли).

Банк сказал, что должен, значит, - должен....

Злости не хватает...

...Радует только то, что решение откровенно неправосудное, заседание апелляции длилось полтора часа (юристы поймут, что это значит), 25 минут в совещательной комнате стоял крик и ор, аж в зале было слышно...

Это очень сильная схема, материальное право... Судья-докладчик откровенно не хотел принимать законного решения, аж сквозило.

Лупайте сю скалу!... (І.Франко)

Share this post


Link to post
Share on other sites

прочтите постанову нбу 82, может найдете там ответ

Ничего железного там не нашел.

Share this post


Link to post
Share on other sites

...Радует только то, что решение откровенно неправосудное, заседание апелляции длилось полтора часа (юристы поймут, что это значит), 25 минут в совещательной комнате стоял крик и ор, аж в зале было слышно...

Это очень сильная схема, материальное право... Судья-докладчик откровенно не хотел принимать законного решения, аж сквозило.

И что тут радостного?.... Практически все решения судов о признании валютных кредитных договоров зазаконными,заведомо не правосудные....

Мы им можем,разве что,насыпать на хвост соли...

Все те валютные заемщики , кто обратиться в суд за защитой, рано или поздно убедяться на своей шкуре, что в Украине правосудия нет...

И все титанические усилия направленные на поиски все новых законных оснований своей правоты, есть "козий"(безполезный) труд..

Share this post


Link to post
Share on other sites

есть одна радость - в тюрьму за долги пока не сажают

Саша! а кассацию подал?

Share this post


Link to post
Share on other sites

И что тут радостного?.... Практически все решения судов о признании валютных кредитных договоров зазаконными,заведомо не правосудные....

Мы им можем,разве что,насыпать на хвост соли...

Все те валютные заемщики , кто обратиться в суд за защитой, рано или поздно убедяться на своей шкуре, что в Украине правосудия нет...

И все титанические усилия направленные на поиски все новых законных оснований своей правоты, есть "козий"(безполезный) труд..

Радует от того, что правовая позиция правильная, нет двузначных толкований. А то что правосудия нет, - так это давно известно... Дал бы денег - был бы уже в реестре...

Кассацию не подавал, все равно отфутболят, даже к рассмотрению не примут, сколько таких прецендентов...

Мы пойдем другим путем (И.Сталин). Дырку от бублика они получат, а не Шарапова... (Г.Жеглов).

На цитаты потянуло.... ;)

Share this post


Link to post
Share on other sites

Если как банк заявляет, мемориальным ордером зачислил мне кредитные франки на счет (чем якобы и выполнил условия КД), и без всякого на то законного ОСНОВАНИЯ, нарушив договор банковского счета, пять лет назад, списал с моего счета 100 тысяч франков, на мои письма не принял мер к возращению этих средств, то как мне правильно поступить?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Если как банк заявляет, мемориальным ордером зачислил мне кредитные франки на счет (чем якобы и выполнил условия КД), и без всякого на то законного ОСНОВАНИЯ, нарушив договор банковского счета, пять лет назад, списал с моего счета 100 тысяч франков, на мои письма не принял мер к возращению этих средств, то как мне правильно поступить?

я думаю, подать на них в суд))

но если бы это было в реале, т.е. на ваш счет зашла бы от кого-то такая сумма, а потом исчезла или вдруг без вашего на то доручення была бы продана и взамен вы получили бы гривну , то вы бы уже давно подняли скандал и обратились в суд. а сегодня уж и сроки прошли. ну накосячил банк, чем ваше право нарушено, гривну вы получили. Докажите, что вам франки нужны были. - такова будет позиция суда, скорее всего

я понимаю, что банк нарушил и суд поймет, но чем вас это "оскорбило".

нужно доказать что франки на счет не поступали, имхо, соответственно не продавались по вашему поручению.

с другой стороны, если франки не продавали вы то они до сих пор находятся на вашем счету.

Счет - это запись, а франки - реальные банкноты.

в общем нам уже так запудрили головы суды своими решениями с валютами, кредитами, эквивалентами, номинированиями , послугами , позыками, что в пору рехнуться. Документы в расчет не беруться, взаимоотношения построены на каких то нереальных "надав" да куда-то "погасил". за эти записи на их бумажках несем потери реальным имуществом, и не только, а и здоровьем, временем, некоторые- жизнью.

ото й усе

единственный способ уйти от рэкета - ничего не иметь.

Share this post


Link to post
Share on other sites

в общем нам уже так запудрили головы суды своими решениями с валютами, кредитами, эквивалентами, номинированиями , послугами , позыками, что в пору рехнуться.

Мы сами себе этим запудрили головы, придумывая все новые и новые аргументы незаконности валютного кредитования .....

Железобетонные основания не законности валютных кредитных договоров это ст.524 ГКУ и 162 КУоАН и по этим статьям они ничего не придумали, а просто их игнорируют....

И надо добиваться их применения любыми способами ,вплоть до силовых акций...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Радует от того, что правовая позиция правильная, нет двузначных толкований. А то что правосудия нет, - так это давно известно... Дал бы денег - был бы уже в реестре...

Кассацию не подавал, все равно отфутболят, даже к рассмотрению не примут, сколько таких прецендентов...

Мы пойдем другим путем (И.Сталин). Дырку от бублика они получат, а не Шарапова... (Г.Жеглов).

На цитаты потянуло.... ;)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договорів та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 лютого 2008 року між ним і відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") був укладений кредитний договір у розмірі 250 тис. доларів США на строк до 7 лютого 2023 року з процентною ставкою 14,4 % річних. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між ним і відповідачем 7 лютого 2008 року був укладений договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку частину приміщення ресторану, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначав, що він як позичальник виконав умови кредитного договору та надав у забезпечення виконання кредитного зобов'язання належне йому майно. Проте банк зобов'язання за вказаним договором не виконав, грошові кошти в розмірі 250 тис. доларів США йому не надав, незважаючи на звернення до банку з вимогою про видачу кредитних коштів.

Позивач вважав, що вищенаведені обставини є істотним порушенням умов кредитного договору, тому просив суд розірвати кредитний договір та договір іпотеки та зобов'язати приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити обтяження з Державного реєстру іпотек та зняти заборону на відчуження предмету іпотеки з Єдиного реєстру заборон нерухомого майна.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано кредитний договір та договір іпотеки, укладені 7 лютого 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 Зобов'язано приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити обтяження з Державного реєстру іпотек та зняти заборону відчуження частини приміщення ресторану площею 192,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу, виключивши її з Єдиного реєстру заборон нерухомого майна.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, також у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору. Зазначив, що банком не доведено факт отримання позивачем кредитних коштів.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надав належних доказів обґрунтованості позову, крім того, часткове погашення ним кредиту свідчить про визнання та виконання умов кредитного договору, факт отримання кредитних коштів.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 7 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" було укладено кредитний договір у розмірі 250 тис. доларів США, які банк зобов'язався надати позивачу шляхом видачі готівки через касу банку, на строк до 7 лютого 2023 року з процентною ставкою 14,4 % річних. 7 лютого 2008 року між ними також було укладено договір іпотеки, згідно з яким позивач передав банку в іпотеку частину приміщення ресторану, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дундича (Ворошилова), 5.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Також судом першої інстанції установлено, що дата народження ОСОБА_3, зазначена в заяві про видачу готівки, не відповідає його паспортним даним.

Крім того, згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2011 року № 152 підпис у графі "Підпис отримувача" у заяві про видачу готівки ОСОБА_3 від 7 лютого 2008 року № 911 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз'яснено й в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 року № 1 (з відповідними змінами) "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду".

Зазначений висновок судової почеркознавчої експертизи є письмовим доказом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України, яку апеляційний суд неправильно застосував.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, належним чином доводів позивача та заперечень ВАТ КБ "Надра" не перевірив, не дослідив оригінали квитанцій про внесення ОСОБА_3 грошових коштів у рахунок погашення кредиту, не звернув уваги на те, що надані представником банку виписки по рахунках не засвідчені належним чином та не містять даних про належність їх позивачу, чи наявні на них його підписи, й дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23827974

 

Справа № 2-1461/11

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого -судді Іщук Л.П.,

при секретарі -Войтович С.А.,

з участю представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ВАТ КБ "Надра", третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про розірвання договорів та зобов'язання вчинити дії.

Свій позов мотивує тим, що 07.02.2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"( далі -ВАТ КБ "Надра") був укладений кредитний договір за №6М/2008/840-МК/749, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кошти в якості кредиту в розмірі 250000 доларів США, а позивач зобов'язався повернути кредит до 07.02.2023 року та сплачувати 14,4% річних за користування ним. На забезпечення виконання договору 07.02.2008 року між позивачем і ВАТ КБ "Надра"був укладений, нотаріально засвідчений і зареєстрований у реєстрі приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме, частину приміщення ресторану, що знаходиться у АДРЕСА_1. Зазначає, що він, як позичальник, виконав вимоги договору та надав в забезпечення належне йому майно, однак, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, грошові кошти в розмірі 250000 доларів США йому не надав, незважаючи на звернення позивача до банку про видачу кредитних коштів. Вважає, що це є істотним порушенням умов кредитного договору і просить його та договір іпотеки, укладені 07.02.2008 року між ним та відповідачем розірвати та зобов'язати приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити обтяження з Державного реєстру іпотек та зняти заборону на відчуження частини приміщення ресторану з Єдиного реєстру заборон нерухомого майна.

Ухвалою суду від 16.02.2001 року за клопотанням позивача до участі у справі як співвідповідача притягнуто приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, в ньому зазначених. Позивач суду пояснив, що договір іпотеки на забезпечення виконання кредитного договору був ним укладений із банком у місті Рівне Рівненської області приблизно після 17 години 07.02.2008 року, відразу після придбання ним у власність частини приміщення ресторану у АДРЕСА_1. Обидва договори посвідчені нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Кредитні кошти у день укладення договору йому надані не були, оскільки робочий день закінчився, а була домовленість із представником банку ОСОБА_5, яка підписувала договір від імені банку, про те, що кредитні кошти отримає на наступний день у відділенні банку в місті Луцьку шляхом видачі готівки через касу банку. Після його звернення до банку кошти не були надані, потім необхідність у їх отриманні відпала і сторони домовились про припинення договору. Вважав позивач, що договір припинено, жодних дій по виконанню договору не вчиняв, а до суду про розірвання договорів звернувся лише після того, як отримав позов від банку про стягнення з нього коштів за даним кредитом, який потім був залишений ВАТ КБ "Надра"без розгляду.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась. Представник ВАТ КБ "Надра"в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що на виконання кредитного договору банк надав ОСОБА_7 кошти в розмірі 250000 доларів США шляхом видачі готівки через касу банку, що стверджується заявою ОСОБА_3 на видачу готівки. Крім того, позивач здійснював часткове погашення кредиту, що свідчить про те, що кошти йому надавались.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши висновок експерта, письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено і визнається сторонами, що 07.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ КБ "Надра"Луцького регіонального управління ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір за №6М/2008/840-МК/749 (а.с. 6-7), відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит на споживчі потреби в розмірі 250000 доларів США шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит до 07.02.2023 року та сплачувати 14,4% річних за користування ним.

Пунктами 1.1.,2.1.,5.1.1. кредитного договору №6М/2008/840-МК/749 передбачено, що надання кредиту відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором. Банк зобов'язаний надати кредит позичальнику у відповідності з умовами договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"в особі начальника відділення № 11 філії ВАТ КБ "Надра"Луцького регіонального управління ОСОБА_5 та ОСОБА_3 07.02.2008 року було укладено договір іпотеки (а.с. 8-9), згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку належну йому на праві власності частину приміщення ресторану, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_3, показань свідка ОСОБА_5, із договору іпотеки, договору купівлі-продажу, витягу з Державного реєстру правочинів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, договір іпотеки належної позивачу частини приміщення ресторану був укладений відразу після придбання ОСОБА_3 цього нерухомого майна у власність на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2008 року, який зареєстрований нотаріусом ОСОБА_4 у реєстрі за №485. Договір іпотеки укладався за межами банку та за межами його відділення №11 філії ВАТ КБ "Надра"Луцького регіонального управління, за місцем знаходження нерухомого майна - у місті Рівне, 07 лютого 2008 року, після 17 години. Договір нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №486.

Із пояснень позивача, показань свідка ОСОБА_5 судом встановлено, що після укладення договору іпотеки у місті Рівному позивач ОСОБА_3 не повертався із уповноваженим представником банку ОСОБА_5 за отриманням коштів до міста Луцька за місцезнаходженням відділення банку і 07.02.2008 року кредитних коштів не отримував.

Як стверджує в судовому засіданні представник ВАТ КБ "Надра", позивач отримав кредитні кошти в день укладення договору іпотеки, і підтверджує пояснення копією заяви ОСОБА_3 на видачу готівки від 07.02.2008 року із його підписом про отримання коштів, а також копією електронного варіанту видаткового касового ордера про видачу готівки ОСОБА_3 ( а.с.102 ), де зазначено дату і час операції: 07.02.2008 року о 17 год.54 хв.

Суд вважає таке твердження недоведеним, виходячи із наступного.

Згідно кредитного договору №6М/2008/840-МК/749 кошти позичальнику можуть бути надані лише після відповідного забезпечення зобов'язання, тобто, лише після укладення договору іпотеки, а договір іпотеки належної ОСОБА_3 частини приміщення ресторану укладався ним відразу після придбання у власність цього майна, судячи із витягу з Державного реєстру правочинів, орієнтовно о 17 год. 30 хв. у місті Рівне, оскільки договір купівлі-продажу частини ресторану зареєстрований о 17 год.03 хв. 07.02.2008 року. Таким чином, суд вважає, що позивач не міг отримати кредитні кошти 07.02.2008 року у відділенні банку в місті Луцьку до 17 год.54 хв. як стверджує представник ВАТ КБ "Надра". Банком не доведено також, що 07 лютого 2008 року каса відділення банку у місті Луцьку працювала до 18 год. Не ствердила цього в судовому засіданні і свідок ОСОБА_8 - касир банку, яка пояснила, що графік роботи каси був плаваючий і встановлювався керівництвом.

Не надано банком на вимогу суду і внутрішнє Положення про організацію роботи щодо здійснення касових операцій та Книгу обліку ( журнал реєстрації ) касових операцій, які мають бути розроблені ним відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою правління НБУ 14.08.2003 року, яка була чинною у 2008 році і яка встановлює порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, регулює взаємовідносини банків з територіальними управліннями Національного банку, іншими банками та клієнтами з цих питань ( далі -Інструкція).

Відповідно до Інструкції видача готівки іноземної валюти здійснюється фізичним особам за таким видатковим документом як заява на видачу готівки.

За видатковим касовим ордером видача готівки проводиться лише працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, а також прибутково-видаткові касові ордери застосовуються для оформлення касових операцій з приймання та видачі готівки територіальним управлінням, банкам, їх філіям. Крім цього, прибутково-видаткові касові ордери застосовуються для оформлення касових операцій із завантаження і розвантаження банкоматів, видачі та приймання готівки під звіт працівникам під час ведення аналітичного обліку.

Таким чином, документом, який може свідчити про видачу готівки іноземної валюти через касу банку є заява на видачу готівки, яка має бути оформлена відповідно до Інструкції. Крім того, Інструкцією передбачено, що під час приймання від клієнтів банку касових документів за операціями з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує

50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, банк перевіряє належність пред'явленого паспорта або документа, що його замінює, клієнту та відповідність даних документа тим даним, що зазначені в касовому документі, а також наявність підпису отримувача.

Як встановлено судом, у заяві на видачу готівки №911 ОСОБА_3, згідно якої, як стверджує відповідач - ВАТ КБ "Надра", надавались позивачу кошти, є невідповідності у зазначенні даних паспорта ОСОБА_3, дати його народження. Крім того, висновком експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області № 152 від 18.04.2011 року, який проводив дослідження на підставі ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підпис в графі "Підпис отримувача"в заяві про видачу готівки ОСОБА_3 № 911 від 07.02.2008 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3.

Вищезазначеними обставинами спростовуються твердження банку, що кредитні кошти були отримані позивачем ОСОБА_3, а отже, ВАТ КБ "Надра"не довів суду даний факт.

Такими ж недоведеними є посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 у 2008 році здійснював погашення кредиту, але виписки по рахунках, надані банком на підтвердження цього ( а.с.а.с.23-30 ) не засвідчені належним чином, не містять даних про те, що зазначені рахунки належать позивачу і не підтверджують факту сплати ним коштів. Дані докази є неналежними. Представник позивача в судовому засіданні заперечив факт погашення кредиту позивачем і факт існування у ОСОБА_3 відкритих рахунків у банку "Надра".

Крім цього, суд бере до уваги той факт, що ВАТ КБ "Надра"не звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 і відсутні рішення суду про стягнення з нього боргу за оспорюваним кредитним договором чи звернення стягнення на предмет іпотеки, хоч кредит не погашався.

Інших доказів про те, що банк надав позивачу кредитні кошти за укладеним договором, а позивач ОСОБА_3 їх отримав, ВАТ КБ "Надра"не надано.

Таким чином, на підставі наведеного суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 кредитні кошти за кредитним договором №6М/2008/840-МК/749 не отримав, а ВАТ КБ "Надра", всупереч умовам договору не виконав свої зобов'язання і не надав позичальнику ОСОБА_3 кошти, як це передбачено пунктом 5.1.1. договору.

Суд вважає, що відповідач ВАТ КБ "Надра"істотно порушив умови кредитного договору за №6М/2008/840-МК/749 про надання кредиту, укладеного між ним та ОСОБА_3 07.02.2008 року, оскільки внаслідок невиконання відповідачем - ВАТ КБ "Надра" договору позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору -отримати кошти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 611, 614 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, а особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Частинами 2, 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд вважає, що позивач довів обставини, на які посилався, а відповідач не зміг їх заперечити належними доказами, тому вимогу позивача про розірвання кредитного договору слід задовольнити.

Оскільки договір іпотеки укладався на забезпечення виконання кредитного договору №6М/2008/840-МК/749 і нотаріально засвідчувався приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із внесенням нею записів про обтяження предмету іпотеки, то у зв'язку із розірванням кредитного договору слід розірвати і договір іпотеки та зобов'язати приватного нотаріуса вилучити обтяження з Реєстру іпотек та зняти заборону на відчуження частини приміщення ресторану по АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 59, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 530, 611, 614, 651 ЦК України, Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою правління НБУ 14.08.2003 року, договору №6М/2008/840-МК/749, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Розірвати кредитний договір № 6М/2008/840-МК/749, укладений 07.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"в особі відділення №11 філії Луцького регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" та фізичною особою ОСОБА_3.

Розірвати договір іпотеки, укладений 07.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра"в особі відділення №11 філії Луцького регіонального управління відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" та фізичною особою ОСОБА_3.

Зобов'язати приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вилучити обтяження з Державного реєстру іпотек та зняти заборону відчуження об'єкту: частини приміщення ресторану, загальною площею 192,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний НОМЕР_1 та належить ОСОБА_3 із Єдиного реєстру заборон нерухомого майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.П.Іщук

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23799428

Справа № 2-1461/11

провадження № 22-ц/0390/2008/11 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П.

Категорія: 27 Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2011 рокумісто Луцьк

... 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21217663

 

Share this post


Link to post
Share on other sites

Радует от того, что правовая позиция правильная, нет двузначных толкований. А то что правосудия нет, - так это давно известно... Дал бы денег - был бы уже в реестре...

Кассацию не подавал, все равно отфутболят, даже к рассмотрению не примут, сколько таких прецендентов...

Мы пойдем другим путем (И.Сталин). Дырку от бублика они получат, а не Шарапова... (Г.Жеглов).

На цитаты потянуло.... ;)

Алекс, цитаты - это, конечно, супер, НО! очень интересен другой путь...... Расскажите? Может вместе двинем? ;)

Share this post


Link to post
Share on other sites

я думаю, подать на них в суд))

но если бы это было в реале, т.е. на ваш счет зашла бы от кого-то такая сумма, а потом исчезла или вдруг без вашего на то доручення была бы продана и взамен вы получили бы гривну , то вы бы уже давно подняли скандал и обратились в суд. а сегодня уж и сроки прошли. ну накосячил банк, чем ваше право нарушено,

Это реально, из этой сумы, 77 тысяч, на меня просто повесили в банке, а получил их подделав заявы и квитанции кто-то в банке, а 23 тысячи, опять же подделав подписи на заявах мне в кассе банка не с моего поточного счета выдали гривнами, со словами вот ваши франки, и о 77 тысячах я узнал только год назад, когда непомерные аппетиты банка мне стали ужасно подозрительными, и я начал требовать копии первичных документом, которых у меня не было.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Это реально, из этой сумы, 77 тысяч, на меня просто повесили в банке, а получил их подделав заявы и квитанции кто-то в банке, а 23 тысячи, опять же подделав подписи на заявах мне в кассе банка не с моего поточного счета выдали гривнами, со словами вот ваши франки, и о 77 тысячах я узнал только год назад, когда непомерные аппетиты банка мне стали ужасно подозрительными, и я начал требовать копии первичных документом, которых у меня не было.

ничего себе!

банк со справкой о доходах позичальника прется в прокуратуру, хотя справка эта никакого вреда банку не нанесла и вполне его устраивала, когда он ее принимал.

а вы чего сидите? в банке подделать подписи могут только сотрудники, пусть прокуратура разбирается или обэп

у вас же есть копии этих заяв на выдачу готивки? вам нанесен сумасшедший ущерб, заява про злочин.

а если через гражд.процесс - то как писал НБ Украины. по окремо ухвале суда прокуратуре "легче" проверять, обязана.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

та його захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного позивача Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 квітня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,0 грн в дохід держави з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях не залежно від форми власності на строк 1 рік.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання у звязку із закінчення строків давності.

Вирішено долю речових доказів.

Цивільний позов цивільного позивача Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі ПАТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення з останнього 179774,35 грн залишено без розгляду.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за наведених у вироку обставин, будучи одночасно власником та директором Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес», тобто службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими повноваженнями (обовязками) з метою отримання кредиту, склав завідомо неправдивий документ довідку про власні доходи № 141 від 06.09.2006 року про те, що йому за період з березня по серпень 2006 року нарахована заробітна плата на суму 19645,44 грн.

Згодом у вересні 2006 року ОСОБА_1 подав вказану довідку до філіалу ПАТ «ПУМБ», що знаходиться по вул. 40 років Радянської

України, 57 у м. Запоріжжі, на підставі якої ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 203764, 97 грн. Заборгованість за вказаним договором кредиту складає 117031,61грн.

У касаційній скарзі представник цивільного позивача ПАТ «ПУМБ», пославшись на істотне порушення кримінально-процесуально закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінити та задовольнити вимоги позовної заяви цивільного позивача в особі ПАТ «ПУМБ». За змістом касаційної скарги звертає увагу суду на те, що всупереч ч. 11 ст. 370 КПК України змінене обвинувачення не було затверджено прокурором та не було предявлено учасникам процесу для ознайомлення, а також вказує, що судом безпідставно залишено цивільний позов без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі та вважав, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, установлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом та детально викладених у вироку.

Твердження скаржника про наявність підстав для скасування судового рішення місцевого суду у звязку з тим, що всупереч вимогам кримінально-процесуального закону змінене обвинувачення не було затверджено прокурором та не було предявлено учасникам процесу для ознайомлення, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Як убачається з обвинувального висновку, органом досудового слідства ОСОБА_1 було обвинувачено, у вчиненні службового підроблення, а саме внесенні службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

В результаті розгляду справи в судовому засіданні, суд першої інстанції не погодився з указаним обвинуваченням, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій

ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 366 на ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки на досудовому слідстві та в суді не здобуто доказів того, що діяннями ОСОБА_1 спричинено тяжкі наслідки ПАТ «ПУМБ», з урахуванням досліджених матеріалів виконавчого надпису № 213 від 23.03.2009 року приватного нотаріуса ОСОБА_6, відповідно до якого у виконання договору запоруки від 07.09.2006 року обернено стягнення на користь

ПАТ «ПУМБ» на належний ОСОБА_1 кредитний автомобіль; 09.04.2006 року відкрито виконавче провадження про стягнення з

ОСОБА_1 154607,04 грн.

Доводи касаційної скарги представника цивільного позивача про те, що місцевим судом не правильно залишено цивільний позов без розгляду, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються законі.

Судом встановлено, проти чого не заперечує й представник цивільного позивача, що у відділі державної виконавчої служби Ленінського району

м. Запоріжжя знаходиться на виконанні надпис про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості по кредиту, тобто спір між тими ж сторонами з того ж предмету вже вирішено.

За таких обставин, суд правомірно залишив цивільний позов без розгляду, а своє рішення належним чином мотивував.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які би могли вплинути на правильність висновків суду інстанції, колегія суддів у справі не виявила.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного позивача Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_5 без задоволення.

Судді:

О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко

Share this post


Link to post
Share on other sites

Это реально, из этой сумы, 77 тысяч, на меня просто повесили в банке, а получил их подделав заявы и квитанции кто-то в банке, а 23 тысячи, опять же подделав подписи на заявах мне в кассе банка не с моего поточного счета выдали гривнами, со словами вот ваши франки, и о 77 тысячах я узнал только год назад, когда непомерные аппетиты банка мне стали ужасно подозрительными, и я начал требовать копии первичных документом, которых у меня не было.

ого.

Это реально так? или образно?)))

а чего вы до сих пор сидите? что там думать - заяву и пусть разбираются. Человек с улицы не мог зайти и случайно получить ваши деньги. Это только приближенные к кассе банка люди

Share this post


Link to post
Share on other sites

Радует от того, что правовая позиция правильная, нет двузначных толкований. А то что правосудия нет, - так это давно известно... Дал бы денег - был бы уже в реестре...

Кассацию не подавал, все равно отфутболят, даже к рассмотрению не примут, сколько таких прецендентов...

Мы пойдем другим путем (И.Сталин) (В.И. ЛЕНИН). Дырку от бублика они получат, а не Шарапова... (Г.Жеглов).

На цитаты потянуло.... ;)

Share this post


Link to post
Share on other sites

а вы чего сидите?

Так я и не сижу, написал кучу писем заяв банку, думал одумаются, встречался с их службой безопасности, они мне заявили, что документы косые кривые, но банк это банк, а его сотрудники это сами по себе, и банк не интересует, что там они с моими франками сделала, а мемориальный ордер доказ того, что банк свои обязательства выполнил, и валюта на моем счету была.

Сейчас банк все мои средства снял списал со счетов, и нанять юриста просто нет средств, вот почему и пытаюсь сражаться сам, а у вас Уважаемых мною форумчан, спрашиваю, что делать, как правильно поступать, я не хочу, ждать годами, пока прокуратура или милиция может найдет виноватого, и он возместит ущерб, я заключал договора с банком, вот и хочу, что банк ответил за все.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Точно, но Сталин его цитировал и у Сталина это смачно... ;)

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      05 червня 2020 року м. Київ
      справа № 759/11951/19
      провадження № 22-ц/824/3712/2020
      Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
      Іванової І.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
      сторони :
      позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
      відповідач - ОСОБА_1
      розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у складі судді П`ятничук І.В., повний текст складений 23.12.2019 року,
      встановив:
      У червні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором б/н від 13 квітня 2011 року.
      Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 13 квітня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
      Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. В наслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість.
      Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
      В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.
      Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає про те, що судом не було встановлено істотної обставини - строк дії картки. Відповідно до довідки, яка міститься в матеріалах справи, відповідачу були надані кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 09.2018 року, тобто картка була перевипущена. Відповідач активно користувалась карткою з терміном дії 09/18, а саме, користувалась кредитними коштами, знімала готівку в банкоматах, розраховувалась в торгівельній мережі, що, як зауважує позивач, неможливо здійснити без наявної картки, а також частково сплачувала заборгованість.
      Скаржник також звертає увагу, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі, враховуючи висновки Верховного Суду України, починається із наступного дня після спливу строку дії картки.
      Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказує, що право на звернення до суду у позивача виникло з 28 лютого 2015 року, однак реалізоване це право було лише 07 червня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
      ОСОБА_1 також посилається на те, що законодавство не відносить банківські виписки до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому їх не можна розглядати як належний та допустимий доказ, що обґрунтовує наявність відповідного розміру її заборгованості та механізму обчислення боргу.
      Крім того відповідач зазначає, що у наданій до суду позивачем анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена, також не зазначені в ній і умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, про стягнення яких просить банк.
      Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
      Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
      Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
      Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
      Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
      Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
      Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
      Судом встановлено, що 13 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 8).
      Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість відповідача перед банком на 31 травня 2019 року складає 327 608 грн. 97 коп., з яких 9 416 грн. 42 коп. заборгованість за кредитом; 315 132 грн. 55 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 060 грн. заборгованість за пенею та комісією (а.с. 4-7).
      При цьому позивач посилається на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. У зв`язку з наведеним, заборгованість до стягнення становить 120 998 грн. 27 коп., з яких 9 416 грн. 42 коп. заборгованість за кредитом, 111 581 грн.85 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом з 13 квітня 2011 року по 30 березня 2018 року.
      Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску АТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності, оскільки прострочена заборгованість за кредитом виникла 30 листопада 2014 року, а банк звернувся до суду з відповідним позовом лише 22 червня 2019 року.
      Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
      Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
      Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
      Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
      Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
      У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
      Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
      Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).
      Тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.
      Аналогічний по суті висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16.
      У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій».
      У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
      У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку, коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто, коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта».
      Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 періодично вносила платежі на погашення кредиту, а останній платіж здійснила 13 лютого 2017 року в розмірі 2 040 грн., що згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності, даний позов АТ КБ «Приватбанк» пред`явив до суду 22 червня 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
      Отже, матеріалами справи стверджується що кредитний договір укладений між сторонами у формі заяви з приєднанням до Умов та Правил надання банківських послуг.
      У відповідності до вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
      За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
      Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
      У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
      Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
      Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
      Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
      Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
      За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
      У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
      Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
      Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
      Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
      Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
      Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
      Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
      У наданій до суду заяві-анкеті від 13 квітня 2011 року, підписаній сторонами, інформація про процентну ставку відсутня.
      Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитними коштами.
      Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, долучив до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, у яких передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, винагороду та неустойку (штраф, пеню).
      Аналізуючи зміст наданих Умов, апеляційний суд визнає неможливим встановити чи діяли Умови та у якій саме редакції на момент укладання кредитного договору, з огляду на відсутність відомостей про те, з якими саме Умовами ознайомлений та погодився відповідач.
      Водночас матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», а також те, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
      Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
      Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
      За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
      З урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "Приватбанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
      Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
      Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вказані висновки є обов`язковими для судів першої, апеляційної інстанції.
      За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідності до п. 4 ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 тільки заборгованість по тілу кредиту у розмірі 9 416 грн. 42 коп., а в решті позову слід відмовити із вищезазначених підстав.
      Колегія суддів звертає увагу на те, що надана стороною позивача Довідка про умови кредитування з використання картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» є нечитабельною, з її змісту неможливо встановити, зокрема, відсоткову ставку за користування кредитними коштами, а тому дана довідка не може бути досліджена судом у повному обсязі.
      Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,-
      постановив :
      Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
      Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
      Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
      Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 416 грн. 42 коп. та судові витрати у розмірі 374 грн.
      В решті позову відмовити.
      Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
      Головуючий:
      Судді:
      Джерело: ЄДРСР 89731899
    • By ANTIRAID
      Справа № 759/17465/18
      Провадження № 2/761/3421/2019
      РІШЕННЯ
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      18 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
      головуючого судді Юзькової О.Л.
      при секретарі Горюк В.А.,
      за участі
      представників позивача ЛітвіноваЄ.В. , Чередніченко М.М. ,
      представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,
      розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
      ВСТАНОВИВ:
      Представник ТОВ «Погрще Мобіліті» звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 15.04.2013 року між позивачем та ОСОБА_3 (надалі - «Відповідач» або «Позичальник») укладено Кредитний договір № 50008196 в якому зазначено, що Договір між Сторонами складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування («Загальні умови»), Графік погашення кредиту (, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами у відношенні Кредиту. На підставі та на виконання вимог чинного законодавства та умов укладеного Кредитного договору, Товариство надало відповідачу суму кредиту у розмірі 214 088 грн. 76 коп., що було еквівалентом 26 297, 60 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до п.2.2. Загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.04.2018 року, для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_1 з об`ємом двигуна 1 390 куб. см. В Кредитному договорі Сторони погодили, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту Суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до п. 1.3. Загальних умов кредитування. Відповідач, згідно з п. 1.2. Загальних умов, зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Позивачу Кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. В свою чергу, термін кредитування (строк повернення Кредиту), відповідно до п. 1.4.1. Загальних умов, погоджений Сторонами в Графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення Кредиту частками щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.04.2018 року. Окрім того, відповідно до п. 1.6. Загальних умов зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за Кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013 року забезпечено Договором застави 50008196 від 27.04.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., зареєстрованим в реєстрі за № 853, згідно з умовами якого Відповідач надав в заставу автомобіль VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, що належав йому на праві власності. Так, позивачем, відповідно до п. 1.4.2. Загальних умов, виставлено Відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових (щомісячних) платежів, які, в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Кредитного договору, залишилися несплаченими Відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість останнього. Крім того, відповідно до Кредитного договору, між ПАТ «СК Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_3 як страхувальником укладено Договір добровільного страхування 28-0199-13-00361 від 17.04.2013 . Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті». Позивач сплачував страхові платежі Страховику на користь відповідача, проте в порушення п. 10.10.3. Загальних умов повернення Додаткового кредиту Позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту не було здійснено. За змістом п. 8.1. Загальних умов, у разі порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового Кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. На підставі викладених положень ЦК України, Позивачем нараховані 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем зі спати періодичних платежів за Кредитом в розмірі 6 816, 43 грн. Крім того, представник позивача зазначає про необхідність застосування положень ст. 625 ЦК України. Пунктом 8.5 Загальних умов передбачено, що збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції. Враховуючи факт порушення відповідачем умов Кредитного договору, для забезпечення відновлення порушеного Відповідачем права Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» були понесені витрати за Договором про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» надало ТОВ «Порше Мобіліті» послуги щодо забезпечення звернення стягнення на Предмет застави відповідно до вимог чинного законодавства України в позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса на Договорі застави, відкриття виконавчого провадження, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів Позивача у виконавчому провадженні, з метою стягнення з Боржника заборгованості за Кредитним договором, які згідно Акту наданих послуг № 17 від 30.09.2014 року становлять 170, 20 грн., згідно Акту наданих послуг № 17 від 31.10.2014 року становлять 3 553,79 грн., згідно Акту наданих послуг № 20 від 28.11.2014 року становлять 1 051, 10 грн. Крім того, згідно рахунку № 23 від 08.04.2015 Позивач сплатив приватному нотаріусу Маринець О. С. 3 900,00 грн. разом з ПДВ за вчинення виконавчого напису. За таких обставин представник позивача просить суд стягнути на користь ТОВ «Порше Мобіліті» з ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013 року, яка станом на 12.10.2018 року становить 1 122 924, 86 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 16 843,87 грн.
      08.11.2018 р. Святошинським районним судом м. Києва матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
      19.12.2018 р. Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження по даній цивільній справі, вирішено відповідно до приписів ст. ст. 19,274 ЦПК України про її розгляд за правилами загального позовного провадження.
      Представником відповідача направлено відзив на позов, де зазначено наступне. Відповідач не погоджується з розрахованою сумою заборгованості та вважає, що розрахунки заборгованості Позичальника здійснено неправильно і вони є абсолютно необґрунтованим, тому неправомірним буде винесене судове рішення, яке б ґрунтувалося на таких розрахунках. У даних розрахунках відсутні дати погашення Відповідачем тіла кредиту та відсотків за його користування після виникнення заборгованості. Зазначення цих дат є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів за Кредитним договором Позивач повинен був нараховувати заборгованість вже на нову суму зобов`язання. Дані обставини є підставою розглядати надані Позивачем розрахунки заборгованості як не неналежні та недопустимі докази. В предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми, відсотків за користування кредитом) у відповідності до умов Кредитних договорів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні. Такі розрахунки повинні бути наданні з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць окремою строчкою у відповідності до графіку погашення кредиту протягом усього періоду, за який нараховувалася заборгованість. Така позиція узгоджується із положеннями п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», а саме: «У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог». Умовами п. 10.10.3. Загальних умов кредитування визначено, що повернення Додаткового кредиту здійснюється Позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту. Оскільки, умовами Кредитних договорів встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами (термін сплати заборгованості - згідно графіків платежів - п`ятнадцятого числа кожного місяця), та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 15.04.2013 року, перша прострочка по сплаті за Кредитним договором виникла у Відповідача - 16.09.2014 року. Відповідно до п. 3.2. Договору про внесення змін/Додаткова угода №1 від 05.04.2014 року до Кредитного договору №50008196 від 15.04.2013 року (далі - «Додаткова угода»), Сторони погоджуються, що Компанія має право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання Кредитного договору, у наступних випадках: Пункт 3.2.1. - порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць. Враховуючи те, що перша прострочка сплати за користування кредитними коштами відбулася 16.09.2014 року, право дострокового повернення кредиту за вимогою Компанії встановлений - згідно п. 3.2.1 Додаткової угоди - 1 календарний місяць з дати виникнення прострочення, то права Позивача слід вважати порушеними після несплати Відповідачем платежу за вказаний платіжний період, а саме - 16.10.2014 року. Оскільки, за умовами Кредитних договорів погашення кредиту повинно здійснюватися Відповідачем частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13. У разі пропуску позовної давності по тілу кредиту, вважається, що позовна давність спливла і за додатковими вимогами, у зв`язку з чим кредитор може стягнути лише проценти за кредитом та пеню за процентами у межах строку позовної давності. На це звернув увагу Верховний Суд України у своїй постанові від 02.12.2015 у справі №6-249цс15. У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача просить суд д застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення Позивачем строку звернення до суду з позовом. Крім того, звертає увагу суду, що як стверджує сам Позивач ним неодноразово надсилалися вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором. Так, до позовної заяви додано копію такої Вимоги за вих.№50008196 від 17.02.2015 року. Тобто, Компанія реалізувала своє право на дострокове повернення Кредиту ще на початку 2015 року. Більш того, такі вимоги надсилалися Відповідачу і раніше в 2014 році. Також відповідач категорично не погоджується з вимогами щодо стягнення збитків відповідно до положень ст. 22 ЦК України. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2018 року у справі №761/12539/15-ц, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2016 року були скасовані і винесено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. від 08.04.2015 року №383 таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, судом було встановлено, що виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а, отже, незаконно. Таким чином, вважаємо, що відсутні підстави для стягнення суми збитків у розмірі 8 675,09 грн. з Відповідача на користь Компанії. Індексація внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 року у справі №6-771цс15. Отже не може бути застосована ст. 625 ЦК України щодо індексації суми заборгованості. Відповідно до умов Кредитного договору між ПрАТ «СК «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_3 як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) №28-0199-РМ2-14-00098 від 15.04.2014 року. 11 березня 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до умов договору страхування, було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 45 513,43 грн. ТОВ «Порше Мобіліті». Проте, дана сума не зазначена в розрахунках заборгованості, наданих Позивачем. За таких обставин представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову
      У відповідь на відзив представник ТОВ «Порше Мобіліті» зазначив, що всі розрахунки було здійснено у встановленому законом порядку. Також просить від визнати поважними строки пропуску позовної давності, оскільки 98.04.2015 р. позивач звернувся до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, який в подальшому було оскаржено ОСОБА_3 .. Верховним Судом 26.06.2018 р. позов задоволено, рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано. . Тому,зважаючи на те, що виконавчий напис був чинним до 26.06.2018 р. товариство і не зверталось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Крім того, цілком законні вимоги по стягнення збитків в розмірі 8 675,09 грн. - як витрат, які були здійснені на відновлення порушеного права. Інфляційні також було нараховано відповідно до приписів Закону, оскільки було порушено умови кредитного договору.
      У запереченнях на відповідь на відзив представник ОСОБА_3 вказав, що відповідач вважає обставини вказані позивачем як поважні щодо пропуску строку позовної давності такими, що не можуть вважатися поважними. З іншого боку рішенням суду встановлено, що виконавчий напис від 08.04.2015 року було вчинено з порушенням вимог законодавства та визнано таким, що не підлягає виконанню. При цьому, згідно обставин встановлених у