perevidin

Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

36 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      32
    • Нет
      4
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      33
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

А про "брали - отдавайте" забыли?;)... Реальность такова...

у кого и как брали и кому и как отдавать...

Share this post


Link to post
Share on other sites

у кого и как брали и кому и как отдавать...

брали не брали отдавать надо только кто что

один отдаст квартиру авто дачу и жену --овца сидящая и смотрящая .

один отдаст только то что осталось отдать чтобы отвязались -лох которому все очертело \только чтобы отвязались--не отвяжутся \

один отдаст только то что взял фактически со щета банка 2203 гривну да ещо и расрочив платежи ---молодец боец

один отдаст компенсацию той нерво трепки которую ему причинили м-- молодец

а по факту они нам должны как потребителям

кредит не дали --неа

договор который имеет отношение к выдаче гривны со щета 2203 есть нет --кредита нет

договор который можно принять как дейситвующий законный есть -нет кредита нет

обманули ----- вот хай сперва и выполнят а там посмотрим

не мы должны а банки должники как нам так и депозитчикам

ростовщик прощитался и проворовался

Share this post


Link to post
Share on other sites

брали не брали отдавать надо только кто что

один отдаст квартиру авто дачу и жену --овца сидящая и смотрящая .

один отдаст только то что осталось отдать чтобы отвязались -лох которому все очертело \только чтобы отвязались--не отвяжутся \

один отдаст только то что взял фактически со щета банка 2203 гривну да ещо и расрочив платежи ---молодец боец

один отдаст компенсацию той нерво трепки которую ему причинили м-- молодец

а по факту они нам должны как потребителям

кредит не дали --неа

договор который имеет отношение к выдаче гривны со щета 2203 есть нет --кредита нет

договор который можно принять как дейситвующий законный есть -нет кредита нет

обманули ----- вот хай сперва и выполнят а там посмотрим

не мы должны а банки должники как нам так и депозитчикам

ростовщик прощитался и проворовался

Что такое текущий счет?

Текущий счет - это вид счетов в банках, которые служат для хранения денежных средств и осуществления текущих расчетов предприятиями, организациями и просто физическими лицами. Деньги с текущего счета могут быть легко сняты, также как и внесены на него в любое время.

Текущий счет может открываться как в национальной, так и иностранной валюте. Текущий валютный счет - банковский счет, предназначенный для учета операций с валютой, полученной на внутреннем валютном рынке.

Текущий валютный счет в банке открывается в том же порядке, что и текущий счет в национальной валюте.

Порядок открытия текущего счета в банке http://www.prostobiz.ua/rko/putevoditeli/t...nosti_otkrytiya

Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна

Банківське право України

Навчальний посібник Київ

Центр учбової літератури 2007

Правовий режим поточного рахунку http://ebk.net.ua/Book/law/getmantsev_bpu/part4/405.htm

Share this post


Link to post
Share on other sites

у кого и как брали и кому и как отдавать...

НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.49

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Гвоздика П.О.,

Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,

Ткачука О.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області, міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області, ПАТ "ОТП Банк" про оскарження дій приватного нотаріуса та визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року ,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Інструкцій про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлено ряд виконавчих написів за №№ 2131, 2129, 2033 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Просив визнати дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 при вчиненні виконавчих написів неправомірними, вважав що вони не підлягають виконанню, а також просив покласти всі судові витрати на відповідачів.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року, позов задоволено.

Визнано дії приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_7 при вчиненні виконавчих написів неправомірними.

Виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі з 20 серпня 2010 року за

№ 2131 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 для погашення суми в розмірі

666083 гривень 47 копійок; від 20 серпня 2010 року за № 2033 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 для погашення суми в розмірі 355905 гривень 85 копійок та від 20 серпня 2010 року за № 2129 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 для погашення суми в розмірі 519988 гривень 26 копійок, визнано такими, що не підлягають виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 3 листопада 2010 року – скасовано, в позові ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив постановити ухвалу про повне скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші факти дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що нормами матеріального права, які підлягали застосуванню до даних правовідносин є відповідні норми Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність", Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".

Скасовуючи рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, суд апеляційної інстанції вважав, що посилання суду першої інстанції на те, що нотаріус при вчиненні нотаріальних дій не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості, не є підставою для скасування виконавчих написів.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку цієї статті, які встановлюють розмір заборгованості. Крім цього при ухваленні рішень суди не звернули уваги на те, що банк мав проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення виконавчих написів у тридцятиденний строк та не з'ясували чи були виконані вимоги ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" та чи отримав ОСОБА_6 письмову вимогу про усунення порушення, яку повинен був направити іпотекодержатель.

Судами також не було взято до уваги те, що нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності між сторонами спору щодо заборгованості, чим були порушені вимоги ч.1 ст. 88 Закону "Про нотаріат". Також з виконавчих написів не вбачається, що нотаріусом було враховано часткове погашення боргу.

Крім цього пунктами 284, 287 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, не звернув уваги на те, що

ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" визначено, що стягнення заборгованості проводиться, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості.

Крім цього у судових рішеннях відсутнє обґрунтування щодо правильності дій приватного нотаріуса по вчиненню виконавчого напису та відповідність цих дій вимогам, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також не встановлено, чи надавався та перевірявся нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису передбачений законом перелік документів, який підтверджує безспірність заборгованості боржника та правильність розрахунку боргу, для задоволення вимог за яким вчинено виконавчі написи.

Оскільки ухвалені в справі рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають зазначеним нормам права та фактичним обставинам, то вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 листопада 2010 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2010 року - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: П.О. Гвоздик

М.В. Дем’яносов

В.М. Колодійчук

О.С. Ткачук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16520129

Share this post


Link to post
Share on other sites

НЕЗАКОННОСТЬ ВЫДАЧИ НАЛИЧНОЙ ИНОСТРАННОЙ ВАЛЮТЫ СО ССУДНОГО СЧЕТА, МИНУЮ ТЕКУЩИЙ СЧЕТ КЛИЕНТА. ч.10

В данном, случае Банк нарушает часть третью статьи 91 ГК Украины, статьи 1,2, часть первую и вторую статьи 5, статью 6 Декрета "О системе валютного регулирования и валютного контроля", письменное разрешение НБУ на осуществление операций с валютными ценностями №5-2 от 29.07.2003 года, а именно: "2. Ведение счетов клиентов (резидентов и нерезидентов) в иностранной валюте и клиентов-нерезидентов в денежной едиице Украины", п.2.1.1 Положения об организации бухгалтерского учета и отчетности в банках Украины:

" 2.1.1. Вимоги до первинних облікових документів

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання документа;

( Абзац п'ятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 )

- назву підприємства (банку), від імені якого складений документ;

- місце складання документа;

- назву отримувача коштів;

- зміст операції (підстави для її здійснення);

- суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України;

( Абзац десятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 )

- номери рахунків;

( Абзац одинадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 )

- назву банку (отримувача та платника коштів);

( Абзац дванадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 283 від 18.07.2001 )

- підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів можуть мати й інші додаткові реквізити.

Документи, які надають клієнти банку, повинні мати підписи уповноважених службових осіб клієнта та відбиток його печатки. Підписи на всіх документах, а також печатки мають відповідати заявленим їх зразкам, а підтвердження достовірності підпису на документі в електронному вигляді обумовлюється в договорі про обслуговування клієнта через систему електронних платежів "клієнт-банк".

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Внесення виправлень до первинних документів не допускається, крім випадків, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

( Абзац сімнадцятий підпункту 2.1.1 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 )

Керівник банку вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних облікових документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи та облікові регістри повинні складатися українською мовою або іншою мовою відповідно до Закону України "Про мови в Українській РСР".

Документи на отримання (видачу) готівкових коштів мають бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій.

...

2.1.3. План рахунків...

Всі рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку:

( Абзац п'ятий підпункту 2.1.3 пункту 2.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 422 від 06.11.2006 )

- номер балансового рахунку;

...

"

Счет 2620 - счет физического лица, а счет 2203 -счет для внутренних операций банка, только для УЧЕТА предоставленных кредитов.

Желаем и Вам успехов. Здесь уже не до смеха для главного бухгалтера банка, когда она (он) будет давать показания по ст.202 УК Украины.

обратите внимание что откритие поточного в ин валюте либо нац валюте осуществляется только на договотной основе

дополнение----

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

29.12.2007 N 496

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 лютого 2008 р.

за N 74/14765

ПРАВИЛА

здійснення за межі України та в Україні

переказів фізичних осіб за поточними валютними

неторговельними операціями та їх виплати в Україні

1.5. Для отримання переказу фізична особа має подати до банку

такі документи:

заяву на видачу готівки або документ, установлений

відповідною платіжною системою на одержання переказу;

паспорт або документ, що його замінює.

1.6. Документи на здійснення чи отримання переказу мають

містити обов'язкові реквізити, передбачені вимогами

нормативно-правового акта Національного банку, який регулює

порядок оформлення касових документів.

1.7. Якщо виплата переказу, що надійшов в іноземній валюті,

здійснюється на бажання клієнта (на підставі його заяви) у

гривнях, банк здійснює перерахування іноземної валюти в гривні за

курсом банку, що діє на час здійснення операції.

1.8. Переказ фізичною особою - резидентом і нерезидентом у

межах України іноземної валюти на поточний рахунок в іноземній

валюті чи з поточного рахунку в іноземній валюті та переказ

нерезидентом національної валюти на поточний рахунок у

національній валюті чи з поточного рахунку в національній валюті

здійснюються згідно з режимом цих рахунків, передбаченим

нормативно-правовим актом Національного банку, що встановлює

порядок використання рахунків.

1.9. Переказ без відкриття рахунку в межах України для

виплати його готівкою без зарахування на поточний рахунок за

дорученням фізичної особи - резидента і нерезидента здійснюється

банком виключно в національній валюті.

1.10. Комісійна винагорода за відправлення та виплату

переказу стягується виключно в гривнях.

2.5. Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь

фізичної особи - резидента і нерезидента для виплати готівкою без

відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один

операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті

50 000 гривень. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов

(надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в

еквіваленті 50 000 гривень, то банк такий переказ (перекази) у

повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті

отримувача.

Share this post


Link to post
Share on other sites

обратите внимание что откритие поточного в ин валюте либо нац валюте осуществляется только на договотной основе

дополнение----

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

29.12.2007 N 496

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 лютого 2008 р.

за N 74/14765

ПРАВИЛА

здійснення за межі України та в Україні

переказів фізичних осіб за поточними валютними

неторговельними операціями та їх виплати в Україні

1.5. Для отримання переказу фізична особа має подати до банку

такі документи:

заяву на видачу готівки або документ, установлений

відповідною платіжною системою на одержання переказу;

паспорт або документ, що його замінює.

1.6. Документи на здійснення чи отримання переказу мають

містити обов'язкові реквізити, передбачені вимогами

нормативно-правового акта Національного банку, який регулює

порядок оформлення касових документів.

1.7. Якщо виплата переказу, що надійшов в іноземній валюті,

здійснюється на бажання клієнта (на підставі його заяви) у

гривнях, банк здійснює перерахування іноземної валюти в гривні за

курсом банку, що діє на час здійснення операції.

1.8. Переказ фізичною особою - резидентом і нерезидентом у

межах України іноземної валюти на поточний рахунок в іноземній

валюті чи з поточного рахунку в іноземній валюті та переказ

нерезидентом національної валюти на поточний рахунок у

національній валюті чи з поточного рахунку в національній валюті

здійснюються згідно з режимом цих рахунків, передбаченим

нормативно-правовим актом Національного банку, що встановлює

порядок використання рахунків.

1.9. Переказ без відкриття рахунку в межах України для

виплати його готівкою без зарахування на поточний рахунок за

дорученням фізичної особи - резидента і нерезидента здійснюється

банком виключно в національній валюті.

1.10. Комісійна винагорода за відправлення та виплату

переказу стягується виключно в гривнях.

2.5. Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь

фізичної особи - резидента і нерезидента для виплати готівкою без

відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один

операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті

50 000 гривень. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов

(надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в

еквіваленті 50 000 гривень, то банк такий переказ (перекази) у

повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті

отримувача.

3. Звітність, контроль і відповідальність, пов'язані

зі здійсненням та виплатою переказів

3.1. Банки зобов'язані здійснювати процедуру контролю в

режимі реального часу за дотриманням клієнтами встановлених у цих

Правилах норм переказів коштів.

3.2. Банк відмовляє фізичній особі в здійсненні переказу в

разі неподання необхідних для його здійснення документів,

визначених цими Правилами.

3.3. Якщо переказ здійснюється без відкриття поточного

рахунку, то банк зобов'язаний вести журнал обліку здійснених в

іноземній валюті переказів за межі України та виплати цих

переказів (допускається ведення одного журналу для всіх здійснених

(виплачених) переказів в іноземній валюті), а також журнал обліку

здійснених у межах України за дорученням фізичних осіб -

нерезидентів переказів у національній валюті та виплати цих

переказів. Операції з переказу (виплати) коштів обов'язково

фіксуються в цих журналах у день їх здійснення.

Журнали ведуться в паперовій або електронній формі. У

журналах обов'язково зазначаються: дата, сума та валюта переказу,

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює

(отримує) переказ, її резидентність, адреса та мета переказу. У

разі переказу за межі України зазначаються також країна, у яку

перераховуються кошти, найменування отримувача, на користь якого

здійснюється переказ.

Якщо журнал ведеться в паперовій формі, то всі його сторінки

мають бути пронумеровані, прошнуровані, а остання сторінка журналу

має засвідчуватися підписом керівника та головного бухгалтера

банку (філії банку), відбитком печатки банку (філії банку).

Якщо журнал ведеться в електронній формі, то щодня роздруковуються

сторінки з новими записами, які засвідчуються підписом

відповідального працівника банку (філії банку). Щомісяця

роздруковані сторінки складаються за датами та формуються в

брошури, які прошнуровуються, на першій сторінці зазначаються

кількість сторінок, початкова й остання дати, остання сторінка

брошури засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера

банку (філії банку).

3.4. Невиконання банками функцій агента валютного контролю та

порушення вимог цих Правил тягне за собою відповідальність згідно

із законодавством України.

Директор Департаменту

валютного регулювання О.А.Щербакова

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0074-08

Share this post


Link to post
Share on other sites

3. Звітність, контроль і відповідальність, пов'язані

зі здійсненням та виплатою переказів

3.1. Банки зобов'язані здійснювати процедуру контролю в

режимі реального часу за дотриманням клієнтами встановлених у цих

Правилах норм переказів коштів.

3.2. Банк відмовляє фізичній особі в здійсненні переказу в

разі неподання необхідних для його здійснення документів,

визначених цими Правилами.

3.3. Якщо переказ здійснюється без відкриття поточного

рахунку, то банк зобов'язаний вести журнал обліку здійснених в

іноземній валюті переказів за межі України та виплати цих

переказів (допускається ведення одного журналу для всіх здійснених

(виплачених) переказів в іноземній валюті), а також журнал обліку

здійснених у межах України за дорученням фізичних осіб -

нерезидентів переказів у національній валюті та виплати цих

переказів. Операції з переказу (виплати) коштів обов'язково

фіксуються в цих журналах у день їх здійснення.

Журнали ведуться в паперовій або електронній формі. У

журналах обов'язково зазначаються: дата, сума та валюта переказу,

прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка здійснює

(отримує) переказ, її резидентність, адреса та мета переказу. У

разі переказу за межі України зазначаються також країна, у яку

перераховуються кошти, найменування отримувача, на користь якого

здійснюється переказ.

Якщо журнал ведеться в паперовій формі, то всі його сторінки

мають бути пронумеровані, прошнуровані, а остання сторінка журналу

має засвідчуватися підписом керівника та головного бухгалтера

банку (філії банку), відбитком печатки банку (філії банку).

Якщо журнал ведеться в електронній формі, то щодня роздруковуються

сторінки з новими записами, які засвідчуються підписом

відповідального працівника банку (філії банку). Щомісяця

роздруковані сторінки складаються за датами та формуються в

брошури, які прошнуровуються, на першій сторінці зазначаються

кількість сторінок, початкова й остання дати, остання сторінка

брошури засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера

банку (філії банку).

3.4. Невиконання банками функцій агента валютного контролю та

порушення вимог цих Правил тягне за собою відповідальність згідно

із законодавством України.

Директор Департаменту

валютного регулювання О.А.Щербакова

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0074-08

если чесно то маловато нормативки и ее конкретность слабовата что позычковый рахунок 2203 является только гривневым ----- банк ведь встречно будет заявлять что он согласно договора --доларовый :angry:

ищем нормативку то что все ведение щетов проводятся гривной в суде \в наших судилищах \не совсем убедительно на эту стену надобы убедительную кувалду

Share this post


Link to post
Share on other sites

если чесно то маловато нормативки и ее конкретность слабовата что позычковый рахунок 2203 является только гривневым ----- банк ведь встречно будет заявлять что он согласно договора --доларовый :angry:

ищем нормативку то что все ведение щетов проводятся гривной в суде \в наших судилищах \не совсем убедительно на эту стену надобы убедительную кувалду

Портфель однорідних споживчих кредитів - це загальна сума

заборгованості за однорідними споживчими кредитами (балансові

рахунки 2202, 2203, 2206, 2207, 2290, 2620 А, 2625 А), що надані

банком на поточні потреби позичальникам - фізичним особам, у

кредитних договорах з якими є письмова згода позичальника на

збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних

історій інформації про нього та відомості за цими договорами

надані банком до бюро кредитних історій. { Главу 2 доповнено

терміном згідно з Постановою Національного банку N 83 ( z0301-07 )

від 19.03.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку N 406 ( z1206-08 ) від 01.12.2008 }

Share this post


Link to post
Share on other sites

обратите внимание что откритие поточного в ин валюте либо нац валюте осуществляется только на договотной основе

дополнение----

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постанова Правління

Національного банку України

29.12.2007 N 496

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

1 лютого 2008 р.

за N 74/14765

ПРАВИЛА

здійснення за межі України та в Україні

переказів фізичних осіб за поточними валютними

неторговельними операціями та їх виплати в Україні

1.5. Для отримання переказу фізична особа має подати до банку

такі документи:

заяву на видачу готівки або документ, установлений

відповідною платіжною системою на одержання переказу;

паспорт або документ, що його замінює.

1.6. Документи на здійснення чи отримання переказу мають

містити обов'язкові реквізити, передбачені вимогами

нормативно-правового акта Національного банку, який регулює

порядок оформлення касових документів.

1.7. Якщо виплата переказу, що надійшов в іноземній валюті,

здійснюється на бажання клієнта (на підставі його заяви) у

гривнях, банк здійснює перерахування іноземної валюти в гривні за

курсом банку, що діє на час здійснення операції.

1.8. Переказ фізичною особою - резидентом і нерезидентом у

межах України іноземної валюти на поточний рахунок в іноземній

валюті чи з поточного рахунку в іноземній валюті та переказ

нерезидентом національної валюти на поточний рахунок у

національній валюті чи з поточного рахунку в національній валюті

здійснюються згідно з режимом цих рахунків, передбаченим

нормативно-правовим актом Національного банку, що встановлює

порядок використання рахунків.

1.9. Переказ без відкриття рахунку в межах України для

виплати його готівкою без зарахування на поточний рахунок за

дорученням фізичної особи - резидента і нерезидента здійснюється

банком виключно в національній валюті.

1.10. Комісійна винагорода за відправлення та виплату

переказу стягується виключно в гривнях.

2.5. Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь

фізичної особи - резидента і нерезидента для виплати готівкою без

відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один

операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті

50 000 гривень. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов

(надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в

еквіваленті 50 000 гривень, то банк такий переказ (перекази) у

повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті

отримувача.

это же для физлиц. а банк - юрлицо

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вставлю свои 5 копеек. Изучаю документы свои на кредит и диву даюсь.

Итак - "шиза":

Бумажки о выдаче кредита:

№1. Лист-заявка на кредит/транш - 15 ТРАВНЯ 2007 Г.

Дебет: 22037120083942

Кредит: 26205120083941

Перерахування коштів з позичкового на поточний рахунок відповідно до договору кредиту №...

Сумма: 16329,34 USD

Платник: Я

Одержувач: Я

Я попросил банк перечислить мне с моего 2203 на 2620 сумму 16329,34 USD. Тут вроде все нормально, все окей.

Что же сделал банк?

№2. Меморіальний валютний ордер - 15 ТРАВНЯ 2007 Г.

Дебет: 22037120083942 - 16329,34 840/USD курс 505.0000:100.00

Кредит: 26205120083941 - 82463,17 980/UAH

Перерахування коштів з позичкового на поточний рахунок відповідно до договору кредиту №...

Платник: Я

Одержувач: Я

Вот его бланк

Подписи моей нет на нем, зачем мне ордер дали я не знаю. Что мы имеем в результате? На мой 2620 что упало? Ну, по идее доллары?

Третий документ, как ни странно (квитанции о валютообменной операции нет, доллары я типа в кассе не менял на гривны):

№3 Квитанція на здійснення операції: - 15 ТРАВНЯ 2007 Г. - вечерняя касса.

Дебет: 10029120201

Кредит: 260015001801

Сумма: 81810.00 грн

Одержувач: СП "АвтоЗАЗ-ДЭУ"

Призначення: Оплата за а/м Опель...

Сумма указанная в ордере была 82463,17 980/UAH, а на салон я из кассы наличкой внес 81810.00 грн.

Ну, и как-то ж я получил доллары?

№4 Заява на видачу готівки - 16 ТРАВНЯ 2007 Г.

Дебет: 26205120083941

Кредит: 10029120201

Сума: 16329,34 USD

Эквивалент: 82463,17 грн.

Призначення: Видача кредитних коштів по договору кредиту №...

А печать банка стоит от 15го. Ну, опечатка и все такое...

Погашения тела кредита шли на:

№1. Квитанция

Дебет: 10027135101

Кредит: 220700000000

Сумма: 250,62 USD

Назначение: Погашення кредиту - 250,62 (залишок по кредиту - 7581,34, процентам - 92,21)

2207 А Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам

Погашение процентов:

№2. Квитанция

Дебет: 10021120101

Кредит: 220900000000

Сумма: 92,21 USD

Назначение: Погашення відсотків - 92,21 USD

2209 А Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам

Замечу 2203 не встречается нигде.

А вот погашение комиссии - вообще веселое:

№2. Квитанция

Дебет: 10021120101

Кредит: 35794131112001 - 69,00 грн.

Кредит: 35790131111200 - 74,01 грн.

Кредит: 35799131111201 - 1065,43 грн.

Сумма: 1208,44 грн.

Назначение: Комісія по кредиту згідно договору №...

3579 А Прострочені інші нараховані доходи

Для чего я это все в принципе пишу?

Последнее погашение выглядело следующим образом:

№1. Квитанция

Дебет: 100221001

Кредит: 26203000837624

Внесення готівки на рахунки фізичних осіб (не карткові)

Сумма: 100 USD

Платник: Я

Одержувач: Я

Что мне бросилось в глаза:

Выдача была: Дебет: 26205120083941

А платить заставляют на: 26203000837624

Почему? Значит должны быть ДВА договора на текущий счет?

Назначение платежа внесение средств на текущий счет, НЕ погашение кредита.

Почему выдавался кредит с одного текущего счета, а гасился на другой?

Возникает закономерный вопрос - КАКОГО ЧЕРТА ЗДЕСЬ ТВОРИТСЯ?

В договоре написано такое.

Порядок надання кредиту та сплати процентів (почему не "відсотків"?)

2.1. Видача Кредиту на цілі, визначені в.1.2. цього Договору, проводиться шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника на поточний рахунок Позичальника в Криворізькому відділенні ДОФ АКБ "УКРСОЦБАНК"

Все. Номеров счетов нет

2.2. Днем НАДАННЯ кредиту вважається день зарахування коштів на позичковий рахунок Позичальника, який вказаний в п.2.4.1. цього Договору. (А почему не, хотя бы, день перечисления денег на 2620?)

2.4.1. Повернення Кредиту здійснюється на позичковий рахунок №220300000000, сплата процентів здійснюється на рахунок №220800000000 в Криворізькому відділенні...блаблабла

То есть опять де не понятно, ПОЧЕМУ банк сейчас стал брать платежи на 26203000837624, отличный от того, с которого выдавали?

Нашлась таки квитанция по обмену валюты 377-к:

Назва валюти - Доллар США

Сума - 16329,34 у.е

Крос-курс - 5.01

Комісія - (пусто)

До видачі - Українська гривня

Сума - 81809,99 грн.

Если взять в руки калькулятор, то это 81809,9934 грн.

Читаю договор и млею:

1.3. Кредитор укладає:

1.3.1. В день укладання Договору с Позичальником - договір застави автотранспортного засобу №..., де предметом застави виступатиме автомобіль Опель Астра, 2007 р.в., що належить ФИО, вартість предмету застави складає 16329,34 (прописью) доларів США (по курсу НБУ станом на 15.05.2007 року - 5,05 грн за 1 долар США) на день укладання цього договору становить 81810,00 (прописью) гривень.

И вот не понятно, почему так? 16329,34х5,05=82463,167 грн.

И в Договоре Залога то же написано:

1.2. Загальна заставна вартість Предмету застави, за погодженням Сторін становить 16329,34 (прописью) доарів США (именно "доарів"), 34 цента (по курсу НБУ станом на 15.05.2007 року - 5,05 грн за 1 долар США) на день укладання цього договору становить 81810,00 (прописью) гривень. 00 копійок

С математикой у них проблемы чтоли?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Порядок надання кредиту та сплати процентів (почему не "відсотків"?)

именно проценты: Проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До яких включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, що передбачено п. 1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тоже понятие ныне закреплено в НКУ)

по поводу 2620. Полагаю что банки на основании ген. лицензии могут проводить валютные операции по текущему счету клиента, коим и есть 2620. Соответственно сначала средства должны поступить на него.

у меня подобная ситуация в договоре прописано проценты платить на 2208 а тело на 2203, так и платил. Потом стали принимать на 2909, текущий при возвращении вообще нигде не фигурирует.

Share this post


Link to post
Share on other sites

2.2. Днем НАДАННЯ кредиту вважається день зарахування коштів на позичковий рахунок Позичальника, який вказаний в п.2.4.1. цього Договору. (А почему не, хотя бы, день перечисления денег на 2620?)

То есть какая ситуация - я ведь НЕ могу заставить банк перевести мне с 2203 на 2620 - нет рычага такого, т.к. у меня нет договора на открытие 2203, нигде не сказано, что это МОЙ 2203, и даже в КД не указан этот счет, как то, что принадлежит мне, и я с него могу перечислять на 2620. Каким образом могу Я - влиять на внутрибанковские бухгалтерские проводки? Соответственно, банк может тупо зачислить бабки на 2203 и начать насчитывать %. А денежку не выдавать, а я ничего сделать не смогу - ибо кредит считается выданным.

Share this post


Link to post
Share on other sites

почему рычага нет ?

п. 2.1. Вашего договора предусматривает перевод средств с ссудного счета на Ваш текущий, т.е. обязательство банка перевести средства есть, и как видно из мемориального ордера № 2 он перевел именно с 2203 на 2620.

Другой вопрос, договор на открытие текущего счета Вы подписывали? это Ваш текущий счет?

Share this post


Link to post
Share on other sites

"Лист-заявка на кредит/транш" - подскажите, где найти определение симу зверю?

Share this post


Link to post
Share on other sites

почему рычага нет ?

п. 2.1. Вашего договора предусматривает перевод средств с ссудного счета на Ваш текущий, т.е. обязательство банка перевести средства есть, и как видно из мемориального ордера № 2 он перевел именно с 2203 на 2620.

"Обязательство банка перевести средства есть" - а сроки? Никаких сроков не указано, значит ограничения по срокам нет, то есть они то должны перевести с 2203 на 2620 - но КОГДА? Когда захотят.

Другой вопрос, договор на открытие текущего счета Вы подписывали? это Ваш текущий счет?

По идее есть - но я его не встречал никогда, наверное подсунули в банке в купе с остальными. Пишу письмо в банк с просьбой предоставить копии...

...перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника... - то есть этот счет должен принадлежать МНЕ. На каком основании? Договор? Какой договор должен быть на 2203? Форма?

Share this post


Link to post
Share on other sites

2203 - не может быть вашим текущим счетом, это счет для учета предоставленных кредитов (смотрите План счетов) Банки могут открыть физ. лицам на основании договора только текущий и депозитный счета (ст. 7 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") Текущий счет ф/л согласно Плана - 2620. Если Вы хотите найти договор на 2203 как на текущий, то сомневаюсь что найдете.

А насчет сроков, когда по условиям договора возникает Ваше обязательство?

Share this post


Link to post
Share on other sites

2203 - не может быть вашим текущим счетом, это счет для учета предоставленных кредитов (смотрите План счетов) Банки могут открыть физ. лицам на основании договора только текущий и депозитный счета (ст. 7 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") Текущий счет ф/л согласно Плана - 2620. Если Вы хотите найти договор на 2203 как на текущий, то сомневаюсь что найдете.

А насчет сроков, когда по условиям договора возникает Ваше обязательство?

Ваши права и обязанности в данном обязательстве.

Share this post


Link to post
Share on other sites

А насчет сроков, когда по условиям договора возникает Ваше обязательство?

2.2. Днем НАДАННЯ кредиту вважається день зарахування коштів на позичковий рахунок Позичальника, який вказаний в п.2.4.1. цього Договору.

2.4.1. Повернення Кредиту здійснюється на позичковий рахунок №220300000000, сплата процентів здійснюється на рахунок №220800000000 в Криворізькому відділенні...

Обязательство возникает после НАДАННЯ Кредита?

Стаття 3.

3.1. Кредитор зобов'язаний.

3.1.1. протягом 1 (Одного) робочого (банківського) дня від дати набрання чинності договорами, визначеними п.1.3 цього Договору, за умови виконання п.п. 3.3.1, 3.3.2. цього Договору, відкрити Позичальнику в Криворізькому відділенні "Укрсоцбанк" позичковий рахунок, вказаний в п.2.4.1.

3.1.2. завчасно повідомляти Позичальника про намір змінити розмір процентної ставки за користування Кредитом (плати за Кредит) у порядку, визначеному у п.2.7.1. цього Договору.

Вот так, больше ничего мне банк не должен. Ни відать бабки, ни зачислить их никуда.

3.3. Позичальник зобов'язаний.

3.3.1. на момент укладення цього Договору надати Кредитору все документи, необхідні для відкритті ПОЗИЧКОВОГО рахунку, згідно з вимогами НБУ та КРедитора.

3.3.2. забезпечити укладання договорів, визначенних п.1.3.1., 1.3.2., 1.3.3. цього Договору, на узгоджених з Кредитором умовах протягом одного робочого дня від дати укладання цього Договору.

1.3.1 - договір застави.

1.3.2. - договір фін.поруки.

1.3.3. - нету пункта.

3.4. Позичальник має право:

3.4.2. звернутися до кредитора з клопотанням про зменшення процентної ставки. )))))

Share this post


Link to post
Share on other sites

2.2. Днем НАДАННЯ кредиту вважається день зарахування коштів на позичковий рахунок Позичальника, який вказаний в п.2.4.1. цього Договору.

2.4.1. Повернення Кредиту здійснюється на позичковий рахунок №220300000000, сплата процентів здійснюється на рахунок №220800000000 в Криворізькому відділенні...

Обязательство возникает после НАДАННЯ Кредита?

Стаття 3.

3.1. Кредитор зобов'язаний.

3.1.1. протягом 1 (Одного) робочого (банківського) дня від дати набрання чинності договорами, визначеними п.1.3 цього Договору, за умови виконання п.п. 3.3.1, 3.3.2. цього Договору, відкрити Позичальнику в Криворізькому відділенні "Укрсоцбанк" позичковий рахунок, вказаний в п.2.4.1.

3.1.2. завчасно повідомляти Позичальника про намір змінити розмір процентної ставки за користування Кредитом (плати за Кредит) у порядку, визначеному у п.2.7.1. цього Договору.

Вот так, больше ничего мне банк не должен. Ни відать бабки, ни зачислить их никуда.

3.3. Позичальник зобов'язаний.

3.3.1. на момент укладення цього Договору надати Кредитору все документи, необхідні для відкритті ПОЗИЧКОВОГО рахунку, згідно з вимогами НБУ та КРедитора.

3.3.2. забезпечити укладання договорів, визначенних п.1.3.1., 1.3.2., 1.3.3. цього Договору, на узгоджених з Кредитором умовах протягом одного робочого дня від дати укладання цього Договору.

1.3.1 - договір застави.

1.3.2. - договір фін.поруки.

1.3.3. - нету пункта.

3.4. Позичальник має право:

3.4.2. звернутися до кредитора з клопотанням про зменшення процентної ставки. )))))

кредитный договор это просто договор в котором описаны условия и начало и конец их действия ето не кассовый документ и не договор открытия щетов \Форма и порядок открытия щета\

женя тебе персонально http://antiraid.com.ua/news/9763-timoshenk...skih-sudov.html

без кипиша вникни

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ваши права и обязанности в данном обязательстве.

Мы знаем, что по закону моментом начала кредитования есть момент перечисления банком денег клиенту на его счет 2620, то есть поточный.

Следовательно, указанное условие о моменте кредита в этом конкретном договоре - ничтожно?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Мы знаем, что по закону моментом начала кредитования есть момент перечисления банком денег клиенту на его счет 2620, то есть поточный.

Следовательно, указанное условие о моменте кредита в этом конкретном договоре - ничтожно?

Дайте ссылку на этот закон, а то у меня момент надання - списання з позичкового рахунку (без дати до того ж)

Share this post


Link to post
Share on other sites

Что то мне подсказывает что НБ Украины тут появился не случайно.. АААА? тем более что львиная доля кредитов пришла с 2620 и1002, .. Новый вид развода для лохов? Или закройте рот, мы всё равно правы? ну ну..

Вы ответьте мне НБУ, а какже быть с таким юридическим нонсенсом, как запрет валютного кредитования сейчас и чтоже делать с тем , что было тогда?

Share this post


Link to post
Share on other sites

И как может НБУ ссылаться на постановление 483 при расчёте наличкой по потребительским кредитам? Вы нас совсем за козлоту держите?

Могу сказать одно, что осенью НБУ увидит много людей под своими стенами - этим займусь лично.. и дай Бог чтобы всё закончилось мирно..

Share this post


Link to post
Share on other sites

vassylek, все возможно в датском королевстве, но грубить с кондачка не надо.

запрет валютного кредитования сейчас и чтоже делать с тем , что было тогда?

эта фраза обозначает в переводе на "экономико- финансово-юридический" с учетом ст 1054, 192 ЦКУ- запрет использования иностранной валюты в качестве денежных средств (средства плртежа) в Украине при расчетах между резидентами -банками и резидентами юрлицами и физлицами при исполнении обязательств по договору кредита.

А где в законе вы видели что такое было дозволено, НИГДЕ.

Это не запрет, а разрешение на получение кредитов с использованием валюты для лечения и обучения за бугром, предполагаю, что ранее (по закону) можно было получить заем в гривне, купить на нее необходимую валюту, перечислить за бугор, возвращать гривну. Вот где точно развод, так в этом законе Юща.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      Постанова
      Іменем України
      26 травня 2020 року
      м. Київ
      Справа № 638/13683/15-ц
      Провадження № 14-680цс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі
      судді-доповідача Гудими Д. А.,
      суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - позичальник), ОСОБА_2 (далі - поручителька) про стягнення заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту
      за касаційною скаргою позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року, ухвалене суддею Аркатовою К. В., та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Бездітка В. М., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      (1) Короткий зміст позовних вимог
      1. 14 серпня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з позичальника та поручительки заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11239052000 від 23 жовтня 2007 року (далі - кредитний договір-1) на суму 34 016,41 доларів США і пеню у розмірі 22 356,23 грн, а також заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11389728000 від 8 вересня 2008 року (далі - кредитний договір-2) на суму 7 210,36 доларів США і пеню у розмірі 10 102,32 грн.
      2. Позов мотивував такими обставинами:
      2.1. 23 жовтня 2007 року позивач уклав із позичальником кредитний договір-1, відповідно до умов якого позивач надав позичальникові кредит у розмірі 35 000 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 23 жовтня 2028 року та процентною ставкою 10,50 % річних.
      2.2. Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позивач уклав з поручителькою договір поруки № П/11239052000 (далі - договір поруки-1).
      2.3. 8 вересня 2008 року позивач уклав із позичальником кредитний договір-2, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 11 000 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 7 вересня 2018 року та процентною ставкою 13,85 % річних.
      2.4. Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позивач уклав з поручителькою договір поруки № 226650 (далі - договір поруки-2).
      2.5. Відповідно до умов договорів поруки відповідальність поручительки та позичальника є солідарною.
      2.6. У позичальника є прострочена заборгованість за кредитним договором-1 і кредитним договором-2 (далі разом - кредитні договори). Тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
      (2) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
      3. 22 листопада 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив рішення (викладене з урахування ухвали від 14 лютого 2017 року про виправлення описки), яким позов задовольнив частково:
      3.1. Стягнув із позичальниказаборгованість за кредитним договором-1 у розмірі 4 485 доларів США (що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 115 623,30 грн і включає суму боргу за простроченим кредитом у розмірі 1 045,85 доларів США та суму боргу за простроченими процентами у розмірі 3 439,15 доларів США), а також пеню за цим договором у сумі 16 669,01 грн.
      3.2. Стягнув із позичальниказаборгованість за кредитним договором-2 у розмірі 2 120,58 доларів США (що в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України становить 546 68,55 грн і включає суму боргу за простроченим кредитом у розмірі 1 310,65 доларів США і суму боргу за простроченими процентами у розмірі 809,93 доларів США), а також пеню за цим договором у сумі 10 102,32 грн.
      3.3. У задоволенні іншої частини вимог - відмовив.
      4. Суд першої інстанції рішення мотивував так:
      4.1. Позивач надсилав за адресами позичальника та поручительки листи, однак у зв`язку з відсутністю опису вкладення суд не може встановити, чи дійсно це були ті листи-вимоги, які позивач долучив до позовної заяви.
      4.2. За договорами не настав термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений договорами порядок дострокового повернення коштів, а саме не направив вимогу про дострокове їх повернення, внаслідок чого термін погашення заборгованості у повному обсязі не настав. Тому є підстави стягнути лише прострочену заборгованість за кредитом і процентами, а також пеню.
      4.3. Останній черговий платіж за кредитним договором-1 позичальник сплатив 24 червня 2014 року, а за кредитним договором-2 - 17 вересня 2014 року. Вимоги до поручительки позивач заявив 24 березня 2015 року. З огляду на те, що у договорах поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, і позивач заявив вимогу до поручительки після спливу шестимісячного строку з моменту останнього чергового платежу за обома кредитними договорами, то на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) порука припинилася.
      (3) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
      5. 18 квітня 2018 року Апеляційний суд Харківської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував постанову так:
      5.1. Суд першої інстанцій обґрунтовано виснував, що через припинення договорів поруки не можна задовольнити вимоги позивача про стягнення з поручительки заборгованості за кредитом та процентами, а також пені за обома кредитними договорами.
      5.2. Термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязіне настав, оскільки позивач не довів дотримання порядку дострокового повернення коштів за його вимогою. У наданих позивачем листах немає опису, що суперечить умовам кредитних договорів про порядок направлення юридично значимих повідомлень.
      5.3. Доводи апеляційної скарги щодо дати останнього погашення заборгованості за кредитними договорами є необґрунтованими, оскільки вони суперечать наданим позивачем розрахункам.
      5.4. Аргумент апеляційної скарги про правомірність підвищення процентної ставки за кредитним договором-1 є безпідставним, оскільки немає доказів дотримання позивачем порядку збільшення процентної ставки відповідно до вимог пункту 10.2 вказаного договору.
      (4) Короткий зміст вимог касаційної скарги
      6. У червні 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
      (5) Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
      7. 23 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував ухвалу тим, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) про незастосування до подібних правовідносин приписів статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, потреба в означеному відступі зумовлена таким :
      7.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не дотримав порядку дострокового повернення кредиту за його вимогою, а до наданих листів усупереч умовам кредитних договорів щодо порядку направлення юридично значимих повідомлень немає описів.
      7.2. Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок дострокового повернення споживчого кредиту: умови, за яких у кредитодавця виникає право на дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту; строк, протягом якого споживач може усунути порушення умов цього договору (тридцять чи шістдесят днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу); спеціальний юридичний наслідок усунення цих порушень у вигляді втрати чинності вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.
      7.3. Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит і не може відбутися порушення прав кредитодавця (аналогічні висновки є у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
      7.4. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду відхилила довів касаційної скарги про те, що банк на момент звернення до суду не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пункту 12 кредитного договору та не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення заборгованості. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, а невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав; кредитор може вимагати у суді захисту цих прав, а саме вимагати виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.
      7.5. Кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати як вимогу у розумінні частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі частини десятої статті 11 зазначеного Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      8. Позивач мотивує касаційну скаргу так:
      8.1. Суди неправильно застосували частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин: 1) помилково визначили початок перебігу шестимісячного строку за датою сплати останніх платежів за кредитним договором-1 - 24 червня 2014 року, а за кредитним договором-2 - 17 вересня 2014 року, тоді як початком перебігу такого строку є 6 травня 2015 року - 41-ий календарний день з дня направлення позивачем письмових повідомлень (вимог), як це передбачено кредитними договорами; 2) не врахували висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 16 березня 2016 року у справі № 6-1301цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.
      8.2. Обрання певного засобу захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Направлення позивачем повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту за змістом пункту 12.2 кредитного договору-1 є правом, а не обов`язком. Нездійснення цього права не позбавляє позивача права на дострокове стягнення заборгованості на підставі частини другої статті 1050 ЦК України. Крім того, позивач надіслав досудові вимоги рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення.
      8.3. Суди необґрунтовано відмовили у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 73,19 доларів США за кредитним договором-1, оскільки позивач має право на збільшення процентної ставки на підставі пункту 10.2 цього договору.
      8.4. Суди неправильно застосували частину третю статті 549 ЦК України та необґрунтовано відмовили у стягненні за кредитним договором-1 пені у розмірі 5 687,22 грн.
      9. 28 січня 2020 року позивач подав додаткові пояснення до касаційної скарги. Вказав, що реалізував передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на дострокове стягнення заборгованості. Вважає, що необхідно застосувати висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 9 липня 2002 року у справі № 15-рп/2002, та висновки Верховного Суду України, сформульовані у постановах від 6 листопад 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс19, від 2 вересня 2015 року у справі № 6-1085цс15 і від 3 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16.
      (2) Позиції інших учасників справи
      10. 30 липня 2019 року позичальник подав відзив на касаційну скаргу. Просить її відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Мотивує відзив тим, що суди попередніх інстанцій правильно застосували частину четверту статті 559 ЦК України та врахували, що позивач не дотримав порядку досудового повернення заборгованості за кредитними договорами.
      11. Поручителька відзив на касаційну скаргу не надала.
      ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      (1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
      (1.1) Щодо права на дострокове повернення коштів за кредитними договорами
      12. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
      12.1. 23 жовтня 2007 року та 8 вересня 2008 року позивач уклав із позичальником два договори про надання споживчого кредиту, а 14 серпня 2015 року через порушення позичальником зобов`язань подав позов, зокрема, про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася.
      12.2. Порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту передбачений пунктами 12.1-12.2 кредитного договору-1, і такий порядок позивач не дотримав.
      12.3. За обома кредитними договорами не настав термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі, оскільки банк не дотримав установлений порядок дострокового повернення коштів - не направив вимогу про таке повернення.
      13. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
      14. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
      15. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
      16. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції).
      17. 10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
      18. Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
      19. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
      20. Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
      21. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
      22. У пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень Консультативна рада європейських суддів вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
      23. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від її попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54),від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).
      24. У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, Велика Палата Верховного Суду відхилила довід касаційної скарги про те, що позивач перед зверненням до суду не виконав вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, і пункту 12 договору про надання споживчого кредиту, не направив досудове повідомлення (вимогу), з огляду на що не набув право на дострокове стягнення коштів за цим договором. Велика Палата Верховного Суду вказала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зазначилапро те, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту. Враховуючи те, що вимоги кредитора й обов`язки боржника за договором про надання споживчого кредиту у добровільному порядку не були виконані на час ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові погодилася з аргументами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості.
      25. Наведений висновок не враховує спеціальний порядок заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так : суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
      26. У справі № 638/13683/15-цсуди встановили, що у позичальника з позивачем виникли кредитні відносини, однак належно не дослідили зміст кредитних договорів, не з`ясували, на які потреби були видані кредити, чи є ці кредити споживчими, а отже, не з`ясували, які права й обов`язки мали сторони таких відносин при укладенні та виконанні умов кредитних договорів.
      27. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили належно зібрані у справі докази, Велика Палата Верховного Суду не має процесуальної можливості встановити факти щодо споживчого характеру кредитування позичальника.
      28. Позивач стверджує, що направлення повідомлення (вимоги) є правом, а не обов`язком банку. Тому ненаправлення такого повідомлення (вимоги) не позбавляє банк можливості дострокового стягнення заборгованості.
      29. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
      (1.2) Щодо припинення поруки
      30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що останній черговий платіж за кредитним договором-1 сплачений 24 червня 2014 року, за кредитним договором-2 - 17 вересня 2014 року, а письмові вимоги до поручительки позивач заявив 24 березня 2015 року. З огляду на це суди вважали, що оскільки у договорах поруки не встановлений строк, після якого порука припиняється, а позивач заявив вимогу до поручителя після спливу шестимісячного строку з моменту здійснення останнього чергового платежу, то на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, порука припинилася. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком погоджується лише частково.
      31. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній до 19 жовтня 2016 року).
      32. Отже, зі спливом строку, визначеного договором поруки, або зі спливом строку, визначеного законом, порука та відповідне право вимоги кредитора припиняються.
      33. Суди встановили, що відповідно до пункту 3.1 договору поруки-1 він «діє до повного припинення всіх зобов`язань» боржника за кредитним договором-1, а згідно з пунктом 3.1 договору поруки-2 він «діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором».
      34. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). А календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).
      35. З огляду на вказане у договорах поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку треба застосовувати припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), а також постанови Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).
      36. Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).
      37. З огляду на вказане позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду тільки 14 серпня 2015 року.
      38. У дослідженому судами попередніх інстанцій кредитному договорі-1 сторони погодили, що позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 345 доларів США у день сплати ануїтетних платежів (пункт 1.2.2). Днем такої сплати сторони визначили 23 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтетний платіж.
      39. У дослідженому судами попередніх інстанцій кредитному договорі-2 сторони також погодили ануїтетну схему погашення кредиту, відповідно до якої днем сплати ануїтетного платежу (170 доларів США) є 8 число кожного місяця протягом строку кредитування (пункт 1.2.10).
      40. Отже, сторони кредитних договорів встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує через окремі зобов`язання з внесення однакових платежів відповідного числа кожного місяця протягом строку кредитування. Тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитних договорів вносити періодично, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Іншими словами, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 63)).
      41. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок судів першої й апеляційної інстанцій про те, що початок перебігу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, слід визначати за датою сплати останніх платежів за кредитними договорами.
      42. За умови пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов`язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 80); постанови Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).
      43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач 24 березня 2015 року пред`явив вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитними договорами до поручительки, суперечить висновку цих судів про недоведеність через відсутність опису вкладення факту того, що позивач надсилав обом відповідачам саме такі вимоги. Суди не виснували про зміну строку виконання основного зобов`язання. З огляду на вказане необґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що початком перебігу строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, є 41-ий календарний день з дня направлення позивачем письмових повідомлень (вимог) про дострокове повернення коштів за кредитними договорами.
      44. Отже, суди попередніх інстанцій на підставі зібраних доказів питання відповідальності поручителя перед позивачем за виконання всіх прострочених частин основного зобов`язання, визначених періодичними платежами, не вирішили, як і не визначили те, чи сплив строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, щодо відповідної частини таких платежів. Зазначене унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
      45. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводом касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не застосували висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16 та від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16. Стосовно постанови Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-1301цс15, яку теж згадав у касаційній скарзі позивач, то у тій справі Верховний Суд України вказав, що суд касаційної інстанції правильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України, а його висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14.
      (1.3) Щодо інших доводів касаційної скарги
      46. Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 8 лютого 2020 року, передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
      47. Оскільки позивач подав касаційну скаргу у червні 2018 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року.
      48. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX).
      49. Доводи касаційної скарги щодо розміру пені та процентів за кредитним договором-1 спрямовані на переоцінку доказів та на встановлення інших обставин, ніж встановили суди першої й апеляційної інстанцій. Тому такі доводи виходять за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.
      50. Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження (частина перша статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частини перша та друга статті 390 ЦПК України).
      51. На судове засідання суду апеляційної інстанції 18 квітня 2018 року не з`явились всі учасники справи (т. 2, а. с. 66). Повний текст постанови від цієї ж дати апеляційний суд склав 23 квітня 2018 року. Її копію позивач отримав 2 травня 2018 року (т. 2, а. с. 89), касаційну скаргу подав 1 червня 2018 року, а додаткові пояснення, в яких доповнив доводи касаційної скарги, - аж 28 січня 2020 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
      52. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
      53. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає додаткові пояснення позивача без розгляду.
      (2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      (2.1) Щодо суті касаційної скарги
      54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
      55. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX).
      56. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четвертої зазначеної статті).
      57. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає доводи касаційної скарги позивача частково обґрунтованими, а вимоги - обґрунтованими. Тому рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
      58. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції повинен всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити зібрані у справі докази з урахуванням висновків цієї постанови, а також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо помилковості визначення в резолютивній частині судового рішення заборгованості не лише у валюті кредитного зобов`язання, але й у гривневому еквіваленті стягнутої в іноземній валюті суми коштів (постанова від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц), щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором (постанова від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
      (2.2) Щодо судових витрат
      59. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
      (3) Висновки щодо застосування норм права
      60. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
      61. Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
      62. Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
      63. Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів»порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
      Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, частинами третьою та четвертою статті 411, статтями 416-419 ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А :
      1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
      2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
      Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      Д. А. Гудима
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      С. В. Бакуліна
      Л. М. Лобойко
      В. В. Британчук
      Н. П. Лященко
      Ю. Л. Власов
      О. Б. Прокопенко
      М. І. Гриців
      В. В. Пророк
      В. І. Данішевська
      Л. І. Рогач
      Ж. М. Єленіна
      В. Ю. Уркевич
      О. С. Золотніков
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 90458954
    • By ANTIRAID
      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
      вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
      факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
      Унікальний номер справи № 759/17465/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7772/2020
      Головуючий у суді першої інстанції - Юзькова О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      08 липня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
      суддя-доповідач Оніщук М.І.,
      судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
      секретар Ющенко Я.М.,
      за участю:
      представника позивача Чередніченка М .М. ,
      представника відповідача ОСОБА_3,
      розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
      В С Т А Н О В И В:
      У листопаді 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просило:
      - стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013 року, яка станом на 12.10.2018 року становить 1 122 924 грн. 86 коп.;
      - стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.;
      - стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір у розмірі 16 843 грн. 87 коп.
      В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 15.03.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088 грн. 76 коп., що було еквівалентно 26 297,60 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.п. 2.2 Загальних умов кредитування є змінними.
      Відповідно до п. 1.4 Загальних умов кредитування термін кредитування (строк повернення кредиту) погоджений сторонами в Графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частинами щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15.04.2018 року.
      Також, згідно з п. 1.6 Загальних умов кредитування зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено Договором застави № 50008196 від 27.04.2013 року, за умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва.
      Разом з тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивачем було надіслано на адресу його проживання вимогу (повідомлення) від 17.02.2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за договором у загальному розмірі 543 333 грн. 32 коп.
      Однак, позивач вказував, що вищенаведена вимога про дострокове повернення кредиту відповідачем була проігнорована.
      За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що станом на 12.10.2018 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 1 122 924 грн. 86 коп., позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити.
      Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2019 року у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 39-48).
      В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
      Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на безпідставність застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки у зв`язку з вчиненням виконавчого напису від 08.04.2015 року, який був дійсним до 26.06.2018 року, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
      При цьому, вказує, що, незважаючи на документальне підтвердження заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, в порушення вимог ЦК України, безпідставно відмовив у її стягненні з відповідача (т. 2, а.с. 51-65).
      Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.04.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву (т. 2, а.с. 87, 88).
      22.05.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 93-100).
      Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 107, 108).
      В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
      Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
      Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
      Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088 грн. 76 коп., що було еквівалентно 26 297,60 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до п.п. 2.2 Загальних умов кредитування є змінними.
      При цьому, підписуючи вказаний кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що договір між сторонами складають цей Кредитний договір, загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні Кредиту.
      Як передбачено п. 1.6 Загальних умов кредитування, зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено Договором застави № 50008196 від 27.04.2013 року, за умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва.
      Крім того, відповідно до п.п. 10.1 Загальних умов кредитування між ПАТ «СК «Українська страхова група», як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування № 28-0199-13-00361 від 17.04.2013 року. Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті».
      Умовами п. 10.4 Загальних умов кредитування передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у Кредитному договорі або документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.
      Згідно з п. 10.10.3 Загальних умов кредитування повернення Додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
      Звертаючись до суду, позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилався на те, що станом на 12.10.2018 року відповідач має перед ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість у розмірі 1 122 924 грн. 86 коп., яка складається з:
      - простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за кредитом в сумі 111 568 грн. 63 коп., з яких: 59 565 грн. 90 коп. - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом; 6 816 грн. 43 коп. - сума 3 % річних за час прострочення по сплаті чергових платежів за кредитом; 45 186 грн. 30 коп. - сума інфляційних втрат за час прострочення по сплаті чергових платежів за кредитом;
      - простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за додатковим кредитом у сумі 187 625 грн. 95 коп., з яких: 146 732 грн. 57 коп. - сума простроченої заборгованості по