Решение Апеляционного суда Кировоградской области об отказе банку Надра во взыскании задолженности

[kin_mk]

Справа № 22ц-931/11

Апеляційний суд Кіровоградської області

Головуючий у суді І-ї інстанції Чохонелідзе Л.М.
26 Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА
Іменем України

30 березня 2011 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Белінської І.М.
Суддів: Гайсюка О.В., Франко В.А.
при секретарі: Ткач І.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ КБ «Надра»на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 січня 2011 року,-

Встановила:

У лютому 2010 року ВАТ Комерційний банк «Надра»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору від 25 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 82911 доларів США на споживчі потреби, строком по 15 січня 2015 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом –14,4% річних.

Повернення кредиту та сплата відсотків повинна відбуватися за відповідним Графіком, який є невід’ємною частиною Договору.

В забезпечення виконання зобов’язань за цим Договором було укладено Договір поруки від 25 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3.

Листами-претензіями від 22.12.2009 року та від 09.10.2009 року, телефонними переговорами Банк нагадував відповідачам про необхідність погашення кредитної заборгованості, але до цього часу вона не погашена.

Станом на 28 січня 2010 року кредитний борг становить 77808,11 доларів США, що за курсом НБУ на день пред’явлення позову становить 622651,62 грн.

Основний борг-607088,71 грн. борг по відсоткам-9471,88 грн., пеня - 6091,03 грн.

Основний борг-607088,71 грн., борг по відсоткам-9471,88 грн., пеня-6091,03 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 622651,62 грн.

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Банку із зустрічним позовом про внесення змін до кредитного договору.

Посилаючись на те, що з листопада 2008 року істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні зазначеного кредитного договору, ОСОБА_2 просив суд доповнити договір пунктом 12.6 про відстрочку сплати суми основного боргу на два роки та встановити кінцевий термін кредиту не пізніше 15 січня 2017 року, встановити щомісячні платежі за кредитом не більше 35% доходу сім’ї позичальника, зобов’язати Банк скласти новий графік повернення кредиту та звільнити його від сплати пені (а.с.28-30).

У грудні 2010 року позивач збільшив свої вимоги, просив стягнути з відповідачів на свою користь солідарно 556512 грн. та судові витрати (а.с. 92-93).

Рішенням суду від 27.01.2011 року в задоволенні позову Банку та зустрічного позову відмовлено в повному обсязі (а.с.115).

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення вимог Банку, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду, відповідач та його представник з доводами скарги не погодилися.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із змісту позовної заяви позивача вбачається, що позивач вимагає дострокового повернення відповідачами всієї суми кредиту за кредитним договором від 25.01.2008 року (а.с.3-4).

Відповідно до п.4.1.4 Кредитного договору сторони погодилися про на, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування Кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення Заставодавцем будь-якої умови договору застави (ст.3 цього Договору), Банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставне майно. Про дострокове витребування Кредиту Банк письмово сповіщає позичальника (а.с10-11).

Із текстів листів адресованих відповідачам від 9 жовтня 2009 року та від 22 грудня 2009 року (а.с.15,16) вбачається, що позивач вимагаючи дострокового погашення кредиту, не посилається на п.4.1.4 Договору і не повідомляє про виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

В цих листах позивач посилається на п.7.1.3 Договору, який надає право позивачу звернути стягнення на заставне майно.

До того, ж в справі відсутні докази того, що позивач зазначені листи-повідомлення направив відповідачам, а відповідачі ці повідомлення отримали.

Відповідачі заперечують наявність прострочення сплати відсотків і надали довідку Банку про відсутність прострочення сплати відсотків (а.с.50,51). Позивач зазначені довідки не спростував і не довів того, що у нього виникло право дострокового витребування наданого позичальнику кредиту.

Суд першої інстанції помилково зазначив в рішенні, що на час ухвалення рішення відсутня будь-яка заборгованість за кредитним договором (наявність боргу не заперечують відповідач і його представник), але висновок суду про те, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту і позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову є правильним.

Наведене вказує на те, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» відхилити.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14729158