Василий Горбань

Зразок заяви до ВСУ про перегляд за винятковими Ухвали ВССУ постановленої на ріш Печерського суду

Recommended Posts

Ось саме цю заяву згодом допустить чи не допустить ВССУ до ВСУ. Ні на що краще ми не маєм прецедентних рішень.

Заяву ОТП Банку допустили, бо....???!!!

Можете прокоментувати.

Я прийматиму участь в судовому засіданні і повдомлю зразу ж про результат.

Верховний суд України,

п/і 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а;

через Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

п/і 01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4-А

Заявник (Позивач): Нашта Михайло Михайлович,

вул. Південна, буд. 13, м. Вінниця, 21019,

паспорт АА № 841710, виданий Іллінецьким

РВ УМВС України у Вінницькій

області 15.10.1998 р., ІДПН 2514516576

тел. 067—430-41-50

Відповідач: Публічне акціонерне товариство

«УкрСиббанк», юр. адреса: пр-т. Московський,

буд. 60, м. Харків, 61050

В особі: Відділення № 639, вул. Чорновола, 29, м. Вінниця,

21050, р/р №29099952710024, МФО 351005, код

ЄДРПОУ 09807750,

кореспондентський рахунок № 32009100100 в

Управлінні НБУ в Харківській обл.,

код банку (МФО) 351005

тел. 0432-52-55-31

Треті особи на стороні Нашта Світлана Григорівна,

Позивача вул. Південна, буд. 13, м. Вінниця, 21019,

21019, паспорт АА 841711, виданий Іллінецьким

РВ УМВС України у Вінницькій

області 15.10.1998 р., ІДПН 2785906466

Войченко Сергій Анатолійович, м. Вінниця,

вул. Тарнагородського, 37, кв.329, 330,

паспорт АА 106012, виданий Замостянським

РВ УМВС України у Вінницькій області

28.11.1995 р., ІДПН 2867707273

Третя особа на стороні Приватний нотаріус Вінницького міського

Відповідача: нотаріального округу Вінницької області

Свириденко Анатолій Борисович

м. Вінниця, вул. Кропивницького, буд. 7,

кв. 10, засоби телефонного зв’язку не відомі

Предмет перегляду: Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних

справ по цивільній справі № 6-3126 св 10

від 02.03.2011 року за позовом

Нашта до ПАТ «УкрСиббанк»,

треті особи Нашта С.Г., Войченко С.А.,

приватний нотаріус Свириденко А.Б.

про визнання договорів недійсними,

стягнення коштів та зобов’язання

до вчинення дій

Строк на подачу заяви: 21.04.2011 року (один місяць від ухвалення ВСУ

прецедентної Постанови від 21.03.11р. по справі

№ 6-7ц11)

Судовий збір (держмито): 850, 00 грн.

Витрати на ІТЗ: 120, 00 грн.

ЗАЯВА

про перегляд Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій

У відповідності до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У відповідності до ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Підставою подання даної Заяви є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Такими судовими рішеннями, касаційної інстанції зокрема є :

1. Оскаржувана по даній Заяві, Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа в суді першої інстанції №2-3204/10);

2. Рішення Верховного Суду України від 20.10.2010 року у цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу;

3. Постанова Верховного Суду України від 21.03.2011 року у цивільній справі №6-7цс11 за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

У відповідності до ч. 1 ст. 356 ЦПК України, заява про перегляд судових рішень подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

В даній заяві здійснюється посилання, зокрема на Постанову Верховного Суду України у цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними від 21.03.2011 року як на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, а тому з урахуванням вимог встановлених ч. 1 ст. 356 ЦПК України, строк подання даної заяви спливає 21.04.2011 року.

Цивільна справа № 6-3126 св 10 (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що оскаржується даною Заявою) за позовом Нашти до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа в суді першої інстанції №2-3204/10). Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року в задоволенні позову Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду Нашта М.М. подав апеляційну скаргу. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року апеляційну скаргу Нашти М.М. задоволено, Рішення першої інстанції скасовано та позов Нашти М.М. задоволено, зокрема визнано недійсним Договір про надання споживчого кредиту. Зазначене рішення суду було мотивовано тим, що укладення договору споживчого кредиту в іноземній валюті суперечить законодавству України, оскільки для цього необхідно отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України на здійснення валютних операцій з видачі/отримання кредиту в іноземній валюті та на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України відповідно до вимог пунктів "в" та "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Крім того, в даному рішенні зазначено, що в матеріалах справи містяться лише Банківська ліцензія НБУ від 24.12.2001 р., видана АКІБ «УкрСиббанк», письмовий дозвіл НБУ №75-3 від 21.09.2009 р., виданий АКІБ «УкрСиббанк» (а.с.89) з додатком до нього, що свідчить про відсутність такого дозволу на момент укладення договору, 23.04.2008 р. Не погоджуючись з Рішенням суду апеляційної інстанції ПАТ «УкрСиббанк» подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126 св 10, касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 року скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Інша (прецедентна) цивільна справа за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2010 року, позов задоволено частково. Зокрема, укладений 03 березня 2008 року між фізичною особою та відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та кредит” кредитний договір визнано недійсним та зобов’язано фізичну особу та банк повернути один одному суми, одержані на виконання цього договору, в гривні по існуючому курсу української гривні до долара США на момент укладення договору та на момент здійснення позичальником сплати процентів. Не погоджуючись з Рішенням суду першої інстанції ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив Ухвалою від 05 липня 2010 року вказане рішення суду без змін. ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України. Своїм рішенням від 20.10.2010 року Верховний Суд України скасував рішення суду першої інстанції від 11 березня 2010 року в частині задоволення позову фізичної особи до ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу, також скасував ухвалу апеляційного суду від 5 липня 2010 року про залишення зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін та в позові відмовив. В мотивувальній частині Рішення Верховний Суд України зазначає, що «Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (мається на увазі письмовий дозвіл (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями), отриманої у встановленому порядку.»

Отже, як вбачається з Рішення по вказаній справі, Верховний Суд України визначив позицію щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями).

Інша (прецедентна) цивільна справа (№6-7цс11) за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року визнано, зокрема кредитний договір недійсним з підстав відсутності індивідуальних ліцензій, необхідність яких передбачена п. п. "в" та "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду ПАТ «ОТП Банк» подав апеляційну скаргу. Колегія Апеляційного суду м. Києва визначила, що рішення першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права та своєю Ухвалою від 27.10.2010 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилила, а Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року залишила без змін. ПАТ «ОТП Банк» подав касаційну скаргу на зазначені Рішення суду першої інстанції та Ухвалу апеляційної інстанції. 17.12.2010 року Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» відхилено, а Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2010 року та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.10.2010 року залишено без змін. В зв’язку з неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ПАТ «ОТП Банк» та Національний банк України подали до Верховного суду України заяви про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2010 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2010 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року. За результатами розгляду Верховним Судом України скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2010 року у даній справі, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Верховний Суд України не погодився з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про те, що, по-перше, ПАТ «ОТП Банк» не мав права на укладення договору споживчого кредиту з фізичною особою, оскільки кредит надано в іноземній валюті, а банк не отримав індивідуальної ліцензії, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу; а, по-друге, що наявність у банку банківської ліцензії та письмового дозволу на право здійснення операцій із валютними цінностями, виданих НБУ, не є достатньою підставою для здійснення банком валютних операцій. За висновком Верховного Суду України «Основним законодавчим актом, що регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій із валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету». «… банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.»

З матеріалів цивільної справи за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу та цивільної справи за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними вбачається, що суди касаційної інстанції підтримують правову позицію щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, які передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , Положенням НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275 та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Крім того, в своєму Листі від 07.10.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" Верховний Суд України визначає:

«При вирішенні справ про визнання недійсним кредитного договору з підстав того, що кредит виданий в іноземній валюті, судам треба мати на увазі таке.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (мається на увазі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями).

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (мається на увазі письмовий дозвіл (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями) відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті».

Таким чином, судами касаційної інстанції сформувалася чітка правова позиція щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті на підставі отриманих банківської ліцензії та письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями), які передбачені ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положенням НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275 та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Натомість, з матеріалів цивільної справи № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, вбачається, що на момент укладання валютного кредитного договору від 23.04.08р. та надання зазначеного кредиту в Банку була лише Банківська ліцензія № 75 від 24 грудня 2001 року, видана Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», зареєстрованому НБУ 28 жовтня 1991 року за номером 57 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та матеріалами справи не підтверджується наявність письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями, на дату укладення договору про надання споживчого кредиту (23.04.2008 р.).

В матеріалах справи міститься Дозвіл № 75 від 21 вересня 2009 року та додаток до Дозволу №75-3 від 21 вересня 2009 року (незавірені належним чином ксерокопії) на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», отриманий Банком лише 21 вересня 2009 року, тобто значно пізніше, аніж укладено Договір від 23.04.2008 р. про надання споживчого кредиту між Наштою М.М. та Банком, тому не може поширюватись на ті правовідносини, які відбулись раніше.

Наявності письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями з додатком до нього на дату укладення Кредитного договору (23.04.2008р.) при судовому розгляді даної справи Банк ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній, ні в касаційній інстанції не підтвердив.

Беручи до уваги вимоги судів касаційної інстанції щодо правомірності надання банками кредитів в іноземній валюті, здійснення операцій з валютними цінностями вбачається, що відсутність вказаного письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями по цивільній справі №6-3126 св 11 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) підтверджує факт відсутності правових підстав здійснювати операції з валютними цінностями на момент укладення спірного договору про надання споживчого кредиту.

Тому по цивільній справі № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, скасовуючи Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21.10.2010 р. та залишаючи Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року в силі, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права, а саме ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положення НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275, статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", оскільки незважаючи на відсутність в матеріалах справи письмового дозволу (генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями), що визначав би в сукупності з банківською ліцензією НБУ, за його правовою позицією, легітимність надання ПАТ «УкрСиббанк» Нашті М.М. кредиту в іноземній валюті саме 23.04.2008 року, постановив незаконну Ухвалу, визначивши в цій справі також правомірність укладення між банком та Наштою М.М. договору про надання споживчого кредиту та надання банком кредиту в іноземній валюті.

Матеріали цивільної справи № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій не містять обов’язково визначений судами касаційної інстанції по цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу та по цивільній справі за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору та договору іпотеки недійсними письмовий дозвіл (генеральну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями), зокрема дата видачі якого передувала б даті укладення валютного кредитного договору. А отже, неоднозначне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що у відповідності до ч. 1 ст.360-4 ЦПК України, є підставою для задоволення даної заяви.

З вищевикладеного вбачається, що Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі від 02.03.2011 року № 6-3126св10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій є незаконною, що у відповідності до ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України, є підстави для скасування її повністю, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин є необхідним переглянути Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі від 02.03.2011 року № 6-3126св10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, оскільки як вбачається з представлених судових рішень, судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного та ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення НБУ «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затв. Постановою НБУ від 17.07.2001 року N 275, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", керуючись ст. 353-360-7 ЦПК України, -

ПРОШУ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

1. Допустити до провадження Верховним Судом України дану заяву по цивільній справі № 6-3126 св 10 за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, для перегляду Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року по цивільній справі № 6-3126 св 10 (справа в суді першої інстанції №2-3204/10);

Верховний Суд України:

1. Відкрити провадження у справі за заявою Нашти М.М. про перегляд Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126св10 від 02.03.2011 року за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій (справа у суді першої інстанції №2-3204/10);

2. Витребувати з Ленінського районного суду м. Вінниці цивільну справу №2-3204/10 (номер в суді першої інстанції) за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій та переглянути Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року по вказаній справі;

3. Скасувати Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.03.2011 року у справі № 6-3126св10 за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Представник Нашти М.М. за довіреністю Мельничук І.А. 08.04.2011 року

Додатки:

1. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126св11 від 02.03.2011 року у справі за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій;

2. Копія Рішення Верховного Суду України від 20.10.2010 року у справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу;

3. Копія Постанови Верховного Суду України від 21.03.2011 року у справі №6-7цс11 за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними;

4. Квитанція про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб);

5. Квитанція про сплату судового збору (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб) ;

6. Копія довіреності на представника Мельничук І.А.;

7. Копії даної заяви з додатками – 4 екз. (для сторони та третіх осіб).

Share this post


Link to post
Share on other sites

маленькое замечание возможно кстати

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка

как само понятие грошови кошты (кредит ) это не что иное как

деньги деньгами в украине являются только гривна соответственно банк может дать только то что есть в его распоряжении относительно гривны а это наличная гривна либо безнал

если просто расматривается выражнение кошты то да это ----коштовнисть ценность

а она может быть различной ---валютна \коштовнисть -ценность \ может быть различной в зависимости какое государство ее выпускает и на територии которого она есть законным платежным средством.

ГЛАВА 6 ПЛАТІЖНІ РАХУНКИ І ОБЛІК РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ...

№ 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», рахунок. … Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.

ukrkniga.org.ua › ukrkniga-text/665/6/ копия ещё

Share this post


Link to post
Share on other sites

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ви взяли за основу для перегляду Постанову ВСУ, а чи є вона рішенням Касаційної інстанції?

У ВСУ невідомо який статус зараз...

Саме через це ВССУ його й не пропустить до ВСУ(

Треба було знайти рішення ВССУ, на яке посилався ОТП при поданні аналогічної заяви, через яку і маємо Постанову ВСУ від 21.03.2011

Це моя думка, яка базується на статтях ЦПК

Share this post


Link to post
Share on other sites

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ви взяли за основу для перегляду Постанову ВСУ, а чи є вона рішенням Касаційної інстанції?

У ВСУ невідомо який статус зараз...

Саме через це ВССУ його й не пропустить до ВСУ(

Треба було знайти рішення ВССУ, на яке посилався ОТП при поданні аналогічної заяви, через яку і маємо Постанову ВСУ від 21.03.2011

Це моя думка, яка базується на статтях ЦПК

Ярослав ти ж знаєш, що немає жодного рішення ВССУ яким би суд зайняв позицію позичальника, посилаючись як на підставу на відсутність у банку Письмового дозволу та, яка могла б стати для мене в повному розумінні ЦПК прецедентною. Тому маєм, що маєм, я просто вимушений був викручуватись, виходячи з наявного.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ярослав ти ж знаєш, що немає жодного рішення ВССУ яким би суд зайняв позицію позичальника, посилаючись як на підставу на відсутність у банку Письмового дозволу та, яка могла б стати для мене в повному розумінні ЦПК прецедентною. Тому маєм, що маєм, я просто вимушений був викручуватись, виходячи з наявного.

Та знаю ж, в нашому випадку і не треба, щоб воно було на користь.

Я теж абсолютно Вас підтримую, але мені здається виходячи з положень ЦПК, що треба було прикладувати рішення ВССУ, а не ВСУ.

Ось в чому основна проблема.

Здається в ухвалі ВССУ, яку надавав ОТП для перегляду за винятковими обставинами ДО ВСУ теж було твердження, що банку було достатньо мати письмовий дозвіл, але ж у Вашому випадку банк надав його за 2009 рік, що й надає Вам перевагу перед іншими.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Та знаю ж, в нашому випадку і не треба, щоб воно було на користь.

Я теж абсолютно Вас підтримую, але мені здається виходячи з положень ЦПК, що треба було прикладувати рішення ВССУ, а не ВСУ.

Ось в чому основна проблема.

Здається в ухвалі ВССУ, яку надавав ОТП для перегляду за винятковими обставинами ДО ВСУ теж було твердження, що банку було достатньо мати письмовий дозвіл, але ж у Вашому випадку банк надав його за 2009 рік, що й надає Вам перевагу перед іншими.

Якщо можеш, Ярслав та й інших форумчан прошу викласти такі Ухвали ВССУ ба у мене немає їх а в понеділок в 9-30 уже буду реєструватись в ВССУ для участі в слуханні справи.

Завчасно вдячний за допомогу.

Share this post


Link to post
Share on other sites

П. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ви взяли за основу для перегляду Постанову ВСУ, а чи є вона рішенням Касаційної інстанції?

У ВСУ невідомо який статус зараз...

Саме через це ВССУ його й не пропустить до ВСУ(

Треба було знайти рішення ВССУ, на яке посилався ОТП при поданні аналогічної заяви, через яку і маємо Постанову ВСУ від 21.03.2011

Це моя думка, яка базується на статтях ЦПК

Ярослав, вважаю, що ти не правий оскільки:

Стаття 355. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Окрім цього є практика ВССУ, дивись, наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16152532

Ось так!

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ярослав, вважаю, що ти не правий оскільки:

Стаття 355. Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень

1. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Окрім цього є практика ВССУ, дивись, наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16152532

Ось так!

Значить я не правий.

Погоджуюся.

Допустив сбогодні ВССУ вашу заяву до ВСУ?

Дуже вчасно ви надали дану інформацію.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Значить я не правий.

Погоджуюся.

Допустив сбогодні ВССУ вашу заяву до ВСУ?

Дуже вчасно ви надали дану інформацію.

Ярослав, суддя доповідач не з'явилась тому перенесли на 10-00 11.07.11р. Повідомлю.

Share this post


Link to post
Share on other sites

1. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по цивільній справі № 6-3126св11 від 02.03.2011 року у справі за позовом Нашти М.М. до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи на стороні позивача Нашта С.Г., Войченко С.А., третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Свириденко А.Б. про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій;

2. Копія Рішення Верховного Суду України від 20.10.2010 року у справі за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання недійсним кредитного договору та стягнення процентів за договором банківського вкладу;

3. Копія Постанови Верховного Суду України від 21.03.2011 року у справі №6-7цс11 за позовом фізичної особи до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки недійсними;

4. Квитанція про сплату витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб);

5. Квитанція про сплату судового збору (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб) ;

6. Копія довіреності на представника Мельничук І.А.;

7. Копії даної заяви з додатками – 4 екз. (для сторони та третіх осіб).

Где Вы брали копии решений для ВСУ? Из реестра? А как заверяли их мокрой печатью?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ярослав, суддя доповідач не з'явилась тому перенесли на 10-00 11.07.11р. Повідомлю.

Есть новости?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Есть новости?

отказали в пересмотре.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...