момент звернення стянення на предмет іпотеки

ВадимМ · August 13, 2011

Шановні форумчани!

ситуація стандартна: кредит отримано до 2015 року. але в кредитному договорі зазначено як відповідальність боржника пердбачено:«У разі невиконання Позичальником зобовязань визначених п. 3.3.1 -3.3.10, цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобовязань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно, Позичальник зобовязаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.»

Цей пункт суперечить чинному законодавству. Таким чином банк міг зазначити в кред. дог. що у випадку будь-якого порушення боржника кредит вважається виданим не під 18 відсотків а на 180 відсотків річних.

Думаю, що є необхідність визнати цей пункт недійсним. Нехай банк звертає стянення на предмет іпотеки з 2015 року. До цього у мене є час щоб розібратися з своїми тимчасовими проблемами та можливо ( на це надіюсь) віддати кредит. Спочатку я хотіла визнати його недійсним так як він був підписаний на вкрай невигідних умовах, на підставі

Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини

1. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

потім вирішила визнати його недійсним виходячи з інших міркувань (зазначено нище)

для кращої мотивації своєї позиції прошу підказати є якась постанова чи правила надання кредиту(де зазначено що позичальника обовязково повинні ознайомити з строком кредиту і т.п.) Десь зустрічала на форумі не можу найти де.

Можливо у когось будуть якісь міркування з цього приводу. Можливо є ще щось добавити, або виправити мене. Здається що сюди треба ще щось добавити.

Ось мої міркування з приводу визнання цього пункту недійсним в моїй зустрічній позовній заяві:

1. 16.04.2008 року між АБ «Факторіал-Банк»(правонаступником якого є Відповідач) та мною, Позивачем, був укладений Кредитний договір № М-003\48_08 (надалі-Кредитний договір), яким були визначені всі істотні умови цього договору. За п. 1.1.1 Кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлюється з 16.04.2008 року по 15.04.2015 року включно. Тобто Сторонами Кредитного договору був встановлений строк виконання зобовязань за цим договором – 15.04.2015 року, а також схвалений та погоджений графік погашення кредиту, який є невідємною частиною Кредитного договору, в якому передбачено останнім днем сплати дату – 15.04.2015 року. У відповідності до ст. 631 ЦК України Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Графіком погашення кредиту передбачений час протягом якого ми, сторони передбачили можливість та виявили спільне бажання здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Ст. 530. ЦК України передбачено, що Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Тобто я, Позивач повинна виконати зобовязання по повернення кредитних коштів, за Кредитним договором, у термін до – 15.04.2015 року. Оскільки термін виконання зобовязання не настав, зобовязання не може рахуватись невиконаним. За ст. 612. ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Оскільки термін (строк) виконання зобовязання не настав, я не можу вважатися Боржником, який прострочив виконання зобовязання. Може йти виключно мова про порушення виконання зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611. ЦК України). Оскільки, мною не були оплачені певні платежі (за певний період «Щомісячний платіж» та відсотки за користування кредитом) мені як боржнику було нараховано сплату неустойки, передбачену Кредитним договором.

Підсумовуючи вищесказане: у відповідності до чинного законодавства, я Позивач не є боржником, який прострочив виконання зобовязання; зобовязання по поверненню кредитних коштів не є невиконаним оскільки не настав термін (строк) виконання зобовязання.

Натомість, в Кредитному договорі є пункт, який грубо порушує мої права та суперечить чинному законодавству. Це п. 4.3 Кредитного договору: «У разі невиконання Позичальником зобовязань визначених п. 3.3.1 -3.3.10, цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобовязань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше 30 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно, Позичальник зобовязаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.»

Цей пункт кредитного договору передбачає таку відповідальність боржника, яка змінює істотні умови кредитного договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторонами Кредитного договору досягнуто згоди, щодо того, що кредит надано позичальнику терміном до 15.04.2015 року. Термін надання кредиту може бути в Кредитному договорі лише один, інакше ми не досягли згоди з цього істотного питання.

Законодавством України передбачений обовязок Позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором (тобто на підставі Графіку погашення платежів за Кредитним договором до 15.04.2015 року). Строк повернення позики може бути не встановлений доовором або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги. (ст. 1049 ЦК України) Оскільки Кредитним договором встановлений конкретний термін надання позики, погоджений сторонами, вважаю що п. 4.3 порушує істотну умову Кредитного договору та пункти ЦК України, зазначені вище. Крім того значно порушує мої права, надані мені чинним законодавством, оскільки за цим пунктом, я, у разі невиконання зазначеного в цьому оскаржуваному пункті являюсь боржником, який прострочив виконання зобовязання, а це дає підстави для звернення стянення на належне мені майно, до закінчення строку (терміну) на який мені було надано кредит.

Банк встановивши умови кредитного договору взяв на себе обов»язок приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства України, і наведений вище факт є підтвердженням не виконання зазначеного вище обов»язку покладеного на банк та як наслідок не відповідність умови Кредитного договору вимогам чинного законодавства України.

Оскільки Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203 ЦК України) та Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України) вважаю що п. 4.3 Кредитного договору має бути визнаним судом недійсним.

Запитання до практикуючих в судах юристів: Як Ви думаєте Чи є у мене можливість на підставі вищезаначених міркувань визнати заданий пункт недійсним? Можливо є ще щось підсказати?

Дякую любій допомозі, любому міркуванню, навіть суперечливій або іншій ніж моя позиції, оскільки вона дасть мені можливість краще розібратись в цьому питанні.