Про передачу боргу Банком

[dopovnp]

Міністерство юстиції України

Лист

30.09.2011 року №14990-0-26-11-8.2

На запит Дніпропетровської обласної профспілкової організації Всеукраїнської Незалежної Профспілки

Щодо затону на отримання публічної інформації Дніпропетровської обласної профспілкової організації

У Міністерстві юстиції розглянуто ваш запит на отримання публічної інформації і, в межах компетенції, повідомляється.

І Іорядок здійснення та забезпечення кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Так, згідно з частиною першою статті 19 цього Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що заходиться у його володінні.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 1 Закону).

Водночас, відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395, Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Окрім того, відповідно до підпункту 3 пункту 4 вказаного вище Положення, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань здійснює правову експертизу проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

При цьому, на Міністерство юстиції не покладено повноважень із надання оцінки законності дій чи бездіяльності будь-яких підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб.

Таким чином, Міністерство юстиції не володіє та відповідно не може надати відповідну інформацію.

Водночас, до питання про нормативно-правові акти, якими регулюються зазначені у Вашому листі питання, зазначаємо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Кодексу).

Окрім того, відповідно до статті 1077 Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

При цьому, звертаємо Вашу увагу, що відповідно до частини третьої статті 1079 Кодексу фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Разом з тим повідомляємо, що згідно з частиною другою статті 32 Конституції України збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди не допускається, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частиною першою статті 60, частиною третьою статті 61 Закону України «1 Іро банки і банківську діяльність» (далі - Закон) передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою байку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

І Іриватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 та частиною десятою статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Разом з цим, повідомляємо, що відповідно до Закону України «Про Національний банк України» органом, що здійснює функцію банківського регулювання, є Національний банк України, який встановлює для банків правила проведення банківських операцій та здійснює банківське регулювання і нагляд (пункти 4 та 8 статті 7 Закону).

Так, Правління Національного банку України постановою Національного банку України від 14 липня 2006 р. № 267 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 р. за № 935/12809) затвердило Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, відповідно до пункту 3.1 яких письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

В.о. Керівника апарату, директор Департаменту взаємодії з органами влади

О.В.Зеркаль

[ANTIRAID]

Оригинал ответа: