Постановление ВХСУ об отказе ВТБ банку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р.

Справа № 61/185-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

Воліка І.М. (доповідача),

Коваленко С.С., Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга"

на рішення від 14.09.2011 господарського суду Харківської області

та на постанову від 18.07.2011 Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 61/185-10

господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга"

третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Пранк"

про стягнення 122 033 181,94 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача не з’явились;

відповідача ОСОБА_1 (дов. від 01.11.2010 № б/н);

третьої особи не з’явились;

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.10.2011, у зв’язку із зайнятістю головуючого-судді Демидової А.М., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий –Волік І.М. (доповідач), судді Коваленко С.С., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року позивач –Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі –ПАТ "ВТБ Банк") звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (надалі – ТОВ "Ольга", відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 173-Z/1 від 17.04.2008, а саме: нежитлова будівля літ "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м, що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 1 від 17.02.2003 та Акту прийому-передачі об’єкту нерухомості б/н від 28.02.2003. Право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 11.03.2003 в книзі № 1, за № 373, реєстраційний № 84159, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витяг № 144402. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.04.2008, витяг №18545247; вартість зазначеного предмету іпотеки становить 19399070,00 грн., що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120; а також предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/1 від 17.04.2008, а саме: нежитлова будівля літ. "З-3", загальною площею 2194,3 кв.м, що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 10 від 26.07.2002 та Акту прийому-передачі № 1 від 31.07.2002. Право власності зареєстроване КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 07.08.2002, за реєстровим №373, згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 17.04.2008, витяг №18545069, вартість зазначеного предмету іпотеки становить 33364340,00 грн., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 173-Ю від 17.04.2008 у розмірі 122 033 181,94 грн., яка складається з: 83 000 000,00 грн. –сума основного боргу неповернутого кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. –заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. –пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. 3% річних, нарахованих у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів, як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. –інфляційні втрати, нараховані у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. –інфляційні втрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2010 у справі № 61/185-10 (суддя Рильова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 (колегія суддів: Бондаренко В.П. –головуючий, судді – Камишева Л.В., Медяниця О.Є.), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів надання згоди загальними зборами відповідача на укладення договору іпотеки; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 61/185-10 до вирішення пов’язаною з нею іншої справи № 42/261-10 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ фірми "Пранк" про стягнення грошових коштів у виконання зобов’язань за кредитним договором №173-Ю від 17.04.2008 в сумі 122033181,94 грн. (вх. № 16753 від 26.08.2010) та до розгляду зустрічного позову ТОВ фірми "Пранк" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору (вх.№18680 від 13.09.2010) у справі №42/261-10, а також до розгляду справи № 57/165-10 за апеляційною скаргою ТОВ "Таміра" на рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2010 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Таміра" про звернення стягнення на іпотечне майно за договором №173-2/2; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України ; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог. Позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач –ТОВ "Ольга" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, частини 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", ст. 38, частини 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 43, 47, 22, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням чого, суди не надали належної правової оцінки правовідносинам сторін та прийняли рішення, які не ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 17.04.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" (Банк) та ТОВ фірма "Пранк" (Позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії № 173-Ю, згідно з умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії; максимальний загальний ліміт 83 000 000,00 грн., зі сплатою 17 % відсотків річних та кінцевим строком кредитування по 16.10.2009 (п. 1.1 п. п. 1.1.1,1.1.2, 1.1.3). В подальшому Додатковими угодами сторонами змінювалась процентна ставка за користування кредитом з 01.07.2008 –18 % (Додаткова угода № 1 від 25.07.2008), та з 01.10.2010 –19,5 % річних (Додаткова угода № 2 від 31.10.2008).

На забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, 17.04.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" (Іпотекодержатель) та ВАТ "Ольга" (Іпотекодавець), який є майновим поручителем за ТОВ фірма "Пранк" укладений іпотечний договір № 173-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1223, предметом якого є передача в іпотеку нерухомого майна для забезпечення виконання зобов’язань ТОВ фірми "Пранк" у повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття кредитної лінії № 173-Ю від 17.04.2008 та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов’язання) (п. 1.1).

Згідно іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008, ВАТ "Ольга" передало ВАТ "ВТБ Банк" в іпотеку нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, які належить на праві власності Іпотекодавцю, а саме: нежитлова будівля літ "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., вартістю 19 399 070,00 грн.; нежитлова будівля літ. "З-3", загальною площею 2194,3 кв. м, вартістю 33 364 340, 00 грн. (п. 1.3). При цьому нежитлова будівля літ. "Д-2" знаходиться в іпотеці ВАТ "ВТБ Банк" згідно Договору іпотеки № 55-Z/7 від 22.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 7187; а нежитлова будівля літ. "З-3" згідно Договору іпотеки № 55-Z/4 від 17.05.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2765 (п. 1.7).

Пунктом 4.1, 4.2 Іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки; у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов’язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з Договором № 1 від 29.07.2008 та Договором № 2 від 31.10.2008 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008, які є його невід’ємною частиною, сторонами погоджено максимальний ліміт кредитної лінії у розмірі 83000000,00 грн. на строк по 16.10.2009, зі сплатою комісії за встановлення ліміту в розмірі 1,5 % від суми максимального загального ліміту, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі: по 30.06.2008 –17% річних; з 01.07.2008 –18% річних; з 01.10.2008 –19,5 % річних з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Судами встановлено, що Банк свої зобов’язання про надання кредитних коштів виконав, що підтверджується меморіальними ордерами.

Разом з тим, позичальник - ТОВ фірма "Пранк" свої зобов’язання належним чином не виконав, і станом на 08.07.2010 у нього утворилась заборгованість у розмірі 122 033 181,94, яка складається з: 83 000 000,00 грн. –сума неповернутого кредиту; 20 220 164,38 грн. –заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом; 8 530 808,22 грн. –пеня за порушення строків повернення кредиту; 1 650 981,09 грн. –пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. – 3% річних, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту; 369 353,67 грн. –3% річних, нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит; 5 478 000,00 грн. –інфляційні втрати, нараховані у зв’язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. –інфляційні втрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів, що підтверджується листами-вимогами №1264/400-08-2 від 06.04.2010, №1868/400-08-20 від 02.06.2010, №2186/400-08-02 від 02.07.2010 про наявність у ТОВ фірму "Пранк" заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 173-Ю від 17.04.2008. Зазначені листи вимоги позичальником залишені без реагування та відповіді.

Крім цього, про неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та п. п. 7.1, 8.2, 8.3 Кредитного договору, Банком направлено листи-вимоги за № 1267-1/400-08-2 від 06.04.2010, № 1868-2/400-08-2 від 02.06.2010, № 2186-2/400-08-2 від 02.07.2010 на адресу майнового поручителя –ТОВ "Ольга", в яких повідомлено Іпотекодавця про наявність заборгованості перед банком за кредитом та про необхідність її погашення у стислі строки і, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк, відповідно до законодавства буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

Враховуючи те, що ні позичальником, ні майновим поручителем - відповідачем у справі, кредитна заборгованість на час розгляду справи погашена не була, місцевий господарський суд, з урахуванням вимог ст. 345 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 611, 626, 625, 530, 548, 1054, 1050, 1049, 1048 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку" дійшов висновку, що позивач має право в силу закону та договору (кредитного та іпотечного) задовольнити свої забезпечені кредиторські вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З такими висновками місцевого суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення без змін з тих же підстав.

Разом з тим, з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічні положення викладені в пункті 5.1 Іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008.

Разом з тим, іпотечний договір має застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання, зокрема, в пункті 6.1 Іпотечного договору сторони визначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Як вбачається з касаційної скарги, на час вирішення даного спору, позивачем на підставі іпотечного договору № 173-Z/1 від 17.04.2008 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. "Д-2" та літ. "З-3", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120.

Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України "Про іпотеки", і зокрема, в пункті третьому частини 1 цієї Статті визначено, що іпотека припиняється у разі набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили обставини справи щодо припинення іпотечного договору на підставі якого позовні вимоги визнано обґрунтованими та задоволено.

Разом з тим, на час розгляду даної справи по суті не було рішення про стягнення кредитної заборгованості з позичальника –ТОВ фірми "Пранк", а тому суди в порушення вимог діючого законодавства не перевірили правильність нарахування заборгованості, пені та штрафних санкцій по кредитному договору та безпідставно не врахували заяву відповідача про застосування строків позовної даності про що було заявлено до ухвалення рішення у справі.

Також, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо введення мораторію відносно позичальника ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2009.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи та не були в повному обсязі досліджені судом першої інстанцій, отже, рішення місцевого суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Крім цього, відповідно до частини 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В порушення вказаних норм Закону України "Про іпотеку" господарський Харківської області у рішенні не зазначив початкової ціни предмета іпотеки за договором іпотеки для його подальшої реалізації, а обмежився лише посиланням на те, що така ціна встановлюється у розмірі оціночної вартості нерухомості, що підлягає визначенню належним суб’єктом оціночної діяльності на момент такого продажу.

З огляду цього, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що таке посилання не відповідає положенням Закону України "Про іпотеку", а відтак господарський суд першої інстанції, дійшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку, повинен був, виходячи з вимог частини шостої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", чітко встановити та зазначити початкову ціну продажу предмета іпотеки за договором іпотеки від № 173-Z/1 від 17.04.2008.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення апеляційна інстанція на вказані порушення уваги не звернула.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно і всебічно з’ясувати обставини справи, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2011 у справі № 61/185-10 скасувати.

Справу № 61/185-10 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

О.О. Хрипун

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18670070

[nameless]

Что за люди? Мне по таким же основаниям - нет оценки, не та сумма что в решении о взыскании- отказали. И от шо это за правосудие такое???

Что можно сделать толкового? Или толкового - вряд-ли?