Kowalski

Меня несколько достал Приват

Recommended Posts

21 минуту назад, Лев сказал:

Манивеи нервно курят бамбук...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79808493

Апелляцию надо подавать на это решение...

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites
1 час назад, Bolt сказал:

Апелляцию надо подавать на это решение...

Однозначно!

Еще можно профилактическую жалобу в ВККС.

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
1 минуту назад, Pismoshnyi сказал:

Однозначно!

Еще можно профилактическую жалобу в ВККС.

в ВРП и ГРД заодно тоже...

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
16 минут назад, Bolt сказал:

в ВРП и ГРД заодно тоже...

Ну понятно, что ничего не сделают. Но чем больше будет жалоб тем лучше! Когда наступит его время большое количество жалоб сделает свое дело. Я пишу почти всегла)

Приват еще тоже хитрый и ответчик протупил. Они 100% еще в 2014 ответчику вымогу отсылали. Приват это не указал. И ответчик не указал. Нужно было на это напирать, что они той вымогой в 2014 сроки изменили. А вот станет ли апеляшка «долучать» это как доказательство. Могут сказать, что мол в первой инстанции нужно было... 

 

P.S. Многие наивно всю эту писанину предлагают выбрасывать. Я всегда говорю - храните все! Потом используете против них же.

  • Like 4

Share this post


Link to post
Share on other sites

Черговий приклад беззаконня від державного Приватбанку: при верифікації мене, як директора підприємства, серед інших питань, оператор кулл-центу питає у мене Ім'я та по-батькові моєї супруги. Вочевидь, в базі даних Приватбанку, стосовно мене, як керівника особи - клієнта Банку, про членів моєї родини є відомості, які я банку не надавав і, тим паче, не надавав письмової згоди на використання цих відомостей, які згідно Закону України "Про захист персональних даних" належать саме до таких даних. Отже, державний Приватбанк незаконно збирає персональні відомості про керівників юридичних осіб - клієнтів Банку та незаконно використовує ці відомості на власний розсуд(((

Share this post


Link to post
Share on other sites
15 hours ago, Chabanov said:

Черговий приклад беззаконня від державного Приватбанку: при верифікації мене, як директора підприємства, серед інших питань, оператор кулл-центу питає у мене Ім'я та по-батькові моєї супруги. Вочевидь, в базі даних Приватбанку, стосовно мене, як керівника особи - клієнта Банку, про членів моєї родини є відомості, які я банку не надавав і, тим паче, не надавав письмової згоди на використання цих відомостей, які згідно Закону України "Про захист персональних даних" належать саме до таких даних. Отже, державний Приватбанк незаконно збирає персональні відомості про керівників юридичних осіб - клієнтів Банку та незаконно використовує ці відомості на власний розсуд(((

Это наверное самый мелкий грех привата...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 11.06.2019 в 09:13, Лев сказал:

Это наверное самый мелкий грех привата...

Да уж... А особенно удивляет, когда юрлица там ещё и счета имеют...

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites
14 часов назад, Bolt сказал:

Да уж... А особенно удивляет, когда юрлица там ещё и счета имеют...

Где-то на просторах инета читал, что счет в привате плохо влиет на деловую репутацию...:D

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 часа назад, Pismoshnyi сказал:

Где-то на просторах инета читал, что счет в привате плохо влиет на деловую репутацию...:D

Вообще-то да, есть такой момент... Ни одно уважающее себя предприятие там счёт не откроет... по крайней мере основной...

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ну, хоть что-то (банк пока апелляцию не подал)...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81942643

 

 

Категорія справи № 159/2361/17: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.

Надіслано судом: 24.05.2019. Зареєстровано: 26.05.2019. Оприлюднено: 27.05.2019.

 

 

Номер судового провадження: 2/159/780/19


 

Справа № 159/2361/17

Провадження № 2/159/780/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Ковель

            Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді   Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

            Стислий виклад позиції позивача.

            Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору б/н від 11.07.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 , остання отримала кредит в розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позичальник була ознайомлена,остання надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і банк в будь-який момент може його змінити (зменшити або збільшити). Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач порушила умови кредитного договору та станом на 31.05.2017 року має заборгованість поповерненню кредитув сумі 61459,44 гривень, з яких: 4602,12 грн. заборгованість за кредитом, 50592,58 грн. відсотки за користування кредитом, 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 250 гривень штраф (фіксована частина), 2914,74 гривень штраф (процентна складова).

            Позивач просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 гривень та судові витрати по справі.

            Заперечення відповідача.

            Відповідач вказує, що кредитний ліміт складав 2000 грн., а не 48000, як зазначено в позовній заяві. Зазначила, що при оформленні кредитної картки працівник банку не ознайомлював її в письмовому вигляді з умовами надання кредиту та правилами надання банківських послуг. Крім цього, картковий рахунок на її ім`я відкритий не був, у зв`язку з чим неможливо встановити, яким чином та за яким рахунком позивач проводив нарахування боргу. Позивачем не надано доказів про ознайомлення її саме з тією редакцією Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору. Вказує, що одночасне нарахування пені та штрафних санкцій є застосування подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить вимогам ст.509 ЦК України. Зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом. Останнє погашення кредиту було здійснено 30.06.2011 року, тому саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Позовна заява була подана до суду 26 червня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Просила в задоволенні позову відмовити.

            Мотивувальна частина рішення.

            Згідно ст.ст.526, 610, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ст.629, ст.638, ч.ч.1,2 ст.639, ч.1 ст.1054 ЦК України:

            «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

            «Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).»

            «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

            «Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

            «Договір є обов`язковим для виконання сторонами.»

            «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

            Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

            Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною».

            «Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.»

            «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.»

            Судом встановлено, що 11.07.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.

            07.04.2011 року кредитний ліміт був збільшений до 4800 грн.

            Позивач надав заяву відповідача від 11.07.2008 року, у якій остання погодилася з наступною умовою:

            «Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.»

            Позивач засвідчила згоду на вказану умову своїм підписом.

            Тому позивач вправі був збільшити кредитний ліміт до 4800 грн.

            Відповідач також 11.07.2008 року засвідчила своїм підписом умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

            Відповідно до цих умов, сторони узгодили, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3 % на місяць, при наявності пільгового періоду позичальник сплачує по пільговому тарифу 0,01 % річних в межах встановленого пільгового періоду по кожній платіжній операції, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

            Заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, які вносяться до 25 числа місяця, наступного за звітним.

            В разі порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більш ніж на 120 днів позичальник повинен сплатити штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

            Таким чином, сторони узгодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору.

            Відповідач заявила клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

            З приводу застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

            Відповідно до ст.256 ЦПК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

            Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

            Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

            Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

            Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

            За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

            У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Такий правовий висновок висловлено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16.

            З наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року вбачається, що останній платіж відповідача мав місце 12.11.2014 року (поповнення карти в терміналі самообслуговування).

            Згідно ст.264 ЦК України:

            «1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

            2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

            3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

            Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.»

            Отже, 12.11.2014 року, відповідач, поповнивши карту в терміналі самообслуговування, вчинила дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому, перебіг позовної давності по кожному з періодичних платежів розпочався заново.

            Після вказаної дати будь-які платежі від відповідача не надходили, що спонукало АТ КБ «Приват Банк» 26 червня 2017 року звернутись в суд з позовом про стягнення заборгованості.

            Отже, загальний строк позовної давності позивачем не пропущений.

            Безпідставним є посилання відповідача на те, що їй не було відкрито картковий рахунок, оскільки ОСОБА_2 отримала кредитну картку за номером картки НОМЕР_1 та на вказаній картці акумулювались кредитні кошти, які були надані АТ КБ «Приват Банк» та якими відповідач користувалась, як шляхом зняття готівки, так і шляхом оплати карткою за придбані товари. При цьому, відповідач також здійснювала погашення кредиту, шляхом внесення готівкових коштів на картку, відкриту АТ КБ «Приват Банком».

            Як видно з наданого позивачем розрахунку та виписки з рахунку, рух грошових коштів між сторонами, зумовлений укладеним між ними договором, був достатньо індивідуалізований і прив`язаний до відповідача для того щоб можливо було зробити висновок про існування заборгованості та її розмір.

            Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, несвоєчасно погашала заборгованість перед банком за кредитом та відсотками, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

            Заборгованість за тілом кредиту в сумі 4602,12 грн. підтверджена випискою з рахунку, яку надав позивач. Відповідач не надала докази, які спростовують існування цієї заборгованості та її розмір.

            Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка становить 4602,12 гривень.

            Стосовно відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

            Як встановлено судом, відповідач, підписавши та оформивши заяву на видачу кредитної картки, ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, що засвідчила своїм підписом у заяві.

            Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

            Згідно ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

            У частині четвертій ст.1056-1 ЦК України зазначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

            З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.

            Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив спочатку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 01.01.2013 відсоткова ставка складала 30,00 % на рік, з 01.09.2014 року процентна ставка становила 34,80 % на рік та з 01.04.2015 року по 31.05.2017 (кінцева дата зазначена у розрахунку заборгованості) процентна ставка складала 43,20%.

            Відповідач засвідчила своїм підписом у заяві на відкриття кредитної лінії розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами 36,00% на рік.

            Позивач не довів, що він повідомив відповідача про збільшення розміру процентної ставки, тому одностороннє збільшення ним такого розміру є незаконним. Отже, з відповідача слід стягнути відсотки, які діяли на момент укладення кредитного договору, тобто 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

            Позивач пояснював, що право змінювати процентну ставку надано йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, з якими відповідач була ознайомлена під час укладення договору.

            Однак, позивач не зафіксував у належний спосіб чинну на момент укладення договору редакцію згаданих Умов та Правил і, обґрунтовуючи свої вимоги, використовує редакцію Умов та Правил, яка діє на момент розгляду справи у суді.

            При цьому, як видно зі змісту заяви відповідача про відкриття кредитної лінії, згадані Умови та Правила були надані останній для ознайомлення у письмовому вигляді.

            Позивач не надав суду згадані Умови і Правила у редакції, в якій він надавав їх для ознайомлення відповідачу під час укладення договору, тому встановити, про що саме домовились сторони, крім умов, зазначених безпосередньо у заяві про відкриття кредитної лінії, зараз неможливо.

            До того ж, у згаданій заяві відповідач не брала на себе зобов`язання виконувати згадані Умови та Правила незалежно від редакції, у якій вони викладені. Вона погодилась лише на умови, викладені в згаданих Умовах і Правилах, які були надані їй у письмовому вигляді під час укладення договору. Виконувати змінені в майбутньому Умови та Правила вона не погоджувалась.

            Як вбачається з наданих позивачем виписки з рахунку, розрахунку суми заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31 травня 2017 року, позивач з 2008 року користувалась кредитною карткою, як шляхом зняття готівки так і шляхом внесення готівкових коштів на картку.

            Поряд з цим, з розрахунку видно, що в графі «сальдо поточної заборгованості» станом на 22.11.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня. В графі «сальдо простроченої заборгованості» станом на 11.12.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня (пільговий період згідно умов кредитного договору становить 30 днів).

            Тобто, відповідач станом на 22.11.2013 року повністю погасила існуючу заборгованість за кредитним договором.

            Прострочена заборгованість у відповідача утворилася з 31.12.2013 року, а тому, саме з вказаної дати у позивача виникло право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

            Отже, заборгована відповідачем суми процентів, виходячи із відсоткової стави 36 % річних, відповідно до формули: сума заборгованості за кредитом х відсоткову ставку : 100 = сума річних процентів; сума річних процентів : 360 днів у році = сума процентів за один день; сума процентів за один день х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць, складатиме:

            -сума заборгованості за кредитом (4602,12 грн.) х відсоткову ставку (36% річних) : 100 = сума річних процентів, тобто 1656,76 грн.;

            -сума річних процентів (1656,76 грн.) : 360 днів у році = сума процентів за один день, тобто 4,60 грн.;

            -сума процентів за один день (4,60 грн.) х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць:

            За 31.12.2013 року сума процентів за один день складає 4,60 грн.

            За січень 2014 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2014 року 128,80 грн., за березень 2014 року 142,60 грн., за квітень 2014 року 138 грн., за травень 2014 року -142,60 грн., за червень 2014 року 138 грн., за липень 2014 року 142,60 грн., за серпень 2014 року 142,60 грн., за вересень 2014 року 138 грн., за жовтень 2014 року 142,60 грн., за листопад 2014 року 138 грн. та за грудень 2014 року 142,60 грн., а всього 1679 грн.

            За січень 2015 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2015 року 128,80 грн., за березень 2015 року 142,60 грн., за квітень 2015 року 138 грн., за травень 2015 року -142,60 грн., за червень 2015 року 138 грн., за липень 2015 року 142,60 грн., за серпень 2015 року 142,60 грн., за вересень 2015 року 138 грн., за жовтень 2015 року 142,60 грн., за листопад 2015 року 138 грн. та за грудень 2015 року 142,60 грн., а всього 1679 грн.

            За січень 2016 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2016 року 133,40 грн., за березень 2016 року 142,60 грн., за квітень 2016 року 138 грн., за травень 2016 року -142,60 грн., за червень 2016 року 138 грн., за липень 2016 року 142,60 грн., за серпень 2016 року 142,60 грн., за вересень 2016 року 138 грн., за жовтень 2016 року 142,60 грн., за листопад 2016 року 138 грн. та за грудень 2016 року 142,60 грн., а всього 1683,60 грн.

            За січень 2017 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2017 року 128,80 грн., за березень 2017 року 142,60 грн., за квітень 2017 року 138 грн., за травень 2017 року -142,60 грн., а всього 694,60 грн.

            Тобто, сума відсотків, яка підлягає до стягнення, складає 5740,80 грн.

            В частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) та пені суд керується наступним.

            Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника на підставі закону невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

            Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

            Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

            За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

            Таким чином, відповідно до вимог ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

            Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

            За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафів.

            Щодо стягнення пені, суд керується наступним.

            Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

            Таким чином, в частині вимог про стягнення пені суд застосовує спеціальну позовну давність в один рік, тому з ОСОБА_2 , як позичальника, в користь позивача, як кредитора, підлягає стягненню пеня за один рік в сумі 1200 грн., виходячи з такого розрахунку: розмір пені за один місяць (100 грн.) х 12 місяців = 1200 грн.

            Таким чином, заявлені ПАТ КБ «Приват Банк» позовні вимоги підлягають до задоволення частково і з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 4602,12 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 5740,80 грн., пеня в сумі 1200 грн., всього 11542,92 грн.

            Позивач вправі був після скасування заочного рішення, з огляду на нові для нього доводи відповідача, подати нові докази, в тому числі і виписку з рахунку.

            Відповідач, укладаючи кредитний договір, знайомилась з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, викладеною російською мовою, і остання обставина не перешкодила їй цей договір укласти. Позивач запропонував мову документу, відповідач на використання цієї мови погодилась, а отже, жодних перешкод для сприйняття відповідачем змісту документу не виникло. Тому, не можуть виникнути такі перешкоди і зараз. Чинний закон не забороняє укладати цивільно-правові договори і використовувати у ході їх виконання документи, викладені зрозумілою для обох сторін мовою.

Укладений сторонами договір є, за своєю суттю, договором приєднання. Тобто, у цьому випадку, позивач запропонував для невизначеного кола осіб умови надання кредиту.             Відповідач, заповнивши заяву, яка містить необхідну інформацію і істотні умов кредитного договору, без яких він не може бути укладений, засвідчила підписом свою згоду на укладення кредитного договору на умовах, зазначених у цій заяві. Тобто, прийняла пропозицію позивача укласти договір на заздалегідь визначених і однакових для всіх, хто забажав приєднатися, умовах.

            Інша справа, що позивач не подбав про фіксацію редакції Умов і Правил, яка діяла на момент укладення договору, і тепер, через це, неможливо встановити, які умови договору, укладеного між сторонами, крім тих умов, які зазначені безпосередньо у заяві, є чинними для сторін. Використовувати для цього діючу нині редакцію Умов і Правил недопустимо.

            Отже, кредитний договір між сторонами укладений і укладений на умовах, зазначених безпосередньо у заяві відповідача про приєднання.

            Наданої позивачем інформації перед укладенням договору було достатньо для того, щоб відповідач прийняла рішення про його укладення. Відповідач не довела, що позивач навмисно приховував потрібну для неї інформацію чи перешкоджав якимось чином її отримати.

            Тому суд твердження відповідача про непроведення переддоговірної роботи відхиляє.

            Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого.

            При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

            Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

            Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 36 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснив, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом N 3674-VI).

            Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 грн.

            Суд вважає доведеним позов на суму 11542,92 грн., отже позов задоволено на 18,78 %.

            При подачі позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн.

            Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 300,48 грн. судового збору, виходячи із наступного розрахунку: 1600 грн. х 18,78 % = 300,48 грн.

            Керуючись ст.ст.7-10, 12, 13, 142, 206, 247, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст.258, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 626, 627, 1049, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешканки АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 )в користьАкціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» (МФО305299,код ЄДРПОУ14360570,рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31.05.2017 року в сумі 11542 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 92 копійки.

            Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у сумі 300 (триста) гривень 48 копійок.

            В решті позову відмовити.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: С. Л. Панасюк

 

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
34 minutes ago, Лев said:

Ну, хоть что-то (банк пока апелляцию не подал)...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81942643

 

 

Категорія справи № 159/2361/17: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.

Надіслано судом: 24.05.2019. Зареєстровано: 26.05.2019. Оприлюднено: 27.05.2019.

 

 

Номер судового провадження: 2/159/780/19


 

Справа № 159/2361/17

Провадження № 2/159/780/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Ковель

            Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді   Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в :

            Стислий виклад позиції позивача.

            Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору б/н від 11.07.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 , остання отримала кредит в розмірі 4800 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими позичальник була ознайомлена,остання надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і банк в будь-який момент може його змінити (зменшити або збільшити). Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач порушила умови кредитного договору та станом на 31.05.2017 року має заборгованість поповерненню кредитув сумі 61459,44 гривень, з яких: 4602,12 грн. заборгованість за кредитом, 50592,58 грн. відсотки за користування кредитом, 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 250 гривень штраф (фіксована частина), 2914,74 гривень штраф (процентна складова).

            Позивач просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 гривень та судові витрати по справі.

            Заперечення відповідача.

            Відповідач вказує, що кредитний ліміт складав 2000 грн., а не 48000, як зазначено в позовній заяві. Зазначила, що при оформленні кредитної картки працівник банку не ознайомлював її в письмовому вигляді з умовами надання кредиту та правилами надання банківських послуг. Крім цього, картковий рахунок на її ім`я відкритий не був, у зв`язку з чим неможливо встановити, яким чином та за яким рахунком позивач проводив нарахування боргу. Позивачем не надано доказів про ознайомлення її саме з тією редакцією Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору. Вказує, що одночасне нарахування пені та штрафних санкцій є застосування подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить вимогам ст.509 ЦК України. Зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом. Останнє погашення кредиту було здійснено 30.06.2011 року, тому саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності. Позовна заява була подана до суду 26 червня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Просила в задоволенні позову відмовити.

            Мотивувальна частина рішення.

            Згідно ст.ст.526, 610, ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ст.629, ст.638, ч.ч.1,2 ст.639, ч.1 ст.1054 ЦК України:

            «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.»

            «Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).»

            «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

            «Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

            «Договір є обов`язковим для виконання сторонами.»

            «Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

            Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

            Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною».

            «Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.»

            «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.»

            Судом встановлено, що 11.07.2008 року між ПАТ КБ «Приват Банк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.

            07.04.2011 року кредитний ліміт був збільшений до 4800 грн.

            Позивач надав заяву відповідача від 11.07.2008 року, у якій остання погодилася з наступною умовою:

            «Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.»

            Позивач засвідчила згоду на вказану умову своїм підписом.

            Тому позивач вправі був збільшити кредитний ліміт до 4800 грн.

            Відповідач також 11.07.2008 року засвідчила своїм підписом умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

            Відповідно до цих умов, сторони узгодили, що базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 3 % на місяць, при наявності пільгового періоду позичальник сплачує по пільговому тарифу 0,01 % річних в межах встановленого пільгового періоду по кожній платіжній операції, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

            Заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % від суми заборгованості, які вносяться до 25 числа місяця, наступного за звітним.

            В разі порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більш ніж на 120 днів позичальник повинен сплатити штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

            Таким чином, сторони узгодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін внесення щомісячних платежів, що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору.

            Відповідач заявила клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

            З приводу застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

            Відповідно до ст.256 ЦПК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

            Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

            Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

            Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

            Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

            За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

            У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Такий правовий висновок висловлено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16.

            З наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року вбачається, що останній платіж відповідача мав місце 12.11.2014 року (поповнення карти в терміналі самообслуговування).

            Згідно ст.264 ЦК України:

            «1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

            2. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

            3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

            Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.»

            Отже, 12.11.2014 року, відповідач, поповнивши карту в терміналі самообслуговування, вчинила дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, а тому, перебіг позовної давності по кожному з періодичних платежів розпочався заново.

            Після вказаної дати будь-які платежі від відповідача не надходили, що спонукало АТ КБ «Приват Банк» 26 червня 2017 року звернутись в суд з позовом про стягнення заборгованості.

            Отже, загальний строк позовної давності позивачем не пропущений.

            Безпідставним є посилання відповідача на те, що їй не було відкрито картковий рахунок, оскільки ОСОБА_2 отримала кредитну картку за номером картки НОМЕР_1 та на вказаній картці акумулювались кредитні кошти, які були надані АТ КБ «Приват Банк» та якими відповідач користувалась, як шляхом зняття готівки, так і шляхом оплати карткою за придбані товари. При цьому, відповідач також здійснювала погашення кредиту, шляхом внесення готівкових коштів на картку, відкриту АТ КБ «Приват Банком».

            Як видно з наданого позивачем розрахунку та виписки з рахунку, рух грошових коштів між сторонами, зумовлений укладеним між ними договором, був достатньо індивідуалізований і прив`язаний до відповідача для того щоб можливо було зробити висновок про існування заборгованості та її розмір.

            Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, несвоєчасно погашала заборгованість перед банком за кредитом та відсотками, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за відсотками за користування кредитом.

            Заборгованість за тілом кредиту в сумі 4602,12 грн. підтверджена випискою з рахунку, яку надав позивач. Відповідач не надала докази, які спростовують існування цієї заборгованості та її розмір.

            Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка становить 4602,12 гривень.

            Стосовно відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

            Як встановлено судом, відповідач, підписавши та оформивши заяву на видачу кредитної картки, ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, що засвідчила своїм підписом у заяві.

            Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

            Згідно ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

            У частині четвертій ст.1056-1 ЦК України зазначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

            З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.

            Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив спочатку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 01.01.2013 відсоткова ставка складала 30,00 % на рік, з 01.09.2014 року процентна ставка становила 34,80 % на рік та з 01.04.2015 року по 31.05.2017 (кінцева дата зазначена у розрахунку заборгованості) процентна ставка складала 43,20%.

            Відповідач засвідчила своїм підписом у заяві на відкриття кредитної лінії розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами 36,00% на рік.

            Позивач не довів, що він повідомив відповідача про збільшення розміру процентної ставки, тому одностороннє збільшення ним такого розміру є незаконним. Отже, з відповідача слід стягнути відсотки, які діяли на момент укладення кредитного договору, тобто 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

            Позивач пояснював, що право змінювати процентну ставку надано йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, з якими відповідач була ознайомлена під час укладення договору.

            Однак, позивач не зафіксував у належний спосіб чинну на момент укладення договору редакцію згаданих Умов та Правил і, обґрунтовуючи свої вимоги, використовує редакцію Умов та Правил, яка діє на момент розгляду справи у суді.

            При цьому, як видно зі змісту заяви відповідача про відкриття кредитної лінії, згадані Умови та Правила були надані останній для ознайомлення у письмовому вигляді.

            Позивач не надав суду згадані Умови і Правила у редакції, в якій він надавав їх для ознайомлення відповідачу під час укладення договору, тому встановити, про що саме домовились сторони, крім умов, зазначених безпосередньо у заяві про відкриття кредитної лінії, зараз неможливо.

            До того ж, у згаданій заяві відповідач не брала на себе зобов`язання виконувати згадані Умови та Правила незалежно від редакції, у якій вони викладені. Вона погодилась лише на умови, викладені в згаданих Умовах і Правилах, які були надані їй у письмовому вигляді під час укладення договору. Виконувати змінені в майбутньому Умови та Правила вона не погоджувалась.

            Як вбачається з наданих позивачем виписки з рахунку, розрахунку суми заборгованості за кредитним договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31 травня 2017 року, позивач з 2008 року користувалась кредитною карткою, як шляхом зняття готівки так і шляхом внесення готівкових коштів на картку.

            Поряд з цим, з розрахунку видно, що в графі «сальдо поточної заборгованості» станом на 22.11.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня. В графі «сальдо простроченої заборгованості» станом на 11.12.2013 року стоїть «0», тобто заборгованість відсутня (пільговий період згідно умов кредитного договору становить 30 днів).

            Тобто, відповідач станом на 22.11.2013 року повністю погасила існуючу заборгованість за кредитним договором.

            Прострочена заборгованість у відповідача утворилася з 31.12.2013 року, а тому, саме з вказаної дати у позивача виникло право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

            Отже, заборгована відповідачем суми процентів, виходячи із відсоткової стави 36 % річних, відповідно до формули: сума заборгованості за кредитом х відсоткову ставку : 100 = сума річних процентів; сума річних процентів : 360 днів у році = сума процентів за один день; сума процентів за один день х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць, складатиме:

            -сума заборгованості за кредитом (4602,12 грн.) х відсоткову ставку (36% річних) : 100 = сума річних процентів, тобто 1656,76 грн.;

            -сума річних процентів (1656,76 грн.) : 360 днів у році = сума процентів за один день, тобто 4,60 грн.;

            -сума процентів за один день (4,60 грн.) х кількість днів у відповідному місяці = сума процентів за відповідний місяць:

            За 31.12.2013 року сума процентів за один день складає 4,60 грн.

            За січень 2014 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2014 року 128,80 грн., за березень 2014 року 142,60 грн., за квітень 2014 року 138 грн., за травень 2014 року -142,60 грн., за червень 2014 року 138 грн., за липень 2014 року 142,60 грн., за серпень 2014 року 142,60 грн., за вересень 2014 року 138 грн., за жовтень 2014 року 142,60 грн., за листопад 2014 року 138 грн. та за грудень 2014 року 142,60 грн., а всього 1679 грн.

            За січень 2015 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2015 року 128,80 грн., за березень 2015 року 142,60 грн., за квітень 2015 року 138 грн., за травень 2015 року -142,60 грн., за червень 2015 року 138 грн., за липень 2015 року 142,60 грн., за серпень 2015 року 142,60 грн., за вересень 2015 року 138 грн., за жовтень 2015 року 142,60 грн., за листопад 2015 року 138 грн. та за грудень 2015 року 142,60 грн., а всього 1679 грн.

            За січень 2016 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2016 року 133,40 грн., за березень 2016 року 142,60 грн., за квітень 2016 року 138 грн., за травень 2016 року -142,60 грн., за червень 2016 року 138 грн., за липень 2016 року 142,60 грн., за серпень 2016 року 142,60 грн., за вересень 2016 року 138 грн., за жовтень 2016 року 142,60 грн., за листопад 2016 року 138 грн. та за грудень 2016 року 142,60 грн., а всього 1683,60 грн.

            За січень 2017 року, згідно зазначеної формули обрахунку сума процентів за місяць складає 142,60 грн.; за лютий 2017 року 128,80 грн., за березень 2017 року 142,60 грн., за квітень 2017 року 138 грн., за травень 2017 року -142,60 грн., а всього 694,60 грн.

            Тобто, сума відсотків, яка підлягає до стягнення, складає 5740,80 грн.

            В частині вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) та пені суд керується наступним.

            Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника на підставі закону невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

            Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

            Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

            За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

            Таким чином, відповідно до вимог ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

            Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

            За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафів.

            Щодо стягнення пені, суд керується наступним.

            Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

            Таким чином, в частині вимог про стягнення пені суд застосовує спеціальну позовну давність в один рік, тому з ОСОБА_2 , як позичальника, в користь позивача, як кредитора, підлягає стягненню пеня за один рік в сумі 1200 грн., виходячи з такого розрахунку: розмір пені за один місяць (100 грн.) х 12 місяців = 1200 грн.

            Таким чином, заявлені ПАТ КБ «Приват Банк» позовні вимоги підлягають до задоволення частково і з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 4602,12 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 5740,80 грн., пеня в сумі 1200 грн., всього 11542,92 грн.

            Позивач вправі був після скасування заочного рішення, з огляду на нові для нього доводи відповідача, подати нові докази, в тому числі і виписку з рахунку.

            Відповідач, укладаючи кредитний договір, знайомилась з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, викладеною російською мовою, і остання обставина не перешкодила їй цей договір укласти. Позивач запропонував мову документу, відповідач на використання цієї мови погодилась, а отже, жодних перешкод для сприйняття відповідачем змісту документу не виникло. Тому, не можуть виникнути такі перешкоди і зараз. Чинний закон не забороняє укладати цивільно-правові договори і використовувати у ході їх виконання документи, викладені зрозумілою для обох сторін мовою.

Укладений сторонами договір є, за своєю суттю, договором приєднання. Тобто, у цьому випадку, позивач запропонував для невизначеного кола осіб умови надання кредиту.             Відповідач, заповнивши заяву, яка містить необхідну інформацію і істотні умов кредитного договору, без яких він не може бути укладений, засвідчила підписом свою згоду на укладення кредитного договору на умовах, зазначених у цій заяві. Тобто, прийняла пропозицію позивача укласти договір на заздалегідь визначених і однакових для всіх, хто забажав приєднатися, умовах.

            Інша справа, що позивач не подбав про фіксацію редакції Умов і Правил, яка діяла на момент укладення договору, і тепер, через це, неможливо встановити, які умови договору, укладеного між сторонами, крім тих умов, які зазначені безпосередньо у заяві, є чинними для сторін. Використовувати для цього діючу нині редакцію Умов і Правил недопустимо.

            Отже, кредитний договір між сторонами укладений і укладений на умовах, зазначених безпосередньо у заяві відповідача про приєднання.

            Наданої позивачем інформації перед укладенням договору було достатньо для того, щоб відповідач прийняла рішення про його укладення. Відповідач не довела, що позивач навмисно приховував потрібну для неї інформацію чи перешкоджав якимось чином її отримати.

            Тому суд твердження відповідача про непроведення переддоговірної роботи відхиляє.

            Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з такого.

            При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

            Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

            Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 36 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснив, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом N 3674-VI).

            Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 61459,44 грн.

            Суд вважає доведеним позов на суму 11542,92 грн., отже позов задоволено на 18,78 %.

            При подачі позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн.

            Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 300,48 грн. судового збору, виходячи із наступного розрахунку: 1600 грн. х 18,78 % = 300,48 грн.

            Керуючись ст.ст.7-10, 12, 13, 142, 206, 247, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст.258, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 626, 627, 1049, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

            Позов задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешканки АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 )в користьАкціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» (МФО305299,код ЄДРПОУ14360570,рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором б/н від 11.07.2008 року станом на 31.05.2017 року в сумі 11542 (одинадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 92 копійки.

            Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у сумі 300 (триста) гривень 48 копійок.

            В решті позову відмовити.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: С. Л. Панасюк

 

Вот это не совсем понятно:

Заперечення відповідача.

Позивачем не надано доказів про ознайомлення її саме з тією редакцією Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору.

Мотивувальна частина рішення.

При цьому, як видно зі змісту заяви відповідача про відкриття кредитної лінії, згадані Умови та Правила були надані останній для ознайомлення у письмовому вигляді.

            Позивач не надав суду згадані Умови і Правила у редакції, в якій він надавав їх для ознайомлення відповідачу під час укладення договору, тому встановити, про що саме домовились сторони, крім умов, зазначених безпосередньо у заяві про відкриття кредитної лінії, зараз неможливо.

            До того ж, у згаданій заяві відповідач не брала на себе зобов`язання виконувати згадані Умови та Правила незалежно від редакції, у якій вони викладені. Вона погодилась лише на умови, викладені в згаданих Умовах і Правилах, які були надані їй у письмовому вигляді під час укладення договору. Виконувати змінені в майбутньому Умови та Правила вона не погоджувалась.

............................................................................

"Ничего не понимаю" (с) (м/ф "Следствие ведут Колобки")

Печально, что судом были установлены гражданско-правовые отношения на основании одной лишь заявы-анкеты (((

Этимологически слово ""заявление" в данном случае подразумевает лишь желание получить что-либо.

  • Like 4

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 hours ago, centurion said:

Вот это не совсем понятно:

Заперечення відповідача.

Позивачем не надано доказів про ознайомлення її саме з тією редакцією Умов та Правил надання банківських послуг, які діяли на дату укладення договору.

Мотивувальна частина рішення.

При цьому, як видно зі змісту заяви відповідача про відкриття кредитної лінії, згадані Умови та Правила були надані останній для ознайомлення у письмовому вигляді.

            Позивач не надав суду згадані Умови і Правила у редакції, в якій він надавав їх для ознайомлення відповідачу під час укладення договору, тому встановити, про що саме домовились сторони, крім умов, зазначених безпосередньо у заяві про відкриття кредитної лінії, зараз неможливо.

            До того ж, у згаданій заяві відповідач не брала на себе зобов`язання виконувати згадані Умови та Правила незалежно від редакції, у якій вони викладені. Вона погодилась лише на умови, викладені в згаданих Умовах і Правилах, які були надані їй у письмовому вигляді під час укладення договору. Виконувати змінені в майбутньому Умови та Правила вона не погоджувалась.

............................................................................

"Ничего не понимаю" (с) (м/ф "Следствие ведут Колобки")

Печально, что судом были установлены гражданско-правовые отношения на основании одной лишь заявы-анкеты (((

Этимологически слово ""заявление" в данном случае подразумевает лишь желание получить что-либо.

Все равно это полшага вперед по сравнению с другими решениями по бездоговорным спорам с приватом.

Похоже, судья не рискнул выдать полностью правосудное решение, чтобы апелляшки не вырыли ему яму...  

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
18 минут назад, Лев сказал:

Все равно это полшага вперед по сравнению с другими решениями по бездоговорным спорам с приватом.

Похоже, судья не рискнул выдать полностью правосудное решение, чтобы апелляшки не вырыли ему яму...  

Это Ваша работа...?

Share this post


Link to post
Share on other sites
20 минут назад, Лев сказал:

Все равно это полшага вперед по сравнению с другими решениями по бездоговорным спорам с приватом.

Похоже, судья не рискнул выдать полностью правосудное решение, чтобы апелляшки не вырыли ему яму...  

А вообще апелляционная практика по этим спорам как последней инстанции так сильно разделилась... В Запорожье например печально, а в Харькове просто прекрасно... И так полярно примерно по всей стране...

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 hours ago, Bolt said:

Это Ваша работа...?

Да.

В отзыве я указывал об отсутствии кредитного договора, отсутствии номера картсчета, отсутствии надлежащих доказательств движения денежных средств (непредоставление первичных документов и регистров бухгалтерского учета), тройную ответственность (пеня плюс штраф плюс удвоенные проценты), несоответствии фиксированной составляющей штрафа правовой природе неустойки, пропуске исковой давности.

Апелляцию решили не подавать, дабы не провоцировать неправедный гнев апелляшек, галголящих ныне в малозначительных делах истину в последней инстанции...

 

  • Like 4

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 24.06.2019 в 23:47, Лев сказал:

Да.

В отзыве я указывал об отсутствии кредитного договора, отсутствии номера картсчета, отсутствии надлежащих доказательств движения денежных средств (непредоставление первичных документов и регистров бухгалтерского учета), тройную ответственность (пеня плюс штраф плюс удвоенные проценты), несоответствии фиксированной составляющей штрафа правовой природе неустойки, пропуске исковой давности.

Апелляцию решили не подавать, дабы не провоцировать неправедный гнев апелляшек, галголящих ныне в малозначительных делах истину в последней инстанции...

 

По одній моїй клієнтці суд першої інстанції задоволив повністю позов примата, провівши в спрощеному без виклику сторін. Була подана апеляція, де ми визнали приблизно 7500,00 грн. боргу проти поданих банком приблизно 70 000,00 грн. (для, так би мовити, не відмовляємось закрити борг, але адекватний і не "злити" суд). Апеляція задовольнила скаргу, при чому, було видно, що до Умов і Правил колегія ставилась "не добре". ПС: Київський апеляційний суд.

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 часа назад, Vladimir AB сказал:

По одній моїй клієнтці суд першої інстанції задоволив повністю позов примата, провівши в спрощеному без виклику сторін. Була подана апеляція, де ми визнали приблизно 7500,00 грн. боргу проти поданих банком приблизно 70 000,00 грн. (для, так би мовити, не відмовляємось закрити борг, але адекватний і не "злити" суд). Апеляція задовольнила скаргу, при чому, було видно, що до Умов і Правил колегія ставилась "не добре". ПС: Київський апеляційний суд.

Кто был в коллегии...?

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 часа назад, Vladimir AB сказал:

По одній моїй клієнтці суд першої інстанції задоволив повністю позов примата, провівши в спрощеному без виклику сторін. Була подана апеляція, де ми визнали приблизно 7500,00 грн. боргу проти поданих банком приблизно 70 000,00 грн. (для, так би мовити, не відмовляємось закрити борг, але адекватний і не "злити" суд). Апеляція задовольнила скаргу, при чому, було видно, що до Умов і Правил колегія ставилась "не добре". ПС: Київський апеляційний суд.

Не мой стиль конечно и не моя позиция, но тоже неплохо... Это Вам повезло, что сумма большая и поэтому ответчик уже был рад от этого исхода... Можно сказать банк Вам сам помог изменить сумму, но не победить...

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
10 минут назад, Лев сказал:

Иски похожие, решения - немножко отличаются:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83015379

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82929328

Второе решение - заочное...

Что Вы этими решениями хотите сказать коллега... Решения то не очень, минусовые вообще-то...

Share this post


Link to post
Share on other sites
On 7/25/2019 at 7:48 PM, Bolt said:

Что Вы этими решениями хотите сказать коллега... Решения то не очень, минусовые вообще-то...

Первое - это стандартное тупое механическое копирование искового заявления. Во втором суд, в противоположнисть первому, частично защитил заемщика от крокодильего приватаппетита, хоть и решение заочное.

А вот и наши апелляшки подтянулись, что меня удивило:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83200281

Раньше за ними такого не наблюдалось...

 

Категорія справи № 159/1200/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 23.07.2019. Зареєстровано: 24.07.2019. Оприлюднено: 25.07.2019.
Дата набрання законної сили: 23.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/802/581/19

Державний герб України

Справа № 159/1200/18 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю. Провадження № 22-ц/802/581/19 Категорія: 26     Доповідач: Киця  С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И    

23 липня 2019 року                                                  місто Луцьк            

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Матвійчук Л.В., Федонюк С.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року,

                                         ВСТАНОВИВ :

У березні 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивує тим, що 10.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, який складають заява відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, а також Тарифи Банку. Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та своєю заявою підтвердив свою поінформованість з умовами кредитування. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на визначених умовах.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, своєчасно кредит не погашав, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року, виникла заборгованість в сумі 83463,58 грн., з них 1971,22 грн. - заборгованість за кредитом; 72141,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3950,65 грн. - штраф (процентна складова).

Просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 83463, 58 грн. за кредитним договором № б/н від 10.04.2013 року та судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року позов ПАТ КБ "Приватбанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10.04.2013 року в сумі 83463 гривні 58 копійок та судові витрати по справі в сумі 1762 гривні.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним, оскільки судом порушено норми процесуального права, суд не повідомив його про розгляд справи і розглянув справу у його відсутності. Зазначає, що банк не довів наявності в нього заборгованості за кредитним договором в розмірі, про який стверджується в розрахунку банку. Він визнає, що в нього є заборгованість за кредитним договором в сумі 1971,22 грн. Нараховані банком проценти та пеня є безпідставними. Просить змінити рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року та ухвалити рішення про часткове задоволення позову в сумі 1971, 22 грн.

05.06.2019 року на адресу апеляційного суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він просить розглянути справу за його участю. Вказана заява відповідача не підягає задоволенню, оскільки відсутні обставини для розгляду справи з участю учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності банком позовних вимог, встановивши, що розрахунок суми боргу проведений відповідно до умов договору. Відповідачем борг по кредитному договору не сплачений, а тому заборгованість за кредитним договором слід стягнути з нього в судовому порядку.

Такі висновки суду грунтуються на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з розрахунку суми боргу, станом на 28.02.2018 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 83463,58 грн., яка складається з: 1971,22 грн. - заборгованість за кредитом; 72141,71 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3950,65 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву, підписну сторонами, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 10.04.2013 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг.

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У матеріалах справи міститься витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору. Також відсутні тарифи банку, які є складовою частиною договору, витяг з тарифів банку, наданий позивачем, не може бути взятий судом до уваги, оскільки в заяві - анкеті відсутні відомості про вид картки, яка була видана відповідачу. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З поданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав. Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 банком суду не подано.

Таким чином, банком не доведено наявності в позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, а саме суми отриманого кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В апеляційній скарзі відповідач визнав заборгованість в сумі 1971, 22 грн., отже вказану суму заборгованості слід стягнути з нього в користь банку.

Крім того, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду. Відповідач, крім іншого, обгрунтовує апеляційну скаргу цією обставиною, отже судом порушено норми процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з позивача в користь відповідача слід стягнути 2643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10.04.2013 року в сумі 1971( одна тисяча дев`ятсот сімдесят одну) гривню 22 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний розгляд справи в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді :

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
On 7/27/2019 at 9:20 PM, Лев said:

Первое - это стандартное тупое механическое копирование искового заявления. Во втором суд, в противоположнисть первому, частично защитил заемщика от крокодильего приватаппетита, хоть и решение заочное.

А вот и наши апелляшки подтянулись, что меня удивило:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83200281

Раньше за ними такого не наблюдалось...

Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У матеріалах справи міститься витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які відповідачем не підписані. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору. Також відсутні тарифи банку, які є складовою частиною договору, витяг з тарифів банку, наданий позивачем, не може бути взятий судом до уваги, оскільки в заяві - анкеті відсутні відомості про вид картки, яка була видана відповідачу. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З поданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав. Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 банком суду не подано.

Таким чином, банком не доведено наявності в позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі, а саме суми отриманого кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів.

 

Вот хотя бы такую позицию от ВС, а далее от БП-ВС, мы все и ждём.

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Наконец, за столько лет... Таки взялись за фиксированную часть штрафа!

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83295582

Категорія справи № 160/218/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 29.07.2019. Зареєстровано: 30.07.2019. Оприлюднено: 31.07.2019.
 
Номер судового провадження: 2/160/110/19

Державний герб України

Справа № 160/218/19

Провадження № 2/160/110/19

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2019 року смт. Локачі

 

       Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

 

в с т а н о в и в :

 

       28.03.2019 року позивач звернувся до суду із даним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.01.2011 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

        ОСОБА_1 зобов`язання перед банком не виконав, внаслідок чого станом на 04.03.2019 року виникла заборгованість в сумі 12812,32 грн., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7941,47 грн. - пеня за прострочене зобов`язання, 1650 грн. - заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 586,30 грн.

       Просить стягнути з відповідача дану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1921 грн.

       Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді справи.

       Відповідач  у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце  розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

       Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

       Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

       Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

       Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

       Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

       Судом встановлено, що відповідно до заяви від 18.01.2011 року ОСОБА_1 погодився з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (а.с. 9).

       Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

       При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

       Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотках за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором; при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

       Статтями 526, 527, 530 ЦК України, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

       Із розрахунку заборгованості за договором б/н від 18.01.2011 року вбачається, що заборгованість відповідача по кредиту станом на 04.03.2019 року становить 12812,32 грн., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7941,47 грн. - пеня за прострочене зобов`язання, 1650 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 586,30 грн.  (а.с. 5-8).

       Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного із позивачем договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, тому її разом із штрафом (процентна складова) слід стягнути з ОСОБА_1 .    

       При цьому суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу (фіксована частина) з наступних підстав.

       Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов`язання.

       Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов`язання.

       Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

       За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

       Згідно із статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, позаяк встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач просить стягнути з відповідача штраф.

       Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, а також від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

       З огляду на вищевикладене, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача пені за прострочене зобов`язання в розмірі 7941,47 грн. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1650 грн.

       Вимога позивача щодо стягнення з відповідача фіксованого штрафу в розмірі 500 грн. також не підлягає до задоволення, позаяк не відповідає визначеному законом змісту цього поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Оскільки встановлення розміру штрафу як неустойки у фіксованій твердій грошовій сумі законом не передбачено, тому підстав для його стягнення немає.

       Відповідно до ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

       Отже, позивачем неправомірно нараховано штраф у відсотках на суму пені.

       Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 2241,28 грн. З даної суми: 2134,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту та штраф (процентна складова) - 106,73 грн. , який обчислюється з наступного: 2134,55 *5% = 106,73 грн.

       Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором б/н від 18.01.2011 року,  ОСОБА_1 суми боргу  не оспорив, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом  на загальну суму 2241,28 грн.

       Оскільки позов задоволено частково, тому судові витрати на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 336 грн.

       Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст.  10-13,  77, 81,  141,  ч.2 ст.  247,  ст.ст. 263-265,  280-282  ЦПК  України,   ст. 526,  527,  530,  549, 550,  610, 611,  1048, 1054 ЦК України, суд                                

                                                 у х в а л и в:                                                                                                                                                                                                                                             

Позов задовольнити  частково.

Стягнути  з  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  - НОМЕР_1 в користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором  б/н від  18.01.2011 року в сумі 2241  (дві тисячі двісті сорок одна) грн. 28 коп., в тому числі: 2134,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, штраф (процентна складова) - 106,73 грн., а також витрати по сплаті судового збору  в сумі 336 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба

 

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show