Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2011 р.

Справа № 30/25пн

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді
Євсікова О.О.,

суддів
Барицької Т.Л.,
Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. (головуючий суддя: Дучал Н.М., судді: Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.)

на рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. (суддя: Довгалюк В.О.)

у справі № 30/25пн Господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк"

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Обласна аптечна управляюча компанія"

про визнання відсутнім права та розірвання договору,

за участю представників

позивача
Лакути Г.В.;

відповідача
Ключинського К,Л.;

третьої особи
не з’явився;

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", Відкритим акціонерним товариством „Обласна аптечна управляюча компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг".

Місцевим судом прийнято відмову від позовних вимог в частині розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., що викладена позивачем в заяві від 29.04.2011 р.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. у справі № 30/25пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011р., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" права на стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" на підставі договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., стягнуто з відповідача витрати зі сплати державного мита в сумі 42,50 грн. та зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів та в частині стягнення судових витрат скасувати, постанову апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, в частині припинення провадження у справі рішення місцевого суду залишити без змін.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що процентні ставки за користування кредитними коштами в іноземних валютах, визначені в кредитному договорі у вигляді плаваючих процентних ставок, при цьому в договорі кредиту, в редакції додаткової угоди № 1 від 08.09.2006 р., та в договорі поруки наведено формулу розрахунку цих процентних ставок; крім того договором кредиту обумовлено зміну процентів за користування кредитом двічі на рік. Отже, заявник касаційної скарги наголошує на погодженні поручителя ще на стадії укладення договору поруки на зміну розміру процентної ставки.

Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій самостійно змінено підстави позову, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, стосовно номерів додаткових угод до кредитного договору, які призвели до збільшення розміру відповідальності позивача, що є порушенням процесуального права та призвело до прийняття неправильного рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.

Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (правонаступником якого є відповідач) "Укрсоцбанк" (Кредитор) в особі заступника керуючого Донецькою обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) 02.11.2006 р. було укладено договір про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 (далі –Кредитний Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Кредитор зобов’язався надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транші), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR * (5,4725) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,89 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки ( шестимісячний EURIBOR * (3.4050) плюс 6.68 процента річних ) в розмірі 10,09 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; комісій в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор забезпечує укладання: іпотечного договору нерухомого майна, що належить майновому поручителю ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія", розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Панфілова, 15, заставною вартістю 18609,0 тис. грн.; договору застави майнових прав на виручку за контрактом б/н від 01.01.2001 р., укладеним з ТОВ „Донфармхолдинг" заставною вартістю 29600.0 тис. грн.; договору фінансової поруки ТОВ "Донфармхолдінг" на всю суму кредиту, вказану в п. 1.1.1 цього Договору.

Позичальник зобов'язався (п. 3.3 договору) сприяти та забезпечити укладання договорів, визначених в п. п. 1.3.1 - 1.3.3 цього договору, на узгоджених з Кредитором умовах та протягом одного робочого дня від дати укладення цього договору (п. 3.3.3); протягом дії цього Договору проводити через свої поточні рахунки, відкриті у Кредитора, грошові потоки від операційної діяльності в розмірі пропорційно кредитної заборгованості перед банком, починаючи з третього місяця кредитування та щомісячно підтримувати їх на такому рівні (п. 3.3.4); сплачувати Кредитору проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1 цього договору (п. 3.3.5); повернути Кредитору в повному обсязі Транші Кредиту в строки, визначені п.1.1.1 цього договору (п. 3.3.7) тощо.

У разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.18 цього Договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 цього Договору, протягом більше 30 днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (пункт 4.4 договору).

Згідно з п. 7.3 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань Позичальника перед Банком за договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р., 02.11.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор), відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Поручитель) був укладений договір поруки за № 1 (далі за текстом –Договір поруки), згідно ст. 1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р.

За умовами пункту 1.2 Договору поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту і не має ніяких заперечень або непорозумінь щодо його положень.

В ст. 2 Договору поруки відтворені умови п. 1.1 забезпечуваного кредитного зобов’язання без зазначення термінів.

Поручитель зобов'язався протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів, штрафних санкцій на рахунок Кредитора (п. 3.1.1 договору).

Положеннями п. 3.1.2 договору поруки зазначено, що у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно чинного законодавства може бути звернуто стягнення.

Кредитор зобов'язався, до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя (п. 3.3.1 Договору поруки).

Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.(п. 6.1 договору поруки).

Згідно з п. 6.2 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за Основним договором зобов’язань.


До договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р. його сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінювали певні його умови, у тому числі:

- додатковою угодою № 1 від 19.01.2007 р. змінено редакцію п.1.1.1 договору, а саме: надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транш), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR *(5,3869) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,81 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки (шестимісячний EURIBOR* (3.8880) плюс 6,68 процента річних ) в розмірі 10,57 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року;

- додатковою угодою № 2 від 02.03.2007 р. змінено п. 3.3.4 кредитного договору: починаючи з 01.03.2007 р. Позичальник зобов'язаний направляти грошові надходження на поточні рахунки, відкриті в АКБ "Укрсоцбанк", в наступному обсязі: з квітня по вересень (включно) - не менше ніж 10,0 млн. грн. в місяць, з жовтня по березень (включно) - не менше ніж 15,0 млн. грн. в місяць;

- додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. внесені зміни до п. 1.1.1 договору стосовно розміру процентів за користування кредитом, які встановлені на рівні: в доларах США - 11,80% річних, в євро –11,06 % річних та в гривні –16,5 % річних;

- додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. внесені зміни до розмірів процентних ставок за користування кредитом: в доларах США –10,17 % річних; в євро –11,1 % річних та 16,5 % річних –в гривнях;

- додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р. внесено зміни до п. 1.1.1 кредитного договору, зокрема, стосовно збільшення розміру процентних ставок за користування кредитом: в доларах США - 12,5% річних; в євро –12,5% річних; в гривні –17,0% річних;

- додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. запроваджені остаточні зміни щодо збільшення розмірів процентів за користування кредитними коштами: в доларах США до 13,5 % річних, в євро до 15 % річних, та в гривні до 20 % річних –за траншами, наданими до 14.10.2008 р., а після цієї дати –в доларах США в розмірі 16% річних, в євро в розмірі 18% річних та в гривні в розмірі 22,5% річних.

У зв'язку із внесенням змін до Кредитного Договору, запроваджених додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р., 30.07.2008 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена Додаткова угода № 1 до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., в якій відображено такі зміни в обсязі грошових зобов’язань позичальника.

У свою чергу додаткова угода № 2 від 15.12.2008 р. до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р. відтворює відповідні зміни Кредитного Договору, що були внесені додаткової угодою № 6 від 15.12.2008 р.

Господарським судом Донецької області порушено справу 08.05.2009 р. № 5/38б про банкрутство позивача, і після проведеного 09.06.2009 р. підготовчого засідання в газеті “Урядовий кур'єр” від 23.06.2009 р. № 110 (4016) було розміщено відповідне оголошення з метою виявлення кредиторів.

В межах вказаної справи про банкрутство до позивача з вимогами в числі інших звернувся відповідач, за змістом заяви якого вбачається, що при розрахунку грошових зобов’язань останнього, зумовлених правовідносинами поруки за договором № 1 від 02.11.2006 р., застосовуються процентні ставки, встановлені з урахуванням означених змін відносно збільшення обсягів грошових зобов’язань позичальника, зокрема, додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 1/419-6, укладеного між відповідачем та третьою особою.

Сутність спору у справі № 30/25пн полягає у визнанні відсутнім права, зумовленого договором поруки, на стягнення грошових коштів, у зв'язку з припиненням означеного договору через неузгодженість із поручителем збільшення обсягу забезпечувального зобов'язання.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, сукупності умов: наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) –об’єкта судового захисту; порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача; належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування чинним законодавством та адекватного наявному порушенню).

Позивач безпосередньо є стороною договору поруки, наявність якого за змістом його п. 1.1 та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, в свою чергу, зумовлює перебування останнього у статусі солідарного із третьою особою боржника за грошовими зобов’язаннями останнього перед відповідачем, що випливають із договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 від 02.11.2006 р.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов’язків, такий статус позивача у правовідносинах, що розглядаються, зумовлює висновок суду про те, що наявність правовідносин поруки безпосередньо впливає на грошові зобов’язання позивача, а отже і на його законні майнові інтереси (зокрема, стосовно заявлених відповідачем в межах справи про банкрутство № 5/38б грошових вимог до позивача), які виступають належним об’єктом судового захисту.

Водночас, факт висування означених грошових вимог та позиція Відповідача достатньою мірою вказують на сприйняття Відповідачем Позивача у якості своєї зобов’язаної особи, відносно якого Відповідач перебуває у статусі кредитора за грошовими зобов’язаннями, та беззаперечно свідчить про невизнання Відповідачем припиненими правовідносин поруки.

Підстави припинення зобов’язань зокрема встановлені положеннями глави 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 598 якого визначає можливість припинення зобов’язань з підстав, визначених як договором, так і законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку –кредитного) зобов’язання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобов’язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобов’язання унеможливлює існування об’єкта забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.


Забезпечуваними зобов’язаннями виступають грошові вимоги відповідача до третьої особи в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст. ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суму позики (кредиту) та сплатити проценти, котрі за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов’язань, забезпечуваних порукою позивача, підлягає обов’язковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими умовами (зобов’язаннями), які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути пред’явлені до поручителя.

Означений висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом п. 3.3.1 договору поруки, в якому встановлено заборону відповідачеві змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового погодження Поручителя.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч забороні, що обумовлена сторонами в п. 3.3.1 договору поруки, шляхом укладання відповідачем та третьою особою додаткової угоди № 1 від 19.01.2007 р. до кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитом в євро з 10,09% річних до 10,57% річних без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобов’язань третьої особи перед позичальником, що є порушенням заборони, вміщеної до п. 3.3.1 договору поруки.


Додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 10,57% річних до 11,06% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя

Додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 11,06% річних до 11,1% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя.

Додатковою угодою №5 від 25.06.2008 р. між відповідачем та третьої особою збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом і в інших визначених Кредитним договором валютах кредитування –в доларах США до 12,5% річних, а в гривні –до 17,0% річних.

Оскільки сплата відсотків за п. 1.1 договору поруки також охоплюється солідарною відповідальністю Поручителя у розумінні ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, підвищення відсоткових ставок призвело до збільшення обсягів відповідальності позивача, і, як наслідок, –до припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

При цьому положення п. 6.7 договору поруки не усувають потребу в необхідності отримання попередньої письмової згоди Поручителя на збільшення процентної ставки для збереження правовідносин поруки (і взагалі на зміну умов кредитного договору, як про це зазначено у п. 3.3.1 договору поруки) і не можуть сприйматися як надання такої згоди, оскільки п.6.7 не дає підстави ототожнювати дозвіл Поручителя на збільшення свого обсягу відповідальності із внесенням будь-яких змін до кредитного договору. Тлумачення означеного пункту договору поруки як погодження на майбутні зміни обсягу відповідальності є юридично неспроможним, оскільки ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України не допускає в межах реалізації принципу свободи договору можливості відступлення від актів цивільного законодавства, у тому числі у випадку, якщо обов'язковість для сторін таких актів випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України згода поручителя на зміну забезпечуваного зобов’язання, наслідком якої (зміни) є збільшення обсягу відповідальності поручителя, є одностороннім правочином, спрямованим на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Однак можливість перебування обсягів солідарних зобов’язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов’язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене з ним збільшення розміру його грошової відповідальності, тим більш за наявності обумовленої сторонами заборони.

Оскільки збільшення процентної ставки за користування кредитом, сплата якої охоплюється обсягом зобов’язань поручителя, за статтею 559 Цивільного кодексу України, має обов’язковим та одночасним за хронологією наслідком припинення поруки, подальше укладання додаткових угод до договору поруки не може розцінюватися як належне вчинення правочину із погодження збільшення обсягу відповідальності поручителя.


Зміна умов зобов’язання з поруки як і будь-якого іншого зобов’язання передбачає існування саме цього змінюваного зобов’язання як об’єкта зміни на момент її вчинення. Положення ч.ч. 1-3 ст. 653 Цивільного кодексу України не передбачають можливості зміни вже припиненого зобов’язання. Неможливість подальшого погодження змін обсягу відповідальності випливає і із змісту п. 3.3.1. договору поруки, в якому згадується про необхідність попереднього письмового погодження відповідачем таких змін.

Припинення поруки зумовлює і припинення перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже і існування у відповідача як кредитора прав висування грошових вимог до позивача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобов’язаннями третьої особи.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про задоволення позовних вимог в частині визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р., є обґрунтованим та заснованим на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.


Що стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність інформації у поручителя про зміну процентних ставок, враховуючи умови кредитного договору про встановлення плаваючих процентних ставок та періодичність змін розміру процентних ставок, наведені обставини не можуть розцінюватися як згода поручителя на зміну умов кредитного договору, оскільки згідно з п. 3.3.1 договору поруки Кредитор зобов'язався до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій було самостійно змінено підстави позову, виходячи з наступного.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) також зазначав, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з позовом про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за кредитним договором , що є предметом позову у даній справі.

Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, полягають у тому, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р. є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора.

На підтвердження припинення договору поруки позивачем надано ряд доказів, зокрема додаткові угоди до кредитного договору, вказані вище.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. N02-5/422 "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суди попередній інстанцій, дослідивши вищевказані докази, встановили факт припинення договору поруки та задовольнили позовні вимоги, не змінюючи підстав позову, тобто, виходячи із того, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі №30/25пн залишити без змін.


Головуючий суддя

О.О. Євсіков

судді
Т.Л. Барицька
Н.М. Губенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17320416

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08м грудня 2011 р. Справа № 31/5009/1291/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Могила С.К., судді Борденюк Є.М.,

судді Кондратової І. Д.,

за участю

представників сторін

від позивача Колток М.М.- пред. за дов.;

від відповідача не з'явився;

від третьої особи не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на рішення Господарського суду Запорізької області

від 27.05.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011р. у справі № 31/5009/1291/11 Господарського суду Запорізької

області

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "

"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

про стягнення 57499,72 грн.

\

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "" (надалі - TOB "\"), як поручителя за договором поруки № 11087312000/П від 01.12.2006 р., заборгованості в сумі 57499,72 грн., що складається з заборгованості за кредитом та відсотками в сумі 57116,12 грн. та 383,60 грн. пені, за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками.

ї. : о /ад /, —# 

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.05.2011 р. (суддя Хуторний В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Склярук О.І., суддів Алєєвої І.В., Малашкевич С.А.) в позові відмовлено повністю.

В основу прийнятих у справі судових рішень покладено висновки господарських судів про те, що договір поруки припинився на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, оскільки обсяг відповідальності поручителя збільшився внаслідок зміни основного зобов'язання за кредитним договором без його згоди.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що господарськими судами неправильно застосована норма матеріального права, зокрема ст. 559 ЦК України, оскільки в даному випадку поручитель несе відповідальність у об'ємі, передбаченому кредитним договором, і внесення змін до основного договору в частині збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не змінює основне зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,

с п

перевіривши згідно ст. 111 , ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГГЖ) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд з огляду на наступне.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляді в апеляційному порядку прийнятого рішення, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.12.2006 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", надалі - банк, кредитодавець) та \(надалі - позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11087312000 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 71072,00 грн., а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит не пізніше 02.12.2013 р. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 15% річних.

По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну Суддя - доповідач Кондратова І.Д. /Jfys

з

процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2 даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Господарськими судами встановлено, що на виконання п. 2.1 кредитного договору, в якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, 01.12.2006 р. між позивачем та TOB "Аспект ЛТД" (надалі - поручитель) було укладено договір поруки № 11087312000/П (надалі - договір поруки), за умовами якого TOB "Аспект ЛТД" зобов'язався перед банком за невиконання О1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 договору поруки).

Пунктами 1.4, 2.2 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'являти свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10 робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

В зв'язку із неналежним виконанням основним боржником зобов'язання за кредитним договором, банком до TOB "Аспект ЛТД", як до поручителя, була направлена вимога № 183-424-118 від 27.07.2010 р. сплатити заборгованість за кредитним договором.

Предметом спору у даній справі є вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до TOB "Аспект ЛТД", як поручителя О1 за договором поруки, щодо сплати 57116,12 грн. - суму простроченого кредиту та відсотків за кредитним договором, а також пеню в розмірі 383,60 грн.

Відмовляючи в стягненні вказаної суми заборгованості з поручителя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання яке забезпечено порукою, було змінено (збільшено розмір процентної ставки) без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, а тому договір поруки фактично є припиненим.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно параграфу 3 Глави 49 ЦК України порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, зокрема кредитного договору.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим Суддя - доповідач Кондратова І.Д.

на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Откуда такой вывод???

Як вбачається із договору поруки, сторони погодили, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 11087312000 від 01.12.2006 p., укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих на теперішній час та і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, оскільки в даному випадку порукою забезпечується виконання зобов'язання в повному обсязі, колегія суддів вважає, що поручитель несе відповідальність у об'ємі, передбаченому кредитним договором.

При цьому, оскільки умовами кредитного договору передбачена можливість зміни розміру процентів за ініціативою банку, про що поручителю було відомо при укладенні договору поруки, інший конкретний розмір процентної ставки, в межах якого поручитель несе відповідальність, у договорі поруки не обумовлено, колегія суддів вважає, що в даному випадку зміна процентної ставки за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, не збільшило обсяг відповідальності поручителя, який в силу договору поручився за виконання кредитного договору в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибних висновків щодо припинення поруки у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди, дали невірну правову оцінку спірним правовідносинам і неправильно застосували норми матеріального права - ч. 1 ст. 559 ЦК України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ГПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Враховуючи, що на підтвердження заявлених у справі вимог позивач подав суду певні докази, які попередні судові інстанції тапетажл чташ wt дослідили та не оцінили, беручи також до уваги, що в процесі розгляду справи судами не було встановлено обставини щодо наявності (або відсутності) заборгованості з кредиту та процентів, її належний розмір, а передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні та постанові, судові рішення у Суддя - доповідач Кондратова І.Д. 

справі підлягають скасуванню з передачею справи на новии розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене у постанові, та вирішити спір відповідно до закону.

5 7 9 12

Керуючись ст. ст. Ill , 111 , 111 - 111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2011р. у справі № 31/5009/1291/11.

Справу 31/5009/1291/11 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області в іншому складі суду

Вот договор поручительства:

ГІргдмег Договору

1.1. Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання ). (дані - Боржник) усіх його їобов'яззнь перед Кредитором, шо виникли з кредитного договору >і 11087312000 від «01» грудин 2006 року (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором ти Боржником, в повному обсязі як існуючих а теперішній час. гак і тич. шо можуть виникнути в майбутньому

t.2. Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема:

сума Основного договору - 71 072,0)1 (Сімдесят одна тисяча сімдесят дві гривні 00 копійок) гривень.

термін виконання основного зобов'язання - «02» грудня 2013 року, якшо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови Основного договору.

1.3. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

1.4. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

і.ї. Причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за Договором,

2. Порядок та умови виконання Договору

2.1. Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності 1 Іоручитсля.

. Під „згодою Поручителя" Сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпис;, уповноваженої особи та печатки Поручителя. якщо осіянній і юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами 1-а/або шляхом обміну листами, факсимільним* повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.

ГІргдмег Договору

1.1. Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання , номер за ДРФО 186220247'). (дані - Боржник) усіх його їобов'яззнь перед Кредитором, шо виникли з кредитного договору >і 11087312000 від «01» грудин 2006 року (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором ти Боржником, в повному обсязі як існуючих а теперішній час. гак і тич. шо можуть виникнути в майбутньому

t.2. Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема:

сума Основного договору - 71 072,0)1 (Сімдесят одна тисяча сімдесят дві гривні 00 копійок) гривень.

термін виконання основного зобов'язання - «02» грудня 2013 року, якшо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови Основного договору.

1.3. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

1.4. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

і.ї. Причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за Договором,

2. Порядок та умови виконання Договору

2.1. Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності 1 Іоручитсля.

. Під „згодою Поручителя" Сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпис;, уповноваженої особи та печатки Поручителя. якщо осіянній і юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами 1-а/або шляхом обміну листами, факсимільним* повідомленнями та/або укладення Поручителем додаткової угоди до цього Договору щодо внесення відповідних змін.

Вот что говорится в решении выложенном в данной теме:

Означений висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом п. 3.3.1 договору поруки, в якому встановлено заборону відповідачеві змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового погодження Поручителя.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч забороні, що обумовлена сторонами в п. 3.3.1 договору поруки, шляхом укладання відповідачем та третьою особою додаткової угоди № 1 від 19.01.2007 р. до кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитом в євро з 10,09% річних до 10,57% річних без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобов’язань третьої особи перед позичальником, що є порушенням заборони, вміщеної до п. 3.3.1 договору поруки.

....Що стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність інформації у поручителя про зміну процентних ставок, враховуючи умови кредитного договору про встановлення плаваючих процентних ставок та періодичність змін розміру процентних ставок, наведені обставини не можуть розцінюватися як згода поручителя на зміну умов кредитного договору, оскільки згідно з п. 3.3.1 договору поруки Кредитор зобов'язався до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

И согласно договора поручительства, который признан прекарщенным согласно решения выложенного при открытии данной теме.

и согласно договора поручительства, по которому ВГСУ решил, что поручительство не прекращено, так как поручитель поручился за исполнение обязательств по кредитному договору, которые могут возникнуть в будущем.

есть пункт, что Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності 1 Іоручитсля.

Таким образом на лицо неоднаковое применение норм материального права ВХСУ.

Есть ли основания для обращения ВСУ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

Конечно есть.

До: Верховного суду України,

01043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4-а;

Подається через: Вищий господарский суд України

01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

Заявник (ВІДПОВІДАЧ):

Представник Заявника (ВІДПОВІДАЧА): Товариство з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», КОД ЄДРПОУ: 19275604,

ПОЗИВАЧ:

ТРЕТЯ ОСОБА,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ПРЕДМЕТ ПЕРЕГЛЯДУ:

СТРОК НА ПОДАЧУ ЗАЯВИ:

СУДОВИЙ ЗБІР: Інші особи, що беруть участь у справі:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

61050, м. Харків, пр. Московський, 60,

МФО 351005, ЄРДПОУ 09807750, рахунок № 32009100100

в УНБУ в Харківській обл., тел. (061) 289-02-27, (061) 289-02-00, Адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23

., ІПН 1

Постанова Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором

до 08.03.2012 року (три місяці від ухвалення ВГСУ

Постанови від 08.12.11р. по справі № 31/5009/1291/11 )

402 (чотириста дві) грн. 50 коп.

ЗАЯВА

про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», треті особи . про стягнення заборгованості за кредитним договором

Згідно ч. 1 ст. 111-15 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах;

У відповідності до ч. 1 ст. 111-25 ГПК України Суд задовольняє заяву у випадку наявності однієї з підстав, передбачених статтею 11116 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 111-25 ГПК України У разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.

Підставою подання даної Заяви є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Такими судовими рішеннями, касаційної інстанції зокрема є :

1. Оскаржувана за даною Заявою — Постанова Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», треті . про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Постанова Вищого господарського суду України від 29 липня 2011 року у справі № 30/25пн за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р.

Згідно ч. 1 ст. 111-17 ГПК України Заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Тому заявник має право оскаржити вищезазначену Постанову до 08.03.2012 року (три місяці від ухвалення ВГСУ Постанови від 08.12.11р. у справі № 31/5009/1291/11 )

Постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», треті особи . про стягнення заборгованості за кредитним договором постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 27.05.2011р. у справі № 31/5009/1291/11 скасовані на тій підставі, що оскільки умовами кредитного договору передбачена можливість зміни розміру процентів за ініціативою банку, про що поручителю було відомо при укладенні договору поруки, інший конкретний розмір процентної ставки, в межах якого поручитель несе відповідальність, у договорі поруки не обумовлено, колегія суддів вважає, що в даному випадку зміна процентної ставки за користування кредитними коштами в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, не збільшило обсяг відповідальності поручителя, який в силу договору поручився за виконання кредитного договору в повному обсязі; за таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибних висновків щодо припинення поруки у зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди, дали невірну правову оцінку спірним правовідносинам і неправильно застосували норми матеріального права - ч. 1 ст. 559 ЦК України

Постановою Вищого господарського суду України від 29 липня 2011 року у справі № 30/25пн за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі №30/25пн залишено без змін на тій підставі, що розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов’язань, забезпечуваних порукою позивача, підлягає обов’язковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими умовами (зобов’язаннями), які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути пред’явлені до поручителя;

Означений висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом п. 3.3.1 договору поруки, в якому встановлено заборону відповідачеві змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового погодження Поручителя;

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч забороні, що обумовлена сторонами в п. 3.3.1 договору поруки, шляхом укладання відповідачем та третьою особою додаткової угоди № 1 від 19.01.2007 р. до кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитом в євро з 10,09% річних до 10,57% річних без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобов’язань третьої особи перед позичальником, що є порушенням заборони, вміщеної до п. 3.3.1 договору поруки;

скільки сплата відсотків за п. 1.1 договору поруки також охоплюється солідарною відповідальністю Поручителя у розумінні ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, підвищення відсоткових ставок призвело до збільшення обсягів відповідальності позивача, і, як наслідок, – до припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України;

… можливість перебування обсягів солідарних зобов’язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов’язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене з ним збільшення розміру його грошової відповідальності, тим більш за наявності обумовленої сторонами заборони…

… Що стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність інформації у поручителя про зміну процентних ставок, враховуючи умови кредитного договору про встановлення плаваючих процентних ставок та періодичність змін розміру процентних ставок, наведені обставини не можуть розцінюватися як згода поручителя на зміну умов кредитного договору, оскільки згідно з п. 3.3.1 договору поруки Кредитор зобов'язався до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

Цитата з Договору поруки за справою № 30/25пн:

Згідно п. 1.1. Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р.

Відповідно до п. 1.2. поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту і не має ніяких заперечень або непорозумінь щодо його положень

Згідно п. 3.3.1 Кредитор зобов'язався, до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.

Цитата з договору поруки у справі № 31/5009/1291/11:

Згідно п. 1.1 Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання Гамаюновим Сергієм Володимировичем, номер за ДРФО 186220247 (далі - Боржник) усіх його зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору № 11087312000 від «01» грудин 2006 року (далі - Основний договір), укладеного між Кредитором ти Боржником, в повному обсязі як існуючих а теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно п. 1.2 Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору.

Згідно п. 1.3 Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя.

В обох справах за основним (кредитним) договором було збільшено відсоткову ставку за ним і таке збільшення передбачено його умовами.

При чому в обох випадках таке збільшення відбулося без згоди поручителя.

В обох справах за договором поруки поручитель поручився за виконання Позичальником зобов'язань щодо …. сплати відсотків за користування Кредитом у розмірі та у випадках, передбачених Основним Договором

Обидва договори мають однакові умови стосовно заборони змінювати умови основного договору без згоди поручителя.

Проте у справі № 31/5009/1291/11 суд касаційної інстанції не бере до уваги заборону збільшувати відсоткову ставку без згоди поручителя та скасовує рішення попередніх інстанцій з посиланням на те, що згідно умов договору поруки поручитель нібито дав згоду на усі можливі зміни відсоткової ставки, тому збільшення відсоткової ставки передбачене умовами основного договору, не тягне за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя, і як наслідок не спричиняє припинення поруки, а у справі № 30/25пн – бере та приймає законне і обґрунтоване рішення з посиланням на те, що незважаючи на те, що умовами основного зобов’язання передбачено можливість зміни відсоткової ставки, поручитель не міг поручитися за усі можливі її зміни, тому її збільшення призвело до збільшення обсягів відповідальності поручителя, і, як наслідок, – до припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

З вищевикладеного вбачається, що Постанова Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором, є незаконною, що у відповідності до ч. 2 ст. 111-25 ГПК України, є підставою для її скасування повністю і анаправлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин є необхідним переглянути Постанову Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки як вбачається з представлених судових рішень, при однакових обставинах справи та умовах основних договорів і договорів поруки (подібних правовідносинах), суди касаційної інстанції приходять до різних висновків стосовно припинення поруки, внаслідок збільшення відсоткової ставки за основними договорами через, що судами неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного,керуючись, ст. 559 ЦК України, ст. 111-14 — 111-28 ЦПК України,

ПРОШУ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ:

1. Допустити до провадження Верховним Судом України дану заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД» по справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором для перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ:

1. Відкрити провадження у справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД» для перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Винести ухвалу про витребування з Господарського суду Запорізької області справу № 31/5009/1291/11 (номер в суді першої інстанції) за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором.

3. Переглянути Постанову Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа .про стягнення заборгованості за кредитним договором.

4. Скасувати Постанову Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором.

5. Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Додатки:

1) Копія Постанови Вищого господарського суду України від 08 грудня 2011 року у справі № 31/5009/1291/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аспект ЛТД», третя особа . про стягнення заборгованості за кредитним договором;

2) Копія Постанови Вищого господарського суду України від 29 липня 2011 року у справі № 30/25пн за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р.( http://reyestr.court.gov.ua/Review/17320416)

3) Квитанція про сплату судового збору у розмірі 402 грн. 50 коп. (оригінал - для суду, копії - для сторони та третіх осіб);

4) Копія довіреності на представника Мельничук І.А.;

5) Копії даної заяви з додатками для Позивача та третьої особи – 2 екз.

Представник ТОВ «Аспект ЛТД» за довіреністю:

16.01.2012 року Мельничук І.А.

Прошу Всех высказать свое мнение по поводу заявления по пересмотру ВСУ решения кассационной инстанции в связи с неоднаковым применение норм материального права., так как от результатов его рассмотрения зависит будущее правоприменение и права поручителей.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3508

Еще есть вот такое негативное Постановление ВСУ, где указано, что ВСУ не будет пересматривать решения кассационной инстанции: если в одном из них установлено, что объем ответственности изменилися, в в другом нет.

Это не основание для :( пересмотра.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19564998

Еще есть вот такое негативное Постановление ВСУ, где указано, что ВСУ не будет пересматривать решения кассационной инстанции: если в одном из них установлено, что объем ответственности изменилися, в в другом нет.

Это не основание для :( пересмотра.

А я нетак понял решение. Там сказанно, что если изменился розмер - то прекращается, а если нет - то не прекращается. Там же сказанно, что не есть неодинаковым толкованием приведенные решения, т.к. в одном решении сказано что неизменился, а в другом - что изменился.

При этом, основное обязательство - это вернуть долг и уплатить проценты, потому замена процентов тоже есть изменением ответственности.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А я нетак понял решение. Там сказанно, что если изменился розмер - то прекращается, а если нет - то не прекращается. Там же сказанно, что не есть неодинаковым толкованием приведенные решения, т.к. в одном решении сказано что неизменился, а в другом - что изменился.

При этом, основное обязательство - это вернуть долг и уплатить проценты, потому замена процентов тоже есть изменением ответственности.

Прошу ВСЕХ ОБРАТИТЬ ВНИМАНИЕ на данную тему и заявление в ВСУ размещенное выше.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Прошу ВСЕХ ОБРАТИТЬ ВНИМАНИЕ на данную тему и заявление в ВСУ размещенное выше.

Резюме: помимо указания на увеличение ставки нужно особое внимание уделять доказыванию факта увеличения обязательств поручителя.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Резюме: помимо указания на увеличение ставки нужно особое внимание уделять доказыванию факта увеличения обязательств поручителя.

Алекс тут Вопрос, что при однаковых условиях кредитных договоров и договоров поручительства.

В одном случае, суд приходит к тому, что процентная ставка повлекла увеличение объема обязательств, а в другом нет.

Факт увеличение судом первой и апелляционной инстанции был установлен, но ВХСУ по всей видимости получил бонус и решил, что увеличение процентной ставки и увеличение на 1500 у.е обязательств не влечет их увеличение.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Алекс тут Вопрос, что при однаковых условиях кредитных договоров и договоров поручительства.

В одном случае, суд приходит к тому, что процентная ставка повлекла увеличение объема обязательств, а в другом нет.

Факт увеличение судом первой и апелляционной инстанции был установлен, но ВХСУ по всей видимости получил бонус и решил, что увеличение процентной ставки и увеличение на 1500 у.е обязательств не влечет их увеличение.

Мда... А в контексте дел никаких нюансов нет? Я имею ввиду какие либо особые обстоятельства?
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мда... А в контексте дел никаких нюансов нет? Я имею ввиду какие либо особые обстоятельства?

Выше я имел в виду, что после изменения процентной ставки -- совокупная стоимость кредита увеличилась на 1500 у.е

Нет особых обстоятельств не было.

Благо в решениях хозяйственных судов можно увидеть, какие пункты договоров есть.

В обоих случаях Поручитель поручился за все что будет возникать в будущем.

В обоих случаях поднятие процентной ставки предусмотрено кредитным договором.

Но в одном случае (решение) оно влечет прекращение поручительства, а в другом нет.

С текста Заявление в ВСУ это разве не видно???

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 6 months later...

В одном из определений ВССУГУД открыл производство и пересмотрел дело в следствии чего отменил решения предыдущих инстанции и направил дело на новое рассмотрение.

В другом отказал в открытии ссылаясь на п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК.

4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо:

5) касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Правильно пересматривать определение об открытии и определение об отказе в открытии или же определение об открытии и определение об отмене решений предыдущий инстанций?

Из положений ЦПК нет ясности.

Кто сталкивался на практике или знает постановление пленума, которое может регламентировать данный вопрос.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В одном из определений ВССУГУД открыл производство и пересмотрел дело в следствии чего отменил решения предыдущих инстанции и направил дело на новое рассмотрение.

В другом отказал в открытии ссылаясь на п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК.

4. Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо:

5) касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Правильно пересматривать определение об открытии и определение об отказе в открытии или же определение об открытии и определение об отмене решений предыдущий инстанций?

Из положений ЦПК нет ясности.

Кто сталкивался на практике или знает постановление пленума, которое может регламентировать данный вопрос.

Таким чином, вимога про стягнення коштів, заявлена разом з вимогою про стягнення іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості, не може бути предметом судового розгляду, оскільки за кредитним договором, у разі виконання банком свого зобов’язання, у позичальника існує перед банком грошове зобов’язання, а вимога про стягнення майна в рахунок погашення заборгованості лише встановлює спосіб виконання такого зобов’язання.

Таким чином, банк має право отримати задоволення своїх вимог стягнувши з позичальника або грошові кошти, або майно, яке належить позичальнику та є предметом іпотеки, і такі вимоги у відповідності до ст. 16 ЦК України є самостійними. Задоволення позову в частині стягнення коштів разом з стягненням на майно призводить до безпідставного збільшення суми зобов’язання позичальника перед банком та не відповідає способом захисту цивільних прав судом, передбачених ст. 16 ЦК України. Про неможливість стягнення суми заборгованості за кредитним договором, разом з стягненням предмету іпотеки, визначено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року.

(абз.2 п. 42 ППВССУГУД № 5 При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).)

Вот на основании чего, один из судов открыл кассационное производство, а другой нет.

Жду комментариев.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Таким чином, вимога про стягнення коштів, заявлена разом з вимогою про стягнення іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості, не може бути предметом судового розгляду, оскільки за кредитним договором, у разі виконання банком свого зобов’язання, у позичальника існує перед банком грошове зобов’язання, а вимога про стягнення майна в рахунок погашення заборгованості лише встановлює спосіб виконання такого зобов’язання.

Таким чином, банк має право отримати задоволення своїх вимог стягнувши з позичальника або грошові кошти, або майно, яке належить позичальнику та є предметом іпотеки, і такі вимоги у відповідності до ст. 16 ЦК України є самостійними. Задоволення позову в частині стягнення коштів разом з стягненням на майно призводить до безпідставного збільшення суми зобов’язання позичальника перед банком та не відповідає способом захисту цивільних прав судом, передбачених ст. 16 ЦК України. Про неможливість стягнення суми заборгованості за кредитним договором, разом з стягненням предмету іпотеки, визначено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року.

(абз.2 п. 42 ППВССУГУД № 5 При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).)

Вот на основании чего, один из судов открыл кассационное производство, а другой нет.

Жду комментариев.

У кого есть идеи, жду сообщений.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...