Определение ВСУ об отказе КС "Добра справа" во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2007 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Пшонки М.П.,

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки “Добра справа” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2006 року кредитна спілка “Добра справа” звернулася в суд з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач зазначав, що 14 жовтня 2003 року відповідачка отримала в кредитній спілці 21 480 грн. кредиту строком на 2 місяці під 72 % річних, однак в обумовлений договором строк кредиту не повернула. Позивач просив стягнути з відповідачки отримані в кредит 21 480 грн., 5 004 грн. 84 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 577 грн. 60 коп., що становить 72 % річних за користування кредитом в період з 14 жовтня по 14 грудня 2003 року, а також 78 892 грн. 81 коп., що становить 180 % річних за користування кредитом за період з 15 грудня 2003 року по 3 січня 2006 року, а всього 107 955 грн. 25 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки “Добра справа” 107 955 грн. 25 коп.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 грудня 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки “Добра справа” зменшено до 105 377 грн. 65 коп.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на їх необгрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед іншого вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладений сторонами кредитний договір відповідає закону, а тому відповідачка повинна нести цивільно-правову відповідальність за його невиконання.

Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України “Про кредитні спілки” діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов”язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2003 року сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачка взяла в позивача кредит в сумі 21 480 грн. під 72 % річних, зобов”язавшись повернути його до 14 грудня 2003 року, однак свого зобов”язання за договором не виконала. Згідно з п. 3.1 договору з моменту виникнення заборгованості нараховуються відсотки в розмірі 180 % річних.

Встановивши зазначені обставини, суд разом з тим не з”ясував, чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг і, відтак, чи грунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. В той же час це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів в позику під процент (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

Крім того, до спірних правовідносин, які виникли в 2003 році, суд помилково застосував норми ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) зворотної дії в часі не має та на спірні правовідносини не поширюється.

Також, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що при ухваленні рішення суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач заявляв позов на меншу суму, ніж його було задоволено. Однак, при цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що в процесі розгляду справи позовні вимоги позивачем було уточнено та ціну позову було збільшено до суми, на яку в подальшому і було задоволено позов судом першої інстанції (а.с. 25).

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційний судом та одночасно допущено і ним, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Є.Ф. Левченко

Л.М. Лихута

М.П. Пшонка

Я.М. Романюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/828540

[НБ Украины]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2007 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Пшонки М.П.,

Лихути Л.М.,

Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Добра справа" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року, додаткове рішення цього ж суду від 13 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2006 року кредитна спілка "Добра справа" звернулася в суд з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позивач зазначав, що 14 жовтня 2003 року відповідачка отримала в кредитній спілці 21 480 грн. кредиту строком на 2 місяці під 72 % річних, однак в обумовлений договором строк кредиту не повернула. Позивач просив стягнути з відповідачки отримані в кредит 21 480 грн., 5 004 грн. 84 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 2 577 грн. 60 коп., що становить 72 % річних за користування кредитом в період з 14 жовтня по 14 грудня 2003 року, а також 78 892 грн. 81 коп., що становить 180 % річних за користування кредитом за період з 15 грудня 2003 року по 3 січня 2006 року, а всього 107 955 грн. 25 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 вересня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Добра справа" 107 955 грн. 25 коп.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 грудня 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції змінено. Розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Добра справа" зменшено до 105 377 грн. 65 коп.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/901447