аферисты адвокаты

[Obelix]

То что перепутал, это плохо.

50 уе не гонорар, а оплата за изучение пачки документов

На мое глубокое имхо, чего-то требовать можно у человека только после того, как ты ему оплатил не важно сколько)

Если не оплатил - то можно только просить о помощи. Помогут-спасибо. Не помогут - не обижайтесь.

Не у всех есть время и желания в добровольном и безоплатном порядке разбираться в чужих финансовых проблемах.

[Siringa]

То что перепутал, это плохо.

50 уе не гонорар, а оплата за изучение пачки документов

На мое глубокое имхо, чего-то требовать можно у человека только после того, как ты ему оплатил не важно сколько)

Если не оплатил - то можно только просить о помощи. Помогут-спасибо. Не помогут - не обижайтесь.

Не у всех есть время и желания в добровольном и безоплатном порядке разбираться в чужих финансовых проблемах.

ну вот опять упираемся в понятие, что бузинесс надо вести прально и честна, а клиент денежку отдавать с радостью и желанием 

Все прально - труд должОн оплачиваццо, чтоб не быть должным, но каг бэ оплачиваццо по добровольному желанию клиента, с радостью и согласием.

Но тутачки не могут наши бузинесс-товарисчи меру знать.

Нравиццо мне товарисч Карлос, вот он говорил, шо если настоящий охотник хочет кушать - то он упьеть адын зайчег, шоб покушать, патаму что он охотник - а тот зайчег. Но настоясчий охотник не станет убивать 2 десятка зайцев за вечер, потому что их не съест. Настрелять шоб продать? Ну тады он уже не охотник, а торгаш...

Короч, сложно эт все, и философски оченна. Сводиццо к социально ответственному бузинесу, састейнебилити, и защите прав потребителей, кстати тоже.

[Vasil]

То что перепутал, это плохо.

50 уе не гонорар, а оплата за изучение пачки документов

На мое глубокое имхо, чего-то требовать можно у человека только после того, как ты ему оплатил не важно сколько)

Если не оплатил - то можно только просить о помощи. Помогут-спасибо. Не помогут - не обижайтесь.

Не у всех есть время и желания в добровольном и безоплатном порядке разбираться в чужих финансовых проблемах.

Кому ты Олег нужен, чтобы тебе еще платить за то, что ты глазками поводишь по бумагам?

 

Толку с тебя нуль. Без фамилии и без ничего. 

 

Хорошие юристы имеют репутацию, имя и не просят деньги как ты клянчишь.

 

Проблемы у тебя с самооценкой.

[Siringa]

Кому ты Олег нужен, чтобы тебе еще платить за то, что ты глазками поводишь по бумагам?

 

Толку с тебя нуль. Без фамилии и без ничего. 

 

Хорошие юристы имеют репутацию, имя и не просят деньги как ты клянчишь.

 

Проблемы у тебя с самооценкой.

да, некоторые юристы ИМЕЮТ репутацию, ну т.е. не по-хорошему ее так сами имеют, вместо того, чтоб заботится о том, чтоб их репутация была хорошей.

В нашей стране трудно быть хорошим юристом, прежде всего потому, что изучение законодательства в определенные моменты утрачивает свой сакральный смысел, патаму што судьи часто пользуются другой "редакцией" ЦК, ЦПК и прочих кодексов. Во-вторых, патаму, что юристы и судьи вынуждены выполнять функции им вовсе не свойственные и в служебные обязанности не входящие. К примеру, изучать банковский документооборот, планы счетов и прочую хрень, за невыполнение которой добрую половину банковских сотрудников надобно привлекать к уголовной ответственности. Или админпрОтоколы клепать пачками. хотя в природе никогда столько прОтоколов в одном месяце в суды не заходило по статистике. Ну и в -третьих. патаму што обеспечить хорошую защиту в этой стране оченна дело волнительное и нервозатратное. Трудно, к примеру, некоторые моменты выразить в денежном эквиваленте. Так шо вполне нормально, если юрист, как всякий чел, которому ничто человеческое не чуждо, в своих профи движениях будет руководствоваться своим желанием и внутришним переконанням 

[у.zaporozhskiy]

...., Ярослав )) Что за петляния в стиле ВРУ )))

Ты подписался под тезисом, что ТС - это не суд, и что ТС не имеет права признавать договор ( в данном случае кредитный) недействительным.

 

Мы не обсуждаем пути оспаривания решения ТС.

( оспариваются и решения суда общей юрисдикции)

 

Мы говорим о том, что "имел или не имел ТС право выносить такое решение".

Все.

Згідно з ст. 203, 215 ЦК України: визнання правочину недійсним є виключною компетенцією судів України.

Згідно з п. 11 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»: Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України: Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

У пункті кредитного договору передбачається, що всі спори підлягають остаточному вирішенню у третейському суді, що прямо суперечить п. 11 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» та ст. ст. 203, 215 ЦК України, тому такий пункт договору є нікчемним.

Дані положення також підтверджуються Узагальненнями Верховного Суду України від 11.02.2009 року «Про Практику застосування судами Закону України «Про третейські суди»», в яких зазначено наступне:

«1) згідно з п. 7 ст. 6 Закону N 1701-IV третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Таким чином, якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах. Таким чином, виключно державними судами розглядаються справи щодо землі (відповідно до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК), зокрема ч. 2 ст. 158 ЗК, за якою виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей); щодо визнання правочину дійсним або недійсним (відповідно до положень ЦК (зокрема, ч. 2 ст. 218, ч. 3 ст. 215 та ін.); щодо житла (відповідно до положень Житлового кодексу України (зокрема ст. 109 цього Кодексу); щодо самочинного будівництва (відповідно до положень ЦК (зокрема, ст. 376) тощо. Керуючись цим, при розгляді справ про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду щодо таких питань, суди мають відмовляти у видачі виконавчого листа на рішення третейського суду на підставі п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону № 1701-IV.»

Дані положення ще раз підтверджують, що визнання договору недійсним, виключна компетенція судів України і ці питання не можна вирішувати у третейському суді, а тому п. 6.1 кредитного договору є нікчемним.

[у.zaporozhskiy]

Не дождемся 2 ))

Дождались.

[Олег1964]

А на основании чего Вы сделали такой вывод...?

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII „Третейське  самоврядування“ Закону України „Про третейські суди“ (справа про завдання третейського суду)

 

м. К и ї в

10 січня 2008 року                                        Справа № 1-3/2008

№ 1-рп/2008

 

.....

Правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 14 жовтня 1997 року № 44-з).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року

№ 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин – це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п’ятою статті 55 Конституції України.

Народні депутати України вважають, що визнання державою на підставі Закону рішень „арбітражних“ (фактично третейських) судів помилково ототожнено із здійсненням ними правосуддя.

Згідно з положеннями частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов’язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження“).

Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Суб’єкт права на конституційне подання стверджує, що в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону третейські суди визначаються як складова судової гілки влади.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.

 

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

 

 

Справа № 22ц – 2415/09                                                                            Головуючий першої інстанції: Падалка В.О.  

 

                                                                                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.  

 

  У Х В А Л А  

 

Іменем   України  

 

        5  жовтня  2009  року        колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

 

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

 

                                                 суддів:            Шаманської Н.О.,

 

                                                                         Базовкіної Т.М.,

 

при секретарі судового засідання:               Завтурі О.С.,

 

за участю позивача ОСОБА_2, представника АКБ «Правекс-Банк» - Котової Т.О.,  

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                               ОСОБА_2                                      

 

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства  «Незалежна страхова компанія»,  акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

 

  в с т а н о в и л а :  

 

      28 липня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства   «Страхова компанія «Правекс-Страхування»  (далі –  ВАТ «СК «Правекс-Страхування»), правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство  «Незалежна страхова компанія» (далі – ВАТ «НСК»), акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» (далі – Банк) про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  

 

     Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

 

     В апеляційній скарзі позивач вказує на порушення ухвалою суду його конституційного права на судовий захист й просить ухвалу скасувати, постановити нову про відкриття провадження у справі.

 

     У запереченні на апеляційну скаргу представник акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» посилається на безпідставність її доводів і просить скаргу відхилити, а ухвалу суду – залишити без змін.  

 

     Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

 

     З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ «СК «Правекс-Страхування» 25 грудня 2007 р. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу. ОСОБА_2, вважаючи недійсними умови договору щодо визначення підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, звернувся до суду з даним позовом. Пунктом 9.1 договору страхування передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» відповідно до його регламенту.

 

     Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд вважав, що для цього є передбачені п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстави, оскільки договір страхування містить третейську угоду, і від ВАТ «НСК» до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійшла заява, яка містить заперечення проти вирішення спору в суді.

 

     Однак, з таким висновком суду погодитись не можна із таких підстав.

 

     Згідно  п. 7 ч. 1 ст.  6 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. № 1701-ІV (далі – Закон) третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

 

     Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 218 ЦК України справи щодо визнання правочину дійсним або недійсним розглядаються виключно державними судами України.

 

     В силу ст. 5 Закону спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

     Таким чином, укладена при підписанні договору добровільного страхування транспортного засобу третейська угода суперечить як вимогам Закону, так і положенням ЦК України, оскільки передбачає передачу на розгляд постійно діючого третейського суду спір про визнання договору недійсним.  Враховуючи, що третейська угода є різновидом цивільно-правової угоди, то невідповідність її цивільному законодавству дає підстави вважати її нікчемною на підставі ст. 228 ЦК України.

 

     Враховуючи, що наведене свідчить про невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства, суду при вирішенні питання щодо прийнятності третейської угоди слід було враховувати наведене та положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, та виходити з вимог ч. 5 ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності нікчемного правочину.

 

     З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала в силу п. 3 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, а справа – поверненню до суду для вирішення питання за заявою відповідача.

 

     Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

 

     

 

у х в а л и л а :  

 

      Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.  

 

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання за заявою відкритого акціонерного товариства  «Незалежна страхова компанія».

 

     Ухвала  оскарженню не підлягає.  

 

        Головуючий:  

 

        Судді:  

 

 

 

 

Некоторым особо одаренным юристам это нужно знать.

Кроме того, я сейчас по работе за пределами Украины и ограничен во времени и в интернете.

Дождался?

[Obelix]

Дождались.

Та не особо.

Ты ссылаешься на документы 2008, начала 2009г, когда уже назрела проблема третейских судов беспредельщиков, отжимающих и рейдерящих землю и недвигу.

Узагальнення это вообще не НПА, а так...для сведения.

Пленум ВСУ и решение КСУ это уже правильно, но обрати внимание на дату.

Самое свежее из приведенного - это февраль 2009г

А уже в марте принят http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1076-17

которым все спорные моменты были убраны.

Ст.6 изложили в следующей редакции (таи кругом ссылки на изменения марта 2009г)

Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам 

 

     Третейські суди в порядку,  передбаченому цим Законом, можуть 

розглядати  будь-які  справи,  що  виникають   із   цивільних   та 

господарських правовідносин, за винятком: 

 

     1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових 

актів; 

 

     2) справ  у  спорах,  що  виникають  при  укладенні,   зміні, 

розірванні  та  виконанні  господарських договорів,  пов'язаних із 

задоволенням державних потреб; 

 

     3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 

 

     4) справ у спорах,  що виникають із  сімейних  правовідносин, 

крім   справ   у   спорах,  що  виникають  із  шлюбних  контрактів 

(договорів); 

 

     5) справ  про  відновлення  платоспроможності   боржника   чи 

визнання його банкрутом; 

 

     6) справ,  однією  із  сторін в яких є орган державної влади, 

орган  місцевого  самоврядування, їхня посадова чи службова особа, 

інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій 

на  основі  законодавства,  у  тому числі на виконання делегованих 

повноважень,    державна    установа   чи   організація,   казенне 

підприємство;  {  Пункт  6  частини  першої  статті  6 із змінами, 

внесеними згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 } 

 

     7)  справ  у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні 

ділянки;  {  Частину  першу  статті  6 доповнено пунктом згідно із 

Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 } 

 

     8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 

{  Частину  першу  статті  6  доповнено  пунктом згідно із Законом 

N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 } 

 

     9)   справ  у  спорах,  що  виникають  з  трудових  відносин; 

{  Частину  першу  статті  6  доповнено  пунктом згідно із Законом 

N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 } 

 

     10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між 

господарським  товариством   та   його   учасником   (засновником, 

акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув,  а також між 

учасниками (засновниками,  акціонерами)  господарських  товариств, 

пов'язаних із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням 

діяльності  цих  товариств;  {  Частину  першу  статті 6 доповнено 

пунктом згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 } 

 

     11)   інших   справ,  які  відповідно  до  закону  підлягають 

вирішенню  виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним 

Судом України; 

 

     12)  справ,  коли  хоча б одна із сторін спору є нерезидентом 

України; 

 

     13)  справ,  за  результатами розгляду яких виконання рішення 

третейського  суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами 

державної  влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими 

чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними 

владних  управлінських  функцій  на  основі  законодавства, у тому 

числі на виконання делегованих повноважень; { Частину першу статті 

6 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 

05.03.2009 } 

 

     14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі 

споживачів послуг банку (кредитної спілки). { Частину першу статті 

6 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI ( 2983-17 ) від 

03.02.2011 } 

 

 

 

С того времени больше споров по поводу подсудности не возникало.

Если предмет спора не попадает в список исключений, указаных в ст.6, то он может рассматриваться в ТС.

[у.zaporozhskiy]

Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам

Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

(пункт 6 частини першої статті 6 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI)

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

(частину першу статті 6 доповнено новим пунктом 7
 згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI)

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

(частину першу статті 6 доповнено новим пунктом 8
 згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI)

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

(частину першу статті 6 доповнено новим пунктом 9
 згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI)

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 

(частину першу статті 6 доповнено новим пунктом 10
згідно із Законом України від 05.03.2009 р. N 1076-VI,
у зв'язку з цим пункти 7 і 8 вважати відповідно пунктами 11 і 12)

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

 

п. 11 остался без исключений, это мое мнение при буквальном толковании закона с учетом позиции ВСУ в обобщении.

Но в ч. 3 ст. 215 отсутствует слово исключительно, поэтому и может быть двуякое толкование.

Вопрос неоднозначный.

Ясность может внести ВСУ.

Жаль, что нет положительной практики судов по отмене решений т.с. по подведомственности на основании этого пункта.

[Obelix]

 

Некоторым особо одаренным юристам это нужно знать.

Кроме того, я сейчас по работе за пределами Украины и ограничен во времени и в интернете.

Дождался?

 

Мы рады за тебя, что ты за пределами Украины. 

Некоторым особо одаренным водилам нужно вникать, что копипастишь ))

Реш. КСУ январь 2008г.:

Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

 

Кредитные споры с ФЛ таки и есть спорами с сфере гражданских правоотношений. В чем открытие?

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. 

 

100% согласен.

 

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

 

200%

Решение апеляхи я комментирвать не буду. Там каждый дрочит, как сам хочет.

 

Опять хочу обратить внимание на время и контекст поданных в качестве доказательств документов.

После того, как из юрисдикции ТС убрали недвигу и прочие спорные моменты, вопрос закрылся.

Если стороны решили в ТС рассматривать свои споры - то это их право.

[у.zaporozhskiy]

 

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII „Третейське  самоврядування“ Закону України „Про третейські суди“ (справа про завдання третейського суду)

 

м. К и ї в

10 січня 2008 року                                        Справа № 1-3/2008

№ 1-рп/2008

 

.....

Правосуддя – це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини Ухвали Конституційного Суду України від 14 жовтня 1997 року № 44-з).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року

№ 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин – це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п’ятою статті 55 Конституції України.

Народні депутати України вважають, що визнання державою на підставі Закону рішень „арбітражних“ (фактично третейських) судів помилково ототожнено із здійсненням ними правосуддя.

Згідно з положеннями частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов’язковими лише для сторін спорів. Забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби (стаття 57 Закону, пункт 1 частини другої статті 3 Закону України „Про виконавче провадження“).

Отже, оспорювані положення Закону не порушують припис статті 124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Суб’єкт права на конституційне подання стверджує, що в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону третейські суди визначаються як складова судової гілки влади.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). З аналізу положень Закону випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Відповідно до статті 7 Закону третейський розгляд здійснюють постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору.

 

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

 

 

Справа № 22ц – 2415/09                                                                            Головуючий першої інстанції: Падалка В.О.  

 

                                                                                                                    Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.  

 

  У Х В А Л А  

 

Іменем   України  

 

        5  жовтня  2009  року        колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

 

                                                 головуючого: Лисенка П.П.,

 

                                                 суддів:            Шаманської Н.О.,

 

                                                                         Базовкіної Т.М.,

 

при секретарі судового засідання:               Завтурі О.С.,

 

за участю позивача ОСОБА_2, представника АКБ «Правекс-Банк» - Котової Т.О.,  

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою                               ОСОБА_2                                      

 

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства  «Незалежна страхова компанія»,  акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

 

  в с т а н о в и л а :  

 

      28 липня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства   «Страхова компанія «Правекс-Страхування»  (далі –  ВАТ «СК «Правекс-Страхування»), правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство  «Незалежна страхова компанія» (далі – ВАТ «НСК»), акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» (далі – Банк) про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.  

 

     Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

 

     В апеляційній скарзі позивач вказує на порушення ухвалою суду його конституційного права на судовий захист й просить ухвалу скасувати, постановити нову про відкриття провадження у справі.

 

     У запереченні на апеляційну скаргу представник акціонерного  комерційного банку «Правекс-Банк» посилається на безпідставність її доводів і просить скаргу відхилити, а ухвалу суду – залишити без змін.  

 

     Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

 

     З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ «СК «Правекс-Страхування» 25 грудня 2007 р. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу. ОСОБА_2, вважаючи недійсними умови договору щодо визначення підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, звернувся до суду з даним позовом. Пунктом 9.1 договору страхування передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» відповідно до його регламенту.

 

     Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд вважав, що для цього є передбачені п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстави, оскільки договір страхування містить третейську угоду, і від ВАТ «НСК» до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійшла заява, яка містить заперечення проти вирішення спору в суді.

 

     Однак, з таким висновком суду погодитись не можна із таких підстав.

 

     Згідно  п. 7 ч. 1 ст.  6 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. № 1701-ІV (далі – Закон) третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

 

     Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 218 ЦК України справи щодо визнання правочину дійсним або недійсним розглядаються виключно державними судами України.

 

     В силу ст. 5 Закону спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

     Таким чином, укладена при підписанні договору добровільного страхування транспортного засобу третейська угода суперечить як вимогам Закону, так і положенням ЦК України, оскільки передбачає передачу на розгляд постійно діючого третейського суду спір про визнання договору недійсним.  Враховуючи, що третейська угода є різновидом цивільно-правової угоди, то невідповідність її цивільному законодавству дає підстави вважати її нікчемною на підставі ст. 228 ЦК України.

 

     Враховуючи, що наведене свідчить про невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства, суду при вирішенні питання щодо прийнятності третейської угоди слід було враховувати наведене та положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, та виходити з вимог ч. 5 ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності нікчемного правочину.

 

     З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала в силу п. 3 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, а справа – поверненню до суду для вирішення питання за заявою відповідача.

 

     Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

 

     

 

у х в а л и л а :  

 

      Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.  

 

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання за заявою відкритого акціонерного товариства  «Незалежна страхова компанія».

 

     Ухвала  оскарженню не підлягає.  

 

        Головуючий:  

 

        Судді:  

 

 

 

 

Некоторым особо одаренным юристам это нужно знать.

Кроме того, я сейчас по работе за пределами Украины и ограничен во времени и в интернете.

Дождался?

 

Точно еще и практика апелляционных судов по возврату дел в суды первой инстанции в связи с тем, что первая инстанция оставляла иск по недействительности без рассмотрения на основании п. 6 ч. 1 ст. 201 ЦПК

[у.zaporozhskiy]

Мы рады за тебя, что ты за пределами Украины. 

Некоторым особо одаренным водилам нужно вникать, что копипастишь ))

Реш. КСУ январь 2008г.:

Кредитные споры с ФЛ таки и есть спорами с сфере гражданских правоотношений. В чем открытие?

100% согласен.

 

200%

Решение апеляхи я комментирвать не буду. Там каждый дрочит, как сам хочет.

 

Опять хочу обратить внимание на время и контекст поданных в качестве доказательств документов.

После того, как из юрисдикции ТС убрали недвигу и прочие спорные моменты, вопрос закрылся.

Если стороны решили в ТС рассматривать свои споры - то это их право.

Решения апеллях есть и более новые.

При возможности поищу в реестре.

[Obelix]

 

 

п. 11 остался без исключений, это мое мнение при буквальном толковании закона с учетом позиции ВСУ в обобщении.

Но в ч. 3 ст. 215 отсутствует слово исключительно, поэтому и может быть двуякое толкование.

Вопрос неоднозначный.

Ясность может внести ВСУ.

Жаль, что нет положительной практики судов по отмене решений т.с. по подведомственности на основании это пункта.

 

Так потому и нет ))

Я раза 4 пытался снести третейскую оговорку на основании, что ТС не может рассматривать ВСЕ споры.

И что на момент подписания ТО спора как такового не было...

Безрезультатно. в 3-х инстанциях.

Оговорку оставили в силе.

[у.zaporozhskiy]

Практика понятна, а что со здравым и правильным применением норм материального права в данном случае?

[Obelix]

Решения апеллях есть и более новые.

При возможности поищу в реестре.

Каким НПА установлено, что спор о действительности или недействительности хозяйственного (гражданского)  договора это исключительная хозяйственного ( общей юрисдикции ) суда?

Нет такого.

А на практике это звучит так 

"Перелік спрів, що не підвідомчі розгляду ТС викледено у ст. 6 ЗУ про ТС. Цей перелік є вичерпним та не допускає його розширення за бажанням стори спору. Даний спір не вказаний у переліку ст.6, тому ТС має повноваження для розглду такого спору"

[Олег1964]

Так потому и нет ))

Я раза 4 пытался снести третейскую оговорку на основании, что ТС не может рассматривать ВСЕ споры.

И что на момент подписания ТО спора как такового не было...

Безрезультатно. в 3-х инстанциях.

Оговорку оставили в силе.

Не все получается у особо одаренных юристов. А вот водила сносил третейскую оговорку успешно как раз потому, что ТС не есть суд.

[у.zaporozhskiy]

А пункт 11 ст. 6 ЗУ о т.с.

 

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

[Obelix]

Практика понятна, а что со здравым и правильным применением норм материального права в данном случае?

Сама идея ТС она нормальная.

Но так как мы живем в зазеркалье, то у нас представления  любых судов о праве вообще отсутствуют.

И не только ТС, который по факту как был рейдерским инструментом, так и остался.

Сейчас любой суд есть инструмент для достижения личных целей, а не правосудия.

так что это не проблема ТС, даже не проблема судов, а система извращенного общественного строя, который существует в Украине.

И если мы хотим работать и помогать гражданам, то нам нужно работать в том поле, которое есть. Другого у нас нет.

И пользоваться теми инструментами, которые есть... Увы.

[Олег1964]

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

[Obelix]

Не все получается у особо одаренных юристов. А вот водила сносил третейскую оговорку успешно как раз потому, что ТС не есть суд.

И что это дало по результату?

[Obelix]

 

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

так я не понял, почему до сих пор ни одно решение КСУ (или хоть ВСУ) не подтвердило тот факт, что ТС это не суд а балаган. И ЗУ о Третейських судах нужно назвать ЗУ о Третейських балаганах.

Или не внесены изменения в ст.6  ЗУ о ТС, где написнлиб чотко (как про землю и недвигу) - 15. споры про дійсність аба недійсність правочину.

 

Шота ваша практика по слому системы в отдельно взятом кредитном союзе не получила развития дальше отмены ТО, которая по сути нихрена не дает...

[у.zaporozhskiy]

так я не понял, почему до сих пор ни одно решение КСУ (или хоть ВСУ) не подтвердило тот факт, что ТС это не суд а балаган. И ЗУ о Третейських судах нужно назвать ЗУ о Третейських балаганах.

Или не внесены изменения в ст.6  ЗУ о ТС, где написнлиб чотко (как про землю и недвигу) - 15. споры про дійсність аба недійсність правочину.

 

Шота ваша практика по слому системы в отдельно взятом кредитном союзе не получила развития дальше отмены ТО, которая по сути нихрена не дает...

По всей видимости по недвиге споры достигли сильного резонанса.

А вместо недействительности были внесены изменения по сфере защиты прав потребителей, которые частично закрыли вопрос с недействительностью.

[Obelix]

По всей видимости по недвиге споры достигли сильного резонанса.

А вместо недействительности были внесены изменения по сфере защиты прав потребителей, которые частично закрыли вопрос с недействительностью.

вот с сайта ВСУ по этому поводу. Добавлено после марта 2009г

1 Слід відзначити, що низку змін до чинного законодавства було внесено Законом від 5 березня 2009 р. № 1076-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів». Цим Законом, зокрема, вилучено деякі категорії справ з компетенції третейських судів, встановлено додаткові вимоги до третейської угоди, внесено зміни щодо правил визначення компетентного суду, врегульовано питання про преюдиційність рішення третейського суду, розширено переліки підстав для скасування рішення третейського суду та для відмови у видачі виконавчого документа на рішення третейського суду, а також вирішено питання про захист прав осіб, які не були стороною третейського розгляду, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки.

 

Необхідно також звернути увагу, що відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень зазначеного Закону не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання ним чинності, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.

 

 

и да... убрали недвигу полностью, и накал страстей спал.

в 2011 добавили споживачив (после того, как Андрей получил решение КСУ по споживачам и банкам), чтоб граждане решениями продажных третейских судов не грабили банки пеней  3%  в день (по ст.10 ЗУ о ЗПП)  ))

а общим судам тупо запретили принимать решения в пользу граждан... и все )

[у.zaporozhskiy]

вот с сайта ВСУ по этому поводу. Добавлено после марта 2009г

 

и да... убрали недвигу полностью, и накал страстей спал.

в 2011 добавили споживачив (после того, как Андрей получил решение КСУ по споживачам и банкам), чтоб граждане решениями продажных третейских судов не грабили банки пеней  3%  в день (по ст.10 ЗУ о ЗПП)  ))

а общим судам тупо запретили принимать решения в пользу граждан... и все )

По недействительности да,  а вот по другим основаниям решения в пользу граждан все таки появляются и весьма неплохие.

Так что продолжаем бороться.

[Obelix]

На этой оптимистической ноте и закончим сегодняшний диспут))