Определение ВССУ об отказе банку Финансы и кредит в обращении взыскания и выселении

[izmailka]

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Ткачука О.С.
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Савченко В.О.,

розглянувши у цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватне підприємство «Лубни-торг», Орган опіки та піклування Лубенської районної державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення та окрему ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30.01.2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ПП «Лубни-торг» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-8-2008, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 444 000 гривень за процентною ставкою 17,5% річних, а у період з 29.01.2011 року до погашення заборгованості - за процентною ставкою 26,25% річних з остаточним терміном повернення до 28.01.2011 року. Крім цього, 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №І-8-2008, відповідно до умов якого ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором №К-8-2008 від 30.01.2008 року, передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що складається з житлового будинку (Літер А-2), загальною площею 254,9 кв.м.,житловою площею 131,9 кв.м.; сарай (Літер Б); навіс (Літер В); вбиральня (Літер Г); огорожі (Літер №1); вигрібна яма (Літер №2); який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га.

У зв’язку з неналежним виконанням ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 17.01.2011 року складає 780 461,29 гривень, з яких: 444 000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 5 875,35 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 248 168,62 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 14 652,00 - заборгованість за простроченою комісією та 67 765,35 гривень - нарахована пеня. Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 06 квітня 2009 року стягнуто з ПП «Лубни-торг», ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за вказаним договором в сумі 468 848,05 гривень. Однак відповідачами судове рішення не виконується, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2011 року закрито провадження у справі на підставі п.2.ч.1. ст.. 205 ЦПК України в частині вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виселення та зняття з реєстрації відповідачів, а рішенням суду від 21 квітня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року рішення та ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 квітня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення залишено без задоволення з інших підстав.

Крім того, апеляційним судом Полтавської області 25 липня 2011 року постановлено окрему ухвалу на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яким, на думку суду, грубо порушено Закон України «Про іпотеку».

В касаційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також скасувати окрему ухвалу суду.

Вивчивши матеріали цивільної справи, касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 30.01.2008 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ПП «Лубни-торг» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №К-8-2008, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 444 000 гривень за процентною ставкою 17,5% річних, а у період з 29.01.2011 року до погашення заборгованості за процентною ставкою 26,25% річних з остаточним терміном повернення до 28.01.2011 року. Крім цього, 30.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №І-8-2008, відповідно до умов якого ОСОБА_3, в якості забезпечення виконання ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором №К-8-2008 від 30.01.2008 року, передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що складається з житлового будинку (Літер А-2), загальною площею 254,9 кв.м.,житловою площею 131,9 кв.м.; сарай (Літер Б); навіс (Літер В); вбиральня (Літер Г); огорожі (Літер №1); вигрібна яма (Літер №2); який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га. У зв’язку з неналежним виконанням ПП «Лубни-торг» зобов’язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 17.01.2011 року складає 780 461,29 гривень. 10.12.2010 року позивачем на адресу відповідачки ОСОБА_3 було направлено лист-вимогу, яка була повернута банку 12 січня 2011 року без вручення за закінченням терміну зберігання.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції, виходив з того, що укладений договір іпотеки суперечить правам та інтересам неповнолітніх дітей ОСОБА_3, оскільки при укладенні договору не було отримано дозволу органу опіки та піклування, що є порушенням ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що реєстрація неповнолітніх дітей в будинку, переданому в іпотеку, не свідчить про наявність у них майнових прав щодо будинку, тому, при посвідченні договору іпотеки, необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування не було. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову з інших підстав, послався на те, що позивачем не дотримано вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», оскільки повідомлення банку про майбутнє звернення стягнення на предмет іпотеки була повернута банку не врученою, тому у позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом. Також, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в частині виселення відповідачів з будинку та скасування їх реєстрації, апеляційний суд, зазначив, що суд першої інстанції помилково закрив провадження в цій частині, посилаючись на наявність рішення Лубенського районного суду Полтавської області від 08.09.2010 року, ухваленого між тими ж сторонами та з тих же підстав, яке набуло чинності, оскільки у цій справі діти відповідачки ОСОБА_3 були не стороною по справі , а третіми особами.

Постановляючи окрему ухвалу, апеляційний суд, послався на те, що позивач, не дотримавшись вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», звернувся з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, без належного повідомлення боржника про виконання порушеного зобов’язання та звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому вважав за необхідне повідомити про дані порушення керуючого філією «Полтавське РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для вжиття заходів по дотриманню Закону України «Про іпотеку».

Проте, погодитися з висновками суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону та зміст договору іпотеки уваги не звернув. Апеляційний суд помилку суду першої інстанції виправив, проте допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Постановляючи окрему ухвалу, суд зазначив, що порушенням закону, у випадку виявлення якого суд має право реагувати окремою ухвалою, є порушення позивачем ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а також повторність подачі позову щодо виселення неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що дублює підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Але зазначене обґрунтування окремої ухвали не відповідає вимогам ст. 211 ЦПК України.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов.

З позовної заяви вбачається, що відповідачами у справі вказані неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в той час як відповідно до ст. 29 ЦПК України такі особи не мають цивільної процесуальної дієздатності. За таких обставин суд першої інстанції, отримавши неналежним чином оформлену позовну заяву повинен був у відповідності до ст. 119 ЦПК України ухвалою залишити її без руху та вказати позивачеві на необхідність приведення її у відповідність з п.4. ст. 119 ЦПК України та ст.. 29 ЦПК України, або вирішити вказане питання під час попереднього або підготовки до судового засідання.

На вказані порушення, що потягли за собою ухвалення неправильного рішення, суд апеляційної інстанції уваги не звернув та зазначив це у якості підстав для винесення окремої ухвали суду.

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, припустився помилки зазначивши, що у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку" іпотекодержатель зобов’язаний повідомляти іпотекодавця належним чином, в той час як відповідно до цієї статті необхідним є направлення письмової вимоги іпотекодавцю, що залишилося не з’ясованим судами обох інстанції, оскільки в матеріалах справи міститься копія конверта про направлення відповідачам повідомлення про виселення (а.с. 19, застереження на бланку зворотнього повідомлення), яка апеляційним судом розцінена як повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки .

На підставі наведеного, справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, застосування до правовідносин, що виникли між сторонами відповідних норм матеріального права та ухвалення законного та обґрунтованого рішення .

Керуючись ч.1 ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити частково.

Рішення та окрему ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.С. Ткачук
судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
В.О. Савченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20206298

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...c=3776&st=0

В этом разделе есть ряд решений, которые подтверждают это мнение.

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...c=3776&st=0

В этом разделе есть ряд решений, которые подтверждают это мнение.

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Еще интересным моментом в данном решение есть:

З позовної заяви вбачається, що відповідачами у справі вказані неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в той час як відповідно до ст. 29 ЦПК України такі особи не мають цивільної процесуальної дієздатності. За таких обставин суд першої інстанції, отримавши неналежним чином оформлену позовну заяву повинен був у відповідності до ст. 119 ЦПК України ухвалою залишити її без руху та вказати позивачеві на необхідність приведення її у відповідність з п.4. ст. 119 ЦПК України та ст.. 29 ЦПК України, або вирішити вказане питання під час попереднього або підготовки до судового засідання.

Несовершеннолетних нельзя ставить ответчиками или истцами.

Это можно использовать для затягивания процесса.

[izmailka]

Касательно несовершеннолетних вопрос? Могут ли они обращаться в суд за защитой своих прав и как? Через законный представителей-родителей? Ситуация такая, ребенок - 16 лет,является собственником части дома вместе с родителями, Часть общего двора исполком передал в аренду для комерч. целей,(парикмахерская) у родителей и других соседей никто не спрашивал в общем на сегодняшний день срок давности на оспаривание этого решения и договора  для взрослых истек. НО! для несовершеннолетнего похоже что нет, как в 16 лет подать иск? (через представителей-родителей?) 

[vilniy]

Стаття 29. Цивільна процесуальна дієздатність

2. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

[у.zaporozhskiy]

Касательно несовершеннолетних вопрос? Могут ли они обращаться в суд за защитой своих прав и как? Через законный представителей-родителей? Ситуация такая, ребенок - 16 лет,является собственником части дома вместе с родителями, Часть общего двора исполком передал в аренду для комерч. целей,(парикмахерская) у родителей и других соседей никто не спрашивал в общем на сегодняшний день срок давности на оспаривание этого решения и договора  для взрослых истек. НО! для несовершеннолетнего похоже что нет, как в 16 лет подать иск? (через представителей-родителей?) 

 

Может сам несовершеннолетний или родители в его интересах.

[Bolt]

1. Для особистої участі в цивільній справі недостатньо володіти тільки правоздатністю, необхідна ще й цивільна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді. Таким чином, змістом цивільної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Це означає, що наявність цивільної процесуальної дієздатності необхідна лише для самостійного ведення процесу. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття, а також юридичними особами.

2. Особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років (ч. 1 ст. 34 ЦК). Проте це не єдина підстава, з якою пов'язується виникнення повної цивільної процесуальної дієздатності у фізичної особи. Коментована стаття передбачає, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі розірвання шлюбу набута дієздатність зберігається, а у випадку визнання шлюбу недійсним з підстав, які пов'язані з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею дієздатність не зберігається (ст. 34 ЦК).

Також цивільної процесуальної дієздатності набуває неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому ЦК, надано повну цивільну дієздатність. Матеріальні підстави надання повної цивільної дієздатності передбачено у ст. 35 ЦК України. Зокрема, таке надання може мати місце щодо фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також щодо неповнолітньої особи, яка записана матір'ю або батьком дитини. Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Крім того, матеріальна норма, яка передбачає право на особисте звернення до суду за захистом свого права або інтересу, закріплена у ст. 18 СК України. Зокрема, у даній статті вказується, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Коментуючи цю норму, професор З. В. Ромовська зазначає: "новелою цієї статті є надання дитині, якій виповнилося чотирнадцять років, цивільної процесуальної дієздатності. Така дитина має право самостійно подати позовну заяву на захист свого права або інтересу, зокрема, позовну заяву про розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним, визнання батьківства, стягнення аліментів, скасування усиновлення чи визнання усиновлення недійсним. Така дитина має усі процесуальні права позивача в процесі. Вона може бути позивачем і відповідачем. Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, може сама звернутися до суду з заявою про надання їй права на шлюб (ст. 23 СК)".10

Відповідно до ст. 156 СК неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини.

3. Цивільна процесуальна дієздатність тісно пов'язана з цивільною дієздатністю. Так, відповідно до ст. 32 ЦК особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років володіють неповною цивільною дієздатністю, ст. 36 ЦК України регулює питання обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, а згідно коментованої статті (ч. 2) неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Це означає, що особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років згідно ст. 32 ЦК мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами, самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи, самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я. Отже, щодо досить широкого кола відносин, то дана вікова категорія може самостійно виступати в судді. У решті випадків інтереси такої особи представляють у суді законні представники.

Що ж до осіб, обмежених у цивільній дієздатності, то такі фізичні особи можуть самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини (ч. 2 ст. 37 ЦК). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦПК поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки чи піклування. Тобто лише у спорах, що виникають з дрібних побутових правочинів, та у справах окремого провадження щодо поновлення у дієздатності дана категорія осіб може виступати у суді самостійно.

4. Проте навіть якщо неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років і особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто виступати в суді, суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. В цьому випадку участь законних представників є необов'язкова, питання про їх залучення вирішується судом на власний розсуд враховуючи обставини справи, а саме її складність, важливість, значимість для неповнолітнього, стосунки з батьками.

З огляду на необхідність посилення правової охорони прав та інтересів неповнолітніх, слід визнати доцільним залучення законних представників в усіх справах, які стосуються неповнолітніх. Залучення законних представників неповнолітніх відбувається за ухвалою суду.

5. Законними представниками неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, є відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом (ч. 2 ст. 39 ЦПК).

Особи віком до чотирнадцяти років, а також недієздатні фізичні особи не володіють цивільною процесуальною дієздатністю, а тому їх права і законні інтереси захищають в суді законні представники чи опікуни. Законними представниками таких осіб є відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом (ч. 1 ст. 39 ЦПК).

Для забезпечення представництва малолітнього до участі у справі достатньо залучити одного з батьків. Однак можливі випадки, коли позиція батька і матері, як законних представників, істотно відрізняється. Тому суду доцільно з'ясовувати позицію обох батьків.

З моменту набуття малолітнім цивільної процесуальної дієздатності функції законного представника припиняються, а отже, він втрачає свій процесуальний статус. Подальше представництво його інтересів можливе лише за згодою неповнолітнього.

6. Особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, не має цивільної процесуальної дієздатності, однак якщо спір стосується її прав чи інтересів, то вона має цивільну процесуальну правоздатність і саме вона є особою, яка бере участь у справі. Тому стороною у таких справах слід зазначати малолітнього.

Наприклад, якщо малолітній успадкував нерухоме майно, то у разі виникнення спору щодо цього майна відповідачем буде малолітній власник, а його інтереси у процесі буде представляти законний представник.

7. Опіка і піклування створюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх (до 14 років), неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК). Опіка і піклування встановлюється також над дітьми, які залишилися без батьківського піклування (ст. 243 СК).

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК). Опікун виступає повним представником підопічного в силу закону і бере участь в цивільному процесі від імені і в інтересах підопічного.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 59 ЦК).

Крім того, орган опіки та піклування згідно ч. 1 ст. 252 СК може за договором про патронат передати дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронажного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату.