Seahunter

Приватбанк и Юкрейн мортгейдж лоун файненс

Recommended Posts

В 07.11.2018 в 22:26, Лев сказал:

А как тогда "обманутые иностранцы", купившие ипотечные облигации на общую сумму в 180 000 000 долларов? Или же их... просто никогда не существовало (и инвесторов, и облигаций)?..

Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, як тепер зняти арешт з квартири, якщо іпотекодержатель  залишився в «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», а кредит ніби то продали Примату?

 

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 19.12.2018 в 17:32, magnitta сказал:

Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, як тепер зняти арешт з квартири, якщо іпотекодержатель  залишився в «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», а кредит ніби то продали Примату?

 

Подавайте в суд. Приложите вытяг из реестра обязательно. И подтверждение того, что вы выплатили всё по первоначальному договору. Если выплатили...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Еще один гвоздь в крышку мортгейджа

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78750481

 

Категорія справи № 1111/6765/12: не визначено.

Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Оприлюднено: 27.12.2018.

 

Номер судового провадження: 61-13248ск18


Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 1111/6765/12

провадження № 61-13248св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

            У липні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

            Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2005 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KGAWGK01583675, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 37 200,00 дол США зі сплатою 15,96 відсотків річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 29 вересня 2015 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» передано в іпотеку квартиру № 29, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2005 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 19 липня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі                67 129,25 дол США, з яких: заборгованість за кредитом - 26 603,70 дол США, заборгованість за процентами - 20 597,69 дол США, заборгованість з комісії - 2 150,40 дол США, пеня - 17 777,46 дол США.

            У зв'язку з викладеним та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 67 129,25 дол США, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 29, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її продажу Банком з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою (покупцем), з можливістю здійснення ним всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та проживають у цій квартирі із зняттям їх з реєстраційного обліку.

            Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково.

            У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 вересня 2005 року № KGAWGK01583675 в розмірі 536 362,71 грн звернуто стягнення на квартиру № 29 загальною площею 118,92 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

            У задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та проживають в зазначеній квартирі із зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України відмовлено.

            Вирішено питання судових витрат.

            Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи значний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором. Позовні вимоги Банку в частині примусового виселення відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави вважати, що ним порушено права іпотекодержателя щодо незвільнення спірного житла у добровільному порядку, тому відсутні й правові підстави для задоволення похідних від них позовних вимог про зняття відповідача з реєстраційного обліку.

            Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

            У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

            Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

            Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені ОСОБА_4 підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на час подання позову та ухвалення оскаржуваного заочного рішення судом першої інстанції не був іпотекодержателем і право вимоги за договором іпотеки від 30 вересня

            2005 року йому не належало. Заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог Банку до суду не оскаржувалось.

            У касаційній скарзі, поданій 10 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

            Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що Банк на час подання позову та на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення не був іпотекодержателем і не мав права заявляти позовні вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року, оскільки 10 березня 2010 року іпотекодержатель нерухомого майна компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGELOAN FINANCENO. 1 PLC) видала довіреність, якою уповноважила ПАТ КБ «ПриватБанк» представляти її інтереси в усіх судах, у зв'язку з будь-якими справами, що стосуються кредитних та іпотечних договорів, у тому числі й стосовно спірного договору іпотеки. Вказаною довіреністю компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» надала Банку право підписувати, вручати укладати, визнавати, подавати або оформляти позови, претензії, пояснення, клопотання та інше, тому Банк мав право звернутися до суду з вказаним позовом. Зазначають, що суд апеляційної інстанції оскаржуваним рішенням позбавив Банк можливості захистити свої права кредитора, оскільки позичальник належними чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував.

            Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходило.

            Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

             до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

            13 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

            Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

            Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

            Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

            Суди встановили, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 30 вересня 2005 року було укладено кредитний договір № KGAWGK01583675, згідно якого позичальник отримав кредит на придбання житла в розмірі 33 600,00 дол США та на сплату страхових платежів в розмірі 3 600,00 дол США, всього 37 200,00 дол США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами строком до 29 вересня 2015 року та зобов'язувався сплачувати кредит та відсотки за користування ним щомісяця з 25 по 30 число (а.с. 8-9).

            На забезпечення виконання зобов'язань, того ж дня між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_4 передав в іпотеку Банку чотирикімнатну квартиру № 29, загальною площею 118,92 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 11-13).

            Станом на 19 липня 2012 року заборгованість відповідача перед Банком за кредитним договором становить 67 129,25 дол США, з них: заборгованість за кредитом - 26 603,70 дол США, заборгованість за процентами - 20 597,69 дол США, заборгованість з комісії - 2 150,40 дол США, пеня - 17 777,46 дол США (а. с. 5-6).

            Також при апеляційному перегляді цієї справи апеляційним судом було встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від

            22 січня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 10 лютого

            2009 року в розмірі 30 110,30 дол США, що еквівалентно 231 910,91 грн.

            У задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідача та неповнолітніх дітей відмовлено (а. с. 221-222).

            У липні 2012 року Банк як іпотекодержатель звернувся до суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з метою погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (а. с. 2-3).

            Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            За правилами статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

            Відповідно до положень статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

            За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

            Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час звернення Банку з позовом, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

            Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у вказаній редакції, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

            При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у зазначеній редакції).

            З аналізу вказаних норм вбачається, що право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить виключно іпотекодержателю.

            Судом апеляційної інстанції з наданої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, було встановлено, що 03 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги), посвідченого 19 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, іпотекодержателем квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, є компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», іпотекодавець ОСОБА_4 (а. с. 210-211).

            Також в судовому засіданні факт відступлення прав вимоги за іпотечним договором не заперечував і представник ПАТ КБ «ПриватБанк».

            Таким чином, суд апеляційної інстанції під дійшов правильного висновку, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» на час звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від імені ОСОБА_4 та на час ухвалення оскаржуваного заочного рішення не було іпотекодержателем предмета іпотеки, то й право вимоги за договором іпотеки від 30 вересня 2005 року йому не належало.

            Доводи касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» стосовно того, що іпотекодержатель нерухомого майна компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» 10 березня 2010 року видала довіреність, якою уповноважила Банк представляти її інтереси в усіх судах, у зв'язку з будь-якими справами, що стосуються кредитних та іпотечних договорів, у тому числі й стосовно спірного договору іпотеки, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

            Відповідно до частин першої та третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

            За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в його інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

            Згідно з положенням частин першої та другої представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

            Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що представник за довіреністю повинен діяти виключно в межах наданих йому повноважень.

            З доданої до касаційної скарги копії довіреності, виданої 10 березня 2010 року компанією «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», вбачається, що Банк мав право представляти інтереси товариства в судах України від імені цього товариства, а не від свого імені.

            Судом було встановлено, що Банк, звертаючись у липні 2012 року до суду з позовом, не вказав, що іпотекодержателем на той час була компанія «ЮКРЕЙН МОРТГЕЙДЖ ЛОУН ФАЙНЕНС № 1 ПІ-ЕЛ-СІ», тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що у Банка ні на час подання позову, ні час ухвалення заочного рішення не було права вимоги за спірним договором іпотеки, оскільки таке право належало іноземній компанії.

            За таких обставин, суд апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до ста-тей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

            Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

            Заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у спірній квартирі ні до суду апеляційної інстанції, ні до суду касаційної інстанції не оскаржувалося, тому касаційному перегляду в цій частині не підлягає.

            Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

            Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

            Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

            Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 березня 2017 рокузалишити без змін.

            Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді

В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 часов назад, Лев сказал:

Головуючий Судді

 

В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик

В последнее время становится непредсказуемой эта коллегия... Хотя я и одного судью из них знаю давно и хорошо, но неожиданно...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Не прошло и 4 года, как приватники окончательно заврались, дважды дали ответ на запрос, подтвердив, что обратный выкуп имел место в 2016 году (в момент "досрочного погашения" ипотечных облигаций по кредиту моего клиента), а не в 2011 г.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80830157

Категорія справи № 159/1615/15-ц: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.

Надіслано судом: 01.04.2019. Зареєстровано: 02.04.2019. Оприлюднено: 03.04.2019.

Номер судового провадження: 2/159/1/19


 

Справа № 159/1615/15-ц

Провадження № 2/159/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді   Панасюка С.Л.,

за участю секретаря Клевецької О.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

28.07.2006 року між сторонами укладено кредитний договір № VOKVGK00001001, відповідно до умов якого позивач зобовязався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 27000 доларів США на термін до 28.07.2021 року, а остання зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитними договором.

Договір був забезпечений порукою ОСОБА_4 відповідно до договору № № VOKVGK00001001/1 від 28.07.2006 року.

ОСОБА_3 допустила заборгованість за договором.

АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_3, як позичальника, та з ОСОБА_4, як поручителя, солідарно, заборгованість за договором в сумі 20888,15 доларів США, яким відповідають 329197,24 грн.

Заперечення відповідачів.

Відповідачі заперечують вказану вимогу тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів існування заборгованості перед ним. Вказана заборгованість не може бути доведена розрахунком, інших доказів позивач не надав. До того ж, АТ КБ «ПриватБанк» відчужив сторонній юридичній особі право вимоги за кредитним договором та договором поруки і не має цього права. Крім цього, зобовязання за договором поруки є припиненими. Просять в позові відмовити.

Заяви, клопотання, інші дії.

Ухвалою суду від 23.06.2015 року витребувані докази у позивача.

Позивач надав оригінал кредитної справи та довідку про рух грошових коштів за всіма рахунками угоди. Інші документи не надав, оскільки знищив їх після 5-тирічного зберігання.

Ухвалою суду від 23.06.2015 року зупинене провадження у справі до вирішення іншої цивільної справи.

30.11.2015 року провадження у справі відновлене.

Ухвалою суду від 10.12.2015 року призначена судово-економічна експертиза. Провадження у справі зупинене.

Ухвалою суду від 20.01.2016 року розглянуте клопотання експерта і витребувані докази.

30.03.2016 року експерт повідомив суд про неможливість дачі висновку оскільки витребувані ним докази так і не надійшли.

Ухвалою суду від 15.09.2016 року судом витребувані у позивача документи щодо відступлення ним права вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнейс № 1 пі-ел-сі».

Ухвалою суду від 15.09.2016 року зупинене провадження у справі до вирішення іншої цивільної справи.

23.05.2017 року провадження у справі відновлене.

Ухвалою суду від 03.01.2018 року зупинене провадження у справі до вирішення іншої цивільної справи.

05.11.2018 року провадження у справі відновлене.

Мотивувальна частина рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК:

«1.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Є очевидним, що існування заборгованості за кредитним договором та її розмір має довести сторона договору, яка видавала кредит, у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк».

Саме сторона договору, яка стверджує про порушення умов договору допущення іншою стороною заборгованості за договором, має довести, що вказане порушення відбулося, а також довести майнові наслідки цього порушення у виді заборгованості.

АТ КБ «ПриватБанк», як доказ існування заборгованості за кредитним договором та її розміру, додав до позовної заяви розрахунок вимог банку.

Однак, розрахунок розміру заборгованості, за своєю природою, не є доказом, такими доказами є первинні документи про рух коштів за кредитом, на підставі яких такий розрахунок робиться.

Відповідач сторона кредитного договору, може погодитися з розрахунком (визнати його), тоді у позивача не буде потреби доводити існування заборгованості та її розмір.

Однак, відповідач ОСОБА_3 розрахунок заперечила.

В такому випадку АТ КБ «ПриватБанк» зобовязаний був доводити існування заборгованості та її розмір доказами.

АТ КБ «ПриватБанк» надав ряд первинних документів. Однак, для того щоб працювати з ними, аналізувати, робити розрахунки, необхідні спеціальні знання. Зокрема, такі знання потрібні для того щоб визначити, чи достатньо наданих документів для визначення суми заборгованості за кредитом, чи ні.

Експерт, який проводив судово-економічну експертизу, зауважив, що наданих документів для висновку недостатньо і повідомив суд про неможливість дачі висновку оскільки витребувані ним докази так і не надійшли. Розмір заборгованості за кредитним договором залишився не встановленим, так само як і факт її існування.

При цьому експертиза проводились за клопотанням відповідача ОСОБА_3, АТ КБ «ПриватБанк» клопотань щодо експертиз не заявляв, свої запитання на вирішення експерта не пропонував, усі документи, які вимагав експерт, не надав. Взагалі АТ КБ «ПриватБанк» будь-якої участі та інтересу щодо проведення експертизи не виявив, повністю віддавши це питання на розсуд відповідачів.

Суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» не виконав свій процесуальний обовязок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Тобто, довести існування заборгованості за кредитним договором та її розмір.

У випадку, коли відповідач ОСОБА_3 заперечила розрахунок предявлених до неї вимог, саме АТ КБ «ПриватБанк» мав надати усі необхідні первинні документи для доведення існування заборгованості та її розміру.

І цього недостатньо для доведення його вимог. Суд, не маючи спеціальних знань, позбавлений можливості самостійно оперувати з документами, які супроводжують рух коштів за кредитним договором.

Для АТ КБ «ПриватБанк» було очевидним, що для визначення існування заборгованості та її розміру необхідно ініціювати проведення судової економічної експертизи. В такому випадку АТ КБ «ПриватБанк», який зацікавлений у її проведенні і доведенні своєї позиції, надав би експерту усі необхідні документи та доступ до своїх програмних комплексів.

Натомість, АТ КБ «ПриватБанк», не дбаючи про доведення своїх вимог, інертно спостерігав як відповідачі та суд намагаються без спеціальних знань осягнути подані ним первинні документи, які, до того ж, за твердженням експерта, подані не всі.

Необхідно памятати, що позичальники у кредитних взаємовідносинах є «слабшою» стороною, позбавленою доступу до необхідної інформації та можливостей її аналізу.

Тому, недопустимо, у тій чи іншій мірі, покладати доведення існування заборгованості та її розміру на «слабшу» сторону за принципом: я тобі поклав на стіл розрахунок, ти доведи, що в ньому щось не так, а я буду спостерігати і робити все, щоб ускладнити тобі завдання.

Наслідком є те, що встановити існування і розмір заборгованості у справі стає неможливим, ініційовані «слабшою» стороною експертизи не здатні встановити існування заборгованості та її розмір, оскільки сторона, яка надала кредит, не зацікавлена у їх проведенні.

Правильним підходом є те, що АТ КБ «ПриватБанк» у цій справі, зіткнувшись з невизнанням свого розрахунку, мав клопотати перед судом про приєднання до справи первинних документів, які доводять існування заборгованості та її розмір, клопотати про проведення судової економічної експертизи, укласти угоду з експертною установою і подбати, щоб експерт мав усе необхідне для висновку. Інша сторона могла б поставити перед експертом свої питання, або ж, по наслідках первинної експертизи, клопотати про додаткову чи повторну експертизу.

Ініціатива у доведенні мала належати АТ КБ «ПриватБанк».

Такий підхід дав би можливість суду оперувати висновком експерта, який, до того ж, на відміну від розрахунку, є доказом, а не борсатись роками у купі наданих позивачем бухгалтерських документів без будь-якого бажання з боку останнього будь що довести з допомогою цих документів.

Такий підхід не призведе до того, що експертизи будуть проводитися у всіх «банківських» справах. Відповідачі памятатимуть, що витрати на експертизу, у разі доведення заборгованості, ляжуть на них і вказаний підхід не створить ґрунту для зловживань процесуальними правами.

З огляду на викладене, АТ КБ «ПриватБанк», всупереч покладеному на нього ч.1 ст.81 ЦПК обовязку, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не довів належними доказами самого факту існування заборгованості та її розміру.

Суд без ініціювання АТ КБ «ПриватБанк» експертизи, без сприяння з боку останнього у її проведенні, позбавлений можливості визначити, чи є насправді заборгованість і який її розмір.

Тому суд повністю відмовляє у вимогах АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ще однією підставою для відмови у задоволенні вимог є те, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів, що він має право вимоги до відповідачів.

Листом №20.1.3.2/6-811-312від 23.02.2007року позивачповідомив ОСОБА_3про відступленнясвоїх праввимоги закредитним договоромта договороміпотеки компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнейс № 1 пі-ел-сі» з місцезнаходженням за адресою ОСОБА_5, 1-й поверх, ОСОБА_6, 9, ОСОБА_2 EC4R 2RU, Великобританія.

АТ КБ «ПриватБанк» визнав цю обставину, однак, ствердив, що згодом уклав з компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнейс № 1 пі-ел-сі» договір викупу (відступлення) прав вимоги, тобто повернув собі право вимоги за договорами назад.

АТ КБ «ПриватБанк» стверджував, що уклав цей договір 13.10.2011 року, надавши документ, названий копією цього договору.

ОСОБА_3 звернула увагу на ряд суперечностей в цій копії і зажадала від позивача надати оригінал договору.

АТ КБ «ПриватБанк» оригінал договору так і не надав, незважаючи, що суд ухвалою від 15.09.2016 року витребував у нього як оригінал цього договору, так і інші документи, які підтверджують право вимоги.

Більше того, листом № 20.1.0.0.0/7-181127/698 від 17.12.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_3, що зворотне відступлення вимоги відбулося 15.04.2016 року. В той час, коли до цього часу позивач намагався довести, що таке відступлення відбулося 13.10.2011 року.

Ні копія, ні оригінал договору зворотного відступлення права вимоги від 15.04.2016 року знову ж не були надані.

До того ж, якщо зворотне відступлення права вимоги відбулося 15.04.2016 року, то на день звернення до суду (23.03.2015 року) позивач права вимоги до відповідачів не мав.

До суду звертаються за захистом порушеного права (ст.4 ЦПК).

АТ КБ «ПриватБанк», всупереч покладеному на нього ч.1 ст.81 ЦПК обовязку, не довів, що він мав на день звернення до суду і має зараз право вимоги до відповідачів, а саме, що таке право перейшло до нього від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнейс № 1 пі-ел-сі» в порядку зворотного відступлення права вимоги.

Тому, в позові слід відмовити також з цієї підстави.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» доОСОБА_3,ОСОБА_4 простягнення заборгованості відмовити повністю.

Повне судове рішення складене 01 квітня 2019 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

ГОЛОВУЮЧИЙ ПАНАСЮК С.Л.

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 04.04.2019 в 11:05, Лев сказал:

Ні копія, ні оригінал договору зворотного відступлення права вимоги від 15.04.2016 року знову ж не були надані.

в моём случае, адвокатесса от примата принесла на заседание копии слепленные непонятно из каких страниц

Кстати, хотел уточнить. Имеются ли у кого-нибудь на руках вторые экземпляры допсоглашений о переуступке мортгейджу и самое главное - нотариально заверенные?

Share this post


Link to post
Share on other sites
4 часа назад, Фимеон сказал:

в моём случае, адвокатесса от примата принесла на заседание

У Вас была адвокат от Привата...??? Вы ничего не путаете...

Share this post


Link to post
Share on other sites
19 минут назад, Bolt сказал:

У Вас была адвокат от Привата...??? Вы ничего не путаете...

Уважаемый ) а где написано, что она мой адвокат?

В моём случае, так же как и у каждого кто судится с приматом, есть представитель от банка.

Была адвокатесса. А может и юрист))

Вот об этом речь и веду.

Хорошего Вам дня!)

Share this post


Link to post
Share on other sites
13 минут назад, Фимеон сказал:

Уважаемый ) а где написано, что она мой адвокат?

В моём случае, так же как и у каждого кто судится с приматом, есть представитель от банка.

Была адвокатесса. А может и юрист))

Вот об этом речь и веду.

Хорошего Вам дня!)

Конечно хорошего дня и Вы здесь не при чём, конечно не Ваш адвокат, имелось ввиду конечно же у Вас у Вас в процессе, у Вас в заседании с Приватом...

И вот о том и о чём речь так просто уточнить хотелось... Адвокат или не адвокат, или может юрист... Если Вы не знаете то так и напишите, но не пишите ни о каком адвокате, которого там скорее всего не было... А именно в свете последних дел это очень важно и имеет значение... 

Чего Вы так всполошились с уважением и пожеланием дня от простого уточняющего вопроса непонятно...))

Share this post


Link to post
Share on other sites
10 минут назад, Bolt сказал:

Адвокат или не адвокат, или может юрист...

Спасибо за исчерпывающий ответ Вам!)

Если Вы заметили, то речь шла о копии договора обратной переуступки и допсоглашении заверенном нотариально.

Может здесь Вам есть ещё что сказать? Заранее благодарен!))

Share this post


Link to post
Share on other sites
17 hours ago, Фимеон said:

https://knute.edu.ua/file/Mg==/3893253e2a0ad777a599359c3be9f4af.pdf

интересно расписаны риски которые стали реальностью)

Тут впору бы докторскую написать на тему: чем сильнее процентная хотелка, тем выше риски банков (и особенно манивеев) получить разбитое корыто...

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
22 hours ago, Фимеон said:

в моём случае, адвокатесса от примата принесла на заседание копии слепленные непонятно из каких страниц

Кстати, хотел уточнить. Имеются ли у кого-нибудь на руках вторые экземпляры допсоглашений о переуступке мортгейджу и самое главное - нотариально заверенные?

1. Адвокатов приматовских пока не встречал, одни штатные юристы представляют неумеренные интересы.

2. В остальном - аналогичная ситуация, вот фрагмент из выступления в дебатах:

            3. Договір про зворотне відступлення прав є фальшивим (підробним)

            Позивач подав до суду в якості доказу права укладення додаткової угоди до кредитного договору та права позовних вимог ксерокопії фрагментів нотаріального договору (нібито) зворотного відступлення права вимоги, нібито укладеного 13.11.2011 р. між Банком, компанією „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі” та довірчим управителем „ТМФ Трасті Лімітед”.

            Зі змісту ксерокопій в їх сукупності чітко вбачається фальсифікація даного договору.

            Так, копії сторінок 1 – 15, 89 та б/н – фрагментів договору зворотного викупу (відступлення) прав вимоги кредитних договорів не можуть складати один документ, оскільки:

            1. За змістом (стор. 2) у договорі має бути лише 15 сторінок.

            2. Сторінки 1 – 15 виконані в одному стилі (форматі), а сторінка 89 – в іншому.

            3. Копія останньої пронумерованої сторінки – 89. На звороті аркушу – копія останньої сторінки без номера і надрукована шрифтом більшого розміру, ніж сторінки 1 – 15 і 89.

            4. На останній сторінці міститься штамп, на якому зазначено кількість аркушів – 54, тобто 108 сторінок, що є доказом наявності фрагментів різних документів, оскільки не може бути передостанньою 89-та сторінка в документі, який містить 108 сторінок. І якщо йде нумерація сторінок, то нумеруються всі сторінки, в тому числі й остання.

            5. Сторінка 1 (обкладинка) та сторінка 89 надруковані українською і англійською мовами, всі інші – лише українською.

            Також прошу звернути увагу на номери нотаріальних бланків фрагментів документів. Номери йдуть послідовно з першого аркушу (1 – 2 сторінки) – ВРМ № 690656 по восьмий аркуш (стор. 15) – ВРМ № 690664. Номер бланку 89-ї сторінки (45-й арк.) – ВРМ № 760609 різко відрізняється від номера бланку восьмого аркушу – ВРМ № 690664. (760609 – 690664 = 69945 !!!). Така розбіжність в номерах бланків – майже в сімдесят тисяч вказує на те, що фрагмент на сторінках 1 – 15 та фрагмент на сторінці 89 належать різним документам.

            Ксерокопія фрагменту списку (під номерами по порядку з 208 по 228 включно) осіб, адрес та номерів (з бранчами) кредитних договорів не містить належних реквізитів, які б вказували на походження списку. Те, що це є саме Додаток 1 „Перелік активів” до договору зворотного викупу (відступлення), нічим не підтверджується.

            Більше того, зі змісту сторінок тексту „договору” чітко вбачається, що це є договір первісного, а ніяк не зворотного відступлення. Зокрема, іпотечні облігації випустив покупець, а це – компанія „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі”, які необхідно забезпечити іпотечними активами. Подальший його аналіз показує, що продавцем є Приватбанк, а покупцем – компанія „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі”. Переробленою (змінена дата укладення) є лише титульна сторінка договору.

            За змістом (стор. 2) Додатком 2 до договору є повідомлення позичальника про відступлення. Після первісного відступлення позичальники для іншого кредитора є не позичальниками, а боржниками, оскільки викупляється лише право вимоги. Повідомлення про зворотне відступлення до даного часу довіритель не отримала.

            Щоб не видати факт фальсифікації договору зворотного відступлення (збігу текстів), позивач надав суду ненотаріальну копію договору прямого відступлення вигаданого (зміненого) змісту.

            Прошу суд звернути увагу на наступне. Неодноразово у подібних справах Приватбанк вводив суди в оману, іноді вказуючи різні, ситуативно вигідні дати „укладення” договору зворотного відступлення. Ці факти підтверджуються рішеннями різних судів, знайденими в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Електронні адреси таких рішень та короткі анотації наведено у відзиві довірителя на позов.

            Відповіді на відзив позивач не надав, доводів довірителя не спростував.

            Отже, зворотне відступлення прав вимоги є вигадкою позивача з метою виправдання шахрайських діянь його посадових осіб, оскільки його не може одночасно і бути, і не бути.

            Таким чином, договору зворотного відступлення прав вимоги від 13.11.2011 р. не існує, раніше надані позивачем докази зворотного відступлення прав вимоги 13.11.2011 р. є фальшивими, а відтак не можуть бути належними, допустимими і достовірними доказами.

  • Like 4

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вот он самый разнобой по "обратному выкупу":

            "1. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56760578. На початку 2017 р. ніякого зворотного відступлення не було.

            2. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41862466. 2014 р. Банк є неналежним позивачем внаслідок відступлення права вимоги компанії „Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі”.

            3. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55433749. Ніякого зворотного відступлення у 2014-2016 р.р. не було.

            4. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43832306. Ніякого зворотного відступлення у 2015 р. не було.

            5. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63678380. Зворотне відступлення датоване 14.04.2016 р.

            6. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67982554. Станом на 31.07.2015 р. Банк не мав права вимоги. Зворотне відступлення датоване 14.04.2016 р.

            7. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69710195. Зворотне відступлення датоване 14.04.2014 р."

            8. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58297106. Рішення від 08.06.2016 р. Банк не має права вимоги.

            9. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59086213. Ніякого зворотного відступлення у 2015 р. не було.

            10. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81436431, Верховний Суд. Зворотне відступлення датоване 14.04.2016 р."

 

 

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show