Решение Шевченковского райсуда об отказе в признании договора с Проминвестбанком недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2-9299/2010

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року

Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зубкова С.О.
при секретарі Білецькому Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2007 року між Приватним виробничим підприємством «Укрпромгеологія» (відповідач 1) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі керуючого філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква» (відповідач 2), був укладений кредитний договір № 126-2007 (далі Кредитний договір), у відповідності до якого останній отримав кошти в сумі 6000000 (шість мільйонів) гривень з кінцевим строком повернення не пізніше 20 травня 2009 року.

13 серпня 2009 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) отримав нове Свідоцтво про державну реєстрацію його як публічного акціонерного товариства. Внесення змін до статуту Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) було затверджене Загальними зборами акціонерів Промінвестбанку 21 травня 2009 року і погоджене з Національним банком України. У відповідності з ним, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є правонаступником прав і обовязків Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство).

Позивач, вимагаючи визнання Кредитного договору, який був укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, недійсним, посилається на порушення його прав, оскільки в забезпечення виконання ПВП «Укрпромгеологія» зобовязань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки № 162 від 30.05.07 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3507 (далі Іпотечний договір), у відповідності до якого предметом іпотеки були визначені нежитлові будівлі адміністративний корпус літера «А», загальною площею 324, 5 кв. м., виробничий корпус літера «Б», загальною площею 337, 1 кв. м., склади з прохідною літера «В», загальною площею 634,9 кв. м. та земельна ділянка площею 1,9351 га. (кадастровий номер 3210300000:08:003:0008), які знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, які належать Позивачу на праві власності. Крім того, в звязку з невиконанням Відповідачем 1 своїх зобовязань перед Відповідачем 2 по Кредитному договору, останній вирішив звернути стягнення на майно, що було передано в іпотеку та належить Позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в судовому засіданні проти позову заперечив.

Представник приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія» в судовому засіданні позов визнав.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

30 травня 2007 року між ПВП «Укрпромгеологія» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), в особі керуючого філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква» був укладений кредитний договір № 126-2007 у відповідності до якого Відповідач 1 отримав кошти в сумі 6000000 гривень з кінцевим строком повернення не пізніше 20 травня 2009 року.

В забезпечення виконання ПВП «Укрпромгеологія» зобовязань за Кредитним договором, між Позивачем та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки № 162 від 30.05.07 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3507, у відповідності до якого предметом іпотеки були визначені нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, а саме адміністративний корпус літера «А», загальною площею 324, 5 кв. м., виробничий корпус літера «Б», загальною площею 337, 1 кв. м., склади з прохідною літера «В», загальною площею 634,9 кв. м. та земельна ділянка площею 1,9351 га. (кадастровий номер 3210300000:08:003:0008), які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що при укладенні кредитного договору були порушені норми законодавства України, а саме ст. 345 Господарського кодексу України, оскільки не була передбачена відповідальність Банку щодо видачі кредиту, стаття 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" в частині невиконання Банком вимоги, які є обовязковими та повинні передувати укладенню кредитного договору, стаття 207 Цивільного кодексу України в частині скріплення Кредитного договору печаткою філії, а не юридичної особи. Крім того, в судовому засіданні представник Позивача усно наполягав на застосуванні статті 230 ЦК України, стверджуючи, що при укладенні Кредитного договору Відповідач 2 свідомо, в порушення законодавства не повідомив Відповідача 1 про інформацію, яка повинна була бути письмово оприлюднена до моменту укладення спірного договору.

Представник Відповідача 2 вважає, що ОСОБА_1 не мав достатніх правових підстав для подання позову. Також представник Відповідача 2 зазначив, що Кредитний договір був укладений у відповідності до чинного законодавства, в належній письмовій формі, виконувався сторонами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Також представник Відповідача 2 зазначив, що укладаючи спірний договір сторони встановили міру відповідальності за свої дії, а тому посилання Позивача щодо відсутності відповідальності банку за видачу кредиту є безпідставними. Крім того, представник Відповідача 2 зазначив, що до оспорюваного Кредитного договору не можуть бути застосовані норми Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом «Про банки і банківську діяльність». Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Посилання позивача на недосягнення між сторонами згоди при укладенні кредитного договору положень щодо відповідальності банку, як на підставу для визнання договору недійсним, не може бути прийнято судом, оскільки вказані обставини стосуються питання досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, яка не була досягнута, та не є підставами для визнання Кредитного договору недійсним. З таких же підстав не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо визнання кредитного договору недійсним у звязку з недотриманням Відповідачем 2 вимог статті 2 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Так, згідно із абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" визначено, що іпотечний борг - основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою. Абзацом 4 частини 1 статті 1 вищезазначеного Закону, договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу. Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 2 вищезазначеного Закону, іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог.

При цьому Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", встановлює, що основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця. Представник Відповідача 2 не заперечував, що вказана інформація не була письмово оприлюднена та надана Відповідачу 1. Однак, згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач в судовому засіданні не вказав достатніх підстав необхідних для визнання договору недійсним. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Таким чином інформація, яка повинна бути надана до моменту укладення договору однією з сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обовязковість її оприлюднення прямо передбачена законом. Відсутність в договорі відповідальності банку, а також не здійснення Відповідачем 2 письмового оприлюднення, передбаченого п.2. ст. 2 Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", не можуть бути підставами для визнання кредитного договору недійсним, оскільки вказане невиконання свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов, які є необхідними при укладенні вказаного договору, а отже кредитний договір, який оспорюється, є неукладеним, а тому не підлягає захисту. Так, п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

При дослідженні Кредитного договору було встановлено, що на ньому міститься печатка філії «Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква». Твердження позивача щодо необхідності скріплення кредитного договору печаткою юридичної особи є хибною виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. При цьому законодавцем не виключена можливість скріплення таких правочинів підписами уповноважених осіб та печатками філій та представництв юридичних осіб, які представляють інтереси цих юридичних осіб при укладанні правочинів (статті 92, 95 ЦК України).

Щодо усного посилання представника Позивача на необхідність застосування ст. 230 ЦК України, яке було здійснено в судовому засіданні, то суд вважає вказати на наступне. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. На думку суду, саме сторона, яка діяла під впливом обману, повинна довести наявність умислу з боку відповідача 2, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Суд вважає, що ні представник Позивача, ні представник Відповідача 1 не навів достатніх доказів для застосування вказаної статті, що не надає підстав для її застосування.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 207, 215, 638, 1055 ЦК України, ст. 345 Господарського кодексу України, ст.. 10, 60, 213 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до приватного виробничого підприємства «Укрпромгеологія», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання договору недійсним відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження та заяви про перегляд заочного рішення, якщо такі заяви не були подані. Якщо було подано заяву відповідачем про перегляд заочного рішення, воно вступає в законну силу, у випадку залишення ухвали суду про відмову в задоволенні цієї заяви, апеляційним судом. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10274980

Решение вступило в законную силу.

[ANTIRAID]

На основании данного решения договор ипотеки признан недействительным, определение ВССУГУД здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4634

[alexburko]

Только надо будет обращаться с иском к нотариусу про обязательство провести определенные действия, а именно, - изъять запись из реестра ипотек, поскольку оснований для изъятия записи по закону у нотариуса два:

1. В случае признания договора залога (ипотеки) недействительным, - судебное решение, вступившее в силу;

2. В случае окончания действия договора залога (ипотеки).

..."відповідно до ст.253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна у разі припинення договору застави (іпотеки) або у разі визнання його рішенням суду недійсним".

Поэтому нотариус будет против и его надо будет обязывать изымать запись из реестра ипотек судебным решением, - т.е. еще один судебный процесс...

Вот практика Тернопольской апелляции: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21773307