Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д.

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет закладу та іпотеки за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на те, що 24 вересня 2008 року ОСОБА_3 одержала кредит у розмірі 25тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 20 вересня 2010року. У забезпечення виконання умов договору 24 вересня 2008 року з ОСОБА_3 був укладений договір застави на належне їй майно, а з ОСОБА_4 - договір іпотеки на будинок загальною площею 61,9кв.м., розташований у АДРЕСА_1. Оскільки відповідачі свої зобовязання по поверненню кредиту не виконали, позивач просив передати у заклад ПАТКБ«ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належного їй заставленого майна, звернути стягнення на належний ОСОБА_4 будинок та земельну ділянку, загальною площею 61,9кв.м., розташований у АДРЕСА_1, з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити відповідача з вказаного будинку, а також стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи у листопаді 2011 року ОСОБА_4 подав до суду зустрічну позову заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що відповідно до договору в іпотеку ним було передано будинок загальною площею 61,9 кв.м., розташований у АДРЕСА_1, а земельна ділянка передана в іпотеку не була.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 грудня 2010 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне їй на праві власності заставлене майно, зазначене в договорі застави майна № 252177 CRED від 24 вересня 2008 року та звернути стягнення шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі продажу предмету застави від імені Заставодавця з метою погашення її заборгованості за кредитним договором у сумі 20167 доларів США 47 центів.

У задоволенні позову про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 61,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також про виселення ОСОБА_4 зі вказаного житлового будинку відмовлено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ВАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Єнакіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24вересня 2008 року. Знято заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі будинку АДРЕСА_1 Донецької області та виключено договір іпотеки №252165 від 24 вересня 2008 року з Державного реєстру іпотек.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ«ПриватБанк» судовий збір в сумі 1 547 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення в сумі 250 грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2011року рішення місцевого суду у частині відмови у зверненні стягнення на житловий будинок скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2008 року у сумі 20167 доларів США 47 центів звернуто стягнення на будинок № 12б по вул. Комунарів у м. Єнакієве Донецької області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі продажу будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення міського суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволені позову про звернення стягнення на будинок, і звертаючи на нього стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони на свій розсуд визначили всі істотні умови договору, у тому числі і щодо предмету іпотеки. При цьому той факт, що в іпотеку передано лише житловий будинок без земельної ділянки, не свідчить про недійсність договору іпотеки.

Проте погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається і іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Як вбачається із договору іпотеки № 252165 від 24 вересня 2008 року в забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 61,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 зворот).

Разом з тим, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 серпня 2008 року, ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка розміром 0,0808 га, розташована по АДРЕСА_1, з призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно зі ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок буде припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка предметом договору іпотеки не є, та вартість її при зверненні стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором врахована не буде, що призведе до порушення прав ОСОБА_4

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Суд апеляційної інстанції на вимоги цієї норми закону уваги не звернув, не перевірив та не зазначив у своєму рішенні, чи звертався ПАТКБ«ПриватБанк» до відповідачів з письмовою вимогою про виконання зобовязання щодо сплати простроченої заборгованості по кредиту та чи мала місце відмова відповідачів сплатити заборгованість.

Відповідно до ст. 39 Закону України « Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. В порушення вказаної норми закону рішення суду апеляційної інстанції не містять даних про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, його вартості.

Крім того, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Однак рішення апеляційного суду не містить висновків щодо співмірності вартості предмету іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості по кредиту.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції у частині звернення стягнення на будинок не відповідає вимогам закону. Разом з тим не може бути залишено в силі і рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку, оскільки відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд першої інстанції виходив із недійсності договору іпотеки № 252165 від 24 вересня 2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Згідно договору іпотеки № 252165 від 24 вересня 2008 року в забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 61,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 0,0808, яка належить ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 серпня 2008 року. При цьому договір іпотеки щодо земельної ділянки між сторонами укладений не був.

Разом з тим вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказана обставина не свідчить про те, що договір іпотеки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та що правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог ПАТКБ«ПриватБанк» про звернення стягнення на будинок № 12б по вул.Комунарів у м. Єнакієве ухвалено з порушенням норм матеріального права, при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, тому судове рішення у цій частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст.ст. 333, 338, 345 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року скасувати у частині звернення стягнення на будинок АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2008 року у сумі 20167 доларів США 47центів.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті рішення апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

О.В.Закропивний

А.О.Лесько

С.Ф.Хопта

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18986092