Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Мегабанком


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-

Жайворонок Т.Є., Патрюка М.В.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання поруки припиненою,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання поруки припиненою.

Зазначала, що 22 вересня 2006 року між нею та відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ «Мегабанк») був укладений договір поруки № 133с/2006-п з метою забезпечення виконання боржником ОСОБА_2 його зобов'язань за кредитним договором № 103с/2006 від 31 серпня 2006 року. Просила визнати договір поруки припиненим, посилаючись на те, що без її згоди було змінено розмір процентів за користування ОСОБА_2 кредитними коштами, унаслідок чого збільшився обсяг її, поручителя, відповідальності.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 лютого 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано припиненою поруку за договором № 133с/2006-п від 22 вересня 2009 року, укладеним між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 10 березня 2011 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), – неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2012 року та від 28 березня 2012 року.

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в указаних для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під час розгляду цієї справи судами встановлено, що 31 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Мегабанк» укладено кредитний договір № 103с/2006 на суму 110 тис. доларів США терміном дії до 30 серпня 2026 року зі сплатою 12 % річних за користування коштами (а.с. 5-6).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 ВАТ «Мегабанк» було укладено договір поруки № 133с/2006 від 22 вересня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_1 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_2 свого обов'язку (а.с.8).

Відповідно до п. 2.4.1. договору поруки кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Додатковою угодою № 6 від 30 вересня 2008 року, укладеною між ОСОБА_2 та ВАТ «Мегабанк», внесено зміни до кредитного договору № 103с/2006 від 31 серпня 2006 року, якими п. 1.1. договору викладено в новій редакції: позичальник зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 13 % річних (а. с. 51).

Згода ОСОБА_1 на внесення вказаних змін і доповнень до основного договору отримана не була, це питання банк із поручителем не погоджував.

Заборгованість ОСОБА_2 за користування кредитними коштами до 29 вересня 2008 року нараховувалась за процентною ставкою в розмірі 12 %, а з 30 вересня 2008 року - 13 %.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України договір поруки не можна визнати припиненим, оскільки внесені без згоди поручителя зміни до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки не збільшили обсяг відповідальності поручителя.

Разом з тим у наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2012 року та від 28 березня 2012 року суд дійшов протилежного висновку про те, що в результаті зміни забезпеченого порукою зобов’язання, зокрема збільшення процентної ставки без згоди поручителя, збільшився обсяг відповідальності останнього, що є підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки в разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Рішення суду у справі, яке переглядається, не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки всупереч зазначеному суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що внесення змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентів за відсутності згоди поручителя на таку зміну не змінює обсягу його відповідальності.

За таких обставин заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року - скасуванню з передачею справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва

Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

М.В. Патрюк

Т.Є. Жайворонок

Я.М. Романюк

Н.П. Лященко

Ю.Л. Сенін

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 жовтня 2012 року в справі №6-112цс12.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки в разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Рішення суду у справі, яке переглядається, не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки всупереч зазначеному суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що внесення змін до кредитного договору в частині збільшення розміру процентів за відсутності згоди поручителя на таку зміну не змінює обсягу його відповідальності.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...53?OpenDocument

Link to comment
Share on other sites

Главным в этом постановлении является вывод ВСУ:

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Link to comment
Share on other sites

Никто не видел судебной практики по поручительству, когда в договоре есть условие об увеличении процентной ставки в случае нарушения возврата задолженнности. Т.е доп.соглашения не заключались,но без уведомления поручителя увеличивалась процентная ставка из-за задолженности должника,учитывая, что % увеличился в два раза

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show