Решение ВССУГУД об отказе в солидарном взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

іменем україни

14 грудня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Савченко В.О., Фаловської І.М., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу з урахуванням процентів та індексу інфляції, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

11 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу з урахуванням процентів та індексу інфляції.

В обґрунтування вимог позову вказувала, що відповідно до договору позики від 25 травня 2006 року надала в борг відповідачу ОСОБА_5 34400 грн., до 25 травня 2007 року. Відповідно до п. 3 вказаного договору поручителем є ОСОБА_4

Судовим наказом виданим Кузнецовським міським судом Рівненської області № 2н-25707 від 8 червня 2007 року із ОСОБА_5 було стягнуто суму боргу у розмірі 34400 грн. Вказувала, що в січні 2009 року нею було отримано постанову ВДВС Ковельського міськрайонного управління юстиції ВП № 8129308 від 21 січня 2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, в звязку з відсутністю у боржника майна. Позивач вважає, що дана сума підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_4 Згідно доводів ОСОБА_3 солідарному стягненню з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягають проценти, визначені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 25 травня 2007 року по 25 травня 2009 року в сумі 10149 грн. 52 коп. та індекс інфляції за час прострочення виконання зобовязань з 25 травня 2007 року по 25 травня 2009 року в сумі 22497 грн. 60 коп.

У поданих розрахунках вказаних сум позивачка вказує, що 10149 грн. 52 коп. це сума пені за договором за період прострочення виконання зобовязань з 25 травня 2006 року по 25 травня 2009 року, визначена в розмірі облікової ставки Національного банку України, а 22497 грн. 60 коп. це інфляційне збільшення суми боргу, визначене за період з 25 травня 2006 року по 25 травня 2009 року, виходячи із середнього індексу інфляції 1,654. Враховуючи наведене позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь 34400 грн. бору. Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_4 у солідарному порядку 22497 грн. 60 коп., та проценти в сумі 10149 грн. 52 коп.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року, зазначений позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 34400 грн. боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 18 листопада 2011 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу з урахуванням процентів та індексу інфляції передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині стягнення з неї на користь позивачки 34400 грн. боргу, посилаючись на їх необґрунтованість та неправильне застосування норм матеріального права й допущені при розгляді справи порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані в справі судові рішення ухвалено з порушенням цих вимог.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що що ОСОБА_4 як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором, ураховуючи, що порука не припинена, оскільки дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК строк у шість місяців для предявлення вимоги до поручителя щодо виконання зобовязання.

Проте з такими висновками суду неможливо погодитись.

Судом установлено, що з 25 травня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_3 34400 грн., які зобовязався повернути не пізніше 25 травня 2007 року. Згідно з пунктом 3 договору ОСОБА_4 виступила поручителем за договором позики.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя потягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відхиляючи такі заперечення відповідачки ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що в листопаді 2007 року ОСОБА_3 зверталась в межах шестимісячного терміну, після настання строку основного зобовязання, як того вимагає ч. 4 с. 559 ЦК України.

Але з такими висновками погодитись неможливо.

Як вбачається із договору позики сторонами було погоджено строк виконання зобовязання щодо повернення позики не пізніше 25 травня 2007 року (а.с. 5).

Таким чином, строк виконання основного зобовязання настав 25 травня 2007 року, проте вимога до відповідачки ОСОБА_4 предявлена позивачкою лише 11 лютого 2009 року, тобто з пропуском шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що питання про стягнення процентів та індексу інфляції у касаційній скарзі ОСОБА_4 не порушувалось, то в цій частині рішення не переглядається.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального й матеріального закону, підлягають скасуванню відповідно до ст. 341 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Колодійчук

Судді: В.С. Висоцька

М.К. Гримич

В.О. Савченко

І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21117263