Решение апелляционного суда АРК об отказе во взыскании задолженности по кредиту

[у.zaporozhskiy]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/4238/2012

Головуючий суду першої інстанції: Крючков І.І.

Доповідач суду апеляційної інстанції: Берещанська І.І.

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Берещанської І.І.

Суддів Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.

При секретарі Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор» про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитом, стягнення штрафу за нецільове використання кредиту, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

17 травня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 6199,19 грн. Вимоги мотивовані тим, що 25 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 562/IС, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн. на газифікацію індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 3% річних з терміном погашення до 01 грудня 2011 року. 10 січня 2009 року було укладено додаткову згоду №1 до кредитного договору. Погашення кредиту , а також сплата відсотків по ньому повинна була починатися 01 січня 2009 року та сплачуватися щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом. Крім того, 25 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням боржника, які випливають із умов кредитного договору. Вимоги кредитного договору відповідачами ігноруються , внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 6199,19 грн. 24 червня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, просив розірвати кредитний договір, стягнути заборгованість за кредитом з відповідачів в сумі 7085,37 грн. та судові витрати, стягнути з ОСОБА_6 штраф за нецільове використання кредиту в сумі 2500,00 грн та моральну шкоду в сумі 01,00 грн.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим від 24 червня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор».

Оскаржуваним рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року позовні вимоги Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі задоволено частково.

Розірвано кредитний договір № 562/IС від 25 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та Кримським республіканським Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 5466,44 грн. основного боргу по кредиту.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

З ОСОБА_6 на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі стягнено судовий збір в сумі 87,3 грн.

З ОСОБА_7 на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі стягнено судовий збір в сумі 87,3 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що в нього відсутні зобов'язання перед позивачем, оскільки гроші за кредитним договором він не отримав, заяву про перерахування коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор» не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи. Посилається також на те, що рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 18 березня 2010 року по справі № 2-336/2010 р., яке набуло законної сили 10 червня 2010 року визнані недійсними п.п.3.3, 3.3.1, 3.4, 3.8 договору, а також Додаток № 2 до договору та графік погашення кредиту, тому позивач не має право нараховувати неустойку, пеню, штраф за несвоєчасну сплату кредиту, оскільки договір в частині графіка погашення зобов'язань між сторонами відсутній. Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині розірвання кредитного договору, не врахував, що 22 березня 2010 року позивач в односторонньому порядку на підставі п.4.2.4 договору вже його розірвав. Крім того, зазначає, що він уклав кредитний договір з метою газифікації свого будинку, грошові кошти не отримав, товарно-матеріальні цінності не отримав, газифікацію не здійснив не з своєї вини.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку 5466,44 грн. основного боргу по кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 належним чином не виконує умови кредитного договору, а тому повинен нести обов'язок по сплаті суми боргу за кредитом. Оскільки кредитний договір було забезпечено договором поруки, укладеним між позивачем та ОСОБА_7, то сума боргу повинна бути стягнута з відповідачів солідарно.

Колегія суддів не може погодитися з вказаними доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 25 липня 2008 року між Кримським республіканським Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 562/IC, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн. на газифікацію індивідуального житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 3% річних, з терміном погашення до 01 грудня 2011 року.

Відповідно до п.3.1 зазначеного договору, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування грошей на окремий поточний рахунок позичальника чи за його заявою повністю або частково на поточний рахунок постачальника товарів (робіт, послуг).

Позивач посилається на те, що грошові кошти в сумі 10000,00 грн. відповідно заяви ОСОБА_6 від 25 липня 2008 року та п.3.1 кредитного договору перераховані на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім заводу «Сізакор».

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи № 123 від 12 березня 2012 року підпис від імені ОСОБА_6, розташований в заяві про оплату рахунків від 25 липня 2008 року в графі «Підпис позичальника», виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Судом встановлено, що на окремий поточний рахунок позичальника ці гроші не надходили та доручення повністю або частково перерахувати ці кошти на поточний рахунок постачальника товарів (робіт, послуг) позичальник не видавав.

З наведеного випливає, що позивачем умови п.3.1 кредитного договру не виконані. Доказів того, що відповідач ОСОБА_6 отримав грошові кошти в сумі 10000,00 грн. чи товарно-матеріальні цінності на вказану суму позивачем суду не надано.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За договором позики зобов'язання виникають з моменту перерахування грошей, тобто з моменту укладення договору, а в даному випадку гроші позичальнику не передавалися, а тому, договір є неукладеним, а неукладений договір розірвати неможна, тому і заборгованість за кредитом не можливо стягувати.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції у випадку неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позову Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор» про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитом, стягнення штрафу за нецільове використання кредиту, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24838563