Определение ВССУ об отказе Кредобанку в солидарном взыскании

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ПАТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору між банком та ТзОВ «Топ Світ» від 23 липня 2009 року № 29/09 позивач надав кредит у сумі 9 065 000 грн. строком до 23 липня 2012 року зі сплатою 19% річних за користування кредитними коштами, які нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості по кредиту за кожний календарний день користування цим кредитом з розрахунку річної процентної ставки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки № 67-07/09, № 66-07/09 від 23 липня 2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ТзОВ «Топ Світ» порушило взяті на себе зобов'язання і станом на 21 грудня 2009 року заборгованість за договором становить 9 755 112 грн. 44 коп., що складається з простроченої заборгованості по кредиту - 9 065 000 грн., прострочених відсотків - 661 294 грн. 20 коп., простроченої комісії - 1 000 грн., пені за прострочення суми кредиту за період з 23 серпня 2009 року до 21 грудня 2009 року - 5 897 грн. 26 коп., пені за прострочення сплати відсотків за період - 1 серпня 2009 року до 21 грудня 2009 року - 21 891 грн. 77 коп. та пені за простроченою комісією за продовження строку кредитування за період з 2 вересня 2009 року до 20 грудня 2009 року - 29 грн. 21 коп. Внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 9 755 112 грн. 44 коп., а також судові витрати в розмірі 1 820 грн.

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що договір поруки від 23 липня 2009 року № 67-07/09 він не підписував та не укладав, про його існування дізнався після звернення з позовом до суду ПАТ «Кредобанк».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2012 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним договору поруки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2012 року, позов ПАТ «Кредобанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 23 липня 2009 року № 29/09 в сумі 9 755 112 грн. 44 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В позові ОСОБА_6 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним договору поруки відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, із направленням справи на новий судовий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Топ Світ» 23 липня 2009 року був укладений кредитний договір № 29/09, за умовами якого позичальнику були надані грошові кошти в сумі 9 065 000 грн., зі сплатою за користування кредитними коштами 19% річних, які нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості по кредиту за кожний календарний день користування цим кредитом з розрахунку процентної ставки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори поруки № 6707/09, № 66-07/09 від 23 липня 2007 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Згідно розрахунку заборгованості у ТзОВ «Топ Світ» станом на 21 грудня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 9 755 112 грн. 44 коп.

Задовольняючи позов ПАТ «Кредобанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530, 554 1050, 1054, 1055 ЦК України, виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог позивача та солідарного обов'язку відповідачів по виконанню зобов'язання за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи не було здобуто доказів, які б підтверджували твердження позивача щодо не підписання ним договору.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного встановлення обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просив суд першої інстанції (а.с. 152, 179) та суд апеляційної інстанції (а.с. 211) призначити почеркознавчу експертизу з тих підстав, що він не є поручителем за даним кредитним договором, оскільки про існування договору поруки не знав та його не підписував.

Проте його клопотання від 8 червня 2012 року та від 21 серпня 2012 року як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не було задоволено, з тих підстав, що ОСОБА_4 зловживає своїм процесуальним правом, що призводить до порушення строків розгляду справи і порушення права ПАТ «Кредобанк» на справедливий судовий розгляд справи в продовж розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суди попередніх інстанцій всупереч зазначеним вище нормам процесуального права не виконали обов'язок щодо всебічного і повного з'ясування обставин справи, відмовили ОСОБА_4 у задоволенні його клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК України в ухвалах про відмову в задоволенні клопотання взагалі не вказали належних та обґрунтованих мотивів, з яких ці клопотання залишено без задоволення, і при цьому, відхиляючи позов про визнання недійсним договору поруки, послалися на недоведеність ним своїх вимог про те, що договір поруки він не підписував.

Також, слід зазначити, що згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Суди помилково не взяли до уваги того, що законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за договором кредиту суди не звернули увагу на те, що в даному випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено окремі договори поруки.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановлено фактичні обставини справи щодо укладення ОСОБА_4 оспорюваного договору поруки, які мають значення для правильного вирішення справи щодо зустрічного позову, первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 є взаємопов'язаними з зустрічними вимогами про визнання недійсним договору поруки, судові рішення в цій частині не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо їх законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 липня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2012 року скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним договору поруки, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.О. Кузнєцов

Судді: В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29057171