Определение ВССУ об отказе Правекс-банку в солидарном взыскании

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 3 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір згідно умов якого ОСОБА_4 було відкрито кредитну лінію з лімітом кредитування 700000 грн., строком користування до 3 жовтня 2017 року та сплатою 14,99 % річних за користування кредитними коштами.

Умови вказаного кредитного договору неодноразово змінювалися та згідно із останнім договором від 3 жовтня 2008 року сторони домовилися, що ліміт кредитування за спірним кредитним договором встановлюється в розмірі 580000 грн. та процентна ставка становить 20,99 % річних за користування кредитними коштами.

Також 3 жовтня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладені договори поруки відповідно до умов яких останні поручилися відповідати в солідарному порядку перед позивачем за належне виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків за спірним кредитним договором.

Враховуючи, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суму заборгованості за кредитом з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитними коштами та передбачену кредитним договором пеню.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 серпня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" 842902 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором та вирішено питання про судові витрати, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року заочне рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 965886 грн. 25 коп. та вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що оскільки відсутня згода поручителів на збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором, тому порука є припиненою; розмір пені підлягає зменшенню, так як значно перевищує розмір заподіяних позивачу збитків.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з відповідачів, так як поручителі, укладаючи спірні договори поруки, погодилися на будь-яке збільшення зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором; підстави для зменшення розміру пені відсутні, оскільки зобов'язання перед позивачем не виконано з вини відповідачів.

Проте повністю погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Матеріалами справи стверджується, що 3 жовтня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 700000 грн. строком до 3 жовтня 2017 року зі сплатою 14,99 % річних.

6 березня 2008 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно із умовами якого ОСОБА_4 було зменшено ліміт кредитування до 350000 грн. зі сплатою 17,99 % річних з 11 січня 2008 року по 6 березня 2008 року, з 6 березня 2008 року по 3 жовтня 2017 року зі сплатою 14,99 % річних.

20 червня 2008 року між банком та позичальником було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії, згідно за умовами якого процентну ставку за кредитом встановлено в розмірі 18,5 %, а 3 жовтня 2008 року укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 3 жовтня 2007 року, згідно із яким збільшено ліміт кредитування до 580000 грн. зі сплатою з 3 жовтня 2008 року 20,99 % річних за користування кредитними коштами.

Крім того, 3 жовтня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк" з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з другої сторони, з кожним окремо, були укладені договори поруки, за умовами яких останні поручилися відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором від 3 жовтня 2007 року.

27 березня 2008 року та 6 жовтня 2008 року між банком та поручителями, кожним зокрема, укладені договори про внесення змін та доповнень до договорів поруки, якими вносились зміни до договорів поруки виходячи із встановленого ліміту кредитування.

Згідно із п. 1.3. укладених 3 жовтня 2007 року договорів поруки поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за даним договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору або у випадку внесення змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії відповідач ОСОБА_4 не здійснював строкових платежів, внаслідок чого станом на 11 квітня 2011 року заборгованість перед позивачем становить 965886 грн. 25 коп., яка складається із суми непогашеного кредиту в розмірі 579978 грн. 06 коп., заборгованості за процентами в розмірі 249924 грн. 09 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 100846 грн. 68 коп. та пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 35137 грн. 42 коп.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За правилами ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки кожен з поручителів, укладаючи договір поруки, дав свою згоду на зміну зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності позичальника.

Поряд з цим, ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Апеляційний суд залишив поза увагою те, що зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Враховуючи, що на виконання того самого зобов'язання укладено кілька договорів поруки, тому в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, відшкодування збитків, сплата неустойки.

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Також у порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України апеляційний суд стягнувши з відповідачів максимальний розмір пені, такий висновок не обґрунтував і належним чином не дав оцінки всім доводам ОСОБА_4 про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, що передбачено ст. 551 ЦК України.

Так, суд апеляційної інстанції вказує на те, що зобов'язання перед позивачем не виконано з вини відповідачів, які в односторонньому порядку відмовилися виконувати взяті на себе обов'язки, не звернувши уваги на те, що ОСОБА_4 сплачував кошти згідно із умовами укладеного договору до 2009 року та, зокрема, посилався на настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування.

Крім того, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд повинен об'єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов'язання; причини неналежного виконання зобов'язання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

З огляду на викладене, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик

Судді: Н.А. Горелкіна Є.П. Євграфова В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25636500