Решение апелляционного суда Полтавской области об отказе в выселении из квартиры проданной на публичных торгах

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/1969/2012

Головуючий по 1-й інстанції Савічев В.О.

Суддя-доповідач: Карнаух П. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року

м.Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого -судді: Карнауха П.М.

Суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа -орган опіки та піклування Автозаводської районної ради м. Кременчука, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виселення без надання іншого жилого приміщення, вселення та стягнення судових витрат.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені в повному обсязі.

Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування та розпоряджання своїм майном, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Виселено без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та всіх інших громадян, що мешкають в даній квартирі.

Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 8,50 грн. сплаченого судового збору та 37,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судом не врахована обставина, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не набув права власності на квартиру та ним не була дотримана процедура попереднього попередження про виселення з квартири в зв'язку з виконанням рішення суду про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 28.07.2010 року №1710036-1 позивачем ОСОБА_4 на прилюдних торгах, що проводились 28.07.2010 року філією №17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2

Прилюдні торги проводились з метою примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа №2-3183, виданого 12.03.2008 року Автозаводським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 184061,66 грн. боргу.

На депозитний рахунок Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ позивачем в повному обсязі сплачені грошові кошти за придбану трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами: квитанція від 27.07.2010 року на суму 5072,59 грн., платіжне доручення №1 від 28.07.2010 року на суму 163598,60 грн., платіжне доручення №2 від 28.07.2010 року на суму 8,81 грн., платіжне доручення №3 від 28.07.2010 року на суму 700,00 грн., платіжне доручення №1 від 29.07.2010 року на суму 1693,80 грн.

Згідно акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 02.08.2010 року позивачем на прилюдних торгах, що проводились 28.07.2010 року філією №17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2 за 169380,00 грн. Згідно зазначеного акту державного виконавця прилюдні торги відбулись з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Відповідно до свідоцтва, виданого 03.08.2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, яким на підставі статті 66 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги, посвідчено, що позивачу належіть на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_1.

В даному свідоцтві міститься застереження про необхідність державної реєстрації свідоцтва в Комунальному підприємстві «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно довідки КП «Кременчуцьке МБТІ»від 16.05.2011 р. вбачається, що станом на 16.05.2011 року ОСОБА_2, 1975 р.н. належить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 та 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_4.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником квартири за адресою АДРЕСА_1, станом на 29.08.2011 року відповідачка добровільно з квартири не виселилась, чим перешкоджає позивачеві вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належною йому на праві власності квартирою.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грубо порушують норми матеріального права.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Прилюдні торги -це продаж майна, на яке звернуто стягнення та яке підлягає реалізації. Продавцем при цьому є державна виконавча служба в особі спеціалізованої організації, що організовує і проводить ці прилюдні торги.

За результатами торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформляється у вигляді протоколу проведення торгів, і його, як і будь-який інший договір, може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

Вбачається, що квартира АДРЕСА_1, яка була реалізована на прилюдних торгах як предмет іпотеки, що належала на праві власності відповідачці ОСОБА_2

По результатам торгів було складено протокол проведення торгів та державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 02.08.2010 року на прилюдних торгах, що проводились 28.07.2010 року філією №17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.», на яких ОСОБА_4 було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,2 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_2 за 169380,00 грн. Згідно зазначеного акту державного виконавця прилюдні торги відбулись з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Частинами 3 і 4 статті 334 ЦК України встановлено особливий порядок виникнення права власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню чи дер жавній реєстрації. Право власності на таке майно виникає, відповідно, з моменту нотаріального посвідчення договору або з моменту набрання законної сили рішен ням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (ст. 209 ЦК України), або з моменту державної реєстрації договору (ст, 210 ЦК України). Вказані норми є імпера тивними, тому сторони договору не мають права відступити від них. Законодавство містить широке коло випадків обов'язкового нотаріального посвідчення правочинів з наступною їх реєстрацією у державних органах.

В подальшому ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори для посвідчення права власності на придбану ним на прилюдних торгах квартиру.

Відповідно до свідоцтва, виданого 03.08.2010 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, яким на підставі статті 66 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги, посвідчено, що позивачу належіть на праві власності майно, що складається з квартири АДРЕСА_1. В даному свідоцтві міститься застереження про необхідність державної реєстрації свідоцтва в Комунальному підприємстві «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації».

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст. 182 ЦКУкраїни).

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»відповідно до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також обмеження цих прав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Правочини щодо нерухомого майна вважаються вчиненими, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до вимог цього Закону. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання свідоцтва в нотаріальній конторі, ОСОБА_4 не здійснив державну реєстрацію своїх прав на придбану квартиру, а тому, відповідно до норм чинного законодавства не набув права власності на нерухоме майно.

Згідно довідки КП «Кременчуцьке МБТІ»від 16.05.2011 р. вбачається, що станом на 16.05.2011 року ОСОБА_2, 1975 р.н. належить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 та 1/3 частина квартири за адресою АДРЕСА_4.

Крім того, при ухваленні рішення, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем було порушено встановлений порядок вирішення питання про виселення відповідачки та інших зареєстрованих в квартирі осіб.

Так, згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку чи договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 ЗУ "Про іпотеку".

Таким чином, ЗУ "Про іпотеку" передбачає можливість виселення мешканців квартири, яка перебуває в іпотеці, в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, як новий власник, ні до подачі позову до суду, ні під час розгляду справи не звертався до мешканців іпотечної квартири з письмовою вимогою про її звільнення.

На дану обставину при розгляді справи в суді звертали увагу як відповідачка і її представник, так і представник третьої особи. Але місцевий суд не здійснив належної оцінки встановленим обставинам в їх взаємозв'язку з закріпленими законом правовими нормами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача не виникло права вимоги до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виселення без надання іншого жилого приміщення та вселення в спірну квартиру, оскільки права власності на квартиру у встановленому законом порядку він не набув.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка звернулась до суду з відповідним позовом після того, як дізналась, що квартира була продана з прилюдних торгів та зверталась до місцевого суду з заявою про зупинення даного провадження, але судом було проігноровано й цю обставину та не дано їй належної оцінки.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 -адвоката ОСОБА_3 -задовольнити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2012 року -скасувати.

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, виселення без надання іншого жилого приміщення, вселення та стягнення судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Полтавської області П.М.Карнаух

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24802703