Определение ВССУ о возможности признания публичных торгов недействительными

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_4, Миколаївського аукціонного центру про визнання прилюдних торгів незаконними та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2006 року відділом державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі ВДВС Первомайського МУЮ Миколаївської області) проведено прилюдні торги з реалізації його майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, переможцем яких стала ОСОБА_4 Зазначав, що прилюдні торги були проведені з порушенням Тимчасового положення про порядок їх проведення, оскільки його не було повідомлено про проведення прилюдних торгів, чим порушено його права.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати прилюдні торги з реалізації його майна від 16 липня 2007 року незаконними та визнати недійсним свідоцтво про придбання вищевказаного нерухомого майна з прилюдних торгів від 9 серпня 2007 року.

Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконними прилюдні торги з реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 від 16 липня 2007 року. Визнано свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів від 9 серпня 2007 року недійсним і визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 грудня 2011 року на підставі п. 2 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який відповідно до Закону України від 20 жовтня № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» набрав чинності 13 листопада 2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що прилюдні торги з реалізації спірного житлового будинку були проведені з грубим порушенням прав позивача та вимог закону.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду й відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що закон не передбачає такого способу захисту, як визнання прилюдних торгів недійсними, а містяться лише норми про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися. Також зазначив, що позивач рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в установленому законом порядку не оскаржував.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, у тому числі на кошти в установах банків.

Згідно з п. 3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Проте в порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України апеляційний суд наведені положення закону не врахував.

Також судом не взято до уваги, що положення ч. 2 ст. 388 ЦК України не дозволяє власнику витребувати майно шляхом віндикації, проте не є перешкодою для повернення сторін договору організатора прилюдних торгів та їх переможця у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним, що відповідає положенням ч. 3 ст. 215 та ст. 216 ЦК України. Зокрема, заінтересованою особою в оспорюванні укладеного на торгах договору може бути боржник. Його інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а цей інтерес якраз і забезпечується дотриманням належного порядку організації і проведення публічних торгів.

Отже, за результатами торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформляється у вигляді протоколу проведення торгів, і його, як і будь-який інший договір, може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та помилково вважав, що такий спосіб захисту, як визнання укладеного на торгах договору купівлі-продажу недійсним, законом не передбачено.

Таким чином, апеляційний суд, обмежившись зясуванням чи має позивач право на звернення до суду з позовом визнання прилюдних торгів недійсними, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не перевірив.

За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22464248