Какой иск подать


Recommended Posts

ПРОШУ ПОМОЧЬ ОПРЕДЕЛИТСЯ.

 

В октябре 2008 года заключен кредитный договор потребительский  (невозобновляемая  кредитная линия на 1 год, потом фиксация задолженности и погашение 2013 год  ануитетными платежами с ноября 2009 года)   на сумму  100 грн. ( условно). Кредит обеспечен ипотекой, в которой обязательство  вернуть 100 гривен на условиях  кредитного договора. 

 

В феврале 2009 года   банк отказался  выдавать кредит 100 грн.  и было  подписано Дополнительное соглашение, в котором изменили только один пункт - обозначили лимит кредита  20,0  грн. Все остальные пункты  остались без изменения. 

 

Фактическое  использование кредита 20,0 гривен.

 

Ситуация:  в кредитном договоре  остались обязательства  вернуть 100,0 гривен  ежемесячными ануитетными платежами из расчета погашения 100,0 гривен. В ипотеке обязательство  вернуть 100, 0 гривен  на условиях кредитного договора.

 

Какой иск подать, чтобы снять с договора обязательства  по возрату 100,0 гривен и  ежемесячные ануитетные платежи исходя из 100 гривен.

 

(Это важно, чтобы  пересмотреть  решение суда по досрочному взысканию)

 

ПРОШУ НАТОЛКНУТЬ НА МЫСЛЬ

Link to comment
Share on other sites

Про "визнання договору кредиту неукладеним",так як сторони не дійшли до згоди по суттевим пунктам договору.(см ЗУ про ЗПС)

Або "про  визнання договору кредиту таким, що укладений під впливом помилки (омани)

Або "Про визнання недійсними пунктів договору"

Link to comment
Share on other sites

Но ведь речь идет  о   не первоначальном заключении договора, а   об   отсутствии существенных условий   после заключения допсоглашения с   февраля 2009 года.   Я уже подавала по недейстительности  договора вообще по споживачам,   и  пыталась  по другому указать на неукладеность. Для этого были все 100% основания.  Но суд  отморозился  и прокатил. Вообщем нужно искать  еще варианты.  Так вот,   сейчас   как-то нужно  выйти или  на припинення  обязателсьтв на 100, 0 грн., или    на отсутствие права  у банка на 100,0 грн.  что-то в этом роде.      

Link to comment
Share on other sites

Но ведь речь идет  о   не первоначальном заключении договора, а   об   отсутствии существенных условий   после заключения допсоглашения с   февраля 2009 года.   Я уже подавала по недейстительности  договора вообще по споживачам,   и  пыталась  по другому указать на неукладеность. Для этого были все 100% основания.  Но суд  отморозился  и прокатил. Вообщем нужно искать  еще варианты.  Так вот,   сейчас   как-то нужно  выйти или  на припинення  обязателсьтв на 100, 0 грн., или    на отсутствие права  у банка на 100,0 грн.  что-то в этом роде.      

 

Вносите изменения в договор на основание не соответствия некоторых пунктов договора последним изменениям как следствие.

Link to comment
Share on other sites

 

Но ведь речь идет  о   не первоначальном заключении договора, а   об   отсутствии существенных условий   после заключения допсоглашения с   февраля 2009 года.   Я уже подавала по недейстительности  договора вообще по споживачам,   и  пыталась  по другому указать на неукладеность. Для этого были все 100% основания.  Но суд  отморозился  и прокатил. Вообщем нужно искать  еще варианты.  Так вот,   сейчас   как-то нужно  выйти или  на припинення  обязателсьтв на 100, 0 грн., или    на отсутствие права  у банка на 100,0 грн.  что-то в этом роде.      

 

Вносите изменения в договор на основание не соответствия некоторых пунктов договора последним изменениям как следствие.

 

 

Хорошо,  а  право  позволяет  эти изменения сделать таким образом:  прошу нести  изменения   исключить пункт такой-то и такой-то    .  Т.е. я очем:   я прошу исключить  пункт -  обязательства  по взносу ануитетных платежей из 100,0 грн., обязательство по  возврату  100,0 грн.     Это существенные условия.   Обязательств  по  уплате ежемесячных платежей из 20,0 гривен в договоре нет.  И обязательств по возврату  20,0 гривен тоже нет.   Как суд  посмотрит на такой иск?   Я хочу  исключить старое обязательство, но не брать на себя новое.  Исключение старого, даст возможность  пересмотреть  досрочное взыскание.  А дальше договор  будет в полной неопредеденности. 

Link to comment
Share on other sites

Вот еще  голове крутится  иск :  об   отсутствии обязательства  по 100,0 гривнам. Обосную почему.  Такое направление   мне  подходит больше.

 

Есть решение Верховного суда в порядке  пересмотра, где он определил:  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

Link to comment
Share on other sites

Вот еще  голове крутится  иск :  об   отсутствии обязательства  по 100,0 гривнам. Обосную почему.  Такое направление   мне  подходит больше.

 

Есть решение Верховного суда в порядке  пересмотра, где он определил:  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

 

а какое это решение, плз

можно, имхо, +1049стЦКУ -обовязок и право повернути те що отримав

Link to comment
Share on other sites

Вот еще  голове крутится  иск :  об   отсутствии обязательства  по 100,0 гривнам. Обосную почему.  Такое направление   мне  подходит больше.

 

 

Есть решение Верховного суда в порядке  пересмотра, где он определил:  

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

а какое это решение, плз

можно, имхо, +1049стЦКУ -обовязок и право повернути те що отримав

 

 

 

 

6-88 цс11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

21 травня 2012 року            м. Київ

Верховний Суд України в складі:

 

головуючого

Охрімчук Л.І.,

суддів:

Балюка М.І.,Барбари В.П.,Берднік І.С.,    

Вус С.М.,Глоса Л.Ф.,Гошовської Т.В.,

Григор`євої Л.І.,Гриціва М.І,Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.

Заголдного В.В.,Канигіної Г.В.,Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І.,Колесника П.І.,Короткевича М.Є.,

Косарєва В.І.,Кузьменко О.Т.,Лященко Н.П.,

Онопенка В.В.,Патрюка М.В.,Пивовара В.Ф.,

Потильчака О.І.,Редьки А.І.,Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,Таран Т.С.,Шицького І.Б.,Школярова В.Ф.,Яреми А.Г., -

 

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від      29 червня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства Банк «Траст» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства Банк «Траст», третя особа − ОСОБА_1, про визнання поруки такою, що припинена,

в с т а н о в и в:

 

У липні 2010 року відкрите акціонерне товариство Банк «Траст» (далі – ВАТ Банк «Траст»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Банк «Траст» (далі – ПАТ Банк «Траст»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Зазначало, що 22 травня 2008 року та 2 вересня 2008 року між ВАТ Банк «Траст» і ОСОБА_1 укладено кредитні договори, за умовами яких банк надав ОСОБА_1 кредити в розмірі 10 тис. доларів США, 6 тис. доларів США та 5 тис. доларів США зі сплатою 21,5% річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредити й сплатити проценти у строк і на умовах, установлених указаними договорами згідно з графіком повернення кредиту, зазначеним у додатках № 1 до договорів.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за цими кредитними договорами 2 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договори поруки, за умовами яких ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання             ОСОБА_1 своїх обов’язків.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 своїх зобов’язань за вказаними кредитними договорами не виконує, просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за цими договорами.

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ Банк «Траст» про визнання поруки такою, що припинена.

Зазначав, що 2 вересня 2008 року між ВАТ Банк «Траст» і ОСОБА_1  укладено кредитні договори, за умовами яких банк надав ОСОБА_1 кредити в розмірі 6 тис. доларів США та 5 тис. доларів США зі сплатою 21,5% річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредити й сплатити проценти в строк і на умовах, установлених указаними договорами згідно з графіком повернення кредиту, зазначеним у додатках № 1 до договорів.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за цими кредитними договорами 2 вересня 2008 року між ним та ВАТ Банк «Траст» було укладено договори поруки, за умовами яких він поручився перед банком за виконання  ОСОБА_1 своїх обов’язків.

22 жовтня 2009 року додатки № 1 до кредитних договорів викладено в новій редакції, згідно з якою змінено графік погашення кредиту та встановлено реальні процентні ставки в розмірі 26,32% і 26,43%, унаслідок чого збільшився розмір щомісячних платежів та загальної суми боргу.

Посилаючись на те, що на зміни забезпечених порукою зобов’язань, якими збільшено обсяг відповідальності боржника, а відтак і його відповідальності, він згоди не давав, просив визнати поруку такою, що припинена.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 3 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 травня  2011 року, позовні вимоги ПАТ Банк «Траст» задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» 256 111 грн. заборгованості за кредитними договорами, у задоволенні решти позовних вимог ПАТ Банк «Траст» відмовлено; позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано поруку за договорами поруки від  2 вересня 2008 року такою, що припинена; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Траст» 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; стягнуто з ПАТ Банк «Траст» на користь ОСОБА_2 869 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року у відкритті касаційного провадження відмовлено з підстав, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПАТ Банк «Траст» просило скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ПАТ Банк «Траст» надало рішення колегії суддів Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року та постанову Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року, в яких, на думку товариства, по-іншому застосовані зазначені правові норми. 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          28 листопада 2011 року поновлено ПАТ Банк «Траст» строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення; допущено цивільну справу за позовом ВАТ Банк «Траст» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за позовом ОСОБА_2 до ВАТ Банк «Траст», третя особа – ОСОБА_1, про визнання поруки такою, що припинена, до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві ПАТ Банк «Траст» доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що 2 вересня 2008 року між ВАТ Банк «Траст» і ОСОБА_1 укладено кредитні договори, за умовами яких банк надав ОСОБА_1 кредити в розмірі 6 тис. доларів США та 5 тис. доларів США зі сплатою 21,5% річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредити та сплатити проценти в строк і на умовах, установлених указаними договорами згідно з графіком повернення кредиту, зазначеним у додатках № 1 до договорів.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за цими кредитними договорами 2 вересня 2008 року між ВАТ Банк «Траст» і ОСОБА_2 було укладено договори поруки, за умовами яких ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання  ОСОБА_1 своїх обов’язків.

22 жовтня 2009 року додатки № 1 до кредитних договорів викладено в новій редакції, згідно з якою змінено графік погашення кредиту та встановлено реальні процентні ставки в розмірі 26,32% та 26,43%, унаслідок чого збільшився розмір щомісячних платежів і загальної суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний і касаційний суди, виходив із того, що внаслідок внесення змін до кредитних договорів без згоди поручителя відбулося збільшення обсягу відповідальності останнього, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки, та дійшов висновку про те, що обраний ОСОБА_2 спосіб захисту свого порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦК України. 

Разом з тим у наданих як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права судових рішеннях містяться висновки про те, що ні законом, ні договором поруки не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання договору поруки припиненим; припинення поруки закон пов’язує зі зміною зобов’язання, забезпеченого порукою, а не зміною будь-яких умов кредитного договору.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Верховний Суд України виходить із наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

 

Звертаючись до суду з позовом за захистом, ОСОБА_2 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків.

 

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується.

Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

При цьому внесення змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, без згоди поручителя є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

 

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12−15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

 

У справі, рішення суду касаційної інстанції в якій переглядається, установивши, що внесення змін до кредитних договорів про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя, а саме: зміна графіка погашення кредиту та встановлення реальної процентної ставки за користування кредитом, призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та застосувавши норми ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний і касаційний суди, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання поруки такою, що припинена.

 

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ПАТ Банк «Траст» цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від      29 червня 2011 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Верховний Суд України

 

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства Банк «Траст» про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2011 року відмовити.

  Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Л.І. Охрімчук

Судді:

М.І. БалюкВ.П. БарбараІ.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. ГлосТ.В. ГошовськаЛ.І. Григор’єваМ.І. ГрицівП.І. КолесникМ.Є. КороткевичВ.І. КосарєвО.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.В. ОнопенкоМ.В. Патрюк В.Ф. ПивоварВ.С. ГульО.І. Потильчак

В.І. Гуменюк А.І. РедькаА.А. Ємець Т.Є. ЖайворонокВ.В. ЗаголднийГ.В. Канигіна М.Р. КліменкоЯ.М. РоманюкЮ.Л. СенінТ.С. ТаранІ.Б. Шицький В.Ф. ШколяровЄ.І. КовтюкА.Г. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

 

У разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов’язання за договором поруки таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов’язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

  

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

А можно еще подать иск про тлумачення правочину, визнання недійсним пунктів договорів та внесення змін у основне зобов*язання. 

 

Стаття 213 ЦКУ. Тлумачення змісту правочину

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною
(сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити
рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове
для всього змісту правочину значення слів і понять, а також
загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також
загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не
дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст
встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі
змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї
статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка
вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст
попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами,
звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового
договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Link to comment
Share on other sites

Да  этот вариант  тоже рассматриваю.  Сейчас   такой путь  популярен.  Вообще то у меня  цель   прийти  к незаключенному договору.  Если  не получилось по прямой, буду  пытатся обходными  путями.

 

Вот только  если бы где-то  взять "козу"  иска про тлумачення     

Link to comment
Share on other sites

а козу какую - прям чтоб в тему, или вообще? если вообще как пример (право собственности на нерухомисть, договир про спильну дияльнисть) - коза есть. Конкретно по Вашему вопросу - увы... 

Link to comment
Share on other sites

а козу какую - прям чтоб в тему, или вообще? если вообще как пример (право собственности на нерухомисть, договир про спильну дияльнисть) - коза есть. Конкретно по Вашему вопросу - увы... 

"

 

"Козу"  вообще, чтобы  прочувствовать  стилистику   иска.  Если что-то есть,  скиньте будь ласка. Можно на ava1@rambler.ru

Link to comment
Share on other sites

ПРОШУ ПОМОЧЬ ОПРЕДЕЛИТСЯ.

 

В октябре 2008 года заключен кредитный договор потребительский  (невозобновляемая  кредитная линия на 1 год, потом фиксация задолженности и погашение 2013 год  ануитетными платежами с ноября 2009 года)   на сумму  100 грн. ( условно). Кредит обеспечен ипотекой, в которой обязательство  вернуть 100 гривен на условиях  кредитного договора. 

 

В феврале 2009 года   банк отказался  выдавать кредит 100 грн.  и было  подписано Дополнительное соглашение, в котором изменили только один пункт - обозначили лимит кредита  20,0  грн. Все остальные пункты  остались без изменения. 

 

Фактическое  использование кредита 20,0 гривен.

 

Ситуация:  в кредитном договоре  остались обязательства  вернуть 100,0 гривен  ежемесячными ануитетными платежами из расчета погашения 100,0 гривен. В ипотеке обязательство  вернуть 100, 0 гривен  на условиях кредитного договора.

 

Какой иск подать, чтобы снять с договора обязательства  по возрату 100,0 гривен и  ежемесячные ануитетные платежи исходя из 100 гривен.

 

(Это важно, чтобы  пересмотреть  решение суда по досрочному взысканию)

 

ПРОШУ НАТОЛКНУТЬ НА МЫСЛЬ

 

Я всё таки, настоятельно рекомендую внести изменения или определить недейчствительными (в зависимости от содержания) отдельных пунктов договора в связи с изменениями в существенных условиях договора (сума кредита). Мне кажется что так будет проще, но надёжнее. Судья тоже не дурак, а это основная причина. Лучше синица в руке, чем проблемы в..........................

Link to comment
Share on other sites

Хорошо, если  говорим об изменениях:  что  я  прошу  у суда?   Как сформулировать  требование?  В   связи  с заключением  Дополнительного соглашения об уменьшении  суммы  лимита кредита  прошу  внести изменения в кредитный договор:

1. обязательство банка  по выдаче   100 ,0 гривен  заменить на 20,0 гривен

2. обязательство  мое  по  выплате ануитетных платежей  из 100,0 гривен  исключить.  Новый  график не предлагаю.  

3. обязательство мое возврату  в 2013 году  100,0 гривен  заменить на 20,0 гривен.

 

Могу ли  я  просить о вступлении  в силу этих изменений  с  даты  заключения Дополнительного соглашения?  Или они по любому вступять  в силу только с  вступлением в силу решения суда? 

Link to comment
Share on other sites

Хорошо,  а  право  позволяет  эти изменения сделать таким образом:  прошу нести  изменения   исключить пункт такой-то и такой-то    .  Т.е. я очем:   я прошу исключить  пункт -  обязательства  по взносу ануитетных платежей из 100,0 грн., обязательство по  возврату  100,0 грн.     Это существенные условия.   Обязательств  по  уплате ежемесячных платежей из 20,0 гривен в договоре нет.  И обязательств по возврату  20,0 гривен тоже нет.   Как суд  посмотрит на такой иск?   Я хочу  исключить старое обязательство, но не брать на себя новое.  Исключение старого, даст возможность  пересмотреть  досрочное взыскание.  А дальше договор  будет в полной неопредеденности. 

 

А вы подавали на недействительность допсоглашения, а не всего договора в целом.

Жаль, что банк не выдал Вам остаток транша так давно.

можно было бы и здесь побороться.

хотелось бы конечно глянуть условия договора.

Link to comment
Share on other sites

Я всё таки, настоятельно рекомендую внести изменения или определить недейчствительными (в зависимости от содержания) отдельных пунктов договора в связи с изменениями в существенных условиях договора (сума кредита). Мне кажется что так будет проще, но надёжнее. Судья тоже не дурак, а это основная причина. Лучше синица в руке, чем проблемы в..........................

 

Вы имеете в виду внести изменения в условия договора в судебном порядке?

Link to comment
Share on other sites

Если я внесу изменения в судебном порядке, я  признаю договор. А я хочу его разбить по частям, если  беспредельщики судьи  отказали в  законных прямых требованиях.  Сейчас  у меня договор выглядит так:

 банк обязуется выдать 100,0 гривен

 лимит кредита 100,0 гривен, изменен Дополнительным соглашенем №1 на 20,0 гривен.

погашение ежемесячное ануитет из 100 гривен ( графика нет)

мое обязательство вернуть 100,0 гривен

банк  на освании Дополнительного соглашения №2 - неподписанного сторонами  начислял  ежемесячные платежи по обычной схеме из 20 гривен.

 

Подала иск о никчемности  Дополнительного соглашения №2  с требанием анулировать все начисления по  этому соглашению и применить последствия никчемности.  Обе инстанции отказ - дебильный до беспредела ( общий вывод - неподписание Дополнительного соглашения №2 не говорит о никчемности кредтного договора.  Я и не просила кредитный договор признавать никчемным,  а обосновала никчемность условия поначислениям с  ноября 2009 г.)   . Готовлю касацию.

 

Если сейчас подать иск об отсутвии обязательств  (припинення)  на 100,0 гривен в связи с заключением Дополнительтного соглашения на 20,0 гривен, то в случае  положительного исхода кредитный договор останется голым.

Link to comment
Share on other sites

Хорошо, если  говорим об изменениях:  что  я  прошу  у суда?   Как сформулировать  требование?  В   связи  с заключением  Дополнительного соглашения об уменьшении  суммы  лимита кредита  прошу  внести изменения в кредитный договор:

1. обязательство банка  по выдаче   100 ,0 гривен  заменить на 20,0 гривен

2. обязательство  мое  по  выплате ануитетных платежей  из 100,0 гривен  исключить.  Новый  график не предлагаю.  

3. обязательство мое возврату  в 2013 году  100,0 гривен  заменить на 20,0 гривен.

 

Могу ли  я  просить о вступлении  в силу этих изменений  с  даты  заключения Дополнительного соглашения?  Или они по любому вступять  в силу только с  вступлением в силу решения суда

 

Именно так и именно с момента заключения дополнительного договора. Поверте, судья быстрее удовлитворит данный иск. Но никто вам не мешает по факту установления некоторых обстоятельств в данном деле и на основании решения в котором будут изложены данные обстоятельства подать другой иск.  Как известно, факты установленные судом не подлежат доказыванию в другом при тех же сторонах. Будте хитрее не лезте на ражон. И банк будет на это дело смотреть сквозь пальцы и даже в суд скорее всего не сходит, а Вы творите что хотите, главное что бы это в решение легло а потом............................

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

"

 

"Козу"  вообще, чтобы  прочувствовать  стилистику   иска.  Если что-то есть,  скиньте будь ласка. Можно на ava1@rambler.ru

ловите

Link to comment
Share on other sites

  • 5 weeks later...

Про "визнання договору кредиту неукладеним",так як сторони не дійшли до згоди по суттевим пунктам договору.(см ЗУ про ЗПС)

 

Не вводите людей в заблуждение. Такой иск невозможен (точнее невозможно его удовлетворение).

Он или "незаключен" - тогда нечего обжаловать, или заключен, тогда есть чего обжаловать :)

ПС: если договор НЕЗАКЛЮЧЕН, это может быть установленным фактом в судебном решении про последствия незаключенного договора, но не отдельный иск.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...