Постановление ВГСУ оставившее в силе опред 1 инст. о начале процед. Банкротства

[у.zaporozhskiy]

Установления факт прекращения поручительства и ипотеки возможно только в частно-правовом споре.

В споре о банкротстве это сделать невозможно:

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27721371

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" листопада 2012 р.                                                                                    Справа № 34/5005/5210/2012  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддіУдовиченко О.С., Міщенко П.К., - доповідач у справі Заріцька А.О. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову  у справі господарського судуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року №34/5005/5210/2012 Дніпропетровської області

за заявою  доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" Закритого акціонерного товариства "Діоген" провизнання бакрутомВ судовому засіданні взяли участь представники: від ПАТ"Банк Кредит Дніпро" -Каменецька А.С.; від ЗАТ "Діоген" -Курпіль А.М.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2012 року у справі №34/5005/5210/2012 (Суддя Примак С.А.), зокрема, клопотання ЗАТ "Діоген" від 25.07.2012року про зупинення провадження по справі - відхилено.

Визначено розмір вимог кредитора, що подав заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, до боржника у сумі 5 329 459,43 грн.

Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, до 30.01.2013року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шевцова Євгенія Вікторовича.

Ухвалено, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, офіційно оприлюднити на офіційному веб-сайті судової влади інформацію про боржника.

Зобов'язано заявника, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ, подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство, яке має містити дату порушення провадження у справі, повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Докази подачі оголошення до офіційних друкованих органів зобов'язано подати господарському суду до 30.08.12 .

Зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів і подати суду до 01.10.2012 року.

Ухвалено, що попереднє судове засідання має бути проведено до 30.10.2012 року; перші загальні збори кредиторів скликано до 09.11.2012 року; засідання господарського суду, на якому буде винесену ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство проведено до 30.01.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі № 34/5005/5210/2012  (колегія суддів -Виноградник О.М., Джихур О.В., Євсстигнеєв О.С.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2012р. у справі № 34/5005/5210/2012 -скасовано.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Діоген" -задоволено.

Припинено провадження у справі ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Судові витрати по апеляційній скарзі покладено на ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі № 34/5005/5210/2012 та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від 30.07.2012 року у даній справі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів ч.3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що оскільки ініціюючим кредитором надано відповідні докази безспірності вимог кредитора до боржника, у апеляційного господарського суду були відсутні правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції за результатами підготовчого засідання.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.    

У ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що безспірними вимогами кредитора є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором відповідно до вимог Закону додано до заяви, зокрема,  рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010року у справі №39/237-10, відповідно до якого на користь ініціюючого кредитора солідарно з боржника, ТОВ"Інтенс" та ТОВ"Діоген", ТОВ «ЕВРО САН», стягнуто 1 162 221,75 грн. несплаченої частки кредиту, 914 270,43 грн. відсотків по користуванню кредитом, 107 831,89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 72 254,05 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків, 58 765,66 грн. річні,  23 721,98грн. 3% річних, 181 067, 72 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 62 126, 40 грн. суми боргу з урахуванням розміру інфляції, 25 500грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного судового рішення у справі № 39/237-10 господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ від 13.12.2010року, який було пред'явлено до виконання, що підтверджується постановою Відділу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2011року  та постановою відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 25.08.2011року у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2011року Самарський ВДВС Дніпропетровського МУЮ було зобов'язано передати наказ від 13.12.2010року у справі №39/237-10 про стягнення з боржника 2 582 259,88 грн. ліквідаційній комісії ЗАТ"Діоген"

Також до заяви ініціюючого кредитора було надано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 року у справі № 25/229-10, відповідно до якого на користь ініціюючого кредитора солідарно з боржника, ТОВ"Інтенс" та  з поручителів - ТОВ"Діоген" та ТОВ «ЕВРО САН»було стягнуто заборгованість та штрафні санкції за договором про надання кредитної лінії №080905-Л/1 від 08.09.2005року у сумі 2 721 463,55 грн., 25 500 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

На виконання зазначеного судового рішення у справі №25/229-10 господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ від 23.11.2010року, який було пред'явлено до виконання (постанова від 20.06.2011року), а постановою від 28.12.2011року Відділу державної виконавчої служби було закінчено виконавче провадження,у  зв'язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що 10.03.2012року позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ "Діоген" було прийнято рішення про припинення діяльності (ліквідації) ЗАТ "Діоген" шляхом ліквідації підприємства, призначено ліквідаційну комісію ЗАТ "Діоген".

Згідно з ч. 4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника

При прийнятті ухвали за результатами попереднього засідання, судом першої інстанції відповідно до приписів ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора на суму 5 329 459,43 грн., який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Скасовуючи наведену ухвалу суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі, на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що частина вимог ініціюючого кредитора, яка  становить суму 2 582 259, 88 грн., стягнута за рішенням у справі №39/237-10, повністю забезпечена заставою майна боржника, що підтверджується діючим договором іпотеки від 08.02.2006 року, згідно з яким вартість предмету іпотеки була оцінена сторонами в сумі 2 592 400 грн., тобто є достатньою щодо погашення боргу, що виник за кредитним договором.

Щодо частини вимог ініціюючого кредитора по договору поруки, які фактично підтверджені судовим рішенням у справі № 25/229-10, то колегія суддів апеляційного господарського суду, з посиланням на ч.2 ст.104 , ч. 1, 2 ст. 553, ч. 1 ст. 559, ч.1 ст. 593, 609 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.17  Закону України "Про іпотеку", ч.6 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " дійшла до висновку, що, оскільки, ТОВ «Інтенс», як боржника за основним зобов'язанням у справі № 25/229-10, було виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб 24.01.2012р., у зв'язку з припиненням юридичної особи, внаслідок визнання банкрутом, основне зобов'язання, яке забезпечувалось порукою боржника у цій справі, припинилось, отже і похідне від нього, а саме порука  також припинилось.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками апеляційного господарського суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання основного зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Частинами 1,2 ст. 553 ЦК України регламентовано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченою нею зобов'язання. Зазначена норма повністю кореспондується з ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", ч.1 ст. 593 ЦК України.

У якості однієї з підстав припинення зобов'язань Цивільний кодекс України визначає ліквідацію юридичної особи.

У ст. 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.6 ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів, які не задоволені внаслідок недостатності майна вважаються погашеними.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції припустився невірного тлумачення наведених норм цивільного законодавства, не врахувавши обставин даної справи, оскільки, ліквідація боржника за основним зобов'язанням унеможливлює пред'явлення вимог до поручителя лише у порядку позовного провадження, у якому такий спір є приватноправовим.

В силу ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується судом, якщо вимоги кредитора є безспірними, тобто підтверджені судовими рішеннями та виданими на виконання цих рішень виконавчими документами.

Виходячи з цього, в межах провадження у справі про банкрутство відбувається фактичне виконання рішень судів, яким встановлюється грошова заборгованість боржника перед кредитором, отже, після набрання рішенням суду про стягнення боргу законної сили, воно є обов'язковим до виконання, зокрема, і в межах провадження у справі про банкрутство, незалежно від подальшого припинення приватноправових зобов'язань, що лягли в основу такого рішення.

Отже, ініціюючий кредитор пред'явив свої вимоги до боржника на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 09.11.2010 року у справі № 25/229-10, а не на підставі вимоги, що походить з правовідносин поруки.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, ч. 9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що заява кредитора може ґрунтуватись на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Діоген" порушена за наявності необхідних передумов для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, у зв'язку з чим, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі № 34/5005/5210/2012 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В  :  

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 року у справі № 34/5005/5210/2012 скасувати.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2012 року у справі № 34/5005/5210/2012 залишити в силі.

Головуючий                                                                           Удовиченко О.С.

          Судді                                                                                        Міщенко П.К.

                                                                                                  Заріцька А.О.