Постановление ВХСУ об отказе в обращении взыскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17616671

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"03" серпня 2011 р. Справа № 15/1939

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТОВ "Житомир Ресурси"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2011р.

у справігосподарського суду Житомирської області

за позовомТОВ "Торговий дім "Рітейл К"

до

3-тя особаТОВ "Житомир Ресурси"

ТОВ "МС ОЙЛ КАРД"

прозвернення стягнення на майно,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 02.01.09),

відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 18.07.11),

3-тої особи: не зявились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.12.2010 господарського суду Житомирської області в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно шляхом його реалізації з прилюдних торгів з метою погашення заборгованості ТОВ “МС Ойл Кард” в сумі 287152, 47 грн. відмовлено.

Постановою від 02.03.11 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду, ТОВ "Житомир Ресурси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору поставки від 01.02.2007 №Ч/МС/07-16, укладеного між ТОВ "МС Ойл Кард" та ТОВ "Калина-Черкаси" (в подальшому змінило назву на ТОВ "Торговий дім "Рітейл К") останнє взяло на себе зобов'язання передати власні, або що знаходяться в його розпорядженні, нафтопродукти пред'явнику смарт-карти або пред'явнику бланка дозволу (здійснити заправку автотранспорту клієнта підприємства (третьої особи)) на АЗС, а ТОВ "МС Ойл Кард" - сплатити вартість переданого клієнтам товару у відповідності до умов даного договору.

Згідно з п.4.4 зазначеного договору оплата за товар по даному договору проводиться підприємством протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами первинних документів (накладні, акти приймання-передачі, тощо).

В забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "МС Ойл Кард" за вказаним вище договором поставки між ТОВ "Калина-Черкаси" та ТОВ "Житомир-Ресурси" укладено іпотечний договір від 30.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за яким відповідач як майновий поручитель надав в іпотеку позивачу належне йому нерухоме майно: будівлі АЗС та кафе-бару, літ. "А", цегла, споруд (резервуари та площадка), літ."Б", загальною площею 212,71 кв.м., а також земельну ділянку, площею 0,1362 га. (кадастровий №2121584201:01:003:0005), за адресою: с.Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, вул.Центральна (Леніна) №1.

Підпунктом 4.1.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі невиконання боржником своїх зобовязань по договору поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар (нафтопродукти), сплати штрафних санкцій та процентів за користування боржником коштами іпотекодержателя за договором поставки.

Відповідно до п. 4.6 іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи неустойку, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, а також витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги. У разі, якщо суми грошових коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки недостатньо, іпотекодержатель вправі в першу чергу отримати повне задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна іпотекодавця.

Судами зясовано, що на виконання умов договору поставки позивачем здійснено на адресу ТОВ "МС Ойл Кард" поставку нафтопродуктів на загальну суму 2131152,47 грн. у період з лютого 2007 року по липень 2008 року, які були отримані останнім, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та довіреностями за вказаний період.

Проте, ТОВ "МС Ойл Кард" своїх зобов'язань з оплати вартості нафтопродуктів в повному обсязі не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТОВ "Торговий дім "Рітейл К" в розмірі 287152,47грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки розрахунків станом на 01.10.2009 року.

10.12.2009 позивачем направлено ТОВ "Житомир-Ресурси" як майновому поручителю ТОВ "МС Ойл Кард" вимогу від 26.11.2009 про сплату заборгованості в сумі 287152,47 грн. за поставлені ТОВ "МС Ойл Кард" нафтопродукти, залишену відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно шляхом його реалізації з прилюдних торгів.

Судами зясовано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2009 порушено провадження у справі № 28/118-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МС Ойл Кард".

Оголошення про порушення провадження у справі №28/118-б про банкрутство ТОВ "МС Ойл Кард" опубліковано в офіційному друкованому органі Верховної ради України - газеті "Голос України" 12.09.2009 № 171.

18.12.2009 ТОВ "Торговий дім "Рітейл К" звернулось до господарського суду із заявою у справі про банкрутство №28/118-б з вимогами до ТОВ "МС Ойл Кард" на суму 287152, 47грн.

Ухвалою від 15.01.2010р. господарського суду м. Києва ТОВ "Торговий дім "Рітейл К" відмовлено у прийнятті заяви з вимогами до ТОВ "МС Ойл Кард" на суму 287152,47 грн. з тих підстав, що ТОВ "Торговий дім "Рітейл К" пропустило встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк для подачі заяв з вимогами до боржника.

Зазначена ухвала оскаржувалась до Київського апеляційного господарського суду, проте ухвалою цього суду від 15.06.2010 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2010) відмовлено ТОВ "Торговий дім "Рітейл К" у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 29.12.10 у справі № 28/118-б господарського суду м. Києва затверджено реєстр кредиторів ТОВ "МС Ойл Кард" на загальну суму 140344545, 63 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, Київський апеляційний господарський суд послався на п.1 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 №15 “Про судову практику в справах про банкрутство” згідно якого Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Однак, норми ряду законів містять положення, що не суперечать даному закону, а доповнюють його, зокрема: згідно з частиною третьою статті 23 Закону України від 18 листопада 2003р. “Про забезпечення вимог кредито-рів та реєстрацію обтяжень” частиною другою статті 33 Закону України від 5 червня 2003р. “Про іпотеку”, у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, який є майном боржника, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобовязання. При цьому суд витлумачив дане положення як таке, що стосується звернення стягнення на заставлене майно і в тому разі, коли заставодавцемєвідмінна від боржника особа.

Також, суд виходив з того, що підстави виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків), встановлені ст.11 ЦК України, виникають з договорів, тобто мають диспозитивний характер, що полягає у обовязку сторін договору виконувати взяті на себе зобовязання, визначені умовами цього договору. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача стверджуються договором поставки, іпотечним договором, довіреностями, накладними, доказами часткової оплати, вимогою і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, стст. 16, 509, 526, 543, 554, 575, 625, 655, ч.1. ст.692, 712 Цивільного кодексу України, стст. 1, 11, 19, 33, 39, 41 Закону України “Про іпотеку”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими.

Так, суд апеляційної інстанції припустився довільного тлумачення положень зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, оскільки вказані приписи стосуються процедури банкротства боржника, відповідно в постанові вказано про право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави, який є майном боржника і не може стосуватись майна інших осіб.

При цьому в порушення вимог ч.1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення не подав до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, а тому його вимоги до ТОВ "МС ОЙЛ КАРД" на підставі ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними.

В той же час, відмову у прийнятті заяви з кредиторськими вимогами не можна вважати припиненням зобовязання без наявності ухвали, якою затверджено реєстр вимог кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає, що такий реєстр було затверджено ухвалою від 29.12.10 у справі № 28/118-б господарського суду м. Києва.

Наведене свідчить про припинення зобовязань боржника у повному обсязі на підставі закону, як це передбачено ч.1 ст. 598 ЦК України.

Згідно ст. 3 Закону України "про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, оскільки основне зобовязання припинилось, то відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинилась і порука, як спосіб забезпечення його виконання, в звязку з чим відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зазначене вище, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Житомирської області залишенню без змін.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 02.03.11 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 15/1939 скасувати.

Рішення від 07.12 10 господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Полянський А.Г.