Решение Сокальского райсуда о возврате средств по ничтожному договору с Авто Житло План

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Справа № 2-1337/11 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

ЗАОЧНЕ

 

21 листопада 2011 року

 

Сокальський районний суд Львівської області у складі:

 

головуючого - судді Ніткевич А. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про визнання недійсним договору про надання послуг та повернення коштів,

 

в с т а н о в и в:

 

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ТзОВ «Авто Житло План», у якій вказала, що на початку літа 2011 року вона вирішила придбати автомобіль. Для здійснення даної покупки у позивачки не вистачало власних коштів, тому вона вирішила отримати кредит. З метою отримання кредиту для покупки автомобіля позивачка зверталась в банки, проте в банках їй не влаштовували умови кредитування, тому вона почала цікавитись у засобах масової інформації рекламою щодо видачі кредиту іншими фінансовими установами.

 

В одному із випусків газети "Експрес", позивачка побачила оголошення про соціальний проект програму "Авто-Житло", де зазначено про перевагу програми "Авто-Житло" над банківським кредитом. Прочитавши дане оголошення позивачка звернулась в офіс ТзОВ "Авто Житло План", що знаходився в м. Львів, вул. Водогінна 2, офіс № 513. Під час розмови представник відповідача запевнив її у вигідності умов договору, з цієї розмови позивачка зрозуміла, що зможе отримати кредит протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. 09.07.2011 року з метою придбання транспортного засобу вартістю 140000грн., між позивачкою та відповідачем ТзОВ "Авто Житло План", в особі Казарєзової Юлії Володимирівни, укладено договір № 042047 про надання послуг. Відповідно до п. 1.1 договору, його предметом є надання учаснику програми "Авто-Житло" послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через програму "Авто-Житло" організовану товариством, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників програми "Авто-Житло".

 

Учасник оцінює вигідність придбати товар за попередньо накопичені ним кошти, можливість отримання у власність лише частково сплаченого майна з наступним погашенням його залишкової вартості протягом достатнього для учасника програми періоду часу з мінімальними адміністративними витратами. Згідно п. 2.1. договору, товариство зобов»язується надавати учаснику програми "Авто-Житло" наступні послуги: зареєструвати учасника програми "Авто-Житло"; організувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно учаснику програми "Авто-Житло" (інформація щодо інших учасників програми "Авто-Житло" надається лише з їх письмової згоди погодженої з товариством); організовувати та створювати умови для придбання товару учасниками програми "Авто-Житло"; здійснювати оплату товару, зазначеного в додатку №1 до цього договору, та забезпечувати отримання товару учасником програми "Авто-Житло" згідно з умовами діяльності програми "Авто-Житло".

 

Відповідно до п. 3.1. договору, учасник програми "Авто-Житло" зобов»язується сплатити реєстраційний платіж, що становить 10% в тому числі ПДВ, від суми, визначеної п. 1.3 договору, яка сплачується авансом, при підписанні Договору. Відповідно до п. 3.3. договору, учасник програми "Авто-Житло" зобов'язується щомісячно сплачувати чисті платежі та адміністративні виплати. 09.07.2011 року під час підписання договору позивачка сплатила 14000 грн. реєстраційного платежу, 03.08.2011 року, позивачкою сплачено 777,77грн. щомісячного чистого платежу та 235,20грн. щомісячних адміністративних витрат, а в загальному позивачка сплатила відповідачу 15012,97 грн. Проте, відповідачем їй кредиту надано не було, також відповідачем не було здійснено оплату товару, як це передбачено договором. У вересні 2011 року позивачка звернулася із листом до відповідача з проханням надати інформацію про те в які строки їй буде видано кредит або буде здійснено оплату за товар. 05.10.2011 року на її адресу надійшов лист відповідача за № 1137-09/11 від 30.09.2011 року, яким їй повідомлено про те, що нею сплачено чистих платежів на загальну суму 777,77грн., що становить 0,56 %, тому їй не можуть надати перевагу над іншими учасниками.

 

Також позивачці було запропоновано подати заяву-пропозицію згідно ст. 5 додатку № 2 до договору. Відповідно до ст. 5 додатку № 2 до договору кожен учасник програми "Авто-Житло" має право брати участь в розподільчому акті, подавши заяву-пропозицію. Має перевагу той учасник програми "Авто-Житло", чия пропозиція містить найбільшу кількість чистих платежів. Ознайомившись з листом відповідача позивачка зрозуміла, що стала жертвою недобросовісної підприємницької діяльності з боку відповідача, який не має власних грошових коштів для виконання своїх зобов»язань, а використовує для виконання своїх зобов»язань внески усіх учасників програми "Авто-Житло", приймає рішення про передачу учаснику товару на власний розсуд, що по своїй природі є пірамідальною схемою.

 

Внаслідок використання відповідачем нечесної підприємницької практики, позивачці завдано моральну шкоду, яка виражалась в моральних стражданнях, хвилюванні та переживанні, пригніченні душевного стану, оскільки відповідач обманним шляхом використав позивачку в своїх цілях, з метою створення пірамідальної схеми, чим завдав також і моральну шкоду. Просить суд визнати недійсним договір № 042047 від 09.07.2011 року про надання послуг, укладений між нею та ТзОВ "Авто Житло План", ЄДРПОУ 37509207, в особі Казарєзової Ю.В., стягнути з ТзОВ "Авто Житло План" на її користь 14000грн. реєстраційного внеску, 777,77грн. чистих платежів та 235,20грн. адмістративних витрат, а також стягнути з ТзОВ "Авто Житло План" в її користь 1000грн. відшкодування моральної шкоди та 120грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, в обґрунтування навів обставини, викладені у позовній заяві.

 

Представник відповідача ТзОВ «Авто Житло План» в судове засідання 21.11.2011 року повторно не прибув, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, не повідомив суд про причину неявки, не подав заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача, тому судом постановлена ухвала про проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

 

Представник позивача не заперечив проти такого порядку вирішення справи.

 

Заслухавши представника позивача та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

 

Із дослідженої в судовому засіданні копії договору №042047 від 09.07.2011 року, укладеного між ТзОВ «Авто Житло План» та ОСОБА_1 встановлено, що предметом договору є надання учаснику програми «Авто-Житло» послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об»єкту нерухомості, земельної ділянки та іншого, через програму «Авто-Житло» організовану товариством, базуючись на принципі взаємодопомоги учасників програми «Авто-Житло».

 

Відповідно до п. 2.1. ст.2 договору, товариство взяло на себе зобов»язання зокрема - зареєструвати учасника програми, організовувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, здійснювати оплату товару, зазначеного в Додатку №1 та забезпечувати отримання товару.

 

Згідно Додатку №1 до договору №042047 від 09.07.2011р. позивачка ОСОБА_1 стала учасником Програми по придбанню товару орієнтовною вартістю 140000грн., її щомісячний повний платіж складає 1012,97грн.

 

Позивачка згідно умов договору зобов»язалась сплатити реєстраційний платіж, що становить 10% в т.ч. ПДВ від суми, визначеної у п.1.3. цього договору, щомісячно сплачувати платежі, зазначені у графіку внесків, отримати товар в порядку, передбаченому у Додатку №2.

 

Відповідно до умов, викладених у Додатку №2 до договору №042047 від 09.07.2011р, право на отримання товару визначається шляхом щомісячного проведення розподільчих актів, по мірі реєстрації учасників програми. Перевагу має той учасник, чия пропозиція містить найбільшу кількість платежів. 

 

Разом з тим, із дослідженого Додатку №3 до договору №042047 від 09.07.2011 року встановлено, що підписанням даного правочину, учасник програми «Авто-Житло» стверджує, що він погоджується з усіма його умовами, а також стверджує, що даний правочин не суперечить (відповідає) вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

 

В свою чергу, згідно із п.7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

 

Із дослідженого договору №042047 від 09.07.2011 року та додатків до нього, встановлено, що програма товариства формується виключно на коштах споживачів, без залучення коштів товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками і в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам, тобто: один учасник програми за своєї власної ініціативи, без інвестування коштів товариства оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивачка ОСОБА_1 сплачувала відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Право одержати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками товариства. При цьому право на придбання товару, орієнтовною вартістю 140000грн. надається у невизначеному майбутньому. 

 

Згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

 

В свою чергу, відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

 

Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що укладений 09.07.2011 року між сторонами договір за № 042047 є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена Законом.

 

Таким чином, визнання недійсним вказаного договору не потребує ухвалення судового рішення, відповідно, у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору №042047 від 09.07.2011 року про надання послуг, укладеного між ТзОВ «Авто Житло План» та ОСОБА_1 суд відмовляє.

 

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

 

Із дослідженої в судовому засіданні копії квитанції №1/1 від 09.07.2011р. встановлено, що ОСОБА_1 перерахувала ТзОВ «Авто Житло План» 14000грн., як платіж за договором №042047.

 

Також із досліджених копій квитанцій №1 та №2 від 03.08.2011р., встановлено, що ОСОБА_1 перерахувала ТзОВ «Авто Житло План» 777,77грн. чистого платежу та 235,20грн. адміністративних витрат.

 

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення із ТзОВ «Авто Житло План» в користь позивача ОСОБА_1 14000грн. реєстраційного внеску, 777,77грн. чистих платежів та 235,20грн. адмістративних витрат підлягає до задоволення в повному обсязі.

 

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

 

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

 

В ході розгляду справи підстав, передбачених ст. 4 вказаного Закону для відшкодування моральної шкоди, не встановлено.

 

Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, суд,-

 

в и р і ш и в:

 

Позовні вимоги задовольнити частково.

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План», ЄДРПОУ 3750927 в користь ОСОБА_1 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. реєстраційного внеску, 777 (сімсот сімдесят сім)с грн. 77 коп. чистого платежу, 235 (двісті тридцять п»ять) грн. 20 коп. адміністративних витрат.

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План», ЄДРПОУ 3750927 в користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План», ЄДРПОУ 3750927 в дохід держави 150 (сто п»ятдесят) грн. судового збору.

 

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

 

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

 

Головуючий: А. В. Ніткевич

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31490704

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Справа № 22-ц-1821/12

 

Головуючий у 1 інстанції: Ніткевич А. В. 

 

Категорія: 24

 

Доповідач в апел.інстанції: Каблак П. І. 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

05 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

 

головуючого Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Курій Н.М.,

з участю секретаря: Глинського О.А.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»

 

на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 листопада 2011 року по цивільній справі

 

за позовом ОСОБА_3

 

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План»

 

про визнання недійсним договору про надання послуг та повернення коштів,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з відповідача в користь позивачки 14 000 грн. реєстраційного внеску, 777,77 грн. чистого платежу, 235,20 грн. адміністративних витрат, 120 грн. понесених витрат на ІТЗ та в користь держави -150 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

 

Ухвалою суду від 23.12.2011 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

 

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що умови укладеного між сторонами договору не містять несправедливих, що обмежують права позивача, як споживача. Висновки суду про те, що діяльність відповідача є утворення, експлуатація та сприяння розвитку пірамідальних схем не відповідає дійсності, оскільки останній здійснює діяльність не заборонену законом, а саме - надає послуги клієнтам системи з адміністрування і відповідно до цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, виборі контрагента. Суд дійшов помилкового висновку про те, що укладений між сторонами договір не може мати реального виконання. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1ст.303 ЦПК).

 

Судом встановлено, що 09.07.2011 року між сторонами укладено договір, предметом якого є надання відповідачем послуг по придбанню товару на принципі взаємодопомоги учасників програми «Авто-Житло».

 

Встановивши зазначені обставини, районний суд дійшов вірного висновку про те, що діяльність відповідача вводить позивача, як споживача, в оману, оскільки згідно умов укладеного договору його виконання здійснюється виключно за кошти учасників, без залучення коштів товариства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам, тобто, один учасник за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику. При цьому, позивачка сплачувала відповідачу не за одержання товару, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми.

 

Такі висновки суду повністю відповідають положенням п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідно до якого забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, а відповідно до ч.6 зазначеної норми такий правочин є недійсним, однак, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом такого правочину (нікчемного) недійсним не вимагається.

 

Висновки суду про застосування наслідків недійсності укладеного між сторонами договору, а саме - стягнення коштів, внесених на підставі договору позивачем, ґрунтуються на нормах ст. 216 ЦК України і є вірними.

 

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в справі №6-35 цс12 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Філдес Україна»про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди, рішення (постанова) по якій відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

 

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому скаргу слід відхилити, а рішення суду -залишити без змін.

 

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1п.1, 308, 314 ч.1п.1, 315, 317 ЦПК України колегія суддів,

 

УХВАЛИЛА:

 

апеляційну скаргу відхилити.

 

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

 

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 

Головуючий Каблак П.І.

 

Судді: Кіт І.Н.

 

Курій Н.М.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25267298

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31264152

Еще решение по этой тематике.