Решение Апелляционного суда Закарпатской области об отказе в выселении малолетних детей

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 22 -1513 /09 номер рядка статистичного звіту: 42

 

Головуючий в першій інстанції - Маркович І.І.

 

Суддя-доповідач - Кожух О.А.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 жовтня 2009 року м. Ужгород

 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

 

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Панька В.Ф.

при секретарі - Янкович К.І.

 

з участю: відповідачки - ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2. на рішення Іршавського районного суду від 24 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 ОСОБА_3 про виселення, -

 

в с т а н о в и л а :

 

ОСОБА_2. звернулась до суду із позовом та, після скасування ухваленого у справі попереднього рішення суду, змінивши та уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд, посилаючись на ст. 391 ЦК України, ст. ст. 116, 157, 168 ЖК України, постановити рішення, яким виселити ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - з житлового АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

 

Свої вимоги мотивувала тим, що є власником зазначеного житлового будинку, а відповідачка - колишня дружина сина позивачки, яка зареєстрована та проживає у будинку разом з двома неповнолітніми дітьми, негативно ставиться до позивачки, б'є її, погрожує вбивством, заволоділа будинком і позивачка не має можливості користуватись будинком та проживає у прибудові. Органами міліції виносились офіційні попередження відповідачці, проте остання продовжує ображати позивачку та погрожувати вбивством. Внуки також негативно ставляться до позивачки, не допомагають.

 

Рішенням Іршавського районного суду від 24 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

 

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вказуючи на порушення норм матеріального права. В той же час апелянтка не заперечує, щоб внуки залишились проживати у будинку разом з їх батьком.

 

У надісланих на адресу апеляційного суду запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні ОСОБА_1вказала, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з огляд на наступне.

 

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що не було здобуто достатньо доказів для підтвердження обставин, які можуть бути підставою для виселення відповідача відповідно до положень ст. 116 Житлового кодексу України, а також взяв до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини Іршавської райдержадміністрації від 25.02.2009, яка заперечує проти виселення Цільо Івана Івановича та ОСОБА_3.

 

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власником АДРЕСА_1 (а.с. 55-56). В будинку зареєстровані та проживають, разом з позивачкою та її сином, і відповідачі (а.с.8), шлюб між сином позивачки та відповідачкою ОСОБА_1- розірвано (а.с.7).

 

Відповідачка, яка була допитана апеляційним судом як свідок, вказала, що з часу реєстрації шлюбу із сином позивачки у 1991 році молоде подружжя проживало у будинку, а позивачка зі своїм чоловіком (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1) проживали у літній кухні. Позивачка і надалі продовжує там проживати. У будинку 4 кімнати, у двох з яких проживають відповідачі. Відповідачка вказала, що жодних дій відносно позивачки, про які вказується у позовній заяві, вона не вчиняла. Відповідачка працює та сама утримує дітей (а.с.178). Син позивачки - батько дітей відповідачки - не працює. Як ствердив у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 (старший син відповідачки), батько їх матеріально не забезпечує та після розірвання шлюбу із відповідачкою не спілкується з ними.

 

В матеріалах справи містяться офіційні попередження, зроблені ОСОБА_1, за погрозу фізичною розправою, проте в попередженнях не міститься даних стосовно кого така погроза звучала (а.с.91, 92). У постанові від 14 травня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1за ст. 122, 129, 296 КК України рекомендовано ОСОБА_2. звернутись до суду в порядку приватного обвинувачення за ст. 125 КК України (а.с.54). У постанові від 10 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1за ст. 129 КК України вказано, що ОСОБА_1не мала наміру виконувати свої погрози фізичною розправою відносно ОСОБА_2., і одночасно у ОСОБА_2. не було реальних підстав побоюватись виконання погроз (а.с.95).

 

Наявність таких даних в матеріалах справи судова колегія не вважає достатніми підставою для виселення відповідачки відповідно до ст. 116 ЖК України, оскільки вказаною нормою передбачено виселення у тому разі, коли заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Заходи громадського впливу до відповідачки не застосовувались, а по місцю проживання ОСОБА_1характеризується з позитивної сторони; серед друзів та односельчан користується авторитетом та повагою; основними рисами характеру є чесність, людяність, доброта (а.с. 178).

 

Крім того, зважаючи на взаємовідносини між позивачкою, її сином та внуками, з метою забезпечення прав неповнолітніх дітей, судова колегія не вбачає за можливе залишити дітей відповідачки проживати у будинку позивачки, виселивши лише відповідачку.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє членів сім'ї власника права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу, і, зокрема, щодо плати за користування жилим приміщенням та за комунальні послуги. Як ствердила відповідачка, оплату за комунальні послуги здійснює вона.

 

Апелянтка, крім посилання на норми ЖК України, також посилається на норми ст. 391 ЦК України. На думку колегії, захист права власності позивачки не є приоритетним по відношенню до права дітей на житло, яке закріплене у принципі 4 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 р. Відповідно до ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства” діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, ... судами..., першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

 

Комісія з питань захисту прав дитини Іршавської райдержадміністрації, з метою попередження дитячої безпритульності заперечує проти виселення неповнолітніх Цільо Івана Івановича та ОСОБА_3 (а.с. 104).

 

Той факт, що батьки відповідачки проживають у тому ж селі, не може бути підставою для виселення відповідачки разом із дітьми.

 

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті та справедливим, а тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

 

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

ухвалила:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

 

Рішення Іршавського районного суду від 24 березня 2009 року - залишити без змін.

 

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

 

Головуюча 

Судді

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/5054945

[Obelix]

Замечательно!

[alexburko]

Анализ судебной практики по выселению говорит о том, что выселяют детишек только в случаях, если стороной по делу является исключительно банк, кредитно-ипотечные дела.

Я не нашел ни одного решения, где бы детей выселили с подачи физлица. Ни одного.