Определение Апелляционного суда Хмельницкой области об отказе Райффайзен Банк Аваль в выселении

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 22ц-2572/11

 

Копія

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________

 

Головуючий у першій інстанції Вдовичинський А.В. Справа № 22ц-2572

Доповідач Ніколова Б.Ю. Категорія № 19

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 липня 2011 року м. Хмельницький

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області

 

в складі : головуючого судді Костенка А.М.

суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.

при секретарі: Гриньовій А.М.

 

з участю: представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” Писаренка Р.В.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2572 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції на рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду від 21 квітня 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Камянець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області, орган опіки та піклування Камянець-Подільської районної державної адміністрації, Слобідко-Кульчиєвецької сільської ради Камянець-Подільського району, про виселення.

 

Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” Писаренка Р.В., дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

 

в с т а н о в и л а :

 

В лютому 2010 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 16.11.2007 р. між Банком та ОСОБА_7 було укладено генеральну кредитну угоду, на підставі якої було укладено кредитні договори №010/02-07/57-0114 та №010/02-07/57-0115. На виконання зобовязань за цими кредитними договорами відповідач ОСОБА_4 16.11.2007 р. передав Банку в іпотеку домоволодіння по вул. Майській,93 в с. Жовтневе Камянець-Подільського району та земельну ділянку розміром 0,7580 га за цією ж адресою. ОСОБА_7 взяті на себе зобовязання належним чином не виконував і на підставі виконавчого напису від 23.12.2008 р. було звернуто стягнення на предмет іпотеки та відкрито виконавче провадження, під час якого встановлено, що ОСОБА_4 в порушення п. 5.3 договору іпотеки у зазначеному домоволодінні зареєстрував інших осіб. Тому на підставі наведеного Банк просив суд скасувати реєстрацію місця проживання та примусово виселити з вказаного домоволодіння ОСОБА_4, ОСОБА_8 з дітьми ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

 

Під час розгляду до участі у справі в якості відповідача притягнуто ОСОБА_12

 

В лютому 2011 року позивач доповнив свої вимоги та просив скасувати реєстрацію місця проживання та виселити з домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та виселити ОСОБА_12

 

Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 21 квітня 2011 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” в задоволенні позову відмовлено.

 

В апеляційній скарзі ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України. Вказує, що суд не врахував, що неповнолітній ОСОБА_14, який проживає в будинковолодіння відповідачів та перебуває на їх утриманні, має батьків, які не позбавлені батьківських прав та які мають у власності житло - АДРЕСА_2, а тому він проживає в спірному будинковолодінні без законних підстав. Місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_13, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є місце проживання їх батька ОСОБА_7, який також є співвласником квартири АДРЕСА_2. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_4 порушив п. 5.3. договору іпотеки та без згоди іпотекодержателя вселив та зареєстрував у зазначеному домоволодінні інших осіб. Також вказує, що суд у своєму рішенні застосував закон, який не може бути застосований до даних правовідносин, а саме ч. 6 ст. 203 ЦК України та ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.

 

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Судом встановлено, що на виконання Генеральної кредитної угоди від 16.11.2007 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_7 були укладені кредитні угоди №010/02-07/57-0114 (про відновлювальну кредитну лінію) та №010/02-07/57-0115 (кредит на придбання транспортного засобу) і в той же день між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, в забезпечення якого останній за згодою свої дружини ОСОБА_6 передав Банку належне йому на праві власності домоволодіння загальною площею 170,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,7580 га, на якій розміщене зазначене домоволодіння. 23.12.2008 р. Банком у звязку з невиконанням боржником ОСОБА_7 умов кредитного договору звернуто стягнення на предмет іпотеки - зазначене вище домоволодіння та земельну ділянку шляхом вчинення приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу виконавчого напису, а в подальшому постановою державного виконавця 28.01.2009 р. по зазначеному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження. Під час вчинення виконавчих дій було встановлено, що в переданому в іпотеку будинковолодінні, крім ОСОБА_4 як власника та його дружини ОСОБА_6, проживають та зареєстровані ОСОБА_8 (дружина боржника ОСОБА_7) та її діти ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_11

 

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі кредитними договорами №010/02-07/57-0114 та №010/02-07/57-0115 від 16.11.2007 р. укладеними між ЗАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_7, договором іпотеки від 16.11.2007 р., укладеним між Банком та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_7 за зазначеними кредитними договорами передав в іпотеку Банку домоволодіння загальною площею 170,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,7580 га за цією ж адресою, виконавчим написом від 23.12.2008 р., яким в рахунок заборгованості ОСОБА_7 у розмірі 299958 грн. 27 коп. звернуто стягнення на зазначений предмет іпотеки домоволодіння та земельну ділянку, повідомленням Банку на імя ОСОБА_4 про виселення, копією погосподарської книги, з якої вбачається, що в спірному домоволодінні зареєстровані з 06.11.2008 року ОСОБА_8, 1974 року народження, та її діти ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_11

 

Також судом встановлено, що у зазначеному домоволодінні без реєстрації проживає дружина ОСОБА_4 ОСОБА_12, та з 2004 року проживає їх внук ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

Відмовляючи в позові, суд правильно керувався положеннями ч. 6 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей та положеннями ст. 12 Закону України „Про соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей” та обґрунтовано прийняв до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини Камянець-Подільської районної державної адміністрації від 09.04.2010 р. про недоцільність виселення неповнолітніх дітей з зазначеного домоволодіння, а також прийняв до уваги, що ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з дідом відповідачем ОСОБА_4 і ОСОБА_15 з 2004 р. та навчається за місцем проживання в с. Жовтневе у ЗОШ І-ІІІ ступенів, що підтверджується довідкою від 04.02.2010 р. за підписом директора цієї ж школи. А тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки на час укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_14 правомірно проживав та користувався спірним будинком, у звязку з чим зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені його права, а також будуть порушені права решти неповнолітніх осіб, що зареєстровані в цьому будинку.

 

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є безпідставними.

 

Відмовляючи в позові, суд правильно дійшов висновку про недоведеність вимог позивача.

 

Частиною 1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

 

У частинах 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщення, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

 

Встановлено, що в домоволодінні АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, крім власника ОСОБА_4, проживає ОСОБА_12 та ОСОБА_8 Останні в цьому домоволодінні зареєстрована з 06.11.2008 р. Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про виселення від 23.12.2009 р. було надіслано мише ОСОБА_4, іншим особам, які на той час там проживали ОСОБА_12 та ОСОБА_8, письмова вимога Банку про виселення не надсилалась тобто при зверненні до суду з даним позовом Банк не дотримав наведених вимог ч. 1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку”. Ця обставина, на думку колегії суддів, також є підставою для відмови в позові.

 

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

 

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

 

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Хмельницької обласної дирекції відхилити.

 

Рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду від 21 квітня 2011 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

 

Головуючий /підпис/

 

Судді /підписи/

 

Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18293333

[у.zaporozhskiy]

Відмовляючи в позові, суд правильно керувався положеннями ч. 6 ст. 203 ЦК України, згідно якої правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей та положеннями ст. 12 Закону України „Про соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей” та обґрунтовано прийняв до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини Камянець-Подільської районної державної адміністрації від 09.04.2010 р. про недоцільність виселення неповнолітніх дітей з зазначеного домоволодіння, а також прийняв до уваги, що ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає разом з дідом відповідачем ОСОБА_4 і ОСОБА_15 з 2004 р. та навчається за місцем проживання в с. Жовтневе у ЗОШ І-ІІІ ступенів, що підтверджується довідкою від 04.02.2010 р. за підписом директора цієї ж школи

 

Не очень понравилось то, что подчеркнуто.

 

Зачем было привязывать сюда основания для недействительности д.и. ?

Нужно было четко указать на основания для выселения, а так они оказались размытыми.

 

А тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки на час укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_14 правомірно проживав та користувався спірним будинком, у звязку з чим зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені його права, а також будуть порушені права решти неповнолітніх осіб, що зареєстровані в цьому будинку.

 

А вот этот факт нужно использовать для признания договора ипотеки недействительным.

Из решения точно понятно, что однозначным основаниям для отказа в выселении было отсутствие письменного требования о выселении.

[у.zaporozhskiy]

Эта история получила продолжение, но человек не использовалл подарок Решения апелляционного суда Хмельницкой области для признания договора ипотеки недействительным.

Я так понял напись банку не удалось выполнить, поэтому он решил получить решение об обращении взыскания на предмет ипотеки:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24448106