у.zaporozhskiy

Определение ВССУ о признании недействительными публичных торгов, акта, протокола и свидетельства

Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

УХВАЛА

іменем україни

 

12 грудня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

 

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_4, третя особа - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання результатів прилюдних торгів, протоколу та акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними

 

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року

 

за касаційною скаргою представника ОСОБА_3; ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року

 

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, ПП «Нива-В.Ш.», ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «ОТП Банк», про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання результатів прилюдних торгів, протоколу та акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними.

 

Посилалася на те, що 04 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та нею (на той час ОСОБА_3) було укладено кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит у сумі 48 700 доларів США під 14 % річних строком до 03 серпня 2016 року. В якості забезпечення зобов'язання за цим кредитним договором, цього ж дня було укладено договір іпотеки № РСL-401/41/2006, предметом якого є належна позивачці трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

 

16 грудня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було вчинено виконавчий напис № 2728, відповідно до якого в рахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором в сумі 274 348 грн 74 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки.

 

03 лютого 2009 року відділом ДВС було відкрито виконавче провадження про примусове виконання даного виконавчого напису. Після оцінки квартири та отримання всіх необхідних документів державний виконавець передав майно спеціалізованій організації ПП «Нива-В.Ш.» для продажу на публічних торгах 04 лютого 2010 року ПП «Нива-В.Ш.» проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки. Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів №159128-1 переможцем аукціону став ОСОБА_4

 

Під час судового засідання позивачка уточнила свої позовні вимоги та зазначала, що торги від 04 лютого 2010 року є такими, що не відбулися, оскільки відповідач ОСОБА_4 не вніс всієї належної суми за придбане на прилюдних торгах нерухоме майно в строк до 18 лютого 2010 року, чим порушив вимоги ст. 46 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

 

Посилаючись на вищевикладене та те, що нею з поважних причин було пропущено строк на звернення до суду з даною позовною заявою, позивачка остаточно просила поновити їй строк на звернення з даною позовною заявою, визнати прилюдні торги з продажу арештованого майна: квартири АДРЕСА_1, проведенні 04 лютого 2010 року філією № 15 ПП «Нива-В.Ш.» такими, що не відбулися. Визнати недійними результати прилюдних торгів, протокол №159128-1 про проведення прилюдних торгів, акт проведення прилюдних торгів від 4 лютого 2010 року, свідоцтва, що засвідчує право власності на квартиру, видане на ім'я ОСОБА_4

 

Ухвалою суду від 15 лютого 2012 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ПАТ «ОТП Банк».

 

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, проведені 04 лютого 2010 року, такими, що не відбулися; визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3; визнано недійсним протокол № 159128-1 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3; визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, затверджений 09 березня 2010 року начальником Центрального ВДВС ММУЮ, згідно з яким переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_4; визнано недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі № 294, виданого 11 березня 2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та розподілено судові витрати.

 

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухваленого в справі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 ? ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухваленого в справі рішення апеляційної інстанції та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 

 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прилюдні торги є такими, що не відбулися внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем ОСОБА_4 вартості придбаного нерухомого майна в строки, визначені Тимчасовим положенням.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що немає підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду за захистом свого права, оскільки пропущений три місячний строк на звернення до суду з даним позовом.

 

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитися.

 

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3, яка пізніше змінила прізвище на ОСОБА_3, був укладений кредитний договір згідно з яким позивачу було надано кредитні кошти в сумі 48700 дол. США строком до 03 серпня 2016 року (а.с.40-42).

 

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з позивачем було укладено договір іпотеки від 04 серпня 2006 року, предметом якого була трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 43-45).

 

В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору від 04 серпня 2006 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 16 грудня 2008 року було вчинено виконавчий напис № 2728 про звернення стягнення на квартиру, яким було запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги банку в розмірі 274 348,74 грн (а.с. 46).

 

17 грудня 2009 року були проведені перші прилюдні торги з реалізації належної позивачу квартири, які не відбулися. Наступні прилюдні торги, які було призначено на 11 січня 2010 року, також не відбулися.

 

Після цього, 04 лютого 2010 року було проведено прилюдні торги, на яких належна позивачу квартира була продана відповідачу - ОСОБА_4 за 254 000,00 грн (а.с. 132, 185-186). За результатами проведення вказаних торгів відповідачем - ПП «Нива-В.Ш.» був складений протокол № 159128-1 від 04 лютого 2010 року про проведення прилюдних торгів.

 

Відповідач ОСОБА_4 оплатив придбану з публічних торгів квартиру лише 09 березня 2010 року, що підтверджується квитанцією №1775.49.3 (а.с. 126).

 

09 березня 2010 року відповідачем - Центральним відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було складено акт про проведення прилюдних торгів (а.с. 185), на підставі якого 11 березня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_10 відповідачу ОСОБА_4 було видано свідоцтво № 294 про придбання належної позивачу квартири з прилюдних торгів (а.с. 265).

 

Відповідно до статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

 

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК України до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

 

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

 

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно (частина 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1998 року № 68/5).

 

Згідно з пунктами 6.1-6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві, а копія акта надсилається стягувану, боржникові та спеціалізованій організації.

 

Стаття 48 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

 

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Таким чином, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності (продаж) на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведені прилюдні торги є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах.

 

Зважаючи на викладене, прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав його невідповідності вимогам цього Кодексу та актів цивільного законодавства

 

Відповідно до «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» за результатами торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформляється протоколом проведення торгів, а тому його, як і будь-який інший договір, може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

 

Позовна давність для оспорювання укладеного на торгах договору є загальною.

 

Враховуючи зміст ст. 48 Закону України «Про іпотеку» та ст. 267 ЦК України строк позовної давності відносно вимог про визнання публічних торгів такими, що не відбулися та про визнання недійсним протоколу, свідоцтва про право власності, не сплинув.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 

Апеляційний суд на порушення ст. 267 ЦК України не звернув уваги на стан здоров'я та постійне лікування позивача, внаслідок чого не знайшов підстав для поновлення строку. Але враховуючи вищезазначені доводи цей висновок є необґрунтованим.

 

Стаття 48 Закону України «Про іпотеку» чітко передбачає, що іпотекодавець має право оскаржити до суду результати публічних торгів. А тому висновок апеляційного суду про те, що вказані результати не можуть бути оскаржені не відповідає нормам матеріального права.

 

Відповідно до пунктів 4.14, 4.15, 6.1, 6.4, 6.5 Положення № 68/5 під час проведення прилюдних торгів ведеться протокол, в який заносяться дані щодо предмета торгів, стартова та продажна ціна, відомості про покупця, сума сплаченого гарантійного внеску, сума, яку належить сплатити для повного розрахунку та номери рахунків, на які необхідно зарахувати різницю. Після повного розрахунку на підставі протоколу державний виконавець складає акт про проведення прилюдних торгів, в якому має міститися інформація, яка характеризує реалізоване майно, ціну реалізації, дані про боржника, покупця, дані, які підтверджують право власності боржника на реалізоване майно. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів в порядку, передбаченому розділом 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

 

Таким чином, протокол та акт з проведення прилюдних торгів фактично є юридичними угодами щодо нерухомого майна, на підставі них нотаріусом видається правоустановчий документ. Тому, визнаючи недійсними результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, необхідно визнавати недійсними протокол і акт з проведення прилюдних торгів.

 

Отже, протокол та акт про проведення прилюдних торгів можуть бути оскаржені в судовому порядку та визнані недійсними з підстав, встановлених ст. 203 ЦК України.

 

Суд апеляційної інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив хибне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

 

Судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права, в межах позовних вимог, з урахуванням обставин по справі та думки сторін та наданих доказів.

 

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі, як ухвалене згідно із законом та помилково скасоване апеляційним судом.

 

Керуючись п. 5. ч. 1 ст. 336, ст. ст. 339, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3; ОСОБА_5 задовольнити.

 

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2012 року скасувати, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2012 року залишити в силі.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий: П.О. Гвоздик судді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко Є.П. Євграфова В.І. Журавель

 


Share this post


Link to post
Share on other sites

Давайте если не трудно выкладывать решения 3х инстанций. Нужно анализировать в комплексе.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24427577

 

 

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, вірно посилався на те, що прилюдні торги є такими, що не відбулися внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем ОСОБА_6 вартості придбаного нерухомого майна в строки, визначені Тимчасовим положенням.

Між тим, з висновком суду щодо поновлення позивачці строку на звернення до суду за захистом свого права погодитися не можна.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За приписами ст.48 Закону україни «Про іпотеку», іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходження нерухомого майна.

У заяві про поновлення строку позивачка посилається на те, що про проведення прилюдних торгів вона дізналася випадково від державного виконавця, оскільки про їх проведення вона не була повідомлена, окрім того з лютого 2010 року по день звернення до суду з даним позовом знаходилася на постійному амбулаторному лікуванні, а тому її фізичний та моральний стан не дозволяв повною мірою сприймати дійсний стан речей та здійснювати дії на захист своїх інтересів.

Між тим, із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що про проведення 4 лютого 2010 року прилюдних торгів їй стало відомо 10 березня 2010 року( а.с.33-34).18.03.2010 року позивачка звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на дії державного виконавця; 19 березня 2010 року зі скаргою щодо проведення прилюдних торгів зверталася до прокуратури Миколаївської області; 09 серпня 2010 року звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження дій державного виконавця, а 02 березня 2011 року з адміністративним позом про визнання недійсними прилюдних торгів та акту проведення прилюдних торгів. З даним позовом ОСОБА_7 звернулася до суду лише 25 серпня 2011 року.

За такого, суд критично оцінює доводи позивачки про те, що хвороба перешкоджала їй протягом тривалого часу звернутися до суду з даним позовом, оскільки відповідно до наданої до суду копії амбулаторної картки ОСОБА_7, остання періодично зверталася до лікаря на консультацію. Доказів перебування на стаціонарному лікуванні впродовж з 10 березня 2010 року до 25 серпня 2011 року не надала.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, вважає причини пропуску позивачкою строку на звернення до суду за захистом порушеного права є не поважними.

ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За такого у задоволенні позову позивачки щодо вимог про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися та недійсним свідоцтва про право власності належить відмовити за пропуском строку на звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права в частині задоволення вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, протоколу та акту проведення торгів.


Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Тобто за змістом даної норми суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Протокол № 159128-1 проведення прилюдних торгів від 04.02.2010 року, акт державного виконавця від 04 лютого 2010 року про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна не є актами, наслідком прийняття яких може бути виникнення, зміна чи припинення правовідносин між сторонами, оскільки ці акти тільки фіксують результати проведених торгів.


Посилання позивачки у позові на те, що не повідомлення її про проведення оцінки квартири порушило її право на оскарження неправомірної оцінки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені доводи не входять до предмету доказування у спорі щодо визнання торгів, такими, що не відбулися, оскільки не впливають на їх чинність. Ці доводи можуть бути покладені в обґрунтування скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядається в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Судом апеляційної інстанції також не встановлено порушення з боку відповідача ПП «Нива-В.Ш» вимог закону щодо порядку здійснення публікації інформаційного повідомлення про проведення спірних прилюдних торгів, кількість та проведення примусових торгів з реаліазції арештованого майна, а тому посилання позивачки на ці обставини як на підстави визнання торгів такими, що не відбулися є необґрунтованими.
     

Абсолютно согласен с апелляцией про акты. Полностью в этой части не согласен с 1й инстанцией и кассацией!

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22634377

 

 

Визнати прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5, проведені 04 лютого 2010 року, такими, що не відбулися.

Визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5.

Визнати недійсним протокол №159128-1по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5.

Визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5, затверджений 09.03.2010р. начальником Центрального ВДВС ММУЮ, згідно з яким переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_3


Визнати недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_3 квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі №294, виданого 11.03.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

Share this post


Link to post
Share on other sites

Давайте если не трудно выкладывать решения 3х инстанций. Нужно анализировать в комплексе.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24427577

 

Абсолютно согласен с апелляцией про акты. Полностью в этой части не согласен с 1й инстанцией и кассацией!

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22634377

Я только за, просто не успел выложить решения еще двух инстанций.

Все таки праздники были ;)

А так совместными усилиями имеем полную картину.

Share this post


Link to post
Share on other sites

прошу допомогти в схожій ситуації.

оскаржуємо прилюдні торги.

спірні питання:

1. виконавче провадження відкрите щодо стягнення заборгованості, а не щодо стягнення на предмет іпотеки. Однак вважаємо, що торгуюча організація повинна була зважати на норми ЗУ Про іпотеку (наприклад про повідомлення іпотекодавця(боржника), іпотекодержателя(стягувача) і про відсутність в ЗМІ про проведення торгів)

 

2. прийшов лист  з торгуючої організації, в якому зазначено що аретоване майно(воно ж іпотечне) було продане під час других торгів. надано копію протоколу проведення торгів.

 

Я так розумію потрібно  подавати позовну заяву щодо визнання недійсним прилюдних торгів. Однак ще й акту про проведення прилюдних торгів немає. Тобто чи можна вже вважати це правочином по купівлі нерухомого майна? Що просити в прохальній частині?

Share this post


Link to post
Share on other sites

прошу допомогти в схожій ситуації.

оскаржуємо прилюдні торги.

спірні питання:

1. виконавче провадження відкрите щодо стягнення заборгованості, а не щодо стягнення на предмет іпотеки. Однак вважаємо, що торгуюча організація повинна була зважати на норми ЗУ Про іпотеку (наприклад про повідомлення іпотекодавця(боржника), іпотекодержателя(стягувача) і про відсутність в ЗМІ про проведення торгів)

 

2. прийшов лист  з торгуючої організації, в якому зазначено що аретоване майно(воно ж іпотечне) було продане під час других торгів. надано копію протоколу проведення торгів.

 

Я так розумію потрібно  подавати позовну заяву щодо визнання недійсним прилюдних торгів. Однак ще й акту про проведення прилюдних торгів немає. Тобто чи можна вже вважати це правочином по купівлі нерухомого майна? Що просити в прохальній частині?

Визнати недійсним  прилюдні торги.

Но все зависит от обстоятельств.

Ви вже маєте право оскаржувати прилюдні торги.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добрий день! підскажіть будь-ласка.

Оскаржуємо прилюдні торг, разом з торгами просимо суд визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Питання, потрібно просити визнати свідоцтво недійсним чи визнати свідоцтво незаконним та скасувати його?

Дякую!

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добрий день! підскажіть будь-ласка.

Оскаржуємо прилюдні торг, разом з торгами просимо суд визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Питання, потрібно просити визнати свідоцтво недійсним чи визнати свідоцтво незаконним та скасувати його?

Дякую!

Вам выше Ваванчик написал, как нужно:

Тоесть добавляете: Визнати недійсним свідоцтво про належність ОСОБА_3 квартири № 4, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі №294, виданого 11.03.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7,

Но в нашей стране не все так однозначно, поэтому нужно смотреть практику на сегодняшний день.

Share this post


Link to post
Share on other sites

почему спрашиваю, натолкнулся на решения суду

в котором интересная формулировка (выделено) 

                                                               Головуючий у першій інстанції-Тішко Д.А.

Категорія 57                                               Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           30 січня 2014 року                                                  м. Миколаїв

         Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

          головуючого           - Данилової О.О.

          суддів                    - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

          при секретарі  - Шпонарській О.Ю.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,  ОСОБА_2,                  

представника відповідача - ОСОБА_3,

         представника ПП «СП Юстиція» - Даниленка С.В.,

         представника Центрального ВДВС ММУЮ - Ульянова О.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_6

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року   у цивільній справі за позовом

ОСОБА_7

до ОСОБА_6,

приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція»

(далі - ПП «СП Юстиція») та Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний ВДВС ММУЮ)

про визнання недійсними прилюдних торгів, скасування свідоцтва про придбання майна та визнання права власності

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_6,  ПП «СП Юстиція» та Центрального ВДВС ММУЮ про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування свідоцтва про придбання майна та визнання права власності на майно.

Позивач зазначав, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1849, вчиненого 18 жовтня 2010 року,  стягнення кредитного боргу в розмірі 82902,23 коп. на користь АТ «Укрінбанк» звернуто на  належну йому квартиру АДРЕСА_1. Майно передано на реалізацію шляхом продажу з публічних  торгів. За результатами публічних торгів, проведених ПП «СП Юстиція» 27 січня 2012 року, покупцем визнано ОСОБА_6, яка 8 лютого 2012 року отримала свідоцтво про придбання майна з публічних торгів.

Посилаючись на те, що письмових повідомлень про проведення торгів та стартову ціну він не отримував, повторні торги проведені з порушення строку їх проведення та у період зупинення виконавчого провадження за виконавчим написом  нотаріуса, який згодом визнано таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_7 просив визнати правочин (публічні торги) недійсними, скасувати правовстановлюючий документ покупця  та визнати за ним право власності на спірну квартиру.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на недоведеність  порушень порядку проведення публічних торгів та підстав визнання їх недійсними.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року  (суддя Тішко Д.А.) позов задоволено частково, визнані недійсними прилюдні торги, проведені 27 січня 2012 року, та свідоцтво про придбання майна з публічних торгів від 8 лютого 2012 року. У задоволенні інших вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилалась на те, що на час проведення прилюдних  торгів виконавчий напис нотаріуса мав законну силу, а державний виконавець не був своєчасно повідомлений про зупинення виконання за цим виконавчим документом. Крім того, судове рішення ухвалене неповноважним судом, оскільки попереднє рішення у аналогічній справі, ухвалене тим же суддею, скасовано судом  касаційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до правил статей  20 та 21 ЦПК суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участі у новому  розгляді цієї справи судом першої інстанції після скасування попереднього рішення, а також не може брати участі в розгляді справи та підлягає  відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що коли суддя при розгляді спору висловив свою правову позицію та по суті спору ухвалив судове рішення, яке згодом скасовано, то при повторному розгляді цього ж спору цим же суддею об'єктивно виникають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.  Такі обставини є підставою самовідводу судді.

З матеріалів справи вбачається, що суддею Центрального районного суду м. Миколаєва  Тішко Д.А.  4 лютого 2013 року ухвалене рішення за позовом, заявленим ОСОБА_7 у лютому 2012 року, про визнання прилюдних торгів від 27 січня 2012 року недійсними, яке скасовано  ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31 липня 2013 року (а.с.102). В подальшому позов ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Предметом позову ОСОБА_7, заявленого  у квітні 2013 року, також є недійсність публічних торгів від 27 січня 2012 року з тих же підстав, які заявлялись раніше. Судове рішення за цим позовом ухвалене також суддею Тішко Д.А.

Отже, рішення  Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року,  ухвалене суддею при наявності підстав для самовідводу, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 20 ЦПК, не можна вважати ухваленим повноважним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК вирішення справи неповноважним судом є підставою для його скасування і ухвалення нового рішення.

Так, відповідно до статті 41 Закону «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення, в тому числі, за виконавчим написом нотаріуса, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону «Про виконавче провадження».

За змістом частини 9 статті 45 Закону «Про іпотеку» прилюдні торги не проводяться внаслідок зупинення виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог закону «Про виконавче провадження»; організатор прилюдних торгів проводить такі торги після поновлення виконавчого провадження.

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням  про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджених наказом МЮУ №68/5 від 27 жовтня 1999 року та зареєстрованих за № 745/4038 ( далі Тимчасове положення).

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який  запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК(частина 1 статті 215 ЦК).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки відповідно до частини 1 статті 215 ЦК, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, Законом «Про  виконавче провадження» ( частина 1 статті 41 Закону «Про іпотеку»), іншими законами  та порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Порушення, допущені державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів,  у тому числі  накладення  арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо,  можуть бути предметом інших самостійних вимог або скарг та не є підставою для визнання торгів недійсними ( Постанова Верховного Суду України від 15 січня 2014 року по справі №6-148цс13).

З матеріалів справи вбачається, що  18 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинено виконавчий напис за реєстраційним номером 1849, за яким стягнення з ОСОБА_7 на користь АТ «Укрінбанк»  кредитної заборгованості станом на 16 вересня 2010 року в розмірі 82902,23 грн.  звернуто на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9).

3 лютого 2011 року старшим державним виконавцем Центрального ВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 24159609 за виконавчим написом  нотаріуса від 18 жовтня 2010 року (а.с. 10-11).

Майно передано на реалізацію  ПП «СП Юстиція».

У вересні 2011 року ОСОБА_7 звернувся  з позовом до АТ «Укрінбанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса від 18 жовтня 2010 року  таким, що не підлягає виконанню. Третьою особою залучено Центральний ВДВС ММУЮ (цивільна справа №2-5249/11).

Копія позовної заяви та додані до неї матеріали направлені Центральному ВДВС ММУЮ  22 листопада 2012 року. Державним виконавцем у грудні 2011 року особисто в суді отримана  судова повістка про розгляд справи ( а. 20, 26  справи № 2-5249/11).

Ухвалою  Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 грудня 2011 року (далі - ухвала від 19 грудня) на забезпечення позову зупинено виконавче провадження (зупинено стягнення) по виконанню виконавчого напису нотаріуса від 18 жовтня 2010 року ( а.с.18).

Прилюдні торги зі стартовою ціною об'єкту продажу - 334 310 грн. призначені на 23 грудня 2011 року, про що повідомлено і боржника ОСОБА_7 рекомендованим повідомленням ( а.с.116,117).

Прилюдні торги 23 грудня 2011 року не відбулися внаслідок відсутності зареєстрованих покупців.

Повторні торги зі стартовою ціною об'єкту продажу - 250 732,50 грн. призначені на 27 січня 2012 року, про що також повідомлено боржника рекомендованим повідомленням ( а.с.120,121).

За протоколом проведення прилюдних торгів № 11/433/11/і-433 та актом про реалізацію предмету іпотеки від 6 лютого 2012 року  продаж здійснена за стартовою ціною, переможцем визнано ОСОБА_6 (а.с.13,14), якій 8 лютого 2012 року видане свідоцтво про придбання майна з публічних торгів ( а.с.16).

Встановивши ці обставини суд вважає доведеним факт, що  прилюдні торги 27 січня 2012 року відбулися під час  зупинення судовим рішенням від 19 грудня 2011 року звернення стягнення на предмет іпотеки ( виконавчого провадження), що є порушенням  вимогстатті 45 Закону «Про іпотеку» та пункту 4 частини 1 статті 37 Закону «Про виконавче провадження» щодо обов'язковості зупинення виконавчого провадження.

Порушення зазначених норм при вчиненні правочину відповідно до частин 1 статті 203 та  215 ЦК є підставою визнання його недійсним.

Суд не може прийняти до уваги доводи  апелянта про те, що ухвалу від 19 грудня 2011 року виконавча служба своєчасно не отримала.

Так, відповідно правил статті 14 та частини 2 статті 208 ЦПК судові рішення, в тому числі і ухвали суду, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та місцевого самоврядування,  підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Ухвала суду від 19 грудня 2011 року набрала законної сили, сторонами не оскаржувалась, а тому мала бути виконаною незалежно від будь-яких інших обставин.

До того ж , Центральний ВДВС був стороною цивільної справи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, достеменно  знав про оспорення виконавчого документу позивачем, представник виконавчої приймав участь у судових засіданнях, та добросовісно виконуючи права та обов'язки сторони, мав ознайомитись з матеріалами цивільної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання прилюдних торгів 27 січня 2012 року підлягають задоволенню.

Крім того, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14 січня 2013 року виконавчий напис нотаріуса від 18 жовтня 2010 року визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 19-21).

Рішення набрало законної сили. Відомостей про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи №2-5249/11 не містять.

Результатом прилюдних торгів  є видача нотаріусом  свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Таке свідоцтво є документом, що посвідчує право власності та підставою державної реєстрації прав власності за покупцем.  

Наслідком визнання прилюдних торгів недійсними є  визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів незаконним та його  скасування ( пункт 27 Постанови №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції  загальних судів та визнання підсудності  цивільних справ»).

Таким чином, вимоги ОСОБА_7 про визнання незаконним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 8 лютого 2012 року підлягають задоволенню.

Визнання незаконним переходу права власності за правочином від однієї особи до іншої свідчить про поновлення становища, яке існувало до його вчинення, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірну нерухомість виходять за межі спору та задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача за задоволеними вимогами складають 229,4 грн., які відповідно до статті 88 ЦПК з урахуванням характеру порушень мають бути відшкодовані виною особою - Центральним ВДВС ММУЮ.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов  ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати недійсними прилюдні торги, проведені 27 січня 2012 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 18 жовтня 2010 року на користь АТ «Укрінбанк» , переможцем яких визнано ОСОБА_6.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про придбання майна з публічних торгів від 8 лютого 2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_6.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_7 з Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 229,40  грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

                  

           Головуючий                               Судді

Share this post


Link to post
Share on other sites

поэтому и возник вопрос как правильно писать требования касательно свидетельства о приобритении имущества с торгов ????

Share this post


Link to post
Share on other sites

поэтому и возник вопрос как правильно писать требования касательно свидетельства о приобритении имущества с торгов ????

В топике размещено определение ВССУГУД, которое подтвердило, что свидетельство можно признавать недействительным.

Вы разместили всего лишь решение апелляции со ссылкой на Постановление ВССУГУД.

В иске я бы просил признать недействительным, а суд пусть решает, ведь недействительность и незаконность очень близки друг возле друга.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Еще один не мало важный вопрос.

Какой все таки строк на оспаривание торгов три месяца, согласно ст. 48 Закона Украины "Об ипотеке" или же общий строк три года???

 

Очень интересное заключение ВГСУ

 

ЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 29 травня 2013 року N 10

Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів

 

3.4. Передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Такою ж позовною давністю є встановлений частиною другою статті 20 Закону України"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" місячний строк подання заяви про визнання недійсною угоди, укладеної на аукціоні, конкурсі, - стосовно учасників аукціону, конкурсу або органу приватизації.

До позовних же вимог, пов'язаних з оскарженням прилюдних торгів та визнанням недійсними згаданих угод і заявлених іншими особами, які не належать до кола осіб, визначених згаданими нормами, застосовується загальна позовна давність згідно з приписами ЦК України.

Подібним чином вирішується й питання щодо застосування визначеного частиною першою статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" тримісячного строку оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення: стосовно акціонера господарського товариства даний строк є спеціальною (скороченою) позовною давністю, для інших же осіб, які оскаржують у судовому порядку згадані рішення, діє загальна позовна давність.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Что скажите???

Нужно искать практику ВССУГУД по данному вопросу.

Share this post


Link to post
Share on other sites

А я скажу вот чито: решение очень запутанное. Во первых стоит найти решение 1й инстанции (а еще лучше сам иск), и уже потом давать окончательный ответ

но если прочесть написанное решение, то (как я понял) суд вышел за пределы исковых требований!

...

Р І Ш Е Н Н Я

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

           30 січня 2014 року                                                  м. Миколаїв

 

         Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

 

          головуючого           - Данилової О.О.

 

          суддів                    - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.[/size]

 

          при секретарі  - Шпонарській О.Ю.,[/size]

 

...У квітні 2013 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_6,  ПП «СП Юстиція» та Центрального ВДВС ММУЮ про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування свідоцтва про придбання майна та визнання права власності на майно.[/size]

 ........

Посилаючись на те, що письмових повідомлень про проведення торгів та стартову ціну він не отримував, повторні торги проведені з порушення строку їх проведення та у період зупинення виконавчого провадження за виконавчим написом  нотаріуса, який згодом визнано таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_7 просив визнати правочин (публічні торги) недійсними, скасувати правовстановлюючий документ покупця  та визнати за ним право власності на спірну квартиру.[/size]

 

...

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року  (суддя Тішко Д.А.) позов задоволено частково, визнані недійсними прилюдні торги, проведені 27 січня 2012 року, та свідоцтво про придбання майна з публічних торгів від 8 лютого 2012 року. У задоволенні інших вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.[/size]

....

Предметом позову ОСОБА_7, заявленого  у квітні 2013 року, також є недійсність публічних торгів від 27 січня 2012 року з тих же підстав, які заявлялись раніше. Судове рішення за цим позовом ухвалене також суддею Тішко Д.А.[/size]

....

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання прилюдних торгів 27 січня 2012 року підлягають задоволенню.[/size]

 

...Наслідком визнання прилюдних торгів недійсними є  визнання свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів незаконним та його  скасування ( пункт 27 Постанови №3 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції  загальних судів та визнання підсудності  цивільних справ»).[/size]

 

Таким чином, вимоги ОСОБА_7 про визнання незаконним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 8 лютого 2012 року підлягають задоволенню.[/size]

 

....

В И Р І Ш И Л А:[/size]

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.[/size]

 

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.[/size]

 

Позов  ОСОБА_7 задовольнити частково.[/size]

 

Визнати недійсними прилюдні торги, проведені 27 січня 2012 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 18 жовтня 2010 року на користь АТ «Укрінбанк» , переможцем яких визнано ОСОБА_6.[/size]

 

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про придбання майна з публічних торгів від 8 лютого 2012 року, виданого на ім'я ОСОБА_6.[/size]

Share this post


Link to post
Share on other sites

А я скажу вот чито: решение очень запутанное. Во первых стоит найти решение 1й инстанции (а еще лучше сам иск), и уже потом давать окончательный ответ

но если прочесть написанное решение, то (как я понял) суд вышел за пределы исковых требований!

 

Поэтому логично, что подаем на недействительность свидетельства, что будет означать его незаконность.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
      справа №1018/6936/12
      Головуючий у І інстанції - Потабенко Л.В.
      апеляційне провадження №22-ц/824/13924/2019
      Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      12 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
      судді-доповідача Приходька К.П.,
      суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
      за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Альфа Банк» - адвоката Гречківського Євгенія Леонідовича на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року
      у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
      встановив:
      У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із вищевказаною скаргою, мотивуючи її тим, що заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області Голубець Н.М. у 2013 році було винесено постанову, якою відкрите виконавче провадження ВП №40850765 за виконавчим листом №2/1018/1549/12, виданим Обухівським районним судом Київської області по справі №1018/6936/12 про стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості по кредиту в розмірі 200855,47 грн; заборгованості по відсоткам в розмірі 77019,12 грн та судових витрат в розмірі 3219 грн, а всього 281093,59 грн.
      30 квітня 2015 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. вказаний виконавчий лист №2/1018/1549/12 повернуто стягувачеві.
      12 травня 2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51052150 за виконавчим листом №2/1018/1549/12.
      Вищевказана постанова, на думку заявника, є незаконною, оскільки виконавчий лист до виконання був пред`явлений з пропуском річного строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Так, останнім днем строку пред`явлення вказаного виконавчого документу до виконання є 30 квітня 2016 року, проте стягувач подав заяву про відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби лише 10 травня 2016 року, тобто з пропуском визначеного у виконавчому листі річного строку, що мало б стати підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
      Просив визнати незаконними і скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області про відкриття виконавчого провадження №51052150 від 12 травня 2016 року, а також постанову про арешт майна боржника у цьому ж виконавчому провадженні від 20 липня 2017 року.
      Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
      Визнано незаконними постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. про відкриття виконавчого провадження №51052150 від 12 травня 2016 року та постанову про арешт майна боржника від 20 липня 2017 року по виконавчому провадженні №51052150.
      Скасовано постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. про відкриття виконавчого провадження №51052150 від 12 травня 2016 року.
      Скасовано постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Голубець Н.М. про арешт майна боржника від 20 липня 2017 року по виконавчому провадженні №51052150.
      Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ «Альфа-Банк» через представника подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
      Посилається на те, що у порушення положень цивільного процесуального законодавства Стягувач не був повідомлений ані про подання Боржником скарги у межах ВП №51052150, ані про дату, час та місце її розгляду, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
      Крім цього, ОСОБА_1 оскаржує постанову про відкриття ВП №51052150 від 12 травня 2016 року та постанову про арешт майна боржника від 20 липня 2017 року у ВП №51052150.
      Разом з тим, з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що Боржник звернувся до Обухівського районного суду Київської області лише у грудні 2017 року, тобто більш як через рік з дати винесення постанови про відкриття ВП №51052150 від 12 травня 2016 року та через 4 місяці з дня винесення постанови про арешт майна боржника від 20 липня 2017 року у ВП №51052150.
      Суд першої інстанції, не поновивши Боржнику строк на подання скарги, не міг розглядати скаргу Боржника на рішення державного виконавця у межах ВП №51052150, що є підставою для скасування Оскаржуваної ухвали
      Також, суд першої інстанції не дослідив питання, яким саме способом заява Стягувача від 15 квітня 2015 року про відкриття виконавчого провадження була подана до органу ДВС.
      Стягувач не пропустив строк на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки заява від 15 квітня 2015 року про відкриття виконавчого провадження була здана до ПАТ «Укрпошта» до спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Висновок суду першої інстанції про те, що стягувач подав Заяву від 15 квітня 2015 року про відкриття виконавчого провадження 10 травня 2015 року, тобто після спливу строку на пред`явлення Виконавчого листа до виконання, а тому оскаржувані рішення державного виконавця є незаконними та мають бути скасовані, спростовується дійсними обставинами справи.
      На апеляційну скаргу ОСОБА_1 через представника подав відзив, який обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга АТ «Альфа-Банк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
      Щодо неповідомлення стягувача про розгляд скарги боржника, то в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року зазначено, що стягувач та державний виконавець в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
      Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт повідомлення Банку про час та місце розгляду справи.
      Твердження апелянта про пропуск боржником строку на оскарження постанови про відкриття ВП №51052150 від 12 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника від 20 липня 2017 року у ВП №51052150 є такими, що не відповідають матеріалам справи та зроблені з огляду на не зазначення в ухвалі суду про поновлення строку на оскарження.
      Так, у скарзі на рішення державного виконавця від 13 грудня 2017 року зазначено, що постанову ВП №51052150 скаржником отримано 07 грудня 2017 року, то десятиденний строк для її оскарження не минув.
      Просив, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року залишити без змін.
      Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
      Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 грудня 2012 року було частково задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ«Альфа-Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 200855,47 грн; заборгованість по відсоткам в розмірі 77019,12 грн та судові витрати в розмірі 3219 грн, а всього 281093,59 грн.
      Вказане рішення набрало законної сили.
      Відповідно до заяви стягувача ПАТ «Альфа-Банк» від 19 вересня 2013 року стягувачу поштою було направлено виконавчий лист від 17 вересня 2013 року, який знаходився на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області.
      30 квітня 2015 року виконавчий лист було повернуто без виконання, про що у ньому є відповідна відмітка.
      10 травня 2016 року стягувач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до органу ДВС із заявою щодо відкриття виконавчого провадження, повторно пред`явивши виконавчий документ до виконання.
      Факт надходження даної заяви стягувача до виконавчої служби 10 травня 2016 року підтверджується відбитком штемпеля про отримання вхідної кореспонденції виконавчою службою, а також резолюцією на даній заяві « Голубець Н.М. до виконання, 10 травня 2016 року».
      12 травня 2016 року заступником начальника ВДВС Обухівського МУЮ Голубець Н.М. постановою відкрито виконавче провадження №51052150 за виконавчим листом №2/1018/1549/12 від 17 вересня 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 боргу в сумі 291093,59 грн на користь ПАТ «Альфа Банк».
      20 липня 2017 року заступником начальника ВДВС Обухівського МУЮ Голубець Н.М., в рамках виконавчого провадження №51052150 за виконавчим листом №2/1018/1549/12 від 17 вересня 2013 року, постановою накладено арешт на майно боржника.
      З наявної в справі копії виконавчого листа, виданого Обухівським районним судом Київської області 17 вересня 2013 року по справі №2/1018/1549/12, вбачається, що термін пред`явлення виконавчого листа до виконання - 1 рік.
      В зв`язку із поверненням виконавчого листа стягувачу постановою державного виконавця від 30 квітня 2015 року, річний термін пред`явлення виконавчого листа до виконання розпочався з цієї дати - 30 квітня 2015 року, і відповідно, тривав до 30 квітня 2016 року.
      З наявної в справі та в матеріалах виконавчого провадження копії заяви ПАТ «Альфа-Банк» про відкриття виконавчого провадження вбачається, що її було подано до відділу державної виконавчої служби 10 травня 2016 року.
      Постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стягувач пропустив річний термін пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
      За змістом ст.ст.129,129-1 Конституції України, та у відповідності дост.18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
      Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції».
      Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
      Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
      Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
      Відповідно дост.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
      У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
      Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
      Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
      Згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
      Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
      Оскільки було беззаперечно встановлено пропуск стягувачем річного терміну для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність законних на те підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
      Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
      Згідно з ч.1 ст.77, ч.2 ст.78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
      Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення скарги, оскільки мало місце пропуск терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року слід залишити без змін.
      Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
      Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
      постановив:
      Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа Банк» - адвоката Гречківського Євгенія Леонідовича залишити без задоволення.
      Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 12 липня 2019 року залишити без змін.
      Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
      Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2019 року.
      Суддя-доповідач К.П. Приходько
      Судді С.О. Журба
      Т.О. Писана
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/85646018
    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      Справа № 761/16682/18
      Провадження № 2/761/1333/2019
      РІШЕННЯ
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      30 вересня 2019 року
      Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
      головуючого судді: Волошина В.О.
      при секретарі: Яворській А.А.
      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
      в с т а н о в и в :
      В травні 2018р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Альфа Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., в якому просила суд: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 21 липня 2017р., вчинений третьою особою, зареєстрований в реєстрі за №14805 про стягнення з позивачки на користь відповідача суми боргу у розмірі 26 101,23 дол. США, шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,150 гектара/кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
      Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що документами, поданими відповідачем третій особі - нотаріусу, які стали підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису, не доведено факту безспірності заборгованості у зв`язку із наявністю на час вчинення виконавчого напису судового спору щодо розміру заборгованості, неотриманням позивачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Крім того, відповідач включив у суму боргу до стягнення платежі по кредиту, по яким сплинула позовна давність, а сам розрахунок боргу, вчинений відповідачем, є необґрунтованим, фактично, виконавчий напис вчинений за період більший, ніж три роки, що суперечить вимогам закону. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
      Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 10 травня 2018р. відкрито провадження по справі.
      22 серпня 2018р. відповідачем до суду було подано відзив на позов (а.с. 67-72), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначаючи, що розрахунок заборгованості, який надавався третій особі, є вірним.
      Розпорядженням від 31 січня 2019р. за № 01-08-43 здійснено повторний автоматичний розподіл справи.
      Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2019р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
      Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019р. прийнято справу до розгляду та призначено в підготовче судове засідання.
      Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2019р. закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
      До судового засідання стороною позивача було подано до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові і не заперечує проти заочного розгляду справи.
      Відповідач та третя особа, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засідання не завилялись, про поважність причин неявки в судові засідання своїх представників не повідомили, стороною відповідача було подано відзив.
      Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
      Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 вересня 2007р. між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800001773 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого позивачу було надано у користування грошові кошти у розмірі 45000,00 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом 11,75% річних та з остаточною датою повернення - 11 вересня 2012р..
      З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, 11 вересня 2007р. між сторонами було укладено іпотечний договір №800001773-И, предметом якого відповідно до п. 3.1. є земельна ділянка площею 0,150 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
      Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
      Оскільки, позивач умови кредитного договору належним чином не виконала, утворилася заборгованість, з метою стягнення якої в липні 2017р. відповідач звернувся до третьої особи (нотаріуса) із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору.
      Третя особа нотаріус Чуловський В. А. на підставі цієї заяви та доданих до неї документів, 21 липня 2017р. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №14805, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» суми боргу у розмірі 26101,23 дол. США, шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,150 гектара/кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
      За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
      При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
      Згідно зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
      За приписами п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
      Порядок вчинення виконавчих написів визначено Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5 (далі по тексту - Порядок).
      Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 гл. 16 Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
      Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (далі по тексту - Перелік).
      Згідно зі ст. 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
      Пунктом 2.3 гл. 16 Порядку визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
      Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
      Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05 липня 2017р. у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
      Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
      Водночас, враховуючи те, що в провадженні Южного міського суду Одеської області розглядається по суті спір (цивільна справа № 519/282/17) щодо розміру цієї заборгованості за кредитним договором, спростовується факт безспірності суми заборгованості.
      Окрім того, 10 грудня 2014р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
      Так, варто наголосити на тому, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
      При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
      З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999р., оскільки, вчинений не на передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, та відсутні докази безспірності заборгованості, а тому не підлягає виконанню.
      Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.
      Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16, 18 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. №1172, суд, -
      в и р і ш и в :
      Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович (свідоцтво №7425, видане МЮ України 28 травня 2009р., місцезнаходження: м. Київ, провул Музейний, 10, каб. 505) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
      Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21 липня 2017р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №14805, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» суми боргу у розмірі 26101 /двадцять шість тисяч сто один/ дол. 23 центів США, шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,150 гектара/кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
      Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 /сімсот чотири/ грн. 80 коп.
      Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
      Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
      У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
      Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2019р.
       Суддя:
      http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85225042
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      23 жовтня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 922/3537/17
      Провадження № 12-127гс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідачаКібенко О. Р.,
      суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства «Фудстар» (далі - ПП «Фудстар»), до якої приєдналося Державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»),
      на рішення Господарського суду Харківської області від 16 січня 2019 року, ухвалене суддею Калініченко Н. В.,
      та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Гетьмана Р. А., Россолова В. В., Хачатрян В. С.,
      у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» (далі - ТОВ «Алта»)
      до відповідачів:
      1) Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
      2) ДП «Сетам»,
      3) приватного нотаріуса Харківського міського територіального округу Харківської області Гончаренко Надії Юльянівни,
      4) ПП «Фудстар»,
      за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»),
      про визнання недійсними торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
      Історія справи
      Короткий зміст та підстави позовних вимог
      1. У жовтні 2017 року ТОВ «Алта» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ДП «Сетам» та з урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову просило: визнати електронні торги за лотом № 224512 від 27 липня 2017 року недійсними; скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37701082 від 23 жовтня 2017 року.
      2. Позивач посилався на те, що оскаржувані електронні торги проведені з порушенням приписів Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), та всупереч ухвалі Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року у справі № 643/9474/17 про накладення заборони відчуження нежитлового приміщення площею 723,8 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул . Чичибабіна , 11, зареєстрованого за ТОВ «Алта».
      Фактичні обставини справи, установлені судами
      3. Господарський суд Харківської області рішенням від 29 серпня 2011 року у справі № 5023/5604/11, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2011 року та Вищого господарського суду України від 23 січня 2012 року, стягнув з ТОВ «Алта» на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитними договорами; на виконання рішення видав відповідний наказ від 16 листопада 2011 року № 5023/5604/11.
      4. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постановою від 03 червня 2012 року відкрив виконавче провадження ВП № 33014908 з примусового виконання зазначеного наказу.
      5. Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 24 липня 2017 року у справі № 643/9474/17 наклав заборону відчуження нежитлового приміщення площею 723,8 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 11, зареєстрованого за ТОВ «Алта».
      6. 27 липня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 33014908 на електронних торгах, організованих ДП «Сетам» за лотом № 224512, реалізовано нежитлове приміщення ТОВ «Алта», розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 11, про що 01 серпня 2017 року сформовано відповідний протокол № 274952, згідно з яким: час початку торгів - 9 година; час завершення торгів - 18 година 30 хвилин; оплата підлягає сплаті переможцем до 15 серпня 2017 року.
      7. Цього ж дня державний виконавець відклав проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 16 листопада 2011 року№ 5023/5604/11 до 10 серпня 2017 року, про що прийняв відповідну постанову у межах виконавчого провадження ВП № 33014908.
      8. Наступного дня (28 липня 2017 року) ДП «Сетам» на підставі постанови державного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій склало акт про зупинення електронних торгів за лотом № 224512 з відміткою «зупинено в стані підписання протоколу».
      9. 09 та 22 серпня 2017 року державний виконавець відкладав проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 16 листопада 2011 року № 5023/5604/11.
      10. 30 серпня 2017 року Московський районний суд м. Харкова ухвалою скасував заборону відчуження нежитлового приміщення площею 723,8 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 11.
      11. 06 вересня 2017 року державний виконавець відклав проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу від 16 листопада 2011 року№ 5023/5604/11 до 20 вересня 2017 року.Цього ж дня ДП «Сетам»склало акт про зупинення електронних торгів за лотом № 224512 на підставі постанови державного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій.
      12. 22 вересня 2017 року ПП «Фудстар» сплатило на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Харківській області грошові кошти за придбане нерухоме майно у розмірі 6 422 708,14 грн.
      13. 05 жовтня 2017 року державний виконавець склав акт реалізації предмета іпотеки у межах виконавчого провадження ВП № 33014908.
      14. 18 жовтня 2017 року за ПП «Фудстар» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, проданий на оскаржуваних електронних торгах.
      15. 30 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області ухвалою у справі № 643/9474/17 скасував ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року про накладення заборони відчуження нежитлового приміщення.
      Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
      16. Суди розглядали справу неодноразово.
      17. Господарський суд Харківської області рішенням від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року, позов задовольнив.
      18. Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року у справі № 643/9474/17 як на підставу визнання електронних торгів недійсними, оскільки ця ухвала не породжує жодних правових наслідків з моменту свого постановлення у зв`язку зі скасуванням судом вищої інстанції.
      19. Водночас, задовольняючи позов, суди виходили з порушення норм Порядку, оскільки переможець електронних торгів фактично сплатив грошові кошти за придбане майно з недотриманням строку; організатор торгів мав сформувати новий протокол із зазначенням нового строку розрахунків; ці порушення стосуються прав позивача, який має правомірні очікування щодо здійснення належного виконавчого провадження та законних електронних торгів стосовно належного йому майна; оскільки електронні торги підлягають визнанню недійсними, похідні позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію відповідного права є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      20. У травні 2019 року ПП «Фудстар»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
      21. У липні 2019 року ДП «Сетам» звернулося до Верховного Суду із заявою про приєднання до зазначеної касаційної скарги ПП «Фудстар», просить скаргу задовольнити.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
      22. Скаржник посилається на порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції та вважає, що спір у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
      23. Стверджує, що вчинення виконавчих дій відкладалося з метою недопущення порушення прав учасників виконавчого провадження у зв`язку з постановленням Московським районним судом м. Харкова ухвали від 24 липня 2017 року у справі № 643/9474/17 про накладення заборони на реалізацію нежитлового приміщення, яке було предметом оскаржуваних електронних торгів.
      24. Також скаржник указує на те, що: позивач не надав доказів наявності його порушеного права з урахуванням того, що в результаті проведених електронних торгів сплачено найвищу із запропонованих цінових пропозицій, що сприяло максимально ефективному погашенню боргових зобов`язань позивача, а тому права останнього проведеними електронними торгами не порушено; суд застосував норму Порядку, якої не існувало на момент проведення торгів, оскільки на час проведення спірних електронних торгів у законодавстві не було вимог про формування нового протоколу у разі їх зупинення; позивачем не пропущено строк оплати за придбане на електронних торгах майно.
      Доводи інших учасників справи
      25. Інші учасники справи правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу не скористалися.
      Рух касаційної скарги
      26. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 25 липня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Щодо визначення юрисдикції
      27. Виходячи з положень статей 1, 2, 12 ГПК України, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакціях, чинних на час звернення позивача до суду з позовом, статті 20 ГПК України, статті 19 КАС України у редакціях після 15 грудня 2017 року до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
      28. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
      29. З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право цивільне. При цьому під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
      30. Предметом позову в цій справі є визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна та скасування рішення про державну реєстрацію прав на це майно, ухваленого приватним нотаріусом за наслідками цих торгів.
      31. Відтак спір про визнання недійсними електронних торгів підлягав вирішенню як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на відповідне майно, тобто є приватноправовим, а з огляду на суб`єктний склад сторін підлягав розгляду за правилами господарського судочинства. Вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, ухваленого на підставі зазначених торгів, також безпосередньо стосуються спору щодо такого майна, а тому вони підлягали розгляду за правилами ГПК України, що правомірно враховано господарськими судами попередніх інстанцій.
      32. Більше того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особа, яка подала касаційну скаргу, хоч і вказує на те, що вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію мали розглядатися в порядку адміністративного судочинства, але не ставить питання про закриття провадження у цій справі (у відповідній частині позовних вимог), а всупереч викладеним у касаційній скарзі запереченням щодо розгляду цих вимог господарськими судами просить рішення господарських судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог, тобто вирішити спір за правилами господарського судочинства.
      Щодо відчуження майна у період дії заборони
      33. Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що ДП «Сетам» не вправі було відчужувати майно в період дії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року у справі № 643/9474/17 про накладення заборони відчуження нежитлового приміщення площею 723,8 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 11 , зареєстрованого за ТОВ «Алта».
      34. Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги посилання позивача на зазначену заборону як на підставу визнання електронних торгів недійсними з огляду на таке.
      35. Судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті 129-1 Конституції України).
      36. Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні.
      37. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
      38. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
      39. Суди не встановили, що заборона відчуження нежитлового приміщення, накладена судом в іншій справі № 643/9474/17ухвалою від 24 липня 2017 року, була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як і не встановили, що ПП «Фудстар» знало чи мало знати про заборону відчуження. Тому така заборона не може бути протиставлена цьому підприємству, адже його недобросовісність як набувача спірного майна не доведена. Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України), то вона презюмується.
      40. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.
      Щодо оскарження електронних торгів
      41. Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійними електронних торгів з реалізації арештованого майна. Спірні відносини регулюються Порядком у редакції, що була чинною на час їх виникнення.
      42. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.
      43. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
      44. Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
      45. Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.
      46. Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).
      47. За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
      48. Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
      49. Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).
      50. Порядок передбачає наслідки невиконання покупцем (переможцем) свого обов`язку з договору купівлі-продажу. Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку гарантійний внесок покупцю (попередньому переможцю електронних торгів) не повертається, а новим покупцем (новим переможцем електронних торгів) визнається учасник, який запропонував ціну, що була перед ціною, запропонованою переможцем, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно. У цьому разі організатор вносить відповідні відомості до системи реалізації майна (далі - система) й засобами системи формує новий протокол електронних торгів, який повинен містити, зокрема, інформацію про визнання наступного учасника електронних торгів новим переможцем електронних торгів. Цей протокол розміщується системою на вебсайті, в особистому кабінеті наступного учасника цих електронних торгів, визначеного новим переможцем електронних торгів, та особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця), яким майно передано на реалізацію.
      51. Отже, в разі порушення покупцем (попереднім переможцем електронних торгів) зобов`язання зі сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу організатор вчиняє правочин щодо односторонньої відмови від цього договору у повному обсязі (частина третя статті 651 ЦК України) і одночасно укладає новий договір купівлі-продажу шляхом акцепту пропозиції нового переможця електронних торгів (за ціною, що є меншою за ціну, встановлену попереднім договором купівлі-продажу).
      52. Як установили суди, відповідно до протоколу № 274952 проведення електронних торгів з реалізації нежитлового приміщення - кафе, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чичибабіна, 11 , грошові кошти у розмірі 6 422 708,14 грн підлягали зарахуванню на рахунок відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області до 15 серпня 2017 року.
      53. Визнаючи електронні торги недійсними, суди послалися на порушення норм Порядку, оскільки їх організатор склав акт про зупинення торгів на наступний день, тобто після їх фактичного закінчення, а переможець сплатив грошові кошти за придбане майно з недотриманням строку. Допущені порушення стосуються прав боржника, який має правомірні очікування щодо здійснення належного виконавчого провадження та законних електронних торгів стосовно належного йому майна.
      54. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком, оскільки укладення договору купівлі-продажу з ПП «Фудстар» відбулося у відповідності із зазначеним Порядком. Натомість стверджуване невиконання ПП «Фудстар» умов договору купівлі-продажу щодо сплати грошових коштів у встановлений строк є порушенням цього договору. Невиконання або неналежне виконання договору не є підставою для визнання його недійсним. Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України у разі істотного порушення договору його стороною він може бути розірваний за рішенням суду на вимогу іншої сторони. Оскільки на електронних торгах продається майно, яке належить на праві власності боржнику, з метою виконання судового або іншого рішення на користь стягувача, то несплата покупної ціни впливає на законні інтереси боржника та стягувача, а тому вони можуть вимагати розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку для отримання коштів за продане майно від наступного переможця. Крім того, вони вправі вимагати відшкодування збитків (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України), спричинених унаслідок незастосування організатором правил пункту 3 розділу VIII Порядку.
      55. Висновку про порушення норм Порядку суд апеляційної інстанції дійшов, помилково застосувавши до спірних відносин сторін абзац восьмий пункту 1 розділу X Порядку у редакції наказу Міністерства юстиції України № 1859/5 від 18 червня 2018 року, тоді як торги відбулися у серпні 2017 року. Редакція цього абзацу, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачала формування організатором нового протоколу із зазначенням нового строку розрахунків, про що помилково зазначив апеляційний суд.
      56. У свою чергу суд першої інстанції правильно вказав на те, що підставою для зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом є, зокрема, відкладення проведення виконавчих дій (пункт 2 розділу XI Порядку); зупинення електронних торгів може відбутися лише до їх закінчення, однак їх організатором складено акт про зупинення електронних торгів наступного дня, 28 липня 2017 року, тобто після їх фактичного закінчення.
      57. Однак суд, дійшовши висновку про формальне порушення Порядку організатором електронних торгів, не спростував факту добросовісної поведінки та відсутності вини їх переможця. Тому таке порушення не може бути протиставлене переможцю, оскільки недобросовісність його дій не доведена. Як зазначалося раніше, оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), то вона презюмується.
      58. При цьому в рішенні суду відсутні мотивовані висновки про те, яким чином несвоєчасність внесення грошових коштів переможцем торгів порушує права боржника. Питання порушення прав боржника за наслідками проведених електронних торгів залишилися без належної уваги судів попередніх інстанцій та відповідного правового реагування.
      59. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
      60. Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
      61. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
      62. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
      63. З огляду на положення статті 1 ГПК України у редакції, чинній на момент звернення позивача з цим позовом, і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
      64. Суди попередніх інстанцій вважали, що оспорювані електронні торги порушують право власності позивача, а допущені ДП «Сетам» порушення Порядку стосуються його прав як боржника, який має законні очікування щодо належного здійснення виконавчого провадження та законного продажу його майна. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим висновком.
      65. Відповідно до пункту 3 розділу VIII Порядку наслідком порушення покупцем (попереднім переможцем електронних торгів) зобов`язання зі сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу є обов`язок організатора відмовитися від цього договору і укласти новий договір купівлі-продажу з новим переможцем електронних торгів, причому за ціною, що є меншою за ціну, встановлену попереднім договором купівлі-продажу.
      66. Таким чином, правочин з продажу майна позивача за більшою ціною вочевидь не порушує прав чи законних інтересів боржника. Виходячи з цього Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до дійсних мотивів звернення позивача з позовною заявою, вбачаючи у нього намір уникнути виконання судового рішення, ухваленого в 2011 році, на яке направлене виконавче провадження, в межах якого здійснений продаж майна відповідача в 2017 році.
      67. З урахуванням наведеного позовні вимоги ТОВ «Алта» про визнання недійсними електронних торгів не підлягають задоволенню з мотивів, викладених у цій постанові. Оскільки позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію спрямовані на відновлення володіння позивача майном, власником якого вже є інша особа, вони також не підлягають задоволенню.
      Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
      Щодо суті касаційних скарг
      68. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
      69. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).
      70. Оскільки суди попередніх інстанцій надали неналежну юридичну оцінку обставинам справи, ухвалили оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення, що оскаржуються, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
      Щодо судових витрат
      71. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша та чотирнадцята статті 129 ГПК України).
      72. Відтак судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК України покладається на позивача.
      Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фудстар», до якої приєдналося Державне підприємство «Сетам», задовольнити.
      2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16 січня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25 квітня 2019 року у справі № 922/3537/17 скасувати та ухвалити нове рішення.
      3. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Харківського міського територіального округу Харківської області Гончаренко Надії Юльянівни, Приватного підприємства «Фудстар» про визнання електронних торгів за лотом № 224512 від 27 липня 2017 року недійсними та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Н. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 37701082 від 23 жовтня 2017 року відмовити.
      4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 11, код ЄДРПОУ 32869314) на користь Приватного підприємства «Фудстар» (61044, м. Харків, пр. Московський, 259, код ЄДРПОУ 38632574) 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційних скарг.
      5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 11, код ЄДРПОУ 32869314) на користь Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) 22 400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг.
      6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алта» (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 11, код ЄДРПОУ 32869314) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, б-р Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 9 920 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя В. С. Князєв
      Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
      Судді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков
      Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
      В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
      В. І. Данішевська О. М. Ситнік
      Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 85614599