Определение ВССУ об отказе Райффайзен банк Аваль в одновременном обращении взыскания и взыскании задолженности

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 липня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Макарчука М.,А.,

суддів Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2010 року ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту. В обґрунтування позову зазначало, що відповідно до умов укладеного між банком та ОСОБА_4 кредитного договору № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року, відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США на строк до 17 квітня 2021 року під 13 % річних.

 

17 квітня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку земельну ділянку площею 0,0801 га, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, що розташована в АДРЕСА_1, а також житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 67 % загальною площею 260 кв.м, що розташований за цією ж адресою. Заставна вартість предмета іпотеки визначена в сумі 1 583 655 грн. Крім того, 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

 

Оскільки відповідач не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, а також не здійснив жодного погашення по кредиту, а по процентах останню виплату здійснив 10 жовтня 2008 року, у зв'язку з чим станом на 20 серпня 2010 року утворилась заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 1 578 060 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 283 822,77 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі 1 011 413,37 грн., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 771882,88 грн., а всього 3 747 336,31 грн., тому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану суму заборгованості та судові витрати, а також розірвати укладений між банком та ОСОБА_4 кредитний договір та звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року, позов ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором кредиту задоволено.

 

Розірвано кредитний договір № 014/2571/81/70767 від 17 квітня 2008 року, укладений 17 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4; стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 3 747 336 грн. 31 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1 578 060 грн., заборгованість за відсотками в сумі 283 822 грн. 77 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 1 011 413 грн. 37 коп., пеню за прострочення сплати кредитних коштів в розмірі 771 882 грн. 88 коп.; звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю, серії ЯД 656514, виданого 6 вересня 2006 року Ірпінським міським відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 серпня 2006 року № 3-1279/ВСХ № 562680, та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1672 на праві власності, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 3210945600:01:072:0010, площею 0,0801 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також на житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 76 %, загальною площею 260 кв.м, зареєстрованого КП Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 26 березня 2008 року за № 18250184, зазначений на плані під літ. А, з огорожею, зазначеною на плані під № 1-3, водопровідним колодязем, зазначеним на плані під № 4 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 747 336 грн. 31 коп., у тому числі заборгованість за кредитом в сумі 1 578 060 грн., заборгованість за відсотками в сумі 283 822 грн. 77 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 1 011 413 грн. 37 коп., пеню за прострочення сплати кредитних коштів в розмірі 771 882 грн. 88 коп.; вирішено питання про судові витрати.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, тому відповідно до вимог ст.ст. 526, 554, 1050, 1054 ЦК України на користь банку підлягає стягненню заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпготекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ( частина 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

 

У ч. 1 ст. 39 Закону визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 

Крім того, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункт 4 частини першої статті 215 ЦПК.

 

Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

 

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. 

 

Проте суди, задовольняючи позовні вимоги, при ухваленні судового рішення не в повній мірі врахували положення ст. 39 Закону країни «Про іпотеку», зокрема: не визначили вартості предмета іпотеки, способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів чи застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, та у порушення вимог ст. 215 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, не вказали в резолютивній частині рішення вищенаведених обставин, які є обов'язковими при винесенні таких судових рішень.

 

Оскільки судом допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

 

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур Т.О. Писана Г.В. Юровська

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25339026