Определение ВССУ об отказе Родовид банку во взыскании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 жовтня 2013 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

суддів: Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

 

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», ОСОБА_2 про визнання пункту кредитного договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою Кардупеля Віталія Юрійовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року в частині визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и в :

 

У грудні 2012 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 27 червня 2008 року № 56.1/АА-00011.08.2 укладеним між банком та ОСОБА_1, останній отримав у кредит грошові кошти у сумі 25 324,50 доларів США зі сплатою 14,5 % річних та кінцевим строком повернення до 27 червня 2015 року.

 

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

 

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у нього утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 08 жовтня 2012 року становила 56 763,18 доларів США, яку позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

 

Крім того, у січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання п. 3.6 кредитного договору недійсним.

 

Також, у січні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що 11 січня 2011 року банк звернувся до неї як до поручителя із письмовою вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання. Зазначену вимогу вона отримала 15 січня 2011 року, проте з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише 10 грудня 2012 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

 

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено частково.

 

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором 19 383,87 доларів США (що еквівалентно 154 935,27 грн) та 39 965,00 грн.

 

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненим договір поруки, укладений 27 червня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» змінено.

 

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитом - 17 992,29 доларів США, прострочену заборгованість за процентами - 1 391,58 доларів США, пеню у розмірі 37 188,33 доларів США, а всього 56 572,20 доларів США, що еквівалентно 452 181,59 грн.

 

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 % річних від простроченої суми боргу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 3 % річних від простроченої суми боргу у розмірі 190,98 доларів США, що еквівалентно 1 526,50 грн. Вирішено питання про перерозподіл судових витрат.

 

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року залишено без змін.

 

У касаційній скарзі Кардупель В.Ю., який діє в інтересах ПАТ «Родовід Банк», порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання договору поруки припиненим з ухваленням в цій частині нового рішення, яким стягнути солідарно з поручителя та боржника на користь ПАТ «Родовід Банк» вищезазначену заборгованість за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 

Визнаючи договір поруки припиненим суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом з порушенням шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

 

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовані норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

 

З урахуванням положень частини 4 статті 559 ЦК України, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 

Як вбачається 11 січня 2011 року ПАТ «Родовід Банк» направив письмову вимогу ОСОБА_1 як боржнику та ОСОБА_2 як поручителю, остання її отримала 15 січня 2011 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення. Проте з позовом до суду банк звернувся 10 грудня 2012 року, тобто з пропуском шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін, оскільки судами попередніх інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу Кардупеля Віталія Юрійовича, який діє в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», відхилити.

 

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 травня 2013 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді: О.В. Кадєтова В.О. КузнєцовМ.І. Наумчук

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34340796

[у.zaporozhskiy]

Як вбачається 11 січня 2011 року ПАТ «Родовід Банк» направив письмову вимогу ОСОБА_1 як боржнику та ОСОБА_2 як поручителю, остання її отримала 15 січня 2011 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення. Проте з позовом до суду банк звернувся 10 грудня 2012 року, тобто з пропуском шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

 

Прекрасное решение.

Как раз можно его использовать, как противоположенное решение кассационной инстанции для подачи заявления в ВСУ.

Зачастую, суды игнорируя положения Постановления пленума ВССУГУД № 5 от 2012 г., указывают: если банк обратился с требованием к поручителю в шестимесячный срок, то он имеет право обратится с иском к поручителю в течении 3 лет.