Решение Лисичянского горсуда о признании кредитного договора с кредитным союзом не действительным

[ANTIRAID]

Справа №2-780/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2009 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Калитки О.М.,

секретаря судового засідання Резниковій А.Б.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки „Надія”, третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним посилаючись на те, що між кредитною спілкою «Надія» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № НОМЕР_1 від 22 серпня 2008 року, відповідно до якого відповідач надав йому кредит в розмірі 7000,00 грн. на термін 24 місяці, до 22 серпня 2010 року, під заставу квартири та поруку одного поручителя ( договір поруки № НОМЕР_2 від 22.08.2008р.). Крім цього, кредитодавець зобов'язав позичальника видати довіреність на ім'я ОСОБА_4 на право розпорядження його квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та незаконно утримують документи на цю квартиру.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, які затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 2 грудня 2003 року № 146 та реєстровані в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003р.- за № 1225/8546 кредитна спілка при провадженні зазначеної в ліцензії діяльності повинна дотримуватись вимог законодавства України, зокрема Законів України «Про кредитні спілки», « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , «Про захист прав споживачів» та нормативно-правових актів Держфінпослуг, які регулюють діяльність кредитних спілок (пункт 3.1.).

Згідно пункту 3.10 Ліцензійних умов кредитна спілка зобов'язана здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, зазначену у відповідній ліцензії на підставі договору, який має відповідати вимогам статті 6 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті її Закону України « Про захист прав споживачів» .

Відповідно до статті 11 Закону України « Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1. особу та місцезнаходження кредитодавця;

2. кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, Його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

3) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

й) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі неподання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Ця вимога закону не була виконана кредитодавцем. що є порушенням прав споживача фінансових послуг.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з третьою особою, визначеною кредитодавцем.

В порушення цієї норми закону Позивача було зобов'язано видано довіреність, на право розпорядження його майном на ім'я ОСОБА_4 , який є сином голови спостережної ради ОСОБА_5 за заступника голови правління ОСОБА_6 .

Питання щодо визнання угод недійсними та правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону врегульовано нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана суперечність відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України недійсним е правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правопис). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз наведених умов кредитного договору свідчить про те, що він носить зловмисний характер з боку кредитодавця і укладений в порушення норм Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. № 2908 - III та Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07-2001р. № 2664 - ПІ, а саме:

Відповідно до статті 6, 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Але при цьому умови договору повинні відповідати вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірний кредитний договір та пов'язані з ним договір застави та договір поруки укладено в порушення принципу розумності і справедливості, оскільки не можуть бути розумними, справедливими та законними наступні умови:

п. 3.1 : Плата за користування кредитом (відсотки) встановлюється виходячи а відсоткової ставки 54% річних за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. В інших кредитних установах кредитна ставка складає від 20 до 30 % річних.

п. 3.6 : У випадку, якщо позичальник вносить кредитодавцю не повну суму, зазначену в графіку погашення кредиту, у першу чергу сплачуються відсотки по наданому кредиту, а залишок коштів направляється в погашення основної суми кредиту.

п. 3.8. При порушенні Позичальником графіка погашення строкового платежу по кредиту більш ніж на 3 банківських дні кредит визначається з підвищеним рівнем ризику.

п. 3.9 У перший місяць визнання кредиту з підвищеним ризиком відсоткова ставка, зазначена в п. 3.1 розділу з цього Договору збільшується на 12% річних та нараховуються за кожний день прострочення сплати по кредиту до погашення заборгованості позичальником. У разі непогашення заборгованості протягом даного терміну з наступного місяця нараховується додаткова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі подвійної річної відсоткової ставки зазначеної в п. 3.1. розділу 3 за кожний день прострочення сплати по кредиту, при цьому кредитодавець проводить перерахунок сплати.

Розрахунок свідчить про те, що вже через місяць при порушенні умов кредитного договору відсоткова ставка за користування кредитом становить 132 % (С 54% +12%)*2= 132%) , що є нічим іншим , як надприбуток кредитодавця і протирічить змісту і духу Закону України „Про кредитні спілки”, відповідно до статті 1 якого кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Пункт 3.11. Порушенням графіка погашення є: сплата меншої суми, ніж зазначено в колонці «сума», графіка погашення в відповідності з датою, прострочення терміну платежу.

Пункт 4.2. Повернення кредиту та відсотків відбувається в такому порядку: першочергово відсотки, а в наступну чергу основна сума кредиту.

Пункт 5.1.2 Використати кредит на цілі, зазначені у п.1.2 Договору. У випадку нецільового використання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити подвійну відсоткову ставку за кожний день користування кредитом та повернути кредит.

Пункт 5.1.3 Сплатити кредитодавцю у разі затримки більш ніж на З банківських дні погашення кредиту додаткову відсоткову ставку у розмірі подвійної річної відсоткової ставки , зазначеної в п. 3.1. розділу 3, за кожний день прострочення сплати по кредиту.

Пункт 5.4.З. У разі затримки позичальником повернення кредиту, частини кредиту або сплати відсотків більш, ніж на два місяці, відшкодувати суму боргу не очікуючи строку, передбаченого п.2.1., розділу 2 даного Договору за рахунок всіх своїх внесків (вкладів) в разі наявності у кредитодавця у повному обсязі, заставленого майна та іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Пункт 5.4.4. У разі затримки позичальником більше, ніж на два місяці сплати відсотків за користування кредитом або повернення кредиту (згідно п. 4.І.. розділу 4) кредитодавець має право стягнути з позичальника додаткову відсоткову ставку у розмірі подвійної річної відсоткової станки, вказаної в Договорі п. 3.1 розділу 3, за користування кредитом та (або) розірвати Договір з позичальником та стягнути з нього у встановленому заковом порядку всю заборгованість згідно Договору.

Пункт 6.3. Виданий кредит забезпечується всім належним позичальнику, поручителям та заставодавцям майном та коштами, на які може бути звернено стягнення, в порядку, встановленому чинним законодавством України, враховуючи всі внески (вклади) позичальника у кредитодавця.

Згідно пункту 3.10 Ліцензійних умов кредитний договір повинен містити:

- умови, які не суперечать одна одній та не містять положень з неоднозначним трактуванням;

- порядок нарахування та виплати процентів (методи нарахування процентів ).

В порушення нього припису закону спірний кредитний договір не дає змогу споживачеві зрозуміти суть нарахування процентів, оскільки не містить порядок нарахування та виплати процентів (методи нарахування процентів) та містить умови, які суперечать одна одній, а саме:

Згідно пункту 3.8. кредит визначається з підвищеним рівнем ризику при порушенні позичальником графіка погашення строкового платежу по кредиту більш ніж на 3 банківських дні і відповідно до пункту 3.9. у цьому разі відсоткова ставка збільшується на 12% річних та нараховується за кожний день просрочення сплати по кредиту до погашення заборгованості позичальником.

Згідно цього ж пункту 3.9. У разі непогашення заборгованості протягом даного терміну з наступного місяця нараховується додаткова відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі подвійної річної відсоткової ставки.

При цьому згідно пункту 5.1.3. у разі затримки більш ніж на 3 банківських дні погашення кредиту нараховується додаткова відсоткова станка у розмірі подвійної річної відсоткової ставки за кожний день прострочення сплати по кредиту.

Таким чином залишається незрозумілим, з якого ж часу нараховується подвійна облікова ставка за кредитним договором - через три дні чи через два місяці?

В порушення статті 577 Цивільного кодексу України, яка передбачає , що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом, договір застави № НОМЕР_3 від 22.08.2008р. нотаріально не досвідчений та не зареєстрований.

Згідно статті 220 Цивільного кодексу України правовим наслідком недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є його нікчемність.

Відповідно до статті 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - 3 моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, оскільки спірний договір застави нотаріально не посвідчений, то права застави у КС „Надія” відносно квартири позичальника не настало.

Розуміючи це, Кредитодавець ввів в оману Позивача , зобов'язавши його видати довіреність на ім'я ОСОБА_4 на право розпорядження квартирою . Відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті ст..229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином факт оформлення довіреності на право розпорядження квартирою позичальника свідчить про зловмисність з боку відповідача, оскільки кредитний договір є тільки таким , що приковує справжню його мету - заволодіти майном позивача, Про це свідчить також той факт , що умовою кредитного договору є право Кредитодавця звернути стягнення на заставлене майно вже через два місяці затримки позичальником повернення кредиту, частини кредиту або сплати відсотків.

В порушення статті 582 Цивільного кодексу України, яка передбачає що оцінка предмета, застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін. що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом, заставлене майно - однокімнатна квартира, вартість якої за довідкою БТІ складає 68526,00 грн., оцінена в 15000,00 грн, тобто її вартість відповідачем зловмисне занижена у п'ять разів.

Ця обставина свідчить про те, що кредитний договір з боку кредитодавця порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина шляхом заволодіння його майном – квартирою.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і сво6од людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, при укладенні спірного договору були порушені загальні засади цивільного законодавства , які передбачені у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме:

- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

- свобода договору;

- справедливість, добросовісність та розумність.

Укладення нікчемних договорів з боку Позивача стало можливим у зв'язку з численними порушеннями законодавства з боку Відповідача, а також у зв'язку з тим, що під час укладання кредитного договору він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки хворіє на хронічний алкоголізм і в цей час у нього був запій.

Якби він був у змозі проаналізувати положення цього договору, то ніколи б його не підписав.

Крім цього слід зазначити, що підписи ОСОБА_2 , які стоять в договорі застави та у кредитному договорі, не співпадають із його справжнім підписом, що візуально видно при порівнянні їх з підписом у паспорті.

Відповідно до приписів статті 225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Умовою застосування правил даної статті є знаходження дієздатної фізичної особи під час вчинення правочину у такому стані, при якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. При цьому мається на увазі тимчасовий стан, при якому людина внаслідок функціонального розладу психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Угода, яка здійснена у такому стані, не відображає справжньої волі особи на установлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків і тому може бути визнана недійсною.

Оскільки під час підписання договору ОСОБА_2 був у стані алкогольного сп'яніння, то не міг адекватно реагувати на те, що відбувається у приміщенні Кредитного союзу «Надія», не розумів значення своїх дій , підписуючи Договір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позові, просила стягнути визнати недійсним кредитний договір за № НОМЕР_1 від 22.08.2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав, та просив застосувати наслідки визнання договору недійсним відповідно до ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні досліджені докази: копія кредитного договору № НОМЕР_1 від 22 серпня 2008 року, копія договору застави № НОМЕР_3 від 22 серпня 2008 року, копія договору поруки № НОМЕР_2 від 22 серпня 2008 року, копія витягу з реєстру довіреностей про видачу довіреності на ім’я ОСОБА_4 , копія заяви про скасування довіреності на ім’я ОСОБА_4 на розпорядження квартирою, копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей про припинення довіреності, копія листа приватного нотаріуса ОСОБА_7 про скасування довіреності, копія заяви КС „Надія” від 03.03.2009 року №91, копія паспорту ОСОБА_2 , копія посвідчення учасника ЧАЕС, довідка про вартість квартири.

Суд вважає надані позивачем докази достатніми та переконливими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 20, 203, 215, 216, 220, 228, 230, 231, 232, 235, 236, 216, 225, 248, 249, 577, 582, 585, 590 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 130, 174, 212-215, Ц ПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову Кредитної спілки „Надія” про визнання кредитного договору недійсним.

Позов ОСОБА_2 до Кредитної спілки „Надія”, третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним задовольнити.

Визнати кредитний договір № НОМЕР_1 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою „Надія” та ОСОБА_2 , договір застави № НОМЕР_3 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою „Надія” та ОСОБА_2 , договір поруки № НОМЕР_2 від 22 серпня 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою „Надія” та ОСОБА_3 недійсними.

Зобов’язати Кредитну спілку „Надія” повернути правовстановлюючі документи на квартиру 89, розташовану в АДРЕСА_1 – свідоцтво про право власності на квартиру та технічний паспорт.

Забов`язати ОСОБА_2 повернути Кредитній спілці «Надія» гроші в сумі 7000грн. отримані ним за кредитним договором № НОМЕР_1 від 22 серпня 2008 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня після його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк.

Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Суддя: