Решение Апелляционного суда Киева о признании исполнительной надписи в пользу Дельта-банка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

Справа №22-ц/796/16601/2013

 

Головуючий у 1 - й інстанції: Вовк С.В. 

Доповідач - Ратнікова В.М.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

 

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В. 

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга М.В. 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

 

встановила:

 

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

 

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

 

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що нотаріусом та/або банком письмова вимога про сплату суми боргу, вказаної у виконавчому написі нотаріуса, ОСОБА_1 не направлялася (не вручалася), оскільки письмове повідомлення, яке було направлене банком на адресу позивача в частині розміру заборгованості не відповідає сумі заборгованості на яку було вчинено виконавчий напис нотаріусом. А тому вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням порядку встановленого главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/2595. Крім того, у виконавчому написі зазначена сума, стягнута з позивача за його вчинення в розмірі 2500 грн., що суперечить приписам Закону України «Про захист прав споживачів».

 

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

 

Представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, представник відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.

 

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

 

Судом встановлено, що 18 листопада 2004 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту за №441/л, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 на умовах встановлених даним договором надаються грошові кошти в сумі 38 000 доларів США на строк з 18 листопада 2004 року по 16 листопада 2009 року, зі сплатою 13 % річних і погашенням згідно умов вказаного договору.

 

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №441/л, 18 листопада 2004 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

 

25.11.2004 р., 28.04.2006 р., 24.07.2007 р. між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди до кредитного договору №441/л від 18 листопада 2004 року відповідно за №1, №2, № 3, № 4.

 

25 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки.

 

Правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС Комерцбанк» є Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», в свою чергу правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк».

 

18.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №441/л від 18 листопада 2004 року за №5.

 

05.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору №441/л від 18 листопада 2004 року №6 та №7 до кредитного договору № 441/л від 18.11.2004 р.

 

Цього ж дня, між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки.

 

25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №441/л від 18 листопада 2004 року та забезпечувальними договорами, що були укладені між Акціонерним комерційним банком «ТАС Комерцбанк» та ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

 

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 свої обов'язки за договором кредиту не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості. У зв'язку з чим, 01 березня 2013 року Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості, в якій зазначено, що станом на 06.02.2013 року сума простроченої поточної заборгованості за кредитним договором №441/л від 18 листопада 2004 року становить 8144,70 доларів США. У вимозі також зазначено, що у разі не виконання даної вимоги, банк буде змушений захищати свої майнові права шляхом вчинення виконавчого напису або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 06.02.2013 р. становить 102636,20 доларів США. Дану вимогу було вручено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 21 березня 2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

 

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Дельта Банк» погашено не було, а тому банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявою про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

 

11 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис за №1379, яким звернуто стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, щоб за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку заставного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в розмірі заборгованості 849 564,06 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 94 864,94 долари США, що за курсом НБУ складає 758 255,47 грн., та 11 423,57 долари США, що за курсом НБУ складає 91 308,60 грн.

 

08 липня 2013 року на підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем ВДВС Печерського районного управління юстиції у м.Києві було відкрито виконавче провадження (ВП №38761603).

 

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд 1-ї інстанції посилався на те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під час вчинення оспорюваного виконавчого напису діяла відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» за №1172 від 29 червня 1999 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

 

Проте, з таким висновком суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

 

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

 

У відповідності до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір є похідною угодою, яка укладається для забезпечення виконання іншої угоди, зокрема кредитного договору, і не може існувати самостійно.

 

Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

 

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Згідно зі ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

 

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року за №1172, а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №283/8882.

 

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Згідно з п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за №283/8882, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

 

За змістом п.284 вказаної Інструкції та ст.87 Закону України «Про нотаріат» заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

 

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

 

Таким чином, з системного аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

 

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримано досудову вимогу про сплату заборгованості, яка станом на 06.02.2013 року становить 102636,20 доларів США.

 

При співставленні вимоги про усунення порушення надісланої Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що розмір заборгованості у виконавчому написі на 3652,31 долари США перевищує розмір заборгованості, який було зазначено у досудовій вимозі.

 

З оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вбачається, що заборгованість позивача становить 106288,51 долари США, що за курсом НБУ складає 849 564,06 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 94 864,94 долари США, що за курсом НБУ складає 758 255,47 грн., та заборгованість по відсоткам 11 423,57 долари США, що за курсом НБУ складає 91 308,60 грн.

 

Відповідач повинен був проінформувати позивача про збільшення розміру заборгованості, або звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису лише на ту суму заборгованості, яка була зазначена у вимозі, про яку був обізнаний позивач та яку останній не оспорював.

 

Вчинення ж виконавчого напису щодо заборгованості, про яку не було проінформовано боржника та визнання такої заборгованості безспірною суперечить вимогам закону.

 

Однак, судом 1-ї інстанції не взято до уваги дані факти та постановлено рішення з порушенням норм матеріального права.

 

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню постановлене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №1379 та вчиненого 11.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 849 564,06 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 94 864,94 долари США, що за курсом НБУ складає 758 255,47 грн., та 11 423,57 долари США, що за курсом НБУ складає 91 308,60 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

 

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 229,42 грн.

 

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.283 , п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року за №20/5, ст.ст.88, Законом України « Про іпотеку», 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

в и р і ш и л а:

 

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

 

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

 

Визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1379 та вчинений 11.06.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 849 564,06 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 94 864,94 долари США, що за курсом НБУ складає 758 255,47 грн., та заборгованості по відсоткам 11 423,57 долари США, що за курсом НБУ складає 91 308,60 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 229,42 грн.

 

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий : Судді:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36208092

[у.zaporozhskiy]

отсутствует бесспорность, уведомление не соответствует сумме в исполнительной надписи

Данные основания все больше встречаются в судебной практике.

 

Таким чином, з системного аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору....

 

При співставленні вимоги про усунення порушення надісланої Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що розмір заборгованості у виконавчому написі на 3652,31 долари США перевищує розмір заборгованості, який було зазначено у досудовій вимозі.

 

Відповідач повинен був проінформувати позивача про збільшення розміру заборгованості, або звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису лише на ту суму заборгованості, яка була зазначена у вимозі, про яку був обізнаний позивач та яку останній не оспорював.

Очень качественное решение.

Красивые формулировки, а главное, что они действительно работают в судебной системе Украины.

 

Даже не верится, что в нашей стране могут быть такие решения.

[ANTIRAID]

Сколько же на это ушло сил В этом процессе мы обжаловали и отказ в обеспечении иска. Там Вовк превзошел самого себя, указал, что не имущественные иски не обеспечиваются. Пришлось возвращать судью к жизни.

[у.zaporozhskiy]

Сколько же на это ушло сил В этом процессе мы обжаловали и отказ в обеспечении иска. Там Вовк превзошел самого себя, указал, что не имущественные иски не обеспечиваются. Пришлось возвращать судью к жизни.

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

Дело по апелляционной жалобе об отказе в обеспечении иска судья направил в апелляцию?

[ANTIRAID]

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

Дело по апелляционной жалобе об отказе в обеспечении иска судья направил в апелляцию?

 

Да, и его мы тоже выиграли

[у.zaporozhskiy]

Да, и его мы тоже выиграли

Поздравляю.

А как же судья отправил дело?

У меня судья не захотел отправлять апел. жалобу на определение об отказе в удовлетворении заявления об обеспечении иска.

[yurch1]

Доброго времени суток участникам форума!

Благодарен Antiraid и партнерам за информацию и практику, присутствующую здесь.

К слову об указанном выше решении (если тема еще актуальна), сегодня 18.02.14 тот же Апеляционный суд г.Киева но другая тройка (Соколова В.В.) приняла принципиально противоположное решение при идентичных обстоятельствах. (Текст решения апеляции и первой инстанции выложу по-получению).

Отнюдь - судебная практика не всегда гарантирует нужный исход дела. Правовая позиция еще не известна - хотя денежная мотивация очевидна.

На обсуждение участников предложу одно из возможных оснований для оспаривания исполнительной надписи (почему-то практику пока не встречал).

 

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.39), вказано: «Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.». 

 

Суд первой инстанции такие доводы (в составе других заявленных) к вниманию принял (в решении - отразил).

Интересно узнать мнение участников.

Заранее благодарен.

[у.zaporozhskiy]

Доброго времени суток участникам форума!

Благодарен Antiraid и партнерам за информацию и практику, присутствующую здесь.

К слову об указанном выше решении (если тема еще актуальна), сегодня 18.02.14 тот же Апеляционный суд г.Киева но другая тройка (Соколова В.В.) приняла принципиально противоположное решение при идентичных обстоятельствах. (Текст решения апеляции и первой инстанции выложу по-получению).

Отнюдь - судебная практика не всегда гарантирует нужный исход дела. Правовая позиция еще не известна - хотя денежная мотивация очевидна.

На обсуждение участников предложу одно из возможных оснований для оспаривания исполнительной надписи (почему-то практику пока не встречал).

 

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.39), вказано: «Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.». 

 

Суд первой инстанции такие доводы (в составе других заявленных) к вниманию принял (в решении - отразил).

Интересно узнать мнение участников.

Заранее благодарен.

Практику нужно искать в реестре, возможно одно-два решения и будет там.

У Вас залогодатель передавал общую совместную собственность?

[у.zaporozhskiy]

Доброго времени суток участникам форума!

Благодарен Antiraid и партнерам за информацию и практику, присутствующую здесь.

К слову об указанном выше решении (если тема еще актуальна), сегодня 18.02.14 тот же Апеляционный суд г.Киева но другая тройка (Соколова В.В.) приняла принципиально противоположное решение при идентичных обстоятельствах. (Текст решения апеляции и первой инстанции выложу по-получению).

Отнюдь - судебная практика не всегда гарантирует нужный исход дела. Правовая позиция еще не известна - хотя денежная мотивация очевидна.

На обсуждение участников предложу одно из возможных оснований для оспаривания исполнительной надписи (почему-то практику пока не встречал).

 

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.39), вказано: «Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду, якщо для укладення такого договору щодо майна фізичної особи вимагалось отримання згоди чи дозволу іншої особи чи органу.». 

 

Суд первой инстанции такие доводы (в составе других заявленных) к вниманию принял (в решении - отразил).

Интересно узнать мнение участников.

Заранее благодарен.

Вы в результате нашли практику по таким основаниям?

Оспаривали исполнительную надпись?