Решение 3-х инстанций об отказе Дельта банку во взыскани задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32698984

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1750/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Бурлака М.В.   Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.   УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          03 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого   Скіць М. І. суддів  Захарова А. Ф. ,  Качан О. В. при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулось до суду з вищезазначеним  позовом, посилаючись на те, що 31 липня 2007 року між сторонами було укладено договір кредиту №004-09503-310707 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого Банк відкриває Держателю картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випускає та надає Держателю платіжну картку, а також пін-код до картки.

Відповідно до п.1.3 договору Банк відкриває Держателю кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. та на день укладення Договору встановлює ліміт в сумі 3000 грн. Ліміт кредитної лінії розраховується Банком самостійно та не може перевищувати загальної суми кредитної лінії, перегляд або заміна ліміту здійснюється відповідно до внутрішніх процедур Банку самостійно один раз на місяць в межах кредитної лінії, при цьому додаткова угода до договору не складається.

           Відповідно до п.2.1 договору моментом надання Банком Держателю кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів держателя. У відповідності до договору, Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний період, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом.

ОСОБА_6 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. ОСОБА_6 неодноразово був повідомлений про виникнення заборгованості по оплаті передбачених договором платежів перед Банком. Однак на даний час кредитна заборгованість відповідача погашена не була.

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неповне встановлення ссудом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати ту хвалити нове рішення про задоволення позовних вимог..

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із    встановлених    обставин;    яка    правова    норма    підлягає    застосуванню    до    цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення  відповідає в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволеннні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем без поважних причин  пропущено  трирічний строк позовної давності звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що 31.08.2007 р. ПАТ  «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Комерційний Банк «Дельта») та ОСОБА_6  уклали кредитний договір, згідно  з яким відкрили відповідачу картковий рахунок на загальну суму 30 000 грн. з лімітом кредитної лінії 3000 грн.

У відповідності до договору, держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом.

Пунктами 1.4 та 1.5 договору визначено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не потребує підписання додаткових угод. Кредитні кошти та власні кошти держателя використовуються для розрахунків за товари, що придбаваються держателем у суб'єктів господарювання, зняття готівки та для здійснення інших операцій.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт укладання між сторонами кредитного договору 31.08.2007 року підтверджується сторонами та наявними у справі доказами. Умови кредитного договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, сторони визнають. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, термін його дії складає 364 дні і продовжується автоматично без підписання жодних додаткових документів. Таким чином строк дії  карточки визначено терміном на 12 місяців.

Факт використання кредиту та виконання умов договору до 11.07.2008 року сторони визнають, також виконання умов договору до цієї дати підтверджується даними виписки з руху коштів по договору на (а.с. 90). Згідно даних вказаної виписки 11.07.2008 року відповідач останній раз вніс 100 грн. на погашення частини боргу по наданому кредиту.

Наступний платіж мав бути проведений до 15.08.2008 року, оскільки умовами договору погашення мало проводитись або щомісячно, або достроково, однак позивач після 11.07.2008 року жодних платежів не проводив.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Даний кредит є споживчим кредитом в розумінні Закону України «Про захист прав споживача», так як кошти надано кредитодавцем  споживачеві на розрахунки за товари споживчого характеру.

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється, зокрема  вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Оскільки  договір укладений між сторонами діяв до 31.07.2008 р., то позовна давність закінчилася 31.07.2011 р, а позов ініційовано до суду 18.04.2012 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно приписів ч. 4 с. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, коли  позивачем без поважних причин  пропущено  трирічний строк позовної давності звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки є заборгованість за кредитом, а зобов'язання згідно зі ст. 599 ЦК України припиняються належним виконанням є неправильним, оскільки зазначене положення закону враховується за умови не пропущення строку позовної давності.

Поряд з викладеним, при вирішенні спору, колегія суддів також враховує  роз'яснення викладені в п. 31 постанови  Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р.,  № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.

Головуючий :

          Судді :
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36338986

 

Державний герб України

У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року                   м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів:            Мазур Л.М.,                      Матвєєвої О.А.,

                       Маляренка А.В.,              Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2013 року,                                          

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 липня 2007 року між сторонами було укладено договір № 004-09503-310707 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого ТОВ «Комерційний банк» Дельта» - правонаступником якого є позивач, відкрив ОСОБА_3 картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випустив та надав останньому платіжну картку, а також пін-код до неї, відкрив кредитну лінію на загальну суму 30 тис. грн та встановив ліміт кредитної лінії 3 тис. грн. ОСОБА_3 зобов'язувався щомісяця у строки, визначені Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, відкритими фізичним особам, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, та сплачувати інші платежі, передбачені договором.                

ОСОБА_3 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 5 184 грн 79 коп, яку банк і просив стягнути з відповідача.

                              Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 03 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

                               У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із положень ч. 5 ст. 261 ЦК України,  та зазначив, що оскільки у договорі на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки передбачено, що його виконання здійснюється відповідно до графіків погашення кредиту, то початком перебігу позовної давності є день, коли ОСОБА_3 повинен був сплатити черговий платіж, проте не сплатив його, тобто з 15 серпня 2008 року.

Такі висновки відповідають обставинам справи та доводами касаційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки доказів, не спростовуються.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування рішення, подана касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                                            

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                               М.А. Макарчук      Судді:                                                                                           Л.М. Мазур

                                                                                                      А.В. Маляренко

                                                                                                      О.А. Матвєєва

                                                                                                      В.А. Нагорняк
 

[у.zaporozhskiy]

Определение ВССУГУД не очень, другое дело, определение апелляционного суда, очень важные моменты: стороны выполняли договор до 11.07.2008 года, поэтому нет оснований для бесконечной пролонгации, предусмотренной п. 1.4 (есть порядка 5 решений с противоположенной позицией, что заемщик вечный должник).

Хотя в данном договоре срок скорее всего не установлен.

То что банк осуществляет кредитование счета в течении 364 дней нельзя считать сроком.

Поэтому исковая давность и считается с момент последнего платежа, когда у банка появилось право требовать весь лимит.

Хотя снова проанализировал положения договора, все таки договор имеет срок 364 дня.

Последний платеж по договору просто прерывает течение исковой давности.

Поэтому и считается с момента последнего платежа.

 

 

"Кредитування Рахунку в нежах Кредитної лінії здійснюється протягои 364
календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку
надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не
потребує підписання додаткових угод."

 

Все таки, этот пункт не является сроком договора?

[у.zaporozhskiy]

Определение ВССУГУД не очень, другое дело, определение апелляционного суда, очень важные моменты: стороны выполняли договор до 11.07.2008 года, поэтому нет оснований для бесконечной пролонгации, предусмотренной п. 1.4 (есть порядка 5 решений с противоположенной позицией, что заемщик вечный должник).

Хотя в данном договоре срок скорее всего не установлен.

То что банк осуществляет кредитование счета в течении 364 дней нельзя считать сроком.

Поэтому исковая давность и считается с момент последнего платежа, когда у банка появилось право требовать весь лимит.

Хотя снова проанализировал положения договора, все таки договор имеет срок 364 дня.

Последний платеж по договору просто прерывает течение исковой давности.

Поэтому и считается с момента последнего платежа.

 

 

"Кредитування Рахунку в нежах Кредитної лінії здійснюється протягои 364

календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку

надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не

потребує підписання додаткових угод."

 

Все таки, этот пункт не является сроком договора?

up

[у.zaporozhskiy]

up

Неужели ни у кого нет мнений?

[poi1]

КРЕДИТНА ЛІНІЯ (credit line) – кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту.

 

Как по мне, исходя из договора моего клиента, договор имеет срок. В нем нет развивки на выделение кредитной линии по дням и месецам. А указано на протяжении 364 дней. следовательно, я думаю, что тут общая исковая давность.

 

Хотя тоже вопрос. кредитная линия - допустим - 2009 года, деньги выдавались один раз, а каждый год переподписывали доп соглашение еще на год, но ДЕНЕГ ТОУЖЕ НЕ ВЫДАВАЛИ?

Определение ВССУГУД не очень, другое дело, определение апелляционного суда, очень важные моменты: стороны выполняли договор до 11.07.2008 года, поэтому нет оснований для бесконечной пролонгации, предусмотренной п. 1.4 (есть порядка 5 решений с противоположенной позицией, что заемщик вечный должник).

Хотя в данном договоре срок скорее всего не установлен.

То что банк осуществляет кредитование счета в течении 364 дней нельзя считать сроком.

Поэтому исковая давность и считается с момент последнего платежа, когда у банка появилось право требовать весь лимит.

Хотя снова проанализировал положения договора, все таки договор имеет срок 364 дня.

Последний платеж по договору просто прерывает течение исковой давности.

Поэтому и считается с момента последнего платежа.

 

 

"Кредитування Рахунку в нежах Кредитної лінії здійснюється протягои 364
календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку
надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, та не
потребує підписання додаткових угод."

 

Все таки, этот пункт не является сроком договора?

[у.zaporozhskiy]

КРЕДИТНА ЛІНІЯ (credit line) – кредитна угода, відповідно до якої протягом передбаченого договором терміну банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту.

 

Как по мне, исходя из договора моего клиента, договор имеет срок. В нем нет развивки на выделение кредитной линии по дням и месецам. А указано на протяжении 364 дней. следовательно, я думаю, что тут общая исковая давность.

 

Хотя тоже вопрос. кредитная линия - допустим - 2009 года, деньги выдавались один раз, а каждый год переподписывали доп соглашение еще на год, но ДЕНЕГ ТОУЖЕ НЕ ВЫДАВАЛИ?

Деньги выдали один раз после этого насчитали просрочку из ненадлежащего выполнения обязательств заемщиком через год после получения денег больше лимит не возобновляли.