Решение апелляционного суда Донецкой области об уменьшении пени

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31652172

Державний герб України

Головуючий в 1 інстанції: Бурлаченко О.О.

Категорія 27 Доповідач: Новікова Г. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Агєєва О.В., Дундар І. О.

при секретарі: Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до відповідача із позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідачу був наданий кредит, однак відповідач порушує умови договору, не сплачує передбачені договором кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у сумі 348 838,67 доларів СІІІА та пеня в сумі 9 671 478,40 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Заочним рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 348 838 доларів США 67 центів, пеню в сумі 9 671 478 гривень, а також судовий збір у сумі 3219 гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 21 березня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року .

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Посилався на те,що справу було розглянуто у відсутність відповідачки і не сповіщено її про час та місце розгляду справи.

В рішенні суд посилається на укладений між сторонами по справі кредитний договір № СМ-SМЕ 100/1039/2008 від 21 березня 2008 року, на підставі якого і склалася вищевказана заборгованість. Однак, на підставі наявного у відповідача кредитного договору від 21 березня 2008 року, останній має номер СМ-SМЕ 100/103/2008, що йде всупереч з номером кредитного договору, зазначеного у заочному рішенні суду, а значить свідчить про відсутність укладеного між сторонами по справі кредитного договору саме за № СМ - SМЕ 100/1039/2008.

В мотивувальній частині рішення не наведені розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що порушує норму статті 533 Цивільного кодексу України де вказано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

В мотивувальній частині рішення прописана загальна сума заборгованості за кредитом та загальна сума відсотків за користування кредитом. Відображення загальної суми заборгованості в іноземній валюті без її розшифрування, на думку відповідача, не є належним розрахунком, який повинен братися судом до уваги як доказ, котрий відповідає вимогам закону з точки зору їх допустимості.

Крім цього, відсутність в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості за кредитом, не дає можливості визначити дати надходження грошових коштів, механізм нарахування пені та процентів за користування кредитними коштами. Немає жодного первинного документу ( як то меморіальний ордер, виписки з поточного рахунку, касові документи, тощо), які б підтверджували стан розрахунків між ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ Україна» з відповідачем по справі, як на момент подання позовної заяви, так і на момент винесення рішення. Також відсутній період за який нараховується та стягується заборгованість.

Крім цього, Закон України «Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» визначає відносини, на які його дія не поширюється, зокрема, на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Посилання на те, що даний Закон не поширюється на фізичних осіб, - немає. Таким чином, для інших грошових відносин він є обов'язковим.

Обов'язковість для учасників грошових відносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» випливає також зі змісту цього нормативно-правового акта, позаяк, на відміну від ЦК України, вказаний Закон є спеціальним, який регулює конкретний вид правовідносин. Відтак, зважаючи на викладене, можна стверджувати, що якщо відносини між сторонами не належать до відносин, на які не поширюється дія ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Наявний в матеріалах справи кредитний договір, а саме п. 3 частини №1, передбачає плату за користування кредитом у вигляді плаваючої процентної ставки: фіксований відсоток + FIDR.

Згідно пункту 1.4.1.3. кредитного договору, наявного в матеріалах справи, плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього Договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладання цього договору.

З наведеного вбачається, що після перебігу кожного 12 календарного місяця вказана ставка повинна перевірятися на стан її змінення і у випадку їх наявності коригуватися у більшу чи меншу сторону, що в свою чергу суттєво впливає на розмір плати за користування кредитом, тобто на проценти.

Як в матеріалах справи, так і в самому рішенні відсутні будь які посилання або документальні докази про факт застосування вказаного вище коригування процентної ставки. Більш того, з доданих до суду додаткових договорів №2 від 14 травня 2009 року та №3 від 07 липня 2010 року до кредитного договору слідує, що плаваюча процентна ставка змінювалась в сторону її збільшенням. Але, в матеріалах справи доказів здійснення розрахунків заборгованості по кредитному договору із врахуванням наведених вище змін, що є істотними для правильного та законного винесення рішення, не має.

Судом не встановлено за який період нарахована пеня,не враховано строки позовної давності та те,що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

До матеріалів справи приєднаний також додатковий договір №4 від 19 вересня 2011 року, укладений в м. Макіївка, як складову частину до кредитного договору між ПАТ «ОТБ Банк» та громадянкою України ОСОБА_3. Хоча, кредитний договір з Відповідачем був укладений в м. Донецьку та на ім'я ОСОБА_1, про що в судовому засіданні під 21 березня 2013 року також було відзначено.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2008 року між ЗАТ»ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 300000 доларів США на строк користування до 21.03.2023 року зі сплатою процентів за його користування . ОСОБА_1 зобов»язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним у встановлений договором строк.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованність станом на 16.05.2012 р. у розмірі 348 838,67 доларів США, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 286776,83 доларів США, 62 061,84 доларів США - відсотків за користування кредитом та пені за прострочення зобов'язань в сумі 9 671 478,40 гривень. ПАТ»ОТП Банк» 18.03.2011 року укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю з ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,куди ввійшла і заборгованість за договором кредиту з ОСОБА_1. Представник відповідачки в апеляційній інстанції підтвердив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості та пені,однак вважав розмір пені занадто великим відносно суми заборгованості по основному боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того,що зобов»язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк,а тому у банку виникло право на дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Висновок суду в цій частині відповідає вимогам ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Проте висновки суду у частині визначення розміру пені неможливо вважати правильними.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Умовами кредитного договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов»язань позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, за кожний день прострочення ( ст.4).

Суд першої інстанції у порушення положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, стягуючи на користь банку пеню у розмірі 9 671 478,40 гривень, не врахував, що розмір пені значно перевищує розмір збитків (2 790704 грн.).

За встановлених обставин та положень матеріального закону розмір пені,яка підлягає стягненню з відповідачки підлягає зменшенню через її неспівмірність з розміром основного зобов'язання до 2500000 грн., а рішення суду першої інстанції зміні в цій частині.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права,яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2012 року змінити в частині стягнення пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» пеню за прострочення зобов"язань в розмірі 2500000 (два мільйони п»ятьсот тисяч) гривень.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: