Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций об обращении взыскания на предмет ипотеки в пользу Ерсте банк

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35316668

 

Державний герб України

У Х В А ЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    13 листопада 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого  Луспеника Д.Д.,

суддів:     Гулька Б.І.,         Червинської М.Є.,

                Лесько А.О.,        Черненко В.А.,                                                        

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня                  2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ПАТ «Ерсте Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 8 жовтня 2007 року банк уклав з                ОСОБА_3 кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав               149 310 доларів США строком до 7 жовтня 2037 року зі сплатою 12% річних. У забезпечення зобов'язання за кредитним договором з ОСОБА_3,              ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Також у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором з                ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

Однак, ОСОБА_8 умови кредитного договору належним чином не виконував, з січня 2009 року припинив сплачувати щомісячні платежі на погашення кредиту, у зв'язку із чим виникла заборгованість та право банку вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості, як боржником, так і його поручителем, і звернути стягнення на предмет іпотеки.

4 лютого 2009 року та 9 липня 2010 року відповідачам були  направлені  вимоги про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, однак заборгованість за кредитним договором погашена не була.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_3 та               ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі                 227 032 доларів США 60 центів, визначивши суму стягнення у гривні по курсу НБУ на день ухвалення рішення, звернути стягнення на предмет іпотеки та зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселитися із квартири  і знятися з реєстраційного обліку та стягнути з відповідачів солідарно судовий збір у сумі 3 219 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від                        11 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та                    ОСОБА_6 на користь АТ «Ерсте Банк» заборгованість за Кредитним договором № 014/3949/74/05340 від 08 жовтня 2007 року у сумі 1 814 671 грн.                 57 коп. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки                                  № 01405340/1 від 08 жовтня 2007 року, посвідченим  приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 за реєстровим № 3041, на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,62 кв.м, з метою задоволення грошових вимог ПАТ «Ерсте Банк» за Кредитним договором № 014/3949/74/05340 від 08 жовтня 2007 року у розмірі 1 814 671 грн.  57 коп. Визначено спосіб реалізації квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової вартості на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; визначити пріоритет позивача, як єдиного іпотекодержателя квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселитися та знятися з реєстраційного обліку з житлового приміщення, яке знаходиться за адресою:                 АДРЕСА_1 з усіма особами, що проживають разом з ними. Вирішено питання судового збору.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня                 2013 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні заяви про скасування заочного рішення суду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що боржником зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку слід стягнути солідарно з боржника та поручителя та звернути стягнення на предмет іпотеки.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.

Судом установлено, що 08 жовтня 2007 року між ПАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ВАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав 149 310 доларів США строком до 07 жовтня 2037 року зі сплатою 12% річних (а. с. 13-17).

У забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором                       08 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_7,               ОСОБА_5, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки                                      № 014/3949/74/05340/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 25-26).

Також у забезпечення виконання умов кредитного договору 08 жовтня                2007 року між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 був укладений договір поруки (а. с. 27-29).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, свідоцтво про право на спадщину за законом видано 10 грудня 2009 року ОСОБА_4 (а. с. 50).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти   (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 11 травня 2012 року заборгованість за кредитним договором складала 227 032 доларів США 60 центів, що еквівалентно 1 814 671 грн.                   57 коп., з яких тіло кредиту - 147 705 доларів США 22 центи, заборгованість по відсотках - 60 481 доларів США 27 центів, пеня за прострочення тіла кредиту -  217 доларів США 66 центів, пеня за прострочення відсотків 18 628 доларів США 45 центів (а. с. 11-12).

Таким чином висновок судів про неналежне виконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним.

Разом з тим не можна погодитися з висновком судів про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

09 липня 2010 року на адресу позичальника та майнових поручителів був направлений лист-вимога про усунення порушення умов кредитного договору, в якому зазначена сума заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості за кредитним договором, та виселення із квартири (а. с. 41-42).

Вказаний лист отриманий майновими поручителями, що підтверджується розписками-повідомленнями (а. с. 43-44).

Посилаючись на вищевказані обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 014/3949/74/05340/1 від 08 жовтня 2007 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Проте, суди не звернули уваги на доводи заяви про перегляд заочного рішення  та доводи апеляційної скарги щодо існування між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 договору іпотеки майнових прав № 014/3949/74/05340 від               08 жовтня 2007 року, ці доводи не перевірили, не з'ясували можливості звернення стягнення на ці майнові права, та не навели мотивів щодо відхилення зазначених доводів.

Крім того, відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року з метою запобігання виникнення неясності при виконанні рішення у його резолютивні частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду                            (пункт 4 частини першої статті 331, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК України).

Всупереч зазначених норм процесуального права, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зобов'язав ОСОБА_3,                  ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселитися та знятися з реєстраційного обліку з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з усіма особами, що проживають разом з ними.                          

Оскільки у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України судами не в повній мірі встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені судові рішення у частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.    

                              Керуючись  ст. ст. 333, 338, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2013 року залишити без змін.          

Ухвала оскарженню не підлягає.

          Головуючий:                                                             Д.Д. Луспеник

        

         Судді:                                                                           Б.І. Гулько

                                                                                                

                                                                                                А.О. Лесько                                                                                            

                                                                                                

                                                                                                  

                                                                                                М.Є. Червинська

                                                                                                  

                                                                                                 В.А. Черненко