Определение ВССУГУД об отмене решений судов предыдущих инстанций обращении взыскания на предмет ипотеки в пользу Метабанка

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35232846

 

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  13 листопада 2013 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого         Ткачука О.С.        

Суддів:                 Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,                   Савченко В.С., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 6 березня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

 

У липні серпні 2009 року позивач ПАТ «МетаБанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору у розмірі 342887,13 грн.; звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру загальною площею 67,56 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання за банком права власності на зазначений об'єкт нерухомості в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; солідарно стягнути з відповідачів на користь банку суму сплачених судових витрат.  

   Позов мотивований тим, що 8 серпня 2008 року між Акціонерним банком «Металург» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 300 922 грн. на строк               240 місяців, по 8 серпня 2028 року включно. Кредит надано шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_5, відкритий у банку. ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання здійснити повне погашення кредиту в строк не пізніше дня, наступного за 8 серпня                2028 pоку, сплатити 19,95 % річних за користування кредитними коштами. Крім того, ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання здійснювати щомісячне погашення частин кредиту в сумі 1254 грн. З метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 8 серпня              2008 року було укладено: договір поруки з ОСОБА_6, договір поруки з ОСОБА_7, договір поруки з ОСОБА_8 Згідно п. 1 відповідних договорів поруки, поручителі зобов'язались сплатити борг, відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежі ОСОБА_5 банку відповідно до умов кредитного договору. Відповідно до п.4 договорів поруки, поручителі зобов'язані самостійно слідкувати за виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором.

   Також, між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір від 10 лютого 2009 року, згідно якого іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_5 усіх її зобов'язань за кредитним договором від 8 серпня 2008 року. ОСОБА_6 відповідно до цього договору є майновим поручителем за зобов'язаннями              ОСОБА_5

   Предметом іпотеки за іпотечним договором є квартира загальною площею 67,56 кв.м, житловою площею 41,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 по 1/2 частці кожній.

   Згідно п.1.3 іпотечного договору, сторони на підставі взаємної згоди визначили вартість предмету іпотеки у розмірі 278685 грн. та передбачили, що у випадку невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору, AT «МетаБанк» набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки (або на його частину) на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи шляхом позасудового врегулювання. AT «МетаБанк» має право звернути стягнення за цим договором шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки.

   Станом на 21 липня 2010 року заборгованість за кредитним договором  складає 341 788,02 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 248 309,87 грн., заборгованість за відсотками - 63 731,53 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 29 746,62 грн. Боржник вказану заборгованість не погашає, у зв'язку із чим, звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення вказаної заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителів, а також звернення стягнення на іпотечне майно.

   Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя                від 6 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору                      від 10 лютого 2009 року) - нерухоме майно - квартиру, загальною площею 67,56 кв.м., житловою 41,5 кв.м., що знаходиться за адресою:                             АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по Ѕ частці кожній, вартістю 278 685 грн., шляхом визнання за ПАТ «МетаБанк» права власності на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 8 серпня 2008 року у розмірі 278 685 грн. Стягнуто на користь ПАТ «МетаБанк» в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 8 серпня 2008 року з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 по 63 103,02 грн. з кожного.  

   Відповідач ОСОБА_5, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

   Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов та виходячи з положень ст.ст.525, 526, 543, 509, 554, 1050, 1054 ЦК України, умов кредитного договору, укладеного між сторонами дійшов висновку про стягнення з відповідачів суми заборгованості як із солідарних боржників та необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки.

   Згідно висновків апеляційного суду, відсутність з боку банку заяви -повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки є несуттєвим, оскільки відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» ця обставина не перешкоджає реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

   З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.    

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

   Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

   Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

   Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.    

Дана цивільна справа вже була предметом розгляду судом касаційної інстанції.

   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року скасовані рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2011 року з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

   При новому розгляді справи та ухваленні оскаржуваних у даному випадку рішень суд першої інстанції у повному обсязі не виконав вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року, а апеляційний суд, дотримання цих вимог місцевим судом не перевірив.

   Так, зазначеним рішенням суду касаційної інстанції вказувалось на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заявлена до стягнення сума 30 845,73 грн. є неустойкою, що нарахована відповідно до п. 6.4 кредитного договору в різних розмірах за кожний випадок порушення зобов'язання. Зазначена сума обрахована позивачем з врахуванням суми пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків у розмірі 29 746,62 грн. та суми штрафу за несвоєчасні виплати у розмірі 1099,11 грн. Отже, за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф, що свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання).

   Вказані обставини не перевірені судом апеляційної інстанції при новому розгляді справи, жодної правової оцінки зазначеному не надано.

   Крім того, апеляційним судом не прийнято до уваги наступне.

   Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

   Разом з тим ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

   Наведеними вище нормами законодавства не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

   Разом з тим, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за банком права власності на нього, вказаних норм закону не врахував та не дав належної оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, зокрема не перевірив наявність у договорі іпотечного застереження.

   Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, неповноту перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, призвело до поверхневого вирішення спору.

   За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст.ст.336, 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж суду.

   Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345  ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-    

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

   Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 березня 2013 року скасувати.

   Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.    

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий    Ткачук О.С.судді    Висоцька В.С.         Колодійчук В.М.    Савченко В.О.    Умнова О.В.
a