Определение ВССУГУД об отмене решений судов предыдущих инстанций об обращении взыскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

   http://reyestr.court.gov.ua/Review/30681143

Державний герб України

                                                                                                                                                                                              

    У х в а л а

    іменем  україни

10 квітня 2013 рокум. КиївКолегія суддів  судової палати у цивільних справах                                  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

    головуючого              Гвоздика П.О.,

    суддів:                         Горелкіної Н.А.,                     Євтушенко О.І.,

                                        Завгородньої І.М.,                  Ситнік О.М.,

    розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Донецьке РУ» на заочне рішення Київського районного суду               м. Донецька від 20 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2013 року,

    в с т а н о в и л а :

    У квітні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Донецьке регіональне управління» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 29 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №4746Р, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 300 000 грн. зі  строком погашення до 29 листопада 2022 року з процентною ставкою 17,5% річних.

    З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 листопада 2007 року банк і ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній надав в іпотеку підвальне нежитлове приміщення, загальною площею 166 кв.м. (у результаті зносу перегородок та обшивки стін загальна площа змінилась та складає 164, 8 кв.м.) розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена нерухомість належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4             24 вересня 2004 року за реєстровим номером д-705.

    Вказує, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконав, про що неодноразово повідомлявся банком.

    Посилаючись на наведене, банк просив у погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання йому права продажу від свого імені будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки, а саме підвального приміщення загальною площею 166 кв.м. (у результаті зносу перегородок та обшивки стін загальна площа змінилась та складає                          164, 8 кв.м.) розташованого за адресою: АДРЕСА_1, встановивши початкову ціну продажу у сумі 606 100 грн.

    Надати банку, в тому числі, але не обмежуючись: право підпису договорів купівлі-продажу; надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; право на отримання дублікату правовстановлюючих документів у відповідних установах організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на предмет іпотеки (в т.ч. технічний поспорт); право банку здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки; право банку отримати в БТІ витяг з реєстру прав власності на предмет іпотеки; подавати від імені іпотекодавця в БТІ документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності.

    Стягнути з відповідача на користь банку судовий збір у розмірі                   3 219 грн.

    Заочним рішенням Київського районного суду м. Донецька                            від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково.

    Звернуто стягнення на предмет іпотеки - підвальне приміщення, загальною площею 166 кв.м. (у результаті зносу перегородок та обшивки стін загальна площа змінилась та складає 164, 8 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 24 вересня 2004 року за реєстровим номером д-705.

    Встановлено початкову ціну продажу у сумі 606 100 грн.

    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

    В іншій частині позову відмовлено.

    Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено.

    У рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії №4746Р від 29 листопада 2007 року у розмірі 880 125 грн. 21 коп., яка складає: 265 475 грн. 90 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 126 562 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, 157 816 грн. 61 коп. - пеня по кредиту, 330 270 грн. 70 коп. - пеня по відсотках, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна, укладеним 29 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 фізичною особою - підприємцем, на підвальне нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 166, 8 кв. м. (у результаті зносу перегородок та обшивки стін загальна площа змінилась та складає              164, 8 кв.м.) за початковою вартістю на день укладання договору 823 918 грн., шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якому покупцю.

    В іншій частині рішення залишено без змін.

    У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

    Судами установлено, що 29 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №4746Р, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 300 000 грн. зі  строком погашення до 29 листопада 2022 року з оплатою по процентній ставці 17,5% річних.

    З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 листопада 2007 року банк і ОСОБА_3 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме підвальне нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 166 кв.м. (у результаті зносу перегородок та обшивки стін загальна площа змінилась та складає 164, 8 кв. м.).

    У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість ОСОБА_3 перед банком, яка станом на                      3 квітня 2012 року складала 880 125 грн. 21 коп.

    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; право підпису договорів купівлі-продажу; право на отримання дублікату правовстановлюючих документів у відповідних установах організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на предмет іпотеки (в т.ч. технічний поспорт); право банку здійснювати будь-які платежі, що стосуються предмету іпотеки; право банку отримати в БТІ витяг з реєстру прав власності на предмет іпотеки; подавати від імені іпотекодавця в БТІ документи, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, згідно отриманих дублікатів правовстановлюючих документів та отримувати останні, а також подавати відповідні заяви, документи та отримувати інші документи від імені іпотекодавця, які пов'язані з оформленням права власності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що їх об'єм і перелік міститься в Законі та прийняття судом рішення з цього приводу не потребує.

    Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

    Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

    Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

    Згідно з ст.39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; заходи щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; приорітет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

    Положення ст. 38 Закону надають іпотекодержателю право на продаж предмету іпотеки будь-якій особі та передбачають порядок продажу предмета іпотеки іпотекодержателем.

    Проте Законом не визначене право іпотекодержателя  вчиняти певні дії та мати права, необхідні для продажу предмету іпотеки від свого імені, враховуючи, що посвідчення таких договорів відбувається згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, за умови надання нотаріусу пакету необхідних документів.

    Зазначене залишилось поза увагою судів.

    Суд апеляційної інстанції, зазначаючи в резолютивній частині рішення початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації 823 918 грн.,  не врахував вимоги ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та не зазначив правових підстав встановлення саме такої ціни продажу.

    Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

    Апеляційний суд не врахував роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», відповідно до яких суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

    У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

    Переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що в апеляційній скарзі банку відсутні доводи щодо незаконності рішення в частині встановленої початкової ціни продажу предмета іпотеки та у порушення принципу диспозитивності й вимог ст. 303 ЦПК України вийшов за межі апеляційної скарги без наведення відповідних мотивів.

    За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

    Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                                                                                                      

    у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Донецька                             від 20 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                П.О. Гвоздик

Судді:                                                                                              Н.А. Горелкіна

                                                                                                            О.І. Євтушенко

                                                                                                                                                             І.М. Завгородня

                                                                                                                 О.М. Ситнік

 

[doroshal]

Очень хорошо написано ;

    Проте Законом не визначене право іпотекодержателя  вчиняти певні дії та мати права, необхідні для продажу предмету іпотеки від свого імені, враховуючи, що посвідчення таких договорів відбувається згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, за умови надання нотаріусу пакету необхідних документів. 

Привату надо тыкать этим в судах

[poi1]

ага, а если б еще банк смотрел на закон действовавший в момент подписания этого договора, то вообще было бы хорошо. поскольку на тот момент по этому договору банк не мог взыскивать ипотеку

[у.zaporozhskiy]

Очень хорошо написано ;

    Проте Законом не визначене право іпотекодержателя  вчиняти певні дії та мати права, необхідні для продажу предмету іпотеки від свого імені, враховуючи, що посвідчення таких договорів відбувається згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, за умови надання нотаріусу пакету необхідних документів. 

Привату надо тыкать этим в судах

Узнать бы еще, чем все закончилось после пересмотра.