Громадський контроль банків


Recommended Posts

Голові Державної фіскальної служби України

Білоусу Ігореві Олеговичу

04655, м. Київ-53, Львівська пл., 8

від кого

адреса

Заява

про виявлення кримінальнрї події в діяльності ПАТ «_____ Банк»

та ТОВ «_____» за ознаками ст.212 Кримінального кодексу України

Згідно статті 4 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).

Договір № ____ від _______ між ПАТ «______Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений з метою ухилення від сплати податків та легалізації легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до вищезазначеного угода, укладена без наміру створення цивільно-правових наслідків та отримання економічної вигоди, а лише з метою ухилення від сплати податків та обовязкових платежів є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Органи Міністерства доходів і зборів України мають право на визнання господарських договорів нікчемними та згідно судової практики, зокрема постанови Вищого адміністративного суду України від 29.04.2009 у адміністративній справі К-8040/07 (органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-XII, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).

Операції з відступлення права вимоги належать до операцій особливого виду, для яких п.153.5 ст.153 Податкового кодексу визначені спеціальні правила оподаткування.

З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Враховуючи наведене, для операцій з відступлення права вимоги (у тому числі по договорах факторингу), застосовується порядок оподаткування податком на прибуток, визначений п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу, у разі, якщо умови договорів з відступлення права вимоги (факторингу) відповідають вимогам Цивільного кодексу.

Приховування об'єкта оподаткування, який визначається залежно від виду обов'язкового платежу, що стягується з юридичних та (або) фізичних осіб, характеризується тим, що прибуток або інший об'єкт оподаткування у платника податків і зборів фактично існує, проте він не декларується, не згадується у документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків або зборів, які подаються до податкових чи інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об'єкти не нараховуються і не сплачуються. Наприклад, приховування прибутку підприємства як об'єкта оподаткування може відбуватись шляхом укладення фіктивних договорів, неоприбуткування готівки, яка надходить підприємству за поставлені товари, виконані роботи або надані послуги, проведення підприємством фінансово-господарської діяльності через банківські рахунки інших організацій або приватних осіб без відображення її у звітній документації, подання до контролюючих органів неправдивої заяви про тимчасове припинення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо.

Заниження об'єкта оподаткування означає часткове ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Заниження прибутку як об'єкта оподаткування може досягатись за рахунок незаконного завищення валових витрат, у т. ч. шляхом укладання псевдоугод з фіктивними підприємствами. Платник податків може приховати частину прибутку, який підлягає оподаткуванню, наприклад, шляхом заниження вартості реалізованої продукції або неоприбуткування готівки, отриманої поряд з безготівковими коштами за реалізовані товари (роботи, послуги).

Працівники фінансових установ, у т. ч. банків, які за попередньою домовленістю з платниками податків або їх службовими особами не інформують податкові органи у встановленому законом порядку про наявність і рух коштів на рахунках своїх клієнтів або незаконно здійснюють видаткові операції за рахунками своїх клієнтів, усвідомлюючи, що за допомогою таких "таємних" рахунків і операцій здійснюється ухилення від сплати податкових платежів, можуть притягуватись до відповідальності за ч. 5 ст. 27, ст. 212, а за наявності до цього підстав - і за відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, за ст. 368). Кримінально-правова кваліфікація скоєного як пособництва податковому злочину зумовлена тим, що вказану поведінку працівників фінансових установ є підстави визнавати заздалегідь обіцяним сприянням приховуванню злочину, передбаченого ст. 212. Пособництво ухиленню від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) слід вбачати і в тому разі, коли сприяння податковому злочину є результатом виконання попередньої домовленості між несумлінним платником податків (його службовою особою) і працівниками так званого "проблемного" (неплатоспроможного) банку, в якому відкрито рахунок такого платника податків.

Про умисний характер поведінки порушника податкового законодавства можуть свідчити, наприклад, такі обставини (у т. ч. їх сукупність): складання і використання підроблених документів; ведення "подвійного" (офіційного та неофіційного) обліку (так звана подвійна бухгалтерія); наявність у місцях реалізації документально неоформленої продукції; неоприбуткування готівкової виручки, отриманої за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; заниження обсягу реалізованих товарів; укладання фіктивних угод; відсутність документів, необхідних для складання податкових декларацій і розрахунків, знищення документів або відмова від їх подання; приховування від контролюючих органів інформації про рух безготівкових і готівкових грошових коштів; невідображення у документах об'єктів оподаткування; необґрунтоване завищення валових витрат; нез'явлення протягом встановленого строку зареєстрованого суб'єкта підприємництва до податкового органу для взяття на облік як платника податків тощо.

Висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи.

1. На момент виникнення правовідносин між фізичною особою (позичальником) та ПАТ «______ Банк» (кредитодавцем) Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та нормативно-правовим актами Національного банку України не встановлено спеціальних правил оподаткування операцій з надання фінансових кредитів.

Згідно з пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

15 березня 2004 року втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 28.09.95 N 246 "Про затвердження Положення "Про кредитування".

Таким чином, з 15 березня 2004 року в Україні відсутні були правила надання фінансових кредитів, які повинен був встановлювати Національний банк України (стосовно банківських кредитів) відповідно до пп.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України «Про податок на прибуток підприємств».

2. ПАТ “_______” отримало право надавати фінансовий кредит в іноземній валюті лише __ жовтня 2011 року

Станом на ___________ року ПАТ “__________” не був уповноваженим банком з надання кредиту готівковою іноземною валютою фізичній особі відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України, п.6 ч.1 ст.4, ст.34, п.5 розділу VIII Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.3 ст.1, ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

ПАТ «____________ Банк» отримало генеральну банківську ліцензію № __________ на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 ч.2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.5 приведеного вище Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ і операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій і валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів» поняття «послуга» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного, визначеного договором, матеріального чи нематеріального блага. Це здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ст.3 п.6 ЦК України передбачає загальні принципи цивільного законодавства. До них відносяться справедливість, добросовісність та розумність. Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Також, ст. 7 ЦК України визначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема, звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеними у певній сфері цивільних відносин.

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб'єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Частина 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Пунктом першим статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки. Пунктом третім даної статті визначено поняття фінансового кредиту, тобто це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, вважається фінансовою послугою та підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (п.3 ч.1 ст.1, п.6 ч.1 ст.4, ч.3 ст.5, ч.2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Водночас, відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України та ч.3 ст.5 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93 “уповноважений банк” - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Уповноважений банк має право виконувати лише ті операції, які зазначені в переліку в додатку до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральна ліцензія не дійсна без додатку.

Чим відрізняеться кредитний договір про надання кредиту національною валютою від кредитного договору про надання кредиту іноземною валютою?

Дуже просто. Кредит національною валютою надає банк, а кредит іноземною валютою надає уповноважений банк.

В кредитному договорі №_____________ від __________ банк не зазначив, що він є уповноваженим банком або має генеральну ліцензію на здійснення валютних операції. Відповідно до ч.3 ст.91 ЦК України не мав цивільну правоздатність фінансової (кредитної) установи та є уповноваженим банком щодо надання наступних фінансових послуг (операцій) (п.3 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N 15-93):

- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме надання коштів у позику, і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Банком було допущене істотне порушення моїх прав, як споживача фінансових послуг, через невиконання банком вимог закону щодо надання споживачу повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом договору, у зв’язку з чим я був позбавлен можливості належним чином оцінити властивості такої фінансової послуги (операції) та можливі негативні для мене наслідки, що можуть настати внаслідок її отримання.

За положеннями ч.1, п.5 ч.2 та ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053).

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12).

Пунктом п’ятим розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено:

“5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.”

15 серпня 2011 року вперше відповідно до вимог Закону України від 15.02.2011 N 3024-VI ( 3024-17 ) "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків", а також згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ), статтями 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та законодавством України Правління Національного банку України постановою №281 затвердило «Положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2011 р. за N 1054/19792).

Згідно із частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ПАТ «______ Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з __ жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № _____ та переліку операцій в додатку до даної генеральної ліцензії:

- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792.

Таким чином, право надавати фінансові кредити готівковою іноземною валютою ПАТ «_____________» отримав лише __ жовтня 2011 року відповідно до генеральної ліцензії (з додатком) на здійснення валютних операцій, ст.1054 та п.6 ч.1 ст.4, ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:

“6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту”

А чи існує колізія між п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (фінансовий кредит) та ст.47 Законом України "Про банки і банківську діяльність" (розміщення)?

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" прийнятий пізніше, ніж Закон України “Про банки та банківську діяльність”.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст.1054 ЦК України та п.6 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Також, 10 жовтня 2013 року прийнятий Закон України “Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 643-VII щодо видів фінансових послуг, та набирає чинності лише 8 лютого 2014 року. Таким чином, послуги, що надаються банками відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначені в доповненні пункту 14 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є чинними лише з 8 лютого 2014 року.

Даний проект закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України. Проект зазначеного вище Закону було розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 № 2278-VІ, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною.

Лише з 8 лютого 2014 року в спеціальному Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в новому пункті 14 статті 4 діє норма про порядок надання споживачам фінансових послуг, пепредбачених п.3 ч.3 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а саме розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

3. Готівкова іноземна валюта не була видана з операційної каси ПАТ «__________ Банк» з поточного рахунку фізичної особи за кредитним договором, у зв’язку з тим, що банківський (поточний) рахунок позичальнику не був відкритий

Згідно до ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівкових формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документу. Згідно до ст.55 вказаного закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між банком і клієнтом.

Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 ч 3. ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України “Про Національний банк України” порядок ведення касових операцій для банків встановлює Національний банк України. Згідно до ст.40 вказаного Закону саме Національний банк встановлює Правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших фізичних і юридичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків. Відповідно до п.7 ч.1 ст.15 Закону України «Про Національний банк України» до повноважень Правління Національного банку України відноситься видача нормативно-правових актів Національного банку.

Документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору (усного правочину) є належним чином оформлені первинні документи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996), із змінами і доповненнями, та пп. 2.1.1 п. 2.1 ст.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, яке затверджене Постановою НБУ від 30.12.1998 № 566 (далі – Положення №566), підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (непаперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом).

Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України;

- номери рахунків;

- назву банку (отримувача та платника коштів);

- посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів можуть мати й інші додаткові реквізити.

Документи, які надають клієнти банку, повинні мати підписи уповноважених службових осіб клієнта та відбиток його печатки. Підписи на всіх документах, а також печатки мають відповідати заявленим їх зразкам, а підтвердження достовірності підпису на документі в електронному вигляді обумовлюється в договорі про обслуговування клієнта через систему електронних платежів «клієнт – банк».

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089 (далі – Інструкція № 337 ), до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Пунктом 3 глави 1 розділу ІІІ Інструкції № 337 визначено, що усі реквізити в касових документах мають бути заповнені згідно з правилами, зазначеними в додатку 14 до цієї Інструкції. Крім обов'язкових, касові документи можуть містити й інші реквізити, потрібні для здійснення окремих операцій з готівкою. Додаткові реквізити можуть бути дописані в касовому документі від руки ручкою.

Згідно з пунктами 2 та 4 глави 3 розділу ІІІ Інструкції № 337, з каси банку готівка національної валюти видається за видатковими документами, в тому числі за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо).

Пунктом 4 глави 3 розділу ІІІ Інструкції № 337 визначено, що видача готівки іноземної валюти здійснюється за видатковими документами, в тому числі за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами; фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо.

Отже, видача фізичній особі кредиту (грошових коштів) з каси банку здійснюється Банком в іноземній валюті на підставі заяви про видачу готівки.

Таким чином, вимоги Інструкції №337 встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій (в тому числі видачу готівки) у національній і іноземній валютах.

Згідно правил заповнення реквізитів касових документів (додаток 14 до Інструкції №337), касові документи заповнюються з врахуванням певних вимог.

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, при проведенні касових операцій в банках України факт проведення та підтвердження проведених господарських операцій встановлюють документи бухгалтерського обліку в повному обсязі, за встановленою законодавством типовою формою (первинні документи, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-ХІV, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Згідно п. 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (надалі – Положення №254), інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п.5.2 Положення №254).

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри (п.5.3 Положення №254):

особові рахунки та виписки з них;

аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій;

книги реєстрації відкритих рахунків;

оборотно-сальдовий баланс;

інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня (п.5.4 Положення №254).

Регістри бухгалтерського обліку, зокрема, виписки по особових рахунках ________, на яких здійснюється облік операцій по видачі кредиту, в матеріалах справи відсутні та додатково на дослідження не надані.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 Положення № 566, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо.

Банки самостійно розробляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України та Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені окремими вказівками Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку.

Відповідно до пп. 2.1.3. п. 2.1. Положення №566, план рахунків банку - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх операцій і для забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Враховуючи особливості побудови аналітичного рахунку, банки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків (сукупність усіх аналітичних рахунків банку).

Внутрішній план аналітичних рахунків має передбачати опис характеристики кожного рахунку або групи рахунків, порядок їх відкриття та закриття, а отже, має бути визначений відповідальний за його супроводження (на рівні банку - юридичної особи).

Всі рахунки, що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку:

- номер балансового рахунка;

- номер особового рахунка;

- код контрагента;

- найменування контрагента;

- дата відкриття рахунка;

- дата закриття рахунка.

Окрім вищезазначених нормативних актів, бухгалтерський облік операцій з кредитування шляхом видачі готівки з операційної каси банку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р.№280 (надалі – План рахунків), п.2.3 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495 (надалі – Інструкція №495), Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 № 481 (надалі – Інструкції №481).

У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами (п.11 Плану рахунків). На рахунку 22 здійснюється облік кредитів, наданих фізичним особам. На рахунку 26 здійснюється облік коштів клієнтів банку.

У Додатку до Інструкції №481 наведений перелік рахунків для обліку наданих кредитів, серед яких зазначено рахунок 2203.

Згідно Плану рахунків, п.2.1 розділу ІІ Інструкції №481 та п.2, п.5 Додатку до неї, операції по видачі кредиту відображаються: по Дебету – рахунки для обліку наданих кредитів (рахунок 2203), по Кредиту - рахунки клієнтів (рахунок 2620), рахунки для обліку грошових коштів і банківських металів (рахунок 1002).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492.

Окрім цього, пунктом 2.3 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495, визначено, що операції з видачі готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

Отже, операції по видачі кредиту готівкою відображаються по дебету рахунку №2203 (рахунки для обліку наданих кредитів) та кредиту рахунку №2620 (рахунки клієнтів) - на суму виданого кредиту готівкою.

Видача готівкової іноземної валюти, відповідно до актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів НБУ, можлива лише з банківського рахунку клієнта банку (банківського рахунку, клієнтського рахунку, поточного рахунку, балансового рахунку 2620):

- п.4 гл.3 розділу III «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2004 року;

- п.2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітність в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998 року;

- п.2.3 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495.

з точки зору наявності всіх обов’язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу не може використовуватись у бухгалтерському обліку банку, так як оформлена не у відповідності до вимог чинного законодавства та не має обов’язкові реквізити, які передбачені статтею 9 Закону № 996, пп. 2.1.1 п. 2.1 ст.2 Положення №566 та нормами Інструкції № 337, проте підтвердити або спростувати факт отримання ______ грошових (кредитних) коштів в сумі ______ дол.США з операційної каси банку з поточного рахунку не видається за можливе, у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи регістрів бухгалтерського обліку, зокрема, виписки з поточного (клієнтського) рахунку _____, на яких здійснюється облік операцій по видачі готівкової іноземної валюти, касової книги ПАТ «______ Банк» станом на _______ р. та звіту касира за ________ р.

Відображення бухгалтерської проводки по дебету рах.2203___________ та кредиту рах.1002______ операції з видачі грошових кошів з внутрішньобанківського рахунку №2203_______ у заяві про видачу готівки №_____ від _______ не відповідає Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітність в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998 року, Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженому постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. №280, Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженій Постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 №481, та Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337, Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.10.2004 року №495, у зв’язку з тим, що видача готівкової іноземної валюти здійснюється з вкладних або з поточних (клієнтського) рахунків фізичної особи.

Таким чином, видача готівкової іноземної валюти з внутрішньобанківського рахунку №2203______ не відповідає Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. №337, так як видача грошових коштів за заявкою про видачу готівки здійснюється з вкладного або з поточного (клієнтського) рахунку фізичної особи.

У випадку відсутності обов’язкових реквізитів: «Банк отримувача», «№ рахунку», тобто номер поточного рахунку позичальника для видачі готівкової іноземної валюти, «Сума» не зазначено, що з рахунку №1002_____ була отримана сума _____ доларів ____ цент США, «Еквівалент у гривнях» не зазначено еквівалент у гривнях _______ грн відповідно до рахунку №1002______ у зв’язку з порушенням принципу подвійності запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку, заява про видачу готівки №_____ від ______ року, відповідно до п.4 гл.3 розділу ІІІ «Інструкції про касові операції в банках України» в редакції станом на 23.08.2007 року (затверджене постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003 року), та відповідно до п.2.1.1 «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» (затверджене постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р.), первинний бухгалтерський документ є недійсним, та не може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку банку.

4. На момент виникнення правовідносин між ТОВ «________» (фактором) та ПАТ «_____ Банк» (клієнтом) Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено спеціальних правил оподаткування операцій з відступлення права вимоги

Понесені ПАТ «____________ Банк» витрати у вигляді відсотків по факторинговим операціям не можуть бути віднесені до валових витрат, оскільки факторингова операція не підпадає під визначення фінансового кредиту, наведеного у пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а сплачені відсотки у межах договору факторингу не є процентами відповідно до п. 1.10 ст. 1 вказаного Закону.

Понесені витрати у вигляді процентів за користування факторингом та комісії за управління заборгованістю на підставі договорів факторингу, укладених з банківською установою, не відповідають ознакам процентів, наведеним у п. 1.10 Закону № 334/94-ВР і тому не можуть бути віднесені до складу валових витрат згідно пп. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01.01.2013).

Дійсно, з урахуванням вимог ст. 1077, ст. 1079 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" за своєю суттю факторинг є різновидом уступки права вимоги з комплексом фінансових послуг, а операція з факторингу, як випливає із ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання і ринків фінансових послуг", вважається фінансовою послугою, яка придбавається платником.

Водночас, в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Як вбачається з обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, по суті позивач відступив право вимоги боргу третьої особи на користь другого кредитора за плату у вигляді комбінації прямої винагороди за факторингові послуги шляхом нарахування процентів на суму грошових коштів, що надаються фактором, та у вигляді дисконту від номіналу заборгованості, що відступається (шляхом визначення ціни переданого вимоги в меншому розмірі, ніж номінал вимоги).

Водночас, відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" факторингом є операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Отже, наявність компенсації за уступку платником податку - кредитором права вимоги боргу іншій особі свідчить на користь того, що така операція є операцією з продажу.

Пунктом 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" установлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за оплату або компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вважаються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Під матеріальними активами розуміються основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (п. 1.1 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

В свою чергу, відповідно до пп. 1.2, 1.4, 1.5 ст. 1 та пп. 8.2.1 ст. 8 "Про оподаткування прибутку підприємств" право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платника податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів, а визначення поняття "оборотні активи" не визначено.

Оскільки Закон не містить визначення терміну "оборотні активи" при класифікації матеріальних активів як оборотних слід керуватись відповідними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку.

За п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 396/3689, оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, згідно з додатком до вищезазначеного Стандарту, довгострокова дебіторська заборгованість вважається необоротним активом, а інша дебіторська заборгованість вважається оборотним активом.

Враховуючи вищезазначене, уступка вимоги недовгострокового боргу вважається продажем товару.

Віднесення до складу валових витрат збитків від факторингових операцій (перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника) чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин не передбачалось.

5. Договір відступлення права вимоги (факторингу) від ________ року між ПАТ «____банк» та ТОВ «___________» порушує

публічний порядок, є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається 

(ст.228, ч.2 ст.215 ЦК України)

Згідно з п.6 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.00 №2121-ІІІ, із змінами та доповненнями на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Тобто, для банківських установ господарською операцією є здійснення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Особливості податкового обліку операцій з відступлення права вимоги регулюються п. 153.5 ПКУ.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 514 ЦКУ встановлено, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, договір між ПАТ «___________ Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» суперечить принципам визначеним в ч. 3 ст. 509 ЦКУ, зокрема розумності та справедливості .

Крім того, статтею 516 ЦКУ встановлений порядок заміни кредитора, зокрема частиною другою передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно частини першої ст. 517 ЦКУ, - первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

ТОВ «_________» не передано документи, які засвідчують права, що передаються, інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тобто, при укладені договору від _______ № _______, також було порушено процедуру заміни кредитора, що встановлена ЦКУ.

Таким чином, даний договір, крім іншого, суперечить принципу добросовісності (ч. 3 ст. 509 ЦКУ).

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність (підприємництво) здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

В ПАТ «______Банк» відсутня була розумні економічні або інші причини (ділової мети) для укладення договору з ТОВ «__________» від ________ № ____.

ПАТ «______Банк» даним договором отримало економічний ефект у результаті зменшення прибутку і відповідно заниження податку на прибуток.

Намір ПАТ «______Банк», як платника податку, одержати економічний ефект в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, яка б підтверджувала те, що укладення даного договору відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків.

Висновок про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети), відповідає судовій практиці, зокрема постанові Верховного Суду України від 07.05.2007 у адміністративній справі № 21-2080во07.

Висновок про відсутність дійсного наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків, відповідає судовій практиці, зокрема постанові Вищого адміністративного суду України від 10.06.2009 у адміністративній справі № К-37612/06.

Крім того, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 № 2664-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2664-ІІІ) передбачено, що до фінансових послуг віднесена факторингова діяльність.

Частиною першою ст. 1077 ЦКУ встановлено, що За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 339 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі ГКУ) встановлено, що фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Частинами першою та другою ст. 350 ГКУ встановлено, що придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 № 2121-ІІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2121-ІІІ) під факторингом розуміється придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари або надані послуги з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів.

Сторонами по договору факторингу є фактор та клієнт.

Для банківських установ господарською операцією є здійснення факторингових операцій, де банківська установа виступає фактором, а не клієнтом.

Договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта. В даному випадку мова йде не про будь-яке окреме відплатне відступлення конкретного права вимоги, а про конкретну дебіторську заборгованість (повністю або частково).

Відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта. Ця мета досягається різними способами в залежності від тих форм фінансування діяльності клієнта, які застосовуються, наприклад, при фінансуванні шляхом оплати рахунків клієнта за відвантажені товари (надані послуги) відповідні платежі можуть здійснюватись фактором з відповідним дисконтом, який є винагородою. В інших випадках в договорі може бути передбачена винагорода у вигляді відповідної ставки оплати послуг фактора. Слід звернути особливу увагу на оплатний характер договору факторингу, тому що він має вирішальне значення як ознака при визначенні виду договірного правовідношення, у разі виникнення спору щодо визнання змісту договору таким, який відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Для того, щоб бути клієнтом у відносинах факторингу, особа повинна мати певну грошову вимогу, що випливає з договору, який пов'язаний з поставкою товарів, виконанням робіт чи наданням послуг (або мати реальну можливість володіти такою вимогою - "майбутня вимога")

Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до ст. 5 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 4 Закону № 2664-ІІІ операція факторингу віднесена до фінансових послуг, тому на осіб, які її здійснюють поширюються всі вимоги, що пред'являються до фінансових установ. Статтею 5 цього Закону встановлено, що право надання фінансових послуг мають виключно фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або декілька фінансових послуг і внесені до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Юридична особа, що не володіє зазначеними ознаками, а саме не внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку і не надає фінансові послуги як виключного виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.

Статтею першою Закону № 2664-ІІІ встановлено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок або за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Що ж стосується фінансових активів, то згідно з пунктом 4 цієї ж статті фінансові активи - це грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу , не віднесені до цінних паперів.

Закон № 2664-ІІІ встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Отже, укладання договорів поступки вимоги боргу з метою отримання винагороди відноситься до фінансових послуг.

На підставі вищевикладеного можна прийти до висновку про те, що факторинг є спеціальною фінансовою послугою, яка містить в собі ознаки поступка вимоги. Однак поняття «операція факторингу» за своїм правовим змістом є більш вузькою, ніж поняття «цивільно-правова поступка вимоги». Оскільки Закон № 2664-ІІІ до фінансової послуги відносить тільки факторинг, а не уступку вимоги в цілому, то поступка вимоги в цілому не є фінансовою послугою, на суб'єктів надання якої поширюються вимоги Закону № 2664-ІІІ. Здійснення операцій з поступки вимоги боргу регулюється Законом № 2664-ІІІ тільки в тому випадку, коли вони містять в собі ознаки факторингу.

Право надання фінансових послуг надано виключно фінансовим установам. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, а також інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Тобто юридична особа, що не володіє зазначеними ознаками, а саме не внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом, і не надає фінансові послуги як виключного виду діяльності, не є фінансовою установою. Така особа не має права надавати фінансові послуги. Для того, щоб послуга вважалася фінансовою, вона повинна володіти певними ознаками.

Метою здійснення фінансової послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При укладанні договору поступки вимоги боргу або доручення сторони даних угод не можуть мати на меті збереження фінансових активів, оскільки в результаті їх вчинення фінансові активи номінально не змінюються.

Отже, метою укладення договорів поступки вимоги боргу є отримання прибутку.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу.

Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з п.13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Так, відповідно до п.п.1.2 розпорядження №231 від 3 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Статтею першою Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28.11.2002 № 249-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 249-IV) встановлено, що фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема переказ грошей з рахунку на рахунок; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку. Обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Згідно ст.4 Закону № 249-IV визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів; інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.

Статтею 11 Закону № 249-IV встановлено, що фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею, зокрема переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону; купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку.

Статтею 2 Закону № 249-IV встановлено, що до легалізації (відмивання) доходів цим Законом відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Згідно положень статей 3, 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 № 2346-ІІІ кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

ТОВ «___________» не має право приймати платежі в іноземній валюті від фізичних осіб.

Статтею 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції необхідно отримання індивідуальної ліцензії НБУ, якої не було і немає у третьої особи - ТОВ «Кредитны ініціативи».

Аналогічна правова позиція визначена в постанові Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2013 року у справі у справі 2а-8122/12/2670 (провадженнят К/9991/81569/12) за касаційною скаргою Національного банку України в особі головного управління Національного банку України Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у справі № 2а-8122/12/2670 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" до Національного банку України про скасування постанови Національного банку України від 11.05.2012 р. №09-048/2887 про притягнення ПАТ КБ "Правекс-Банк" до відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді штрафу в сумі 8126,47 грн.

Також, листом №________ від __________ року Національний банк України повідомив, що генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій ТОВ «___________» (код ЄДРПОУ ________) станом на ________ не надавалась.

Частиною першою ст. 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом приписів ст. 228 ЦКУ правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Частинами першою та другою ст. 215 ЦКУ встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Попович Володимир Михайлович, автор економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки в розділі «2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження.» монографії «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки» (Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.) визначив поняття «Намивання тіньових капіталів» відповідно до рекомендацій FATF:

«Намивання тіньових капіталів - незаконні емісії, тобто утворення та випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних, гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж звязку або іншим способом.

Прикладом намивання тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, дружніх, зустрічних, бронзових чи дутих векселів, інших фіктивних цінних паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобовязання, фіктивні гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів гарантій застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст терміну намивання тіньових капіталів також включаються інвестиційно-акумуляційні операції з додатковими фіктивними коштами, оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але за своєю природою реальних капіталів, а й інфляційне, фіктивне за своїм характером (намивання) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних фінансових засобів».

Позивач здійснив операції з фінансовими активами з метою набуття або можливості набуття вигоди для себе чи інших осіб за рахунок перерозподілу активів інших осіб, зокрема без провадження фактичної господарської діяльності (сплати доларами США не було здійснено відповідно до цільового використання кредиту).

Необхідно чітко відрізняти фінансову послугу у вигляді надання фінансового кредиту іноземною безготівковою валютою від фінансової послуги у вигляді надання кредиту готівковою національною валютою за нікчемним кредитним договором (бланковий кредит). У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ПАТ «ПроКредит Банк» не зазначений фінансовий кредит в іноземній валюті за кредитним договором №1.33624 від 15.08.2007 відповідно до "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" (затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279) та "Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" (затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.12 №23).

Згідно з «Комплаєнс та комплаєнс-функції в банках» (Compliance and the compliance function in banks, Basel Committee on Banking Supervision, April 2005) та обов'язкового критерію 6 принципу 17 "Основних Принципів ефективного банківського нагляду" (Core Principles Methodology, Basel Committee on Banking Supervision, October 2006) в постанові Правління НБУ від 28.03.07 №98 дано визначення комплаєнс-ризику. Комплаєнс-ризик - це ризик юридичних санкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком вимог законодавства України, нормативно-правових актів, внутрішніх положень і правил, а також стандартів саморегулівних організацій, що застосовуються до його діяльності. Нездатність передбачати вплив неналежних дій працівників банку може призвести до негативного суспільного резонансу та завдати шкоди репутації банку, навіть якщо не було порушено вимог законодавства України.

Дана правова позиція підтверджується Постановою пленуму Верховного Суду України:

«Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів

Постанова

Пленуму Верховного Суду України

від 8 жовтня 2004 р. № 15

3. За змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має.

Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв’язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов’язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо.».

Керуючись зазначеними вище законами України та нормативно-правовими актами України,

ПРОШУ

Перевірити діяльність ПАТ «________ Банк» та ТОВ «______» щодо оподаткування фінансового кредиту за кредитним договором № _____ від _____ та оподаткування операцій з відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги (факторингу) № ______ від _______ у зв’язку з тим, що зазначені вище обставини, можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.212 КК України.

Додатки:

Дата

Підпис

 

 

Безгрошовим документом буде такий документ, як касовий видатковий ордер з розпискою про одержання грошей, але одержувач гроші не отримував.

Виявлення оперативними працівниками міліції, слідчими та ревізорами недоброякісних документів необхідно розцінювати як ознаку скоєння корисливих правопорушень.

Кожний безтоварний чи безгрошовий документ є підробленим документом, але не кожний підроблений документ є безтоварним чи безгрошовим. Ці обставини мають велике практичне значення в правоохоронній діяльності.

«Доказательства» получения физическим лицом наличной иностранной валюты по валютному кредитному договору – это аналогия «дружеских» и «бронзовых» векселей.

Существуют так называемые дружеские и бронзовые векселя. Дружеский вексель — это вексель, выписываемый «по дружбе». В его основе не лежит реальная операция по коммерческому кредиту или привлечению денежных средств. Бронзовый вексель — это вексель, выписанный от имени вымышленного или неплатежеспособного лица. Цель появления таких векселей состоит в попытке получить денежные средства, продав их другому лицу.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=286#entry114466

Что делать?

Посчитайте сумму внесенной иностранной валюты на счет и предоставьте в банк платежное поручение в иностранной валюте о перечислении этой суммы на Ваш счет в другом банке.

Что должен будет сделать банк?

Ваше право владельца банковского счета нарушено?

Каковы Ваши действия?

А если есть «ножки» и в квитанции указано: «Поповнення поточного рахунку»?

Почему же Вы отказываетесь «подарочек» забирать?

А что делать банку? И какое отношение Вы к этому имеете?

И Вы до сих пор хотите в этом участвовать (соучастие) или прикрывать их деятельность?

Если банк не выполнил Ваше платежное поручение в иностранной валюте, Вы вкладчик или кредитор банка?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=285#entry114447

 

Я прочитала все эти буквы) Мне так хочется это подать!!! Правда у меня есть поточный рахунок, который якобы открывали для этого, но в договоре кредитования поточного рахунку написано 2000 грн!!!! + в графике и в договоре ставка 13.99%, а в самом низу в графике указано под названием "реальная % ставка" 15.32%. Это же развод, меня как лоха развели и все это время разводили по полно программе. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • Ответы 987
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Позичальників почали оформляти в закриті ГО з щомісячними внесками і семінарами по типу МММ чи Амвей. Відтак для всіх новеньких викладатиму корисні навчальні матеріали. Вчіться, задавайте питання, боріться...


 


Ітак, знайомтесь - це Андрей Степаненко, одеський правозахисник, який з 2010 року активно бореться в судах з банками сам і допомагає іншим. У 2011 році за його зверненням до Конституційного суду України було ухвалено відоме рішення, згідно якого усі позичальники отримали право звертатися в суди безкоштовно, як споживачі.


 


Має власний сайт і сторінку в ФБ. Викладаю його семінар в кількох частинах для позичальників. Не потрібно реєструватися, платити кошти і кудись їхати. Слухайте вдома безкоштовно у зручний для себе час. Перша частина https://www.youtube.com/watch?v=8A8YWZ8N1Ow&feature=youtu.be


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Добрый день! Спасибо Всем за темы которые здесь поднимаются ,даже стихи и басни.Но вопрос остаётся открыт.Когда  наша власть повернется к нам передом ,а к лесу задом?

Моя  больная тема это  кредит  в  национальной валюте взятый  в 2005г.По которому в 2009г подняли ставку в 2 раза  из-за скачка  грёбаного доллара,

А теперь  я с банком встречаюсь в судах уже год.Сумму по кредиту  на которую на соглашалась в 2005 г. в трезвом уме и ясной памяти  я выплатила. Но банку этого мало ,дай еще  требуют угрозами ,звонками,на отделении управляющая игнорит ,когда приходишь с каким либо вопросом .

А на суд приносят такие отписки и ответы ,что плакать хочется.

Вопрос: почему валютные заёмщики себя считаются  пострадавшими,что поднялся курс ? Мы гривневые тоже от этого пострадали.Почему не объединиться всем.а так получается как в государстве -я свой вопрос решу ,а остальные как хотят.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ДОРОГАЯ   САРАТНИЦА- ЗАЕМЩИЦА  ОЛЮСЯ! Я заемщица валютного кредита , а мой ЗЯТЬ заемщик огромного кредита в нац.ю валюте(взял на развитие бизнеса). И мне ВАША боль понятна и близка! С 2008 г платит бешенные проценты(20%) Банку, почти всю прибыль...А тело стоит на месте! Продать не могут и просто работают на БАНК! Хочется ........НЕТ слов!! Молодые.. тратят свою жизнь НА "НЕНАЖЕРЛИВИХ БАНКИРИВ" вернее депутатов, которые за ними стоят! ПОЭТОМУ ПРИСОЕДЕНЯЙТЕСЬ! РАДИ НАШИХ ДЕТЕЙ ИХ БУДУЩЕГО МЫ ДОЛЖНЫ В КОРНЕ ИЗМЕНИТЬ БАНКОВСКУЮ СИСТЕМУ В НАШЕМ ГОСУДАРСТВЕ! БС должна работать на БЛАГО государства ЕГО развитие а не на карманы депутатов!! Заходите на форум Кредитный майдан! в ФАЕСБУКЕ, там ВАМ ответят на ВСЕ вопросы....Удачи ВАМ и пишите...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Спасибо за приглашение ,на этот форум я захожу давно ,но по своей проблеме ничего не нахожу  или я что то пропустила? может скинете пару ссылок.

Мой % еще выше  был 13 стал 27.И это при том, что я работаю на гос предприятии.Плевать банк хотел ,что моей з-п не хватает на ежемесячный  платёж.взяла- плати

.Воры и твари.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Спасибо за приглашение ,на этот форум я захожу давно ,но по своей проблеме ничего не нахожу  или я что то пропустила? может скинете пару ссылок.

Мой % еще выше  был 13 стал 27.И это при том, что я работаю на гос предприятии.Плевать банк хотел ,что моей з-п не хватает на ежемесячный  платёж.взяла- плати

.Воры и твари.

Є і для Вас добрі новини) Група правників почала займатися цим питанням6 ось коментар з ФБ: 

 

Дякуємо всім зайомщикам, які не бояться БАНКІВ, і стали нашими друзями! Надаємо допомогу і свою підтримку, напрацювання та стійку судову практику! Зараз наша команда ТІЛЬКИ ПОЧАЛА вивчати сітуацію не тільки з ВАЛЮТНИМИ КРЕДИТАМИ, а і з гривневими (від 49% до 53% - де таке є у Европі)??? Завіряємо,що будемо працювати з вами стільки, скільки є ошуканих людей! Підтримую Антилу, власні мозги та настрій треба негайно переформутувати! Наш зв"язок 050 358-94-25 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Позичальників почали оформляти в закриті ГО з щомісячними внесками і семінарами по типу МММ чи Амвей. Відтак для всіх новеньких викладатиму корисні навчальні матеріали. Вчіться, задавайте питання, боріться...

 

Ітак, знайомтесь - це Андрей Степаненко, одеський правозахисник, який з 2010 року активно бореться в судах з банками сам і допомагає іншим. У 2011 році за його зверненням до Конституційного суду України було ухвалено відоме рішення, згідно якого усі позичальники отримали право звертатися в суди безкоштовно, як споживачі.

 

Має власний сайт і сторінку в ФБ. Викладаю його семінар в кількох частинах для позичальників. Не потрібно реєструватися, платити кошти і кудись їхати. Слухайте вдома безкоштовно у зручний для себе час. Перша частина https://www.youtube.com/watch?v=8A8YWZ8N1Ow&feature=youtu.be

 

Друга частина семинару

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Да, Андрей товарищ креативно мыслящий:)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Послухала виступи "лідерів" і переговорників від позичальників. З такими таваріщами ворогів не потрібно! У голови ГО "Кредитний майдан" поняття, що таке валютний кредит немає зовсім. Меле такі дурниці про ВАШІ кредіти і про відсоткові ставки 6-8%... УБОГО... Хоч би щось читала перед виступами чи просила когось готувати їй спітчі.

 

Друге, що сильно напрягає, це масовий збір інформації про позичальників. Поробили координаторів по банках і просять дані, прямо до номеру КД, суми заборгованості, предмета застави і т.д. Ці реєстри гінці разом з головою ГО КМ беруть з собою на премовини з головами правлінь банків, тіпа порєшать для своїх пріхожан, які є членами ГО КМ і платять щомісячні внески по 100 грн. Наводить на певні висновки) 

 

Щодо ЗУ. Тягнуть спеціально, при чому актив ГО КМ попереджає людей, що коломийка буде довгою. Тепер з очевидних причин стало зрозуміло, в чому зиск: одна отримала посаду в НБУ, паралельно маючи коллекторську контору, друга мріє любим способом стати депутатом, тратій набирає адептів для свого МММ, четвертий піариться на проблемі до виборів...

 

І останнє... Чомусь не хочуть вникати в суть псевдовалютного кредитування, але дуже глибоко пірнули в суть коллекторського бізнесу. Будуть проводитись закриті семінари для учасників ГО, яких дуже ретельно підбирають для цього...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

mississ

не переживайте, когда развалится вся банковская система всё решится само собой 

 

Як при розпаді СРСР? 

Напевне вкладники зап"ють вклади водою, яку веруть гуманітарні фури, а ось для придумають спосіб обібрати до нитки.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Як при розпаді СРСР? 

Напевне вкладники зап"ють вклади водою, яку веруть гуманітарні фури, а ось для придумають спосіб обібрати до нитки.

??? 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Ітак, знайомтесь - це Андрей Степаненко, одеський правозахисник, який з 2010 року активно бореться в судах з банками сам і допомагає іншим. У 2011 році за його зверненням до Конституційного суду України було ухвалено відоме рішення, згідно якого усі позичальники отримали право звертатися в суди безкоштовно, як споживачі.

и что ж хорошего...

Раньше без оплаты апеляшки писали письма с просьбами оплатить, не отвечаешь - повторно ...

2-3мес. дело весело на каждой жалобе.

 

Да и сам Андей о похожем упоминает в ролике.

 

Андрей и что теперь делать?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

mississ

не переживайте, когда развалится вся банковская система всё решится само собой 

 

поподробней пожалуйста, дата известна?

 

Вася, Вася, они себе еше денег нарисуют, отгадай за чей счет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Создана инициативная группа "Громадський контроль банків",

Миссисс, как успехи?

 

Вы не против профессионально занятся громадским контролем банкив и не только?

Предлагаю открыть счет для взносов, пожертвований.

НУЖНА АКТИВНАЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ!

 

Несколько гривен в месяц от тысяч пострадавших смогут помочь.

Сравните ресурсы и влияние банков, колекторов, и прочих с делетанским подходом пострадавших.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Миссисс, как успехи?

 

Вы не против профессионально занятся громадским контролем банкив и не только?

Предлагаю открыть счет для взносов, пожертвований.

НУЖНА АКТИВНАЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ!

 

Несколько гривен в месяц от тысяч пострадавших смогут помочь.

Сравните ресурсы и влияние банков, колекторов, и прочих с делетанским подходом пострадавших.

Дивні у Вас заклики. Хочете більшої активності і результативності, підключайтесь. Бо окрім війни з банками, колекторами, чорними нотаріусам і Ко, потрібно постійно тримати на контролі деяких товаришів, що примазалися до руху з власними цілями. Ваші висновки про ресурсність банків і делетантство потерпілих... Хіба це щось нове? Де Ваша АКТИВНАЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

веЗуть, помилилась) і посиплять сіллю... 

Да здесь не в одной букве дело. Какая связь между фурами и общественным контролем банков? Все банки действовали по одной схеме, будь то дочка российского или европейского банка - благо, законодательство Украины позволяло и позволяет осуществлять мошеннические схемы банков в жизнь. Так причём здесь фуры?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Да здесь не в одной букве дело. Какая связь между фурами и общественным контролем банков? Все банки действовали по одной схеме, будь то дочка российского или европейского банка - благо, законодательство Украины позволяло и позволяет осуществлять мошеннические схемы банков в жизнь. Так причём здесь фуры?

При тому, що наступних пару "гуманітарних" конвоїв - і України не буде. Читайте в контексті, а не буквально)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

При тому, що наступних пару "гуманітарних" конвоїв - і України не буде. Читайте в контексті, а не буквально)

Банки здесь с какого боку во главе с алкоголичкой Гонтарёвой? Растолкуйте мне, непонятливому в самом, что ни есть, контексте. Связь  дайте, пожалуйста, между темой ветки и "конвоем".

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Связь дайте, пожалуйста, между темой ветки и "конвоем".

Да просто жизнь говно и люди в нем актёры :)
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения