Recommended Posts

а вот действительно вопрос: стоит или не стоит останавливать? 1 инстанцию выиграл, приват подал апелляцию, я подал отзыв на апелляцию (хорошо расписал, на 22 листа), с изобилием сослался на положит практику ВС (в том числе и на ту, что указана выше), вот сейчас думаю стоит или не стоит приостанавливать (Днепровский апел суд)?
 

Коллеги, кто что скажет (понятно что весьма условный совет), но все же, и КАКИЕ СЛУХИ, ПРОГНОЗЫ ПО ПОВОДУ БП_ВС????????

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
2 hours ago, ivakh said:

а вот действительно вопрос: стоит или не стоит останавливать? 1 инстанцию выиграл, приват подал апелляцию, я подал отзыв на апелляцию (хорошо расписал, на 22 листа), с изобилием сослался на положит практику ВС (в том числе и на ту, что указана выше), вот сейчас думаю стоит или не стоит приостанавливать (Днепровский апел суд)?
 

Коллеги, кто что скажет (понятно что весьма условный совет), но все же, и КАКИЕ СЛУХИ, ПРОГНОЗЫ ПО ПОВОДУ БП_ВС????????

Думаю, что не стоит, поскольку 1-я инстанция за Вами. А дальше смотрите на практику коллегии судей и их поведение, а также позицию противоположной стороны. В крайнем случае можете заявить ходатайство о приостановке в заседании.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
7 минут назад, centurion сказал:

Думаю, что не стоит, поскольку 1-я инстанция за Вами. А дальше смотрите на практику коллегии судей и их поведение, а также позицию противоположной стороны. В крайнем случае можете заявить ходатайство о приостановке в заседании.

та отож, если бы было заседание - определили слушать в упрощенном производстве без вызова и уведомления сторон (сумма 28 тыс грн, которая удивительным образом "выросла" у клиента из карточного долга 240грн, короче приматовский бред....)

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 23.01.2019 в 19:28, al.khop сказал:

Добрый вечер! ПриватБанк подал на меня в суд на взыскание задолженности. Судом назначено рассмотрение дела по сокращённой процедуре. Если я правильно понял, суд, не спрашивая моего мнения по этому вопросу, примет решение в пользу банка.подскажите пожалуйста, что мне нужно сделать, чтобы дело рассматривалось в обычном порядке, чтоб меня вызвали на заседание и я смогу озвучить свои возражения. Или стоит дождаться решения суда? Спасибо за Вашу помощь!

если внимательно почитаете ухвалу про відкриття провадження то там вам предложено в течении 15 дней с момента получения ухвали надать відзив- это и будет ваша точка зрения.

и сокращённо это не значит ещё без вызова к суду. читайте внимательно ухвалу.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 04.02.2019 в 20:10, centurion сказал:

Думаю, что не стоит, поскольку 1-я инстанция за Вами. А дальше смотрите на практику коллегии судей и их поведение, а также позицию противоположной стороны. В крайнем случае можете заявить ходатайство о приостановке в заседании.

Приват в своё обоснование в апелляции посылается на постановление ВС №755/18246/15-ц  (61-3320св18) от 07.03.2018р.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 час назад, ремикс сказал:

Приват в своё обоснование в апелляции посылается на постановление ВС №755/18246/15-ц  (61-3320св18) от 07.03.2018р.

Постанова                              

Іменем України

7 березня 2018 року

м. Київ

справа № 755/18246/15-ц

провадження № 61-3320 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,               Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді

Катющенко В. П. від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі суддів: Крижанівської Г. В., Чобіток А. О., Немировської О. В.,

від 13 вересня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16 червня 2012 року між банком та                  ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 2 007 грн 45 коп. зі сплатою                       0, 12 % річних з кінцевим строком повернення 15 грудня 2013 року. Оскільки позичальник зобов'язання за цим договором не виконав, у нього станом на 26 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 4 793 грн

39 коп., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не на надано доказів отримання позичальником саме тих Умов та правил і Тарифів, що були додані до позовної заяви, а також позивачем не надано графіку платежів, який у заяві зазначено невід'ємним додатком. Також банком не доведено перерахування кредитних коштів на рахунок ТОВ «Дієса», у якому відповідачем було придбано товар за кредитні кошти.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт укладення кредитно-заставного договору.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення із направленням справи в на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписавши заяву, виразив свою волю на видачу кредитних коштів, які за умовами договору були перераховані ТОВ «Дієса», у якого позичальником було придбано товар, зазначений у цій заяві. За змістом заяви підписання Умов та правил не вимагалося та законодавством, зокрема статтею 634 ЦК України, не передбачена вимога про підписання сторонами стандартних форм, до яких приєднується позичальник. Крім того, заява позичальника засвідчує факт отримання відповідачем товару у повному обсязі. Графік погашення кредиту, розмір платежу, термін і кінцевий строк його повернення сторони визначили безпосередньо у заяві позичальника.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2012 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складає кредитно-заставний договір. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2 007 грн 45 коп. зі сплатою 0, 12% річних з кінцевим строком повернення 15 грудня 2013 року для придбання телефону у ТОВ «Дієса», шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

За нормами частин першої, другої статті207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

ОСОБА_5, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами.

При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Проте суд апеляційної інстанції у порушення статей 212-214, 316 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) вказавши, що банком не доведено, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг, які були приєднані до позовної заяви, розумів відповідач, не встановив, які ж все таки Умови були чинними на момент укладення правочину, а також те, чи не змінювались вони в подальшому. При цьому, якщо Умови та Правила надання банківських послуг змінювались, то апеляційний суд не вказав, які норми матеріального права в цьому разі перешкоджають стягнути кредит, отриманий позичальником, та ті суми, які були обчислені на час надання кредиту згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг.  

Стаття 633 ЦК Українипередбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проте апеляційний суд не врахував, що відповідач укладення, чи не укладення кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.

Отже, у порушення вимог статей 212-214, 316 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) апеляційний суд зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не перевірив доводів позивача й не надав належної правової оцінки поданим ним доказам та дійшовши передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, який ґрунтується на припущеннях, що заборонено в силу частини четвертої статті

60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд з підстав, встановлених статтею 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження                        Головуючий в 1 інстанції - Катющенко В.П.

№22-ц/796/3865/2018                                       Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №755/18246/15-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

                судді-доповідача            УкраїнецьЛ.Д.

                суддів                             Шебуєвої В.А.,

                                                       ЯщукТ.І.,

                за участю секретаря       Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016  року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У мотивування вимог посилалося на те, що 16 червня 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № K2S4R103651221 за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 2 007 грн 45 коп. зі сплатою 0,12 % річних з кінцевим строком повернення 15 грудня 2013 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у результаті чого станом на 26.08.2015 рокуутворилась заборгованість в розмірі 4793,39 грн., яка складається з: 1 656,24 грн.- заборгованість за кредитом, 1,05 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 120,45 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 311,20 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи в сумі 500,00 грн. - фіксована частина, 204,45 грн. - процентна складова.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 4793,39 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 рокукасаційну скаргу ПАТ КБ«ПриватБанк» задоволеночастково.Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк»   не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначило, що  всупереч твердженням суду про відсутність підпису позичальника в Умовах та Правилах надання банківських послуг, їх підписання кредитним договором не передбачено. Натомість підписуючи заяву позичальника, відповідач вказав, що він ознайомлений та згоден з  Умовами та Правилами надання банківських послуг. Цей факт був встановлений в судовому засіданні та не спростований відповідачем.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

ОСОБА_3 в судові засідання, призначені на 18 квітня, 16 травня та 6 червня 2018 року не з&q?нн;явився. Направлені йому за місцем реєстрації повідомлення про час та місце розгляду справи повернулися з відмітками поштового відділення  про повернення за закінчення встановленого терміну зберігання.

Про розгляд справи 06 червня 2018 року о 14 годині 30 хв суд помістив оголошення про виклик  ОСОБА_3 на офіційному веб-порталі Судової влади України 17.05.2018 року.

Отже суд  прийняв усі міри для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. У межах строків, передбачених для розгляду справи,  відкладав її розгляд з підстав неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи і тричі направляв  ОСОБА_3 повідомлення про час та місце розгляду справи за його відомим місцем проживання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, враховуючи, що справа перебуває в провадженні суду з вересня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, представника банку Передереєва В.Г., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що банком не на надано доказів отримання позичальником саме тих Умов та правил і Тарифів, що були додані до позовної заяви, а також позивачем не надано графіку платежів, який у заяві зазначено невід'ємним додатком. Також банком не доведено перерахування кредитних коштів на рахунок ТОВ «Дієса», у якому відповідачем було придбано товар за кредитні кошти.

Проте з  таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 червня 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складає кредитно-заставний договір. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 2 007 грн 45 коп. зі сплатою 0,12% річних з кінцевим строком повернення 15 грудня 2013 року для придбання телефону у ТОВ «Дієса», шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. (а.с.5-15)

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

За нормами частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

ОСОБА_3, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами.

При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Проте суд першої інстанціїне врахував, що відповідач укладення, чи не укладення кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції пославшись на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, не врахував, що вона не стосується даних правовідносин, оскільки в цій справі йдеться про зміну Умов надання споживчого кредиту фізичним особам щодо збільшення позовної давності, де положення ч. 1 ст. 259 ЦК України вимагає письмової згоди, а в даній справі - про публічну пропозицію ПАТ КБ «ПриватБанк» на укладення кредитного договору, з умовами якого відповідач ознайомився, підписавши анкету - заяву.

У пункті 15 Заяви позичальник погодився на те, що заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами складає кредитно-заставний договір

Відповідачем не надано спростовання факту отримання Умов надання споживчого кредиту фізичним особам в редакції, яка долучена до позовної заяви, шляхом надання цих Умов у відмінній редакції, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про укладення між банком та ОСОБА_3 кредитного договору.

Крім того, факт отримання платіжної картки, грошових коштів не оспорюється, як і не спростовується факт користування отриманими в кредит коштами.

Також в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року, якою направлено справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції, зауважено, що відповідач укладення, чи не укладення кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.

У силу ч.1 ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність рішення суду про відмову в задоволенні позову, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно зі ст. ст.526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 26.08.2015 року становить 4793,39 грн.та складається з: 1 656,24 грн.- заборгованість за кредитом, 1,05 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 120,45 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 311,20 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи в сумі 500,00 грн. - фіксована частина, 204,45 грн. - процентна складова. (а.с.4)

Відповідачем не надано власного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство.

У суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити цей розрахунок під сумнів, тому суд бере його за основу при вирішенні питання про розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Ураховуючи наведене позов ПАТ КБ «ПриватБанк»підлягає задоволенню в повному обсязі і з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягнунню заборгованість за кредитним договором в сумі 4793,39 грн., яка складається з: 1 656,24 грн.- заборгованість за кредитом, 1,05 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 120,45 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 2 311,20 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи в сумі 500,00 грн. - фіксована частина, 204,45 грн. - процентна складова.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи задоволення позову та апеляційної скарги в повному обсязі,  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в сумі 1218 грн., за подачу апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн., та 1461,60 грн. судового збору за подачу касаційної скарги, а всього підлягає стягненню 4019,40 грн. судового збору.

Керуючись статями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України,статями 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2016  року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»  заборгованість за кредитним договором в розмірі 4793,39 грн. та 4019,40 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 07 червня 2018 року.

Суддя-доповідач  Л.Д. Українець

Судді                                                                                          В.А. Шебуєва

                                                                                                    Т.І Ящук

 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 час назад, ремикс сказал:

Приват в своё обоснование в апелляции посылается на постановление ВС №755/18246/15-ц  (61-3320св18) от 07.03.2018р.

Приват то посылается, а суд что... А вообще Луспеник снова отличился против всего ВС...

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 час назад, ремикс сказал:

Приват в своё обоснование в апелляции посылается на постановление ВС №755/18246/15-ц  (61-3320св18) от 07.03.2018р.

А толку с того посылания... Это ведь не окончательное решение...

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 04.02.2019 в 20:17, ivakh сказал:

та отож, если бы было заседание - определили слушать в упрощенном производстве без вызова и уведомления сторон (сумма 28 тыс грн, которая удивительным образом "выросла" у клиента из карточного долга 240грн, короче приматовский бред....)

Ну на то есть другие противодействия...

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ну как вам этот бред по руководством Головуючого                                                                                                Д. Д. Луспеник

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 минуту назад, ремикс сказал:

ну как вам этот бред по руководством Головуючого                                                                                                Д. Д. Луспеник

Чувак явно на проценте от прихвата сидит, так как другим этот бред не возможно оправдать.

у людей интернета нет что бы увидеть эти умовы та правила.

и как доказать что они вообще были на сайте в момент подписания заявы-анкеты.

никогда, никогда таких доказательств приват в суд не представлял.

а если таких доказательств нет, нет интернета, то как можно вообще рассуждать о приеднени к этим условиям и правилам. 

как говорил один из моих клиентов "справедливость есть только за неё надо платить"

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
15 минут назад, Bolt сказал:

А толку с того посылания... Это ведь не окончательное решение...

по этому делу уже окончательное

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 04.02.2019 в 18:01, ivakh сказал:

а вот действительно вопрос: стоит или не стоит останавливать? 1 инстанцию выиграл, приват подал апелляцию, я подал отзыв на апелляцию (хорошо расписал, на 22 листа), с изобилием сослался на положит практику ВС (в том числе и на ту, что указана выше), вот сейчас думаю стоит или не стоит приостанавливать (Днепровский апел суд)?
 

Коллеги, кто что скажет (понятно что весьма условный совет), но все же, и КАКИЕ СЛУХИ, ПРОГНОЗЫ ПО ПОВОДУ БП_ВС????????

прогнозы неутешительные там же Луспеник

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
10 hours ago, Bolt said:

Приват то посылается, а суд что... А вообще Луспеник снова отличился против всего ВС...

Так извращенно истолковать ст.ст. 634, 638 ГКУ может только Д.Д...

Интересно, смог ли бы он осилить приватбанковские правила - 1349 страниц за время подписания анкеты-заявления о намерениях получить платежную карту?

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
On 2/4/2019 at 8:17 PM, ivakh said:

та отож, если бы было заседание - определили слушать в упрощенном производстве без вызова и уведомления сторон (сумма 28 тыс грн, которая удивительным образом "выросла" у клиента из карточного долга 240грн, короче приматовский бред....)

Точный алгоритм "начислений", характерный исключительно  приватбанку, хранится от клиентов и судей за семью печатями (и судьи дружно с этим согласны, механически копируют фрагменты исковых заявлений в свои решения, не напрягая семь пядей во лбах).

Здесь, на мой взгляд, возможны два варианта. Первый - "наугад, как ночью по тайге", заданы конечные суммы с небольшим случайным разбросом, чтобы одинаковыми во всех исках не были.

Другой - переброски процентов и неустоек в тело кредитов с дальнейшими начислениями на них процентов и неустоек и так по кругу...

Оба этих способа объединяет одно - статья 190 УКУ...

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
19 часов назад, ремикс сказал:

прогнозы неутешительные там же Луспеник

в БП ВС???? как там может быть Луспеник??? он же в 1 инстанции (имею ввиду ВС). Не видел никогда ни одного постановления БП ВС где была бы фамилия Луспеника

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
2 минуты назад, ivakh сказал:

в БП ВС???? как там может быть Луспеник??? он же в 1 инстанции (имею ввиду ВС). Не видел никогда ни одного постановления БП ВС где была бы фамилия Луспеника

А причём здесь БП ВС... Что значит 1 инстанция... Сейчас это всё одна инстанция... В нашем случае Луспеник всё решил и отправил на рассмотрение БП ВС...

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
8 часов назад, Лев сказал:

Точный алгоритм "начислений", характерный исключительно  приватбанку, хранится от клиентов и судей за семью печатями (и судьи дружно с этим согласны, механически копируют фрагменты исковых заявлений в свои решения, не напрягая семь пядей во лбах).

Здесь, на мой взгляд, возможны два варианта. Первый - "наугад, как ночью по тайге", заданы конечные суммы с небольшим случайным разбросом, чтобы одинаковыми во всех исках не были.

Другой - переброски процентов и неустоек в тело кредитов с дальнейшими начислениями на них процентов и неустоек и так по кругу...

Оба этих способа объединяет одно - статья 190 УКУ...

Да, но кому это и как донести...

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

как вам такое..... и снова Луспеник

 

Постанова

Іменем  України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 356/1261/16-ц

провадження № 61-30244 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,  

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

представник позивача - АндрійченкоВіталій Миколайович;

відповідач - ОСОБА_4;

представник відповідача- ОСОБА_5;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Мережко М. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2012 року відповідно до Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_4, підписавши анкету- заяву, отримав у банку кредит у розмірі 2 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якої передбачено сплату 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.                 У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 березня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 16 332 грн 54 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 931 грн          26 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10 547 грн 35 коп.; заборгованість за комісією у розмірі 2 600 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 753 грн 53 коп.

Ураховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 332 грн                     54 коп., а також понесені судові витрати.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 березня 2017 року у складі судді Голік Г. К. у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. При цьому матеріали справи не містять даних про те, що банком був відкритий картковий рахунок за конкретним договором та те, що відповідачу видана на підставі саме цього договору картка, також відсутні докази отримання відповідачем платіжної карти та здійснення ним операцій за договором.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Березанського міського суду Київської області від 30 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2012 року № б/н у розмірі 16 332 грн 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 931 грн 26 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10 547 грн 35 коп.; заборгованість за комісією у розмірі 2 600 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 753 грн 53 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.  

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2012 року відповідно до наданого банком розрахунку, який відповідає вимогам закону. При цьому зазначив, що ОСОБА_4 підписав заяву про те, що згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору.

У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не отримував повідомлення від банку про наявність заборгованості, платіжну картку не отримував і нею не користувався. Надані банком Умови і правила надання банківських послуг не містять його підпису про ознайомлення з ними, його фото, надане позивачем, не підтверджує того, що він отримав саме ту картку, на яку посилається позивач, так як банк він відвідував неодноразово і отримував різні платіжні картки. Також анкета-заява від 13 серпня 2012 року не містить даних щодо розміру кредитного ліміту, строку дії картки, відсотків за користування грошима тощо.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 13 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та            ОСОБА_4 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, в якій зазначено, що ОСОБА_4 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають між сторонами договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого встановлено кредитний ліміт на платіжну картку у розмірі 2 тис. грн.. зі сплатою 30 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 31 березня 2016 року виникла заборгованість, яка за розрахунком банку становила 16 332 грн 54 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 1 931 грн 26 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10 547 грн 35 коп.; заборгованість за комісією у розмірі 2 600 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 753 грн 53 коп.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша   статті 1055 ЦК України).

У частині першій статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору шляхом підписання анкети-заяви, згідно з якою ОСОБА_4 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку (а. с. 5 т. 1).

Обґрунтовуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 посилався на те, що до позовної заяви позивачем було додано Умови та правила надання банківських послуг, які не містять його підпису, тому не можна вважати, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг діяли на час підписання ним анкети-заяви, що ними було узгоджено відсоткову ставку за кредитом, неустойку, комісію тощо.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому апеляційний суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ті Умови, які банк надав суду, є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву, чи передбачені цими Умовами штрафні санкції, нараховані позивачем.    

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2016 року № 6-2320цс16.

Таким чином, апеляційний суд у порушення наведених вище норм права та вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року не встановив, чи саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг, не врахував доводів відповідача про те, що анкета-заява від 13 серпня 2012 року не містить даних щодо розміру кредитного ліміту, строку дії картки, розміру та підстав нарахування процентів, комісії, штрафу та пені, а надані позивачем Умови та правила надання послуг не містять його підпису і позивачем не доведено, що саме ці Умови діяли на час підписання ним анкети-заяви; крім того, анкета-заява була підписана в одному примірнику і відповідач іншого примірника анкети-заяви не мав.  

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 16 листопада    2016 року № 6-1746цс16 про те, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, та правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 про застосування статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (штрафу і пені).

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої                  статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.                            

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 12 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                               О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк

Справа № 356/1261/16-ц Головуючий у І інстанції Голік Г. К.Провадження № 22-ц/780/3649/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 25.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем  України

25 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Матвієнко Ю.О.,з участю секретаряНемудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на  рішення Березанського міського суду Київської області від 30 березня 2017 року у справі за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_5  про  стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись при цьому на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.08.2012 року  ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку  заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою»,затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умовами якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 31.03.2016 року відповідач має заборгованість 16332,54 гривні, яка складається з наступного: 1931,26грн. - заборгованість за кредитом; 10547,35грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2600,00 грн. - заборгованість за комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 753,53 грн. -штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача та судові витрати  у розмірі 1378.00 грн.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 березня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

      

При цьому зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

Укладення кредитного договору у даному випадку здійснюється за принципом укладання банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 Цивільного кодексу України).

Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, шо разом становить кредитний договір.

Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Кредитором і Позичальником було укладено кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання Позичальника до запропонованого Кредитором договору (умов кредитування).

Таким чином, між позичальником і Кредитором був укладений договір в письмовій формі. Укладання кредитного договору таким чином не суперечить вимогам законодавства України.

Посилання суду на правову позицію Верховного Суду України у справах №6- 16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15 тощо, як на підставу не вважати Умови та правила надання банківських послуг частиною кредитного договору, у даному випадку є безпідставним.

Зокрема, зазначені справи стосувались незгоди відповідача з окремим пунктом Умов надання споживчого кредиту фізичним особам "Розстрочка" (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності.

Підставою розгляду зазначених справ стало неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Отже, справи, на які посилався суд у своєму рішенні, стосувались договірного підвищення строку позовної давності, а не укладання договору шляхом приєднання Позичальника до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній справі питання щодо строку позовної давності не вирішувалось, отже предмет спору у зазначених судом справах та у даній справі не є тотожним, тому суд безпідставно застосував вказані правові позиції Верховного Суду України, які взагалі не стосуються справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами з використанням кредитних карт.

Відповідач не заперечував факт підписання заяви позичальника та отримання картки, отже фактично підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин на запропонованих Банком Умовах.

Крім цього, з наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається активне користування відповідачем кредитною карткою, що включало у себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки.

Таким        чином, вважає, що відповідач своїми діями підтвердив наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Зазначають, що до матеріалів справи додано належні та допустимі докази на підтвердження факту та розміру заборгованості за кредитним договором, серед яких - детальний розрахунок заборгованості по кредиту із зазначенням розміру відсоткової ставки, ставки пені, сум нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі - окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, у тому числі - накопичувальним порядком.

Із зазначеного розрахунку заборгованості, вбачається розмір встановленого відповідачу кредитного ліміту по договору.

Відповідачем такий розрахунок жодним чином не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за Договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед Банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив не подавався.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.08.2012 року  ОСОБА_5 заповнив бланк Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, де повідомив про своє місце проживання, паспортні дані, контактний телефон, та банком було зазначено види банківських послуг. У вказаній анкеті не зазначені дата на номер затвердження таких Правил та Умов у Приват Банку, відсутній вибір відповідача щодо отримання бажаного кредитного ліміту (а.с. 5).

В місцевому суді також встановлено, що позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, не надав суду доказів щодо відкриття карткового рахунку на ім'я відповідача, договору про відкриття кредитної лінії, правила користування кредитною карткою з якою ознайомлено відповідача, доказів про отримання кредитної картки, доказів про ознайомлення відповідача саме з цим текстом Умов кредитування та Умов і Правил надання банківських послуг затвердження наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, оскільки в анкеті-заяві відповідача не йдеться саме про ці правила та умови та отримання картки саме зазначеного банком виду.

На підтвердження боргу позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 13.08.2012 року, станом на 31 березня 2016 року (а.с.4).

Позивач зазначає, що підстави для здійснення таких нарахувань передбачені "Умовами і Правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на сайті банку, вимоги яких відповідач зобов'язався виконувати та до яких він приєднався при підписанні Анкети-заяви.

Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. ст. 11, 203, 205, 207, 208, 509, 627-629 ,634, 638, 1054, 1055 ЦК України, місцевий суд вважав, що позов не доведений і задоволенню не підлягає, з чим погоджується колегія суддів, оскільки в обґрунтування позовних вимог правочин на оформлення та відкриття кредитної картки суду не надано, доказів про відкриття карткового рахунку на ім'я відповідача та номер карткового рахунку, доказів про отримання кредитної картки відповідачем саме за спірним кредитним договором. Крім того, позивачем не надано доказів про ознайомлення з Правилами надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року, відповідно не може бути належним і допустимим доказом у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2012 року, складений банком станом на 31 бюерезня 2016 року, так як він не може підтверджувати отримання кредиту відповідачем та існування боргу, оскільки банком не доведено факту погодження між сторонами при укладенні договору підстав та умов нарахування відсотків, сплати комісії та пені. Тому відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" вказаних нарахувань.

Таких висновків колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із  ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

  Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

  Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами. Уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, представлені банківською установою умови, правила та тарифи надання кредиту не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16 посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т. д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання, користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник, при отриманні банківської карти.

З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2012 ОСОБА_5, виявив бажання приєднатися до Умов та правилам надання банківських послуг у Приватбанку, про, що відповідно заповнив бланк Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, де повідомив про своє місце проживання, паспортні дані, контактний телефон. При цьому, будь-яких інших конкретних видів послуг, а саме, щодо отримання бажаного розміру кредитного ліміту ОСОБА_5 визначено не було. Банком, також, не було зазначено види банківських послуг, які він визначив надавати клієнту. Крім того, у вказаній анкеті не зазначені дата на номер затвердження Правил та Умов у Приват Банку, з якими саме ознайомлювався відповідач.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази з приводу того, що дана анкета-заява була погоджена банком, відповідачу було надано будь-які банківські послуги, видано відповідну кредитну картку та нараховано кредитний ліміт.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів, які містять інформацію щодо предмету доказування, оскільки на підставі доданих до позовної заяви додатків неможливо встановити факт отримання відповідачем кредитних коштів, їх дійсну суму,  повернутого боргу відповідачем та залишок боргу на час розгляду справи, виконання позивачем умов договору про надання кредитного ліміту відповідачу, а також про неналежність та недопустимість як доказу представленої банком комп'ютерної роздруківки фотознімку відповідача з пластиковою карткою, оскільки вона не завірена належним чином і не містить  інформація щодо номеру пластикової картки, та на підставі якого саме договору вона видавалась (а.с. 167) є цілком обґрунтованими.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке слід залишити без змін.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований і належні докази не укладення договору ним не подавалися, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права, на думку колегії суддів свідчить про те, що неподання (відсутність) належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а не лише у разі наявності заперечень з боку відповідача. Обов’язок по доведенню обставин, які позивач зазначає як підставу своїх вимог покладається виключно на позивача. А відсутність заперечень з боку відповідача не є обов’язковою підставою для задоволення необґрунтованого та безпідставного позову.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:                                 Р.В. Березовенко

                                                                        

Судді:                                                  С.В. Лівінський

Ю.О. Матвієнко

 

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
3 минуты назад, ремикс сказал:

как вам такое..... и снова Луспеник

То есть он теперь хороший... Вот и я всегда говорил, что он непредсказуемый...

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
14 минут назад, Bolt сказал:

А причём здесь БП ВС... Что значит 1 инстанция... Сейчас это всё одна инстанция... В нашем случае Луспеник всё решил и отправил на рассмотрение БП ВС...

я имел ввиду то, что сейчас эта категория дел с приматом (можно ли считать анкету-заяву + умови та правила у интернете кредитным договором)  находится на рассмотрении БП ВС (по-моему Вы делали публикацию об этом), а также писали что более 500 дел по всей стране приостановлено до рассмотрения БП ВС. Поэтому я и спрашивал какие прогнозы рассмотрения этого дела БП ВС???
Что касается Луспеника, то была публикация что в Большой Палате ничего хорошего не ждет, типо там тоже Луспеник.... Вот я и написал, что Луспеник сидит в ВС, но не в БП ВС

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 минуту назад, ivakh сказал:

я имел ввиду то, что сейчас эта категория дел с приматом (можно ли считать анкету-заяву + умови та правила у интернете кредитным договором)  находится на рассмотрении БП ВС (по-моему Вы делали публикацию об этом), а также писали что более 500 дел по всей стране приостановлено до рассмотрения БП ВС. Поэтому я и спрашивал какие прогнозы рассмотрения этого дела БП ВС???

Этого никто не может знать... Все в ожидании... пока БП ВС не придумает новый закон)) по этому поводу и в чью пользу он будет неизвестно... Но после этого уже будет бесполезно использовать какие-то нормы законодательства в подобных спорах... 

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
2 минуты назад, ivakh сказал:

я имел ввиду то, что сейчас эта категория дел с приматом (можно ли считать анкету-заяву + умови та правила у интернете кредитным договором)  находится на рассмотрении БП ВС (по-моему Вы делали публикацию об этом), а также писали что более 500 дел по всей стране приостановлено до рассмотрения БП ВС. Поэтому я и спрашивал какие прогнозы рассмотрения этого дела БП ВС???
Что касается Луспеника, то была публикация что в Большой Палате ничего хорошего не ждет, типо там тоже Луспеник.... Вот я и написал, что Луспеник сидит в ВС, но не в БП ВС

Точно, сидит он в Верховном суде в отдельном кабинете, где то на высалках и ни с кем не общается в том ВС, ибо некогда ему - бред пишет очередной.

  • Like 5

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 минуту назад, Bolt сказал:

Этого никто не может знать... Все в ожидании... пока БП ВС не придумает новый закон)) по этому поводу и в чью пользу он будет неизвестно... Но после этого уже будет бесполезно использовать какие-то нормы законодательства в подобных спорах... 

печалька, так как БП ВС непредсказуема....

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
4 минуты назад, ivakh сказал:

Что касается Луспеника, то была публикация что в Большой Палате ничего хорошего не ждет, типо там тоже Луспеник.... Вот я и написал, что Луспеник сидит в ВС, но не в БП ВС

ВС это всё вместе взятое, четыре суда и множество палат... Луспеник сидит в 1-ой судебной палате КЦС...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти