Как достать Приват!


Recommended Posts

Добрый вечер уважаемые коллеги. В разрезе борьбы с Прихватом, кто нибудь поднимал вопрос в судах о незаконности  фиксированного  штрафа и двойной ответственности когда банк требует штраф фиксированный  и процентную составляющую.

Какие результаты и есть ли практика по этим вопросам. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2 часа назад, ремикс сказал:

Добрый вечер уважаемые коллеги. В разрезе борьбы с Прихватом, кто нибудь поднимал вопрос в судах о незаконности  фиксированного  штрафа и двойной ответственности когда банк требует штраф фиксированный  и процентную составляющую.

Какие результаты и есть ли практика по этим вопросам. 

Постоянно поднимаем этот вопрос и результаты каждый год разные... То это считается двойным, то не считается... Всё зависит от ветра с ВСУ... Сейчас вроде как считается... 

Но просто в разрезе борьбы с Приватом именно, это такая чепуха и такая мелочь по сумме как правило (штраф), что особой роли не играет... как считают судьи в этот момент...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

11 часов назад, Bolt сказал:

Постоянно поднимаем этот вопрос и результаты каждый год разные... То это считается двойным, то не считается... Всё зависит от ветра с ВСУ... Сейчас вроде как считается... 

 

Да как то не удавалась встретить соответствующую практику по данному вопросу именно двойная ответственность между двумя видами штрафов. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

11 часов назад, Bolt сказал:

 

Но просто в разрезе борьбы с Приватом именно, это такая чепуха и такая мелочь по сумме как правило (штраф), что особой роли не играет... как считают судьи в этот момент...

Как сказать, свести до штрафа в размере только 250 грн. тоже имеет смысл, и надо отшлифовывать знания и возможности....даже в таких мелочах

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

18 minutes ago, ремикс said:

Да как то не удавалась встретить соответствующую практику по данному вопросу именно двойная ответственность между двумя видами штрафов. 

Нашёл пока только позицию ВССУ:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/9517-opredelenie-vssu-o-nepravomernosti-odnovremennogo-vzyskaniya-peni-i-shtrafa-za-prosrochku-vozvrata-kredita-banku-nadra/

И на всякий случай позиция ВС о невозможности одновременного взыскания неустойки и инфляционных:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/10038-postanovlenie-vs-kgs-ob-otkaze-v-odnovremennom-vzyskanii-indeksa-inflyacii-i-shtrafnyh-procentov-ot-prosrochennoy-summy/

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 часов назад, ремикс сказал:

Как сказать, свести до штрафа в размере только 250 грн. тоже имеет смысл, и надо отшлифовывать знания и возможности....даже в таких мелочах

С чего сводить с 2000 грн. и проиграть 50 000 грн. в целом... выиграв 1500 грн.))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 часов назад, ремикс сказал:

Да как то не удавалась встретить соответствующую практику по данному вопросу именно двойная ответственность между двумя видами штрафов. 

Между какими двумя видами штрафов... ? Вы ведь писали о повышенных процентах... Суд ни в коем случае не хочет признавать это ответственностью...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

19 часов назад, Bolt сказал:

Между какими двумя видами штрафов... ? Вы ведь писали о повышенных процентах... Суд ни в коем случае не хочет признавать это ответственностью...

Не Вам рассказывать, когда сума тела становит 2000, а штрафы 50000 плюс договорной строк исковой давности в 70 лет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

19 часов назад, Bolt сказал:

Между какими двумя видами штрафов... ? Вы ведь писали о повышенных процентах... Суд ни в коем случае не хочет признавать это ответственностью...

Вопрос был такой: "Добрый вечер уважаемые коллеги. В разрезе борьбы с Прихватом, кто нибудь поднимал вопрос в судах о незаконности  фиксированного  штрафа и двойной ответственности когда банк требует штраф фиксированный  и процентную составляющую."

Это два вида штрафа

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 17.08.2018 в 09:41, centurion сказал:

Нашёл пока только позицию ВССУ:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/9517-opredelenie-vssu-o-nepravomernosti-odnovremennogo-vzyskaniya-peni-i-shtrafa-za-prosrochku-vozvrata-kredita-banku-nadra/

И на всякий случай позиция ВС о невозможности одновременного взыскания неустойки и инфляционных:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/10038-postanovlenie-vs-kgs-ob-otkaze-v-odnovremennom-vzyskanii-indeksa-inflyacii-i-shtrafnyh-procentov-ot-prosrochennoy-summy/

 

Большое спасибо что откликнулись, щас посмотрю

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 17.08.2018 в 09:41, centurion сказал:

Нашёл пока только позицию ВССУ:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/9517-opredelenie-vssu-o-nepravomernosti-odnovremennogo-vzyskaniya-peni-i-shtrafa-za-prosrochku-vozvrata-kredita-banku-nadra/

И на всякий случай позиция ВС о невозможности одновременного взыскания неустойки и инфляционных:

https://forum.antiraid.com.ua/topic/10038-postanovlenie-vs-kgs-ob-otkaze-v-odnovremennom-vzyskanii-indeksa-inflyacii-i-shtrafnyh-procentov-ot-prosrochennoy-summy/

 

Немножко не то, я имеел ввиду именно два вида штрафа которые Прихват начисляет за нарушение- фиксированный размер он бывает 250 грн или 500 и тут же - процентный штраф который бывает до 5% от сумы иска или от сумы задолженности или от сумы взятого кредита. 

В исках Прихвата они часто просматриваются, вот мне и хочется свести их тоже к минимуму.

А то бывает так, в зависимости что в иске первое - пеня или штраф суд оставляет, а в другом отказывает как дойная ответственность. Так если два вида штрафа за одно и тоже нарушение это же тоже двойная  ответственность.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 часов назад, ремикс сказал:

Не Вам рассказывать, когда сума тела становит 2000, а штрафы 50000 плюс договорной строк исковой давности в 70 лет.

Первый раз о таком слышу, тем более от Привата... Покажите, если не сложно... Никогда у Привата не было высоких штрафов, в этом и проблема, именно судов с Приватом... Плюс никогда не было 70 лет, было 50, но это так до первого нормального судьи...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 часов назад, ремикс сказал:

Вопрос был такой: "Добрый вечер уважаемые коллеги. В разрезе борьбы с Прихватом, кто нибудь поднимал вопрос в судах о незаконности  фиксированного  штрафа и двойной ответственности когда банк требует штраф фиксированный  и процентную составляющую."

Это два вида штрафа

А Вы об этом... Я Вас не правильно понял... Я подумал о двойных-тройных любимых процентах приватовских... Чтобы избежать пени и штрафов какраз... Это какраз вообще не есть проблемой...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

6 часов назад, ремикс сказал:

Немножко не то, я имеел ввиду именно два вида штрафа которые Прихват начисляет за нарушение- фиксированный размер он бывает 250 грн или 500 и тут же - процентный штраф который бывает до 5% от сумы иска или от сумы задолженности или от сумы взятого кредита. 

В исках Прихвата они часто просматриваются, вот мне и хочется свести их тоже к минимуму.

А то бывает так, в зависимости что в иске первое - пеня или штраф суд оставляет, а в другом отказывает как дойная ответственность. Так если два вида штрафа за одно и тоже нарушение это же тоже двойная  ответственность.

Так всётаки пеня или штраф... Вы снова всё в одну кучу... Пеня Приватом используется только в потребительских кредитах... Приват с ней к сожалению очень осторожен...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 18.08.2018 в 18:13, Bolt сказал:

Так всётаки пеня или штраф... Вы снова всё в одну кучу... Пеня Приватом используется только в потребительских кредитах... Приват с ней к сожалению очень осторожен...

штрафы фиксированные и штраф процентный и которые прихват просит стягнуть

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

9 часов назад, ремикс сказал:

штрафы фиксированные и штраф процентный и которые прихват просит стягнуть

Покажите мне где они критические, что этим стоит заниматься... Вы знаете, что это одна из уловок Привата, отвлечь внимание от главного... Уж если Вы этими копеечными штрафами заинтересовались, то считайте дело проиграно... 

Я на них обращаю внимание, я их обыгрываю тоже конечно же, но только в комплексе и больше для отвода тех же глаз, но с другой стороны...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 18.08.2018 в 11:37, ремикс сказал:

Не Вам рассказывать, когда сума тела становит 2000, а штрафы 50000 плюс договорной строк исковой давности в 70 лет.

Покажите, где Вы такое видели... Я такого за 10 лет с Приватом не встречал...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В 20.08.2018 в 19:41, Bolt сказал:

Покажите мне где они критические, что этим стоит заниматься... 

Уважаемый коллега, я обратился с данным вопросом не для того что бы кому-то, что-то доказывать здесь, и даже не горю желанием. Лично меня интересует борьба с двумя видами штрафом. Как собственно и незаконность этих штрафов в принципе  по причине что они противоречат ч.2 ст.549 ГК, де определено : "что штраф рассчитывается в процентах от суммы невыполненных или несовсем выполненых обязательств", а не от размера иска или сумы кредита, а ещё лучше в фиксированной суме. 

И если такой вопрос Вам не импонирует, то это не значит что его необходимо подвергать критике.

Мне кажется, что чем больше будет возможности обжаловать требования Прихвата в той или иной позиции, то это только на руку нашим клиентам.

У меня возник вопрос, я обратился за помощью и в этом нет ничего зазорного....И надо сообща и любыми доступными методами бить нашего  общего Врага.....

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

31 минуту назад, ремикс сказал:

Уважаемый коллега, я обратился с данным вопросом не для того что бы кому-то, что-то доказывать здесь, и даже не горю желанием. Лично меня интересует борьба с двумя видами штрафом. Как собственно и незаконность этих штрафов в принципе  по причине что они противоречат ч.2 ст.549 ГК, де определено : "что штраф рассчитывается в процентах от суммы невыполненных или несовсем выполненых обязательств", а не от размера иска или сумы кредита, а ещё лучше в фиксированной суме. 

И если такой вопрос Вам не импонирует, то это не значит что его необходимо подвергать критике.

Мне кажется, что чем больше будет возможности обжаловать требования Прихвата в той или иной позиции, то это только на руку нашим клиентам.

У меня возник вопрос, я обратился за помощью и в этом нет ничего зазорного....И надо сообща и любыми доступными методами бить нашего  общего Врага.....

Ну уж к Вам то я отношусь с большим уважением... И я согласен с Вами, что бороться надо и я об этом и написал, что я тоже об этом пишу и указываю суду, но это не является ключевым именно в борьбе с Приватом... А также я просил показать где это у Привата из 2000 грн. 50 000 грн. штрафов появилось... Я не придираюсь, просто я такого не видел никогда, а видел я много... Но возможно я действительно чего то не видел и я это допускаю, поэтому и прошу посмотреть это... Если это действительно так, то на это есть отдельный рецепт... С Приватом проблем хватает, их полно, но не стоит придумывать ещё таких проблем, которых нет...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

10 минут назад, Bolt сказал:

Ну уж к Вам то я отношусь с большим уважением... И я согласен с Вами, что бороться надо и я об этом и написал, что я тоже об этом пишу и указываю суду, но это не является ключевым именно в борьбе с Приватом... А также я просил показать где это у Привата из 2000 грн. 50 000 грн. штрафов появилось... Я не придираюсь, просто я такого не видел никогда, а видел я много... Но возможно я действительно чего то не видел и я это допускаю, поэтому и прошу посмотреть это... Если это действительно так, то на это есть отдельный рецепт... С Приватом проблем хватает, их полно, но не стоит придумывать ещё таких проблем, которых нет...

Вопрос не в конкретном каком то случае, а именно в сути правомерности насчитывания двух штрафов одновременно и законности таковых как я указал выше.

Вот и хотел узнать кто из коллег далеко продвинулся в этом вопросе....и есть ли какая практика по этому вопросу, может кто то встречал....спасибо за поддержку.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 months later...

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 176/1714/16-ц

провадження № 61-20996св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача та визнання пунктів кредитного договору недійсними, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № DNJ0GА0000000075, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 17 221 доларів США зі сплатою 15,0 % річних на строк до 13 травня 2018 року. Умови пункту 4.2 вказаного договору є несправедливими, оскільки вона вимушена сплачувати винагороду за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих коштів. Крім того, зазначений у пункті 6.4 договору штраф, який відповідно до вимог закону має обчислюватися у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, визначений у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними вищевказані пункти кредитного договору.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 24 січня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 4.2 кредитного договору від 13 травня 2008 року № DNJ0GA0000000075, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими. Тому позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору, укладеного між сторонами, підлягають задоволенню. ОСОБА_1 не пропущено позовну давність, оскільки вона дізналася про порушення свого права в день звернення за юридичною допомогою, а не в день підписання спірного правочину. Законом передбачена свобода договору щодо встановлення розміру неустойки, предметом якої є грошова сума. Пункт 6.4 не містить у собі несправедливих умов, які могли б слугувати підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевим судом безпідставно не застосовано наслідки спливу позовної давності до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Підписавши договір, позивач погодилася з його умовами та виконувала їх. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики. Визнання місцевим судом пункту кредитного договору, яким комісія визначена сталим процентним показником, на підставі вказаного закону та Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року, а рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що нею не пропущено позовну давність, оскільки вона дізналася про порушення свого права в день звернення за юридичною допомогою, а не в день підписання спірного правочину. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими, і це слугує підставою для визнання таких положень договору недійсними. Тому апеляційний суд дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення і просило відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що комісія, яка отримана банком за резервування кредитної лінії під час ініціювання або придбання кредиту, визнається невід'ємною частиною доходу фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Тому така умова в договорі є послугою. Крім цього, підписавши договір, позивач погодилася з його умовами та виконувала їх.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 травня 2018 року справу № 176/1714/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним пункту 6.4 кредитного договору в касаційному порядку не оскаржені, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення у повній мірі не відповідає.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 13 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», було укладено кредитний договір № DNJ0GА0000000075, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 17 221 доларів США зі сплатою 15,0 % річних на строк до 13 травня 2018 року.

Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що за надане право використання позичальником зарезервованих банком ресурсів для виконання зобов'язань за цим договором у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту, позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі, зазначеному в пункті 8.1 договору.

Згідно з пунктом 8.1 кредитного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у вигляді поновлювальної лінії у розмірі 17 221 доларів США, з яких: 15 тис. доларів США - на споживчі цілі, 450 доларів США - на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 86 доларів США - на страхування майна, 75 доларів США - на особисте страхування, а також 1 610 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів.

При порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5 % від суми позову (пункт 6.4 кредитного договору).

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Оскільки банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються також Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати винагороди за резервування ресурсів, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки у спірному договорі сплата винагороди за резервування ресурсів визначена у процентах, тобто є змінною величиною, то такі умови суперечать положенням частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначений правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Суд апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1 була обізнана з умовами договору та належним чином проінформована, зокрема про сплату додатково, крім процентів, винагороди за резервування ресурсів, не звернув уваги на те, що умова про встановлення у кредитному договорі такої винагороди є несправедливою, порушує принцип добросовісності, а її наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Тому пункт договору, який містить вказану умову, підлягає визнанню недійсним.

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував вищевказані норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо необґрунтованості позову в означеній частині.

У січні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про застосування позовної давності до заявлених ОСОБА_1позовних вимог.

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Судами встановлено, що позивач була обізнана з умовами кредитного договору, зокрема з оспорюваним пунктом 4.2 з моменту його укладення (13 травня 2008 року), а з позовом до суду звернулася у червні 2016 року.

Отже, позивач пропустила позовну давність для звернення до суду з вимогами, зокрема щодо визнання недійсним вказаного пункту кредитного договору, оскільки саме з дня укладення договору почався перебіг позовної давності.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору щодо встановлення винагороди за резервування ресурсів, проте враховуючи, що позивач пропустила встановлений законом строк звернення до суду за захистом порушеного права, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Доводи ОСОБА_1 про те, що нею не пропущено позовну давність, оскільки вона дізналася про порушення свого права в день звернення за юридичною допомогою, а не в день підписання спірного правочину, не заслуговують на увагу.

Як зазначалося вище, позивач була обізнана з умовами кредитного договору з моменту його укладення. Крім того, графіком погашення кредиту, який підписаний сторонами, підтверджується, що до розміру щомісячного обов'язкового платежу банком була включена винагорода за резервування. Саме по собі незнання закону не звільняє від відповідальності. ОСОБА_1 не надала суду переконливих аргументів щодо наявності у неї об'єктивних перешкод звернутися за юридичною допомогою в межах встановлених законом строків, які є розумними і достатніми для захисту порушеного права. Також позивачем не надано суду доказів щодо поважності причин пропуску позовної давності.

З врахуванням наведеного висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не пропустила позовну давність, є безпідставними і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то рішення судів попередніх інстанцій в означеній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.

Керуючись статтями 400409412416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору від 13 травня 2008  року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»в частині визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору від 13 травня 2008 року відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко   В.О.Кузнєцов О.В.Ступак Г.І.Усик

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

3 минуты назад, ремикс сказал:

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Судами встановлено, що позивач була обізнана з умовами кредитного договору, зокрема з оспорюваним пунктом 4.2 з моменту його укладення (13 травня 2008 року), а з позовом до суду звернулася у червні 2016 року.

Отже, позивач пропустила позовну давність для звернення до суду з вимогами, зокрема щодо визнання недійсним вказаного пункту кредитного договору, оскільки саме з дня укладення договору почався перебіг позовної давності.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту 4.2 кредитного договору щодо встановлення винагороди за резервування ресурсів, проте враховуючи, що позивач пропустила встановлений законом строк звернення до суду за захистом порушеного права, у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Доводи ОСОБА_1 про те, що нею не пропущено позовну давність, оскільки вона дізналася про порушення свого права в день звернення за юридичною допомогою, а не в день підписання спірного правочину, не заслуговують на увагу.

Як зазначалося вище, позивач була обізнана з умовами кредитного договору з моменту його укладення. Крім того, графіком погашення кредиту, який підписаний сторонами, підтверджується, що до розміру щомісячного обов'язкового платежу банком була включена винагорода за резервування. Саме по собі незнання закону не звільняє від відповідальності. ОСОБА_1 не надала суду переконливих аргументів щодо наявності у неї об'єктивних перешкод звернутися за юридичною допомогою в межах встановлених законом строків, які є розумними і достатніми для захисту порушеного права. Також позивачем не надано суду доказів щодо поважності причин пропуску позовної давності.

З врахуванням наведеного висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не пропустила позовну давність, є безпідставними і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

 

 

Как то не задалось с восстановлением срока исковой давности, у кого то есть идеи, буду при много благодарен 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/872/18 Справа № 176/585/17 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

         головуючого судді Єлізаренко І.А.

         суддів           Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

         за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 07 листопада 2006 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DNJ0GК00000092 для придбання окремої квартири за адресою АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору банком було надано кредит у розмірі 9000 доларів США на строк до 08 листопада 2021 року під 1% на місяць. Вважає, що вимога банку викладена у п.1.1 кредитного договору стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню її недійсною, так як є несправедливою та містить умови про зміни у витратах. Також вважає, що строк позовної давності ним пропущений не був, так як він дізнався про порушення своїх прав лише на початку 2017 року. На підставі викладеного просив суд визнати недійсними вимоги, викладені у п.1.1. кредитного договору №DNJ0GK00000092 від 07 листопада 2006 року стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, укладеного між ним та ПАТ КБ "Приватбанк".

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від грудня 2017 року скасувати та ухвали ти нове рішення, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1281 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, 07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №DNJ0GК00000092 (а.с.3).

Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 07листопада 2006 року по 08 листопада 2021 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: купівля житла, а також у розмірі 1215 доларів США на сплату страхових платежів та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

При цьому сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за цим договором, яка здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 126,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З кредитного договору вбачається, кредитний договір був підписаний позивачем 07 листопада 2006 року та виконувався позивачем протягом певного часу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що до заявлених позивачем вимог мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, заявлені банком, та оспорюваний пункт договору не містить у собі несправедливих умов, які б могли тягнути за собою визнання його недійсним, а тому вимоги є необгрунтованими, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Так, положення ЦК України встановлюють, що кредитний договір є двостороннім, консенсуальним, відплатним та обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №DNJ0GК00000092 (а.с.3).

Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 07листопада 2006 року по 08 листопада 2021 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: купівля житла, а також у розмірі 1215 доларів США на сплату страхових платежів та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

При цьому сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за цим договором, яка здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 126,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З кредитного договору вбачається, кредитний договір був підписаний позивачем 07 листопада 2006 року та виконувався позивачем протягом тривалого часу.

Слід зазначити, волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало його внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Доказів на підтвердження несправедливості умов договору суду не надано.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та є необґрунтованими, а тому в даному випадку не підлягають застосування строки позовної давності, заявлені банком, і у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року скасувати та ухвали нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367374376381382384   ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

    

Судді

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Только что, ремикс сказал:

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/872/18 Справа № 176/585/17 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

         головуючого судді Єлізаренко І.А.

         суддів           Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

         за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 07 листопада 2006 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DNJ0GК00000092 для придбання окремої квартири за адресою АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору банком було надано кредит у розмірі 9000 доларів США на строк до 08 листопада 2021 року під 1% на місяць. Вважає, що вимога банку викладена у п.1.1 кредитного договору стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню її недійсною, так як є несправедливою та містить умови про зміни у витратах. Також вважає, що строк позовної давності ним пропущений не був, так як він дізнався про порушення своїх прав лише на початку 2017 року. На підставі викладеного просив суд визнати недійсними вимоги, викладені у п.1.1. кредитного договору №DNJ0GK00000092 від 07 листопада 2006 року стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, укладеного між ним та ПАТ КБ "Приватбанк".

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від грудня 2017 року скасувати та ухвали ти нове рішення, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1281 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, 07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №DNJ0GК00000092 (а.с.3).

Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 07листопада 2006 року по 08 листопада 2021 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: купівля житла, а також у розмірі 1215 доларів США на сплату страхових платежів та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

При цьому сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за цим договором, яка здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 126,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З кредитного договору вбачається, кредитний договір був підписаний позивачем 07 листопада 2006 року та виконувався позивачем протягом певного часу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що до заявлених позивачем вимог мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, заявлені банком, та оспорюваний пункт договору не містить у собі несправедливих умов, які б могли тягнути за собою визнання його недійсним, а тому вимоги є необгрунтованими, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

Так, положення ЦК України встановлюють, що кредитний договір є двостороннім, консенсуальним, відплатним та обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №DNJ0GК00000092 (а.с.3).

Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 07листопада 2006 року по 08 листопада 2021 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 9000 доларів США на наступні цілі: купівля житла, а також у розмірі 1215 доларів США на сплату страхових платежів та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

При цьому сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за цим договором, яка здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 126,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

З кредитного договору вбачається, кредитний договір був підписаний позивачем 07 листопада 2006 року та виконувався позивачем протягом тривалого часу.

Слід зазначити, волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим та повністю відповідало його внутрішній волі та було направлено на реальне настання правових наслідків, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Доказів на підтвердження несправедливості умов договору суду не надано.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та є необґрунтованими, а тому в даному випадку не підлягають застосування строки позовної давності, заявлені банком, і у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року скасувати та ухвали нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367374376381382384   ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

    

Судді

 

И снова бред в интересах прихвата

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Добрый вечер! ПриватБанк подал на меня в суд на взыскание задолженности. Судом назначено рассмотрение дела по сокращённой процедуре. Если я правильно понял, суд, не спрашивая моего мнения по этому вопросу, примет решение в пользу банка.подскажите пожалуйста, что мне нужно сделать, чтобы дело рассматривалось в обычном порядке, чтоб меня вызвали на заседание и я смогу озвучить свои возражения. Или стоит дождаться решения суда? Спасибо за Вашу помощь!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения