Bolt

Как достать Приват!

Recommended Posts

6 минут назад, ремикс сказал:

Точно, сидит он в Верховном суде в отдельном кабинете, где то на высалках и ни с кем не общается в том ВС, ибо некогда ему - бред пишет очередной.

Обычно если он что отправляет на рассмотрение БП ВС, то он уже знает для чего он это делает... Как это получилось и с делом которым я занимаюсь, в котором теперь за всё должен поручитель, а должник ничего не должен... И эта практика теперь для всех...

Share this post


Link to post
Share on other sites
1 минуту назад, Bolt сказал:

Обычно если он что отправляет на рассмотрение БП ВС, то он уже знает для чего он это делает... Как это получилось и с делом которым я занимаюсь, в котором теперь за всё должен поручитель, а должник ничего не должен...

я же и говорю с......ка редкостная....

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 часов назад, Николай Михайлович сказал:

Сколько его помню, все время гадит и управы нет(

В основном да, но вообще я не понял его, он бывает странным... Неоднократно наоборот приходилось ссылаться на его решения... Чего даже стоит приведённое выше решение в пользу заёмщика... Но у меня лично только негативный опыт общения с ним...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 02.02.2019 в 13:41, ремикс сказал:

Якщо когось цікавить, то при наявності такої ухвали всі аналогічні справи можно зупинити. 

Вот и всё коллеги... Фенита ля комедия... Сейчас все дела продолжатся снова... ПриватБанк понял, что это очень опасно и запахло жареным и сделал ход конём, чтобы не получить на веки вечные себе приговор в виде ещё одной постановы Большой Палаты, которая по моим сведениям должна была поставить окончательный крест на этих Правилах и Условиях... формируя тем самым дальнейшую положительную практику для нас... А теперь ещё можно играться дальше долго и нудно перетягиванием каната или одеяла...)))

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79883391

Share this post


Link to post
Share on other sites
Только что, Bolt сказал:

Вот и всё коллеги... Фенита ля комедия... Сейчас все дела продолжатся снова... ПриватБанк понял, что это очень опасно и запахло жареным и сделал ход конём, чтобы не получить на веки вечные себе приговор в виде постановы Большой Палаты, которая по моим сведениям должна была поставить окончательный крест на этих Правилах и Условиях... формируя тем самым дальнейшую положительную практику для нас... А теперь ещё можно играться дальше долго и нудно перетягиванием каната или одеяла...)))

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79883391

У Х В А Л А

13 лютого 2019року

м. Київ

Справа № 754/13763/15-ц

Провадження № 14-438цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»),

представник позивача - Сокуренко Наталія Вікторівна,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про відмову від касаційної скарги

на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у складі судді Галась І. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.

у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, та

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 18 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 209,89 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 %, строком до 18 квітня 2010 року.

ОСОБА_4 умовикредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 13 серпня 2015 року склала 22 283,23 грн.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2008 року, яка станом на 13 серпня 2015 року склала 22 283,23 грн, з якої: 844,19 грн - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, 19 900,79 грн - пеня, штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 037,25 грн - штраф (процентна складова).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) трирічний строк давності звернення до суду із позовом за захистом порушеного права, про застосування якого просив відповідач, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено.Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд вказав, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, підстави для його скасування відсутні. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги банку про збільшений строк давності, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, зазначивши, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), в яких міститься положення про п'ятирічну позовну давність, не є складовою кредитного договору, не містять підпису позичальника про домовленість про збільшення строку давності.

У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що згідно з пунктом 5.5 Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позовна давність встановлюється у 5 років, останній платіж відповідачем здійснено 07 грудня 2011 року, а з позовом банк звернувся 15 вересня 2015 року, тобто у межах збільшеної за домовленістю сторін позовної давності. Такі Умови існували при укладенні договору, вони є складовою кредитного договору і у заяві позичальника зазначено, що він ознайомлений та згодний з ними.

Крім того, банк зазначив, що суди не врахували обов'язку застосувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», а ухвалою від 02 лютого 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справу передано на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку із застосуванням судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, відповідно до якого суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду вважав, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі            № 6-144цс14.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року прийняла для продовження розгляду зазначену справу та призначила її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

12 лютого 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (згідно з рішенням Єдиного акціонерного Банку від 21 травня 2018 року № 518 змінено найменування ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про відмову від касаційної скарги у справі № 754/13763/15-ц та закриття касаційного провадження.

За вимогами пункту 1 частини першої та частини другої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 206 цього Кодексу, згідно з якою суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У заяві про відмову від касаційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що позивачу зрозумілі наслідки відмови від касаційної скарги, передбачені статтею 398 ЦПК України.

Матеріали цивільної справи не містять жодної заяви про приєднання до касаційної скарги.

Ураховуючи вищевикладене, ВеликаПалата Верховного Суду приймає відмову АТ КБ «ПриватБанк» від касаційної скарги та закриває касаційне провадження у справі.

Керуючись статтями 258, 259, 396, 398 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Прийняти відмову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від касаційної скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року.

Касаційне провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді:                                                Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська І.В. Саприкіна

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

Share this post


Link to post
Share on other sites
15 минут назад, Bolt сказал:

У Х В А Л А

13 лютого 2019року

м. Київ

Справа № 754/13763/15-ц

Провадження № 14-438цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»),

представник позивача - Сокуренко Наталія Вікторівна,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про відмову від касаційної скарги

на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у складі судді Галась І. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.

у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, та

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 18 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 209,89 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 %, строком до 18 квітня 2010 року.

ОСОБА_4 умовикредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 13 серпня 2015 року склала 22 283,23 грн.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2008 року, яка станом на 13 серпня 2015 року склала 22 283,23 грн, з якої: 844,19 грн - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, 19 900,79 грн - пеня, штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 037,25 грн - штраф (процентна складова).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) трирічний строк давності звернення до суду із позовом за захистом порушеного права, про застосування якого просив відповідач, що є підставою для відмови у позові.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено.Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд вказав, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, підстави для його скасування відсутні. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги банку про збільшений строк давності, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, зазначивши, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), в яких міститься положення про п'ятирічну позовну давність, не є складовою кредитного договору, не містять підпису позичальника про домовленість про збільшення строку давності.

У травні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що згідно з пунктом 5.5 Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позовна давність встановлюється у 5 років, останній платіж відповідачем здійснено 07 грудня 2011 року, а з позовом банк звернувся 15 вересня 2015 року, тобто у межах збільшеної за домовленістю сторін позовної давності. Такі Умови існували при укладенні договору, вони є складовою кредитного договору і у заяві позичальника зазначено, що він ознайомлений та згодний з ними.

Крім того, банк зазначив, що суди не врахували обов'язку застосувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», а ухвалою від 02 лютого 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року справу передано на розгляд Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку із застосуванням судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до вирішення схожих справ, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних спорів Верховним Судом.

12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на підпункт 7 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, відповідно до якого суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Верховний Суд у складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду вважав, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі            № 6-144цс14.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року прийняла для продовження розгляду зазначену справу та призначила її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

12 лютого 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (згідно з рішенням Єдиного акціонерного Банку від 21 травня 2018 року № 518 змінено найменування ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про відмову від касаційної скарги у справі № 754/13763/15-ц та закриття касаційного провадження.

За вимогами пункту 1 частини першої та частини другої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 206 цього Кодексу, згідно з якою суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У заяві про відмову від касаційної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що позивачу зрозумілі наслідки відмови від касаційної скарги, передбачені статтею 398 ЦПК України.

Матеріали цивільної справи не містять жодної заяви про приєднання до касаційної скарги.

Ураховуючи вищевикладене, ВеликаПалата Верховного Суду приймає відмову АТ КБ «ПриватБанк» від касаційної скарги та закриває касаційне провадження у справі.

Керуючись статтями 258, 259, 396, 398 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Прийняти відмову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від касаційної скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року.

Касаційне провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості- закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді:                                                Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська І.В. Саприкіна

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

А могло быть эпохальное решение!

Теперь всем тем 500 делаем есть смысл идти до вышки, может у кого-то со второго захода получится, клише по сути уже есть.

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites
1 минуту назад, Pismoshnyi сказал:

А могло быть эпохальное решение!

Да, но ПриватБанк испугался и убежал, перехитрив всех в очередной раз...))) Сцыкливо им стало...!!!

  • Haha 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 минуты назад, Pismoshnyi сказал:

А могло быть эпохальное решение!

Вы представляете они с перепугу даже не без рассмотрения просили оставить кассацию свою, а даже отказались от неё...))

  • Like 1
  • Haha 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
9 минут назад, Pismoshnyi сказал:

Теперь всем тем 500 делаем есть смысл идти до вышки, может у кого-то со второго захода получится, клише по сути уже есть.

Нет, не получится... Все эти дела до вышки не допустят... Как собственно и все остальные, которые не останавливались... Так как они все по сути малозначимые... Всё просчитано... Это это дело было ещё с ВССУ передано просто... и подано по старой редакции ЦПКУ... А новые дела не допустят даже в КЦС ВС, а не то что на рассмотрение БП ВС...

Share this post


Link to post
Share on other sites
7 минут назад, Bolt сказал:

Вы представляете они с перепугу даже не без рассмотрения просили оставить кассацию свою, а даже отказались от неё...))

Было б еще смешнее, если б Вышка ответила «поздно, уже рассмотрели» 

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 минуты назад, Pismoshnyi сказал:

Было б еще смешнее, если б Вышка ответила «поздно, уже рассмотрели» 

Да уж, если бы... Но они в этот раз уже не были так уверены как прошлый раз и прозондировали почву... А там в ВС настроения далеко не в их пользу... Там ещё есть люди кроме Луспеника...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 минуты назад, Bolt сказал:

Да уж, если бы... Но они в этот раз уже не были так уверены как прошлый раз и прозондировали почву... А там в ВС настроения далеко не в их пользу... Там ещё есть люди кроме Луспеника...

Та вроде и Луспеник уже иногда в их ворота забивает...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
3 минуты назад, Pismoshnyi сказал:

Та вроде и Луспеник уже иногда в их ворота забивает...

Да, но то человек непредсказуемый...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 минут назад, Bolt сказал:

Да, но то человек непредсказуемый...

Думаю, его непредсказуемость умеет довольно конкретную тарифную сетку)

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites

Примат пожертвував однією справою заради інших. Проте, вважаю, якраз така поведінка та сама Ухвала ВП-ВС сприяє позитивним вирішенням інших справ з Приматом. Потрібно обгрунтовувать позицію в судах + надавати все-таки дану ухвалу ВП в судових справах. 

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
10 минут назад, Vladimir AB сказал:

Примат пожертвував однією справою заради інших. Проте, вважаю, якраз така поведінка та сама Ухвала ВП-ВС сприяє позитивним вирішенням інших справ з Приматом. Потрібно обгрунтовувать позицію в судах + надавати все-таки дану ухвалу ВП в судових справах. 

Да принёс жертву ради будущих дел...))

Я вот тоже считаю, что надо теперь максимально основываться на тех старых правовых позициях ВСУ, которые была задумка снести и которые были применены при рассмотрении данного дела... Вот только если честно, то я не очень понимаю как именно эта ухвала сможет помочь... Они заявят, что это их право было...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Например вот решение первой инстанции по этому нашумевшему делу и так обеспокоившему Приват... Вроде ничего особенного...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55366244

Номер провадження 2/754/1721/16

Справа №754/13763/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2016 року  Деснянський районний суд міста Києва в складі:

    головуючого судді : Галась І.А.

    за участі секретаря - Фацул М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач свої зобов'язання за договором № K3XRFT05010048 від 18.04.2008 року не виконав. У зв'язку з чим станом на 13.08.2015 року виникла заборгованість в розмірі 22282,23 гривень. В зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити. Також, представник позивача просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року заочне рішення від 06 листопада 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було скасовано і справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причини неявки не повідомляв.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, в наданих суду поясненнях зазначив, що у 2008р. підписав у «ПриватБанк» анкету щодо оформлення на його ім'я платіжної кредитної картки, однак у 2009 році повністю погасив заборгованість перед Банком. Крім того, надав суду заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № K3XRFT05010048 від 18.04.2008 відповідач отримав кредит у розмірі 5209,89 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.              

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.      

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором станом на 13.08.2015р., починаючи з 28.12.2009 року у відповідача відсутня заборгованість за кредитом та за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно  ст. 10 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.          

Згідно ч. 1  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених   ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

    Виходячи з наведеного вищезазначений кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим.

    Згідно п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

    Офіційне тлумачення статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" надано також Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.11 року.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 - ч. 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з тим, що спеціальний строк позовної давності відповідно до п.1 ч.2  ст. 258 ЦК України, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив, а позивач звернувся до суду лише 17.09.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем в наданій суду заяві, доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано, а відтак, зазначені обставини є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,60, 88,213-215  ЦПК України, суд

    

В И Р І Ш И В:

    Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

    

    

Суддя:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вот соответственно решение апелляции по нему... Его немного замаскировали в реестре, путём убирания ц-есшки и не только, поэтому его не так просто сразу найти, но я нашёл, так как давно уже знаю этот прикол... В общем просто так поисковик его не ищет и не находит... В общем вот оно, то о которое Приват сломался...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57493335

_____________________________________________________

Справа № 754/13763/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/5646/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року                                               Апеляційний суд м. Києва

у складі:                      

                                                                       головуючого                          Вербової І.М.

                                                                       суддів                         Поливач Л.Д.

                                                                                                                      ШаховоїО.В.

                                                                       при секретарі                        Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ГриняКостянтина Андрійовича в інтересах  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 6 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № К3ХRFТ05010048 від 18 квітня 2008 року в розмірі 22282,23 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року вказане заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про пропущення банком строків позовної давності. Також зазначає, що позичальник частково сплачував кредитну заборгованість, що є наслідком переривання строку позовної давності.

В суді апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Олейнік Н.О. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № К3ХRFТ05010048 від 18 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5209,89 грн. на строк 24 місяці з 18 квітня 2008 року по 18 квітня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором станом на 13 серпня 2015 року, починаючи з 28 грудня 2009 року у відповідача відсутня заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом (а. с. 4-5).

Разом з тим, відповідач станом на 13 серпня 2015 року має заборгованість у розмірі 22282,23 грн., яка складається: 844,19 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 19900,79 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1037,25 грн. - штраф (процентна складова) (а. с. 4-5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 був пропущений строк позовної давності, а тому, враховуючи заявлення відповідачем про застосування судом такого строку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що позичальник

ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти до 18 квітня 2010 року (а. с. 6, зворот).

В суді апеляційної інстанції вставлено, що 2 вересня 2010 року відповідач погасив тіло кредиту.

Наведене свідчить про те, що перебіг позовної давності розпочався з наступного за цим днем, тобто з 19 квітня 2010 року.

Таким чином, з моменту спливу строку виконання зобов'язання за кредитним договором (19 квітня 2010 року) до моменту звернення позивача до суду з відповідним позовом (17 вересня 2015 року) пройшло більше одного року.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ КБ «ПриватБанк», що банком не пропущено строк позовної давності та мало місце переривання строку, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам. Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлено тривалістю в 5 (п'ять) років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задовольнити позов, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Гриня Костянтина Андрійовича в інтересах  публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з  дня набрання законної сили.

Головуючий                                                                                                        І.М. Вербова

Судді:                                                                                                                    Л.Д. Поливач

                                          О.В. Шахова

Share this post


Link to post
Share on other sites

Колеги, зверніть увагу на постанову ВП-ВС у справі  202/26885/13-ц, від 06.02.2019. Те же яйца, только в профиль:

Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), у пункті 6.6 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача.

При цьому не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) ПАТ «ПриватБанк» не змінювалися і на час укладення кредитного договору саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.

У заяві позичальника від 27 вересня 2006 року посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. Відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується, що Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до п'яти років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали. Суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк давності звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, про застосування якого просив відповідач у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову банку до ОСОБА_3.

ВСЬО, ПРИМАТУ ПРИВЕТ).

  • Thanks 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
5 минут назад, Vladimir AB сказал:

Колеги, зверніть увагу на постанову ВП-ВС у справі  202/26885/13-ц, від 06.02.2019. Те же яйца, только в профиль:

Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), у пункті 6.6 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача.

При цьому не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) ПАТ «ПриватБанк» не змінювалися і на час укладення кредитного договору саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника.

У заяві позичальника від 27 вересня 2006 року посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності відсутнє. Відсутній і окремий договір про збільшення строку давності.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується, що Умови, які знаходяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника відсутнє посилання на збільшення строку давності, а тому відсутні підстави вважати, що сторони збільшили позовну давність за вимогами про стягнення кредитної заборгованості до п'яти років. Договору про збільшення позовної давності сторони не укладали. Суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустило передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк давності звернення до суду з позовом до ОСОБА_3, про застосування якого просив відповідач у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову банку до ОСОБА_3.

ВСЬО, ПРИМАТУ ПРИВЕТ).

Не читал всю постанову ещё, но исходя из этого они будут, как суды собственно говоря, съезжать на то, что это касается исключительно случаев увеличения сроков ИД... А не заключения договора, путём подписания завы о присоединении к чему-то... Такое уже было у ВСУ в правовой позиции, как говорится проходили знаем... Получается ВПВС утвердила правовую позицию ВСУ... Но в других случаях, к сожалению, которые не касаются ИД, суды обычно не берут их во внимание...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
3 минуты назад, Bolt сказал:

Не читал всю постанову ещё, но исходя из этого они будут, как суды собственно говоря, съезжать на то, что это касается исключительно случаев увеличения сроков ИД... Такое уже было у ВСУ в правовой позиции, как говорится проходили знаем...

Так саме по збільшеним строкам і закрила справу ВП-ВС за заявою Примата, а тут фактично те саме.    

Share this post


Link to post
Share on other sites
2 часа назад, Vladimir AB сказал:

Так саме по збільшеним строкам і закрила справу ВП-ВС за заявою Примата, а тут фактично те саме.    

Тем более даже доповідач одна и та же...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Реально игры)) вп ссылается, что увеличения сроков не подписаны, а теже условия получается иногда берут во внимания и указывают, что заёмщик не признавал договор недействительным. У нас как обычно будут крутить вертеть и практика разная((

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites
11 hours ago, Николай Михайлович said:

Реально игры)) вп ссылается, что увеличения сроков не подписаны, а теже условия получается иногда берут во внимания и указывают, что заёмщик не признавал договор недействительным. У нас как обычно будут крутить вертеть и практика разная((

В том то и дело, что т.н. договор (Условия) ничтожен и доказывать его недействительность не требуется.

В ВС конечно же пытаются перекрутить и выйти на оптимальную фразу с учётом предыдущих позиций и выдать её за  унифицированную позицию.

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...