Определение ВССУ об отказе Альфа-банку во взыскании задолженности

[AlexKharkov]

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

11 червня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Журавель В.І., Євтушенко О.І.,

Євграфової Є.П., Ситнік О.М., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 816, 20 грн.

 

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 05 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490075296, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10 264,02 дол. США та передав у заставу транспортний засіб CHERY, А15 AMULET, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. 

 

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 05 січня 2012 року утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом - 9 738, 49 дол. США, що еквівалентно 77 808, 60 грн, за відсотками - 4 689, 46 дол. США, що еквівалентно 37 467, 88 грн, неустойки (пені) - 55 543,78 дол. США, що еквівалентно 443 783,70 грн.

 

Зменшивши розмір нарахованої пені до 48 816, 20 грн, банк просив стягнути заборгованість у розмірі 164 092, 69 грн.

 

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року, позов задоволено.

 

З ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 164 092, 69 грн та судовий збір 1 640, 93 грн, всього 165 733,62 грн.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

 

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

 

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 05 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - ЗАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 490075296, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10264,02 дол. США зі сплатою 14,49 % річних на строк до 05 червня 2014 pоку для придбання транспортного засобу та сплати страхової суми страховику.

 

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань станом на 05 січня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 164 092, 69 грн.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо належного виконання обов'язків зі своєчасного повернення грошових коштів.

 

Однак з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого (п. 2.2.) кредит надавався під 14,49 % річних.

 

З розрахунку, наданого банком, вбачається, що станом на 01 вересня 2008 pоку відсоткова ставка за вказаним вище договором становить 17,50 %.

 

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору банк має право змінити розмір процентів за користування кредитом у разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України облікової ставки НБУ, індексу інфляції (споживчих цін).

 

Зміна розміру процентів за користування кредитом здійснюється за правилом, відповідно до якого процентна ставка підвищується а разі підвищення вартості кредитних ресурсів. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом та внесення у зв'язку з цим змін до додатку № 1 до договору банк повідомляє позичальника за 7 днів до моменту настання таких змін шляхом направлення рекомендованого лиса на адресу позичальника, зазначену в розділі 1 договору.

 

Вирішуючи спір та стягуючи кредитну заборгованість, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що банк не надав жодного документа про те, що ним приймалось відповідне рішення про збільшення відсоткової ставки з 14,49 % до 17,50 % та не надав доказів того, що підвищення відсоткової ставки було правомірним з огляду на лист НБУ від 05 січня 2009 pоку № 40-210/34-62, згідно з яким, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом: що саме може служити підставою для зміни процентної ставки; фактори, які свідчитимуть про обґрунтованість таких змін; правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки, тощо.

 

Крім того, згідно з умовами договору та у контексті положень цивільного законодавства про намір змінити розмір ставки за наданим кредитом кредитор зобов'язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 7 днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду про внесення змін до цього договору, яка повинна бути підписана або відхилена позичальником протягом зазначеного строку.

 

Така угода та докази про повідомлення відповідача, зокрема, лист банку про підвищення відсоткової ставки, в матеріалах справи відсутні.

 

Апеляційний суд зазначені обставини також не перевірив, не з'ясував, чи дотримано банком порядок повідомлення ОСОБА_3 про підвищення відсоткової ставки до 17,50 % річних, а також не перевірив правильність розрахунків заборгованості, на що посилався відповідач в апеляційній скарзі, погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

 

Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 

 

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у процесі якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.

 

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Н.А. Горелкіна

Судді: В.І. Журавель

Є.П. Євграфова

О.І. Євтушенко

О.М. Ситнік

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39256328

[AlexKharkov]

Маленькая, но победа. В Кассации также указвал на решения

- постанова  ВГСУ від 12 грудня 2012 р. по справі № 5015/2089/12. 

- постанова  ВГСУ від 07 березня 2013 р. по справі № 5015/2087/12. 

- постанова ВСУ  від 06 листопада 2013 р.  

- постанова ВСУ від  12 вересня 2012 р. 

, но о применении срока исковой давности в ухвале ни слова. Ну ничего, борьба продолжается. 

[centurion]

Маленькая, но победа. В Кассации также указвал на решения

- постанова  ВГСУ від 12 грудня 2012 р. по справі № 5015/2089/12. 

- постанова  ВГСУ від 07 березня 2013 р. по справі № 5015/2087/12. 

- постанова ВСУ  від 06 листопада 2013 р.  

- постанова ВСУ від  12 вересня 2012 р. 

, но о применении срока исковой давности в ухвале ни слова. Ну ничего, борьба продолжается. 

Для меня остался непонятен один момент: каким образом изменилась валюта выполнения обязательства?

[у.zaporozhskiy]

Маленькая, но победа. В Кассации также указвал на решения

- постанова  ВГСУ від 12 грудня 2012 р. по справі № 5015/2089/12. 

- постанова  ВГСУ від 07 березня 2013 р. по справі № 5015/2087/12. 

- постанова ВСУ  від 06 листопада 2013 р.  

- постанова ВСУ від  12 вересня 2012 р. 

, но о применении срока исковой давности в ухвале ни слова. Ну ничего, борьба продолжается. 

По вопросу незаконности повышения процентной ставки, есть прекрасное Постановление ВСУ от 12.09.2012, которое Вы указали, на нем и нужно строить свою защиту.

 

п.с. После такого определения ВССУГУД, есть все шансы выиграть дело в первой инстанции.