Решение Крюковского районного суда г. Кременчук Полтавской обл. о признании недействительным договора поруки банка "Финансы и Кредит"

[Pegasso]

Справа №2-660/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2007 р. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Сьоря СІ., при секретарі Бокатюк Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1до фізичної особи ОСОБА_2, юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю в особі філії «Придніпровське регіональне управління» Банку «Фінанси та кредит», юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія-Профіт» про визнання недійсним договору поруки,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом відповідно до якого просила суд ухвалити рішення яким визнати недійсним договір поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 p., укладеного між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ з обмеженою відповідальністю в особі філії «Придніпровське регіональне управління Банку«Фінанси та Кредит» (в подальшому банк «Фінанси та Кредит»), ОСОБА_2. та ТОВ «Баварія-Профіт».

Свої вимоги мотивувала тим, що 25.03.2005 р. в порушення вимог ст.60, 65 та 70 СК України, що передбачає згоду дружини на укладення договорів , її чоловіком ОСОБА_2. був підписаний з Банком «Фінанси та кредит» договір поруки за умовами якого останній зобов»язувався відповідати всім своїм майном та іншими засобами перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов»язань ТОВ «Баварія-Профіт» по договору про надання поновлюваної кредитної лінії. Зазначила, що оскільки підписання договору позики відноситься до фінансових послуг які надаються відповідно до законодавства тільки фінансовими установами ОСОБА_2. не мав права на укладення даного договору.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд ухвалити рішення яким визнати недійсним договір поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 p., укладеного між Банком «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2. та ТОВ «Баварія-Профіт».

Відповідач ОСОБА_2. позов визнав повністю, не заперечував проти визнання договору поруки від 25.03.2005 року недійсним, зазначивши, що про укладення зазначеного договору він дійсно дружині не повідомив.

Відповідач ТОВ «Баварія-Профіт» свого представника до суду не направив, відповідно заяви позовні вимоги ОСОБА_1. визнали повністю, просили справу слухати без їх участі.

Представник відповідача - Банку «Фінанси і Кредит» позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що ст. 65 СК України визначає, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя і передбачає випадки, коли така згода необхідна, до яких оспорюваний договір не відноситься. Предметом договору є не цінне майно, а зобов»язання фізичної особи відповідати за своєчасне та повне виконання зобов»язання, тому письмова згода ОСОБА_1. не потрібна.

Крім того зазначила, що посилання позивача на те, що договір позики відноситься до фінансових послуг суперечить роз»ясненням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.03.2002 р. щодо поняття фінансової послуги.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи приходить до наступних висновків.

25.03.2005 р. між Банком «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Баварія-Профіт» було укладено договір про поновлювальну кредитну лінію № К-15-2005, згідно якого останньому було надано кредит в сумі 500000 грн. строком до 25.09.2006 р. під 23 % річних який в подальшому , на підставі додаткових угод, було збільшено до 800000 грн.

Поручителем по даному кредиту виступив ОСОБА_2., як фізична особа, про що укладено договір поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 р. із змінами та доповненнями, викладеними в додаткових угодах № 1 від 22.06.2005 р. та № 2 від 08.08.2005 р.

Пунктом 3.6 зазначеного вище договору поруки передбачено, що у випадку відсутності чи недостатності грошових коштів на рахунку поручителя, кредитор має право звернути стягнення на майно та інші засоби поручителя, які належать останньому на праві власності, чи оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства і недодержання цих вимог є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з 20.11.2000 р. перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідним свідоцтвом. За час перебування у шлюбі ними була придбана квартира АДРЕСА_1та інше майно на яке може бути накладено стягнення.

2

Представником позивача в період судового розгляду наголошувалося, що однією з підстав для визнання договору поруки недійсним є те, що ОСОБА_2. виходячи зі змісту статей 4,5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не мав права на його укладення, оскільки не є фінансовою установою в розумінні Закону про фінансові послуги.

Суд не може погодитися з даною думкою з наступних підстав.

Відносини поруки регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного Кодексу України. Норми передбачені цим параграфом не обмежують участь фізичних і юридичних осіб у відносинах поруки.

Ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. визначає, що послуги з надання гарантій та поручительств є фінансовими і право на здійснення даних операцій згідно із ст. 5 цього закону надається фінансовим установам.

Відповідно роз»яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва наданих листом № 2-221/1528 від 19.03.2002 р. якщо в договорі поруки не передбачена винагорода, то така послуга не може являтися фінансовою, оскільки не виконується умова прибутковості, що являється однією з ознак фінансової послуги. Умови договору поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 р. не передбачають винагороду поручителя у будь-якій формі, тому дана послуга не може визнаватися фінансовою.

Враховуючи викладені обставини суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору поруки недійсним з зазначених вище підстав.

Однак, ст.60 Сімейного кодексу України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.65 зазначеного кодексу дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою і у разі укладення другим із подружжя без згоди інший має право звернення до суду про визнання цього договору недійсним, якщо він виходить за межі дрібного побутового.

З аналізу норм цивільного законодавства вбачається, що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи суд приходить до висновку, що при укладенні договору поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 р. ОСОБА_2. не виконав вимог передбачених законом щодо надання згоди на його укладення ОСОБА_1., оскільки він виходить за межі дрібного побутового договору і тому є недійсним.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Ст. 79 ЦПК України визначає , що до судових витрат належать судовий збір та витрати пов'язані із розглядом справи. Оскільки судом задовольняються позовні вимоги ОСОБА_1. з відповідачів підлягають стягнення витрати понесені нею при подані позовної заяви.

Керуючись ст.ст.11, 79, 88, 60, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 60, 65, 70, 73 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю в особі філії «Придніпровське регіональне управління» Банку «Фінанси та кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія-Профіт» про визнання недійсним договору поруки задовольнити.

Визнати недійсним договір поруки № П-17-2005 від 25.03.2005 p., укладений між Банком «Фінанси та Кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю в особі філії «Придніпровське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія-Профіт», Банку «Фінанси та Кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю в особі філії «Придніпровське регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. сплаченого судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі 20 днів з дня подачі в десятиденний термін заяви про його апеляційне оскарження .