Решение Орджоникидзевского районного суда г.Запорожья о признании недействительным договора ипотеки ТАС-Комерцбанка (Сведбанк)

[Pegasso]

Справа № 2-477/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Гончар М.С.

при секретарі Войтенко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк» (надалі- ВАТ «Сведбанк»), треті особи: приватний нотаріус Запорізького міськнотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» в особі Дніпропетровського відділення АКБ «ТАС-Колмерцбанк» (надалі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), в якому зазначав наступне. Він перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 з 28.09.1985 року. За час шлюбу у 1997 році подружжям на підставі договору довічного утримання придбано квартиру АДРЕСА_1 яку оформлено на ім'я відповідача ОСОБА_2, зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя. 18.04.2007 року ОСОБА_2 без його згоди уклала іпотечний договір № 0301/0407/88-135-Z-1 із другим відповідачем - АКБ «ТАС-Комерцбанк», предметом якого є саме вищезазначена квартира подружжя. В зв'язку із чим, позивач просив визнати недійсним іпотечний договір № 0301/0407/88-135-Z-1, укладений 18.04.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Ухвалою суду від 07.03.2008 року відповідача АКБ «ТАС-Комерцбанк» було замінено його правонаступником ВАТ «Сведбанк» та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Запорізького міськнотаріального округу ОСОБА_3

Ухвалою суду від 18.08.2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору, залучений ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_5 підтримали викладене у позовній заяві, на своїх позовних вимогах наполягали, просили їх задовольнити. Пояснили, що ОСОБА_1 не давав згоду на іпотеку вищезазначеної квартири, що належить йому та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, як подружжю. Кошти, які отримував ОСОБА_4 в банку, були потрібні на весілля їх дітей - сина подружжя ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала, не заперечувала проти його задоволення. Додатково пояснила, що оформленням всіх документів щодо іпотечного договору займався ОСОБА_4, вона не знала, що на укладення договору потрібна згода її попереднього чоловіка, останній такої не надавав, оформленням кредиту в банку на весілля дітей - її сина та дочки третьої особи ОСОБА_4, займався ОСОБА_4, вона лише підписувати деякі папери у нотаріуса, в тому числі чисті листи для банка. На запит суду пояснила, що відмітка про шлюб в її паспорті не була проставлена при заміні паспорту старого зразку на новий, і, відповідно, відмітка, про його розірвання, також в паспорті відсутня.

У судовому засіданні представник відповідача ВАТ «Сведбанк» за довіреністю Головатюк І.В. позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що банку не було відоме про те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, в паспорті ОСОБА_2 не було відмітки про шлюб, крім того, остання повідомила нотаріусу, що вищезазначена квартира не є спільним сумісним майном.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити. При цьому, додатково пояснив, що подружжя ОСОБА_1 винні йому кошти за поставлений товар в їх господарство Юрківське, однак банки відмовлялись надавати ним кредити в м. Запоріжжі і вони не мали можливості з ним розплатитись, тому він взяв кредит у банку в м. Дніпропетровськ, де він мешкає, на своє ім'я, отримані кошти він взяв собі, засобом забезпечення виконання зобов'язань ним за кредитним договором стало укладення вищезазначеного іпотечного договору; він не повідомляв банку та нотаріусу, що у ОСОБА_2 є чоловік ОСОБА_1, оскільки не вважав це за потрібне і ніхто його про це не питав; на теперішній час заборгованості по погашенню кредиту перед банком немає.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міськонотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, раніше надавала суду матеріали, що послужили підставою для посвідчення нею вищезазначеного іпотечного договору.

Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.09.1985 року (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_1, а.с.15) по 04.04.2007 року (шлюб розірвано в судовому порядку, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжі від 23.03.2007 року, набрало чинності 04.04.2007 року, а.с. 65).

Оскільки, в силу ст. 114 СК України, який діяв на час розірвання шлюбу ОСОБА_2 в березні 2007 року, і нормами якого в даному випадку слід керуватись, у випадку розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в день вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу.

За час шлюбу, 17.09.1997 року , позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 придбали на підставі договору довічного утримання (а.с.11) квартиру АДРЕСА_1 право власності на яку було оформлено та зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2 (довідка ОП «ЗМБТІ» № 10721 а.с.26).

Станом на 17.09.1997 року діяв КпШС України, тому саме його нормами слід керуватись в даному випадку.

В силу ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Звідси, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2

Особи, які приймають участь у справі, не надали суду доказів в спростування даного факту.

18.04.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» був укладений іпотечний договір № 0301/0407/88-135-Я-1, предметом якого стала саме АДРЕСА_1 що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Правонаступником прав та обов'язків зараз є АКБ «ТАС-Комерцбанк» є ВАТ «Сведбанк», що підтверджується статутом останнього (а.с.48).

Укладався вищезазначений іпотечний договір в забезпечення виконання обов'язків третьою особою по справі ОСОБА_4 за кредитним договором № 0301/0407/88-135, укладеним між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Згідно чинного законодавства (ст. 577 ЦК України) вищезазначений іпотечний договір потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації, в зв'язку із чим був посвідчений приватним нотаріусом запорізького міськнотаріального округу ОСОБА_3 18.04.2007 року та зареєстрований в державному реєстрі договорів за № 649.

Нотаріус не витребувала при посвідченні вищезазначеного іпотечного договору нотаріально посвідчену згоду на його укладення позивача ОСОБА_1, оскільки їй не було відоме про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною заявою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, так як на теперішній час державний реєстр реєстрації та розірвання шлюбів ще відсутній, в паспорті відповідача ОСОБА_2 штампу про шлюб немає (а.с.94), остання письмово повідомила нотаріусу, що ця квартира не є спільною сумісною власністю подружжя (заява а.с.93), третя особа ОСОБА_4 не повідомив нотаріусу про наявність у ОСОБА_2 чоловіка ОСОБА_1

В свою чергу, зі слів відповідача ОСОБА_2, вона сама не знала, що оформлена на неї квартира є спільною сумісною власністю її та її колишнього чоловіка ОСОБА_1 і що на укладення відносно неї угод потрібна його нотаріально посвідчена згода.

З вищевикладених підстав, не відоме було про це й банку - АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є зараз ВАТ «Сведбанк».

В силу ст. 68 Конституції України незнання закону не звільняє від відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, придбане за час шлюбу.

Таким чином, хоча станом на 18.04.2007 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був офіційно розірваний, право їх спільної сумісної власності як подружжя на квартиру АДРЕСА_1 не припинилось.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, згода іншого із подружжя повинно бути письмовою. Згода на укладення договору, що потребують нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, повинне бути нотаріально посвідчено.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦК України згода співвласників на здійснення угоди відносно розпорядження спільним майном, що підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, повинна бути виражена письмово та нотаріально посвідчена.

Позивач ОСОБА_1 своєї згоди, в тому числі письмової нотаріально посвідченої, на укладення ОСОБА_2 із АКБ «ТАС-Комерцбанк» іпотечного договору № 0301/0407/88-135-Z-1 відносно квартири АДРЕСА_1 не надавав.

Особи, які приймають участь у справі, не надали суду будь-яких належних доказів в спростування даного факту.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 позов визнала.

Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самі по собі по цій справі нічого не спростовують і не підтверджують.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне визнати недійсним іпотечний договір № 0301/0407/88-135-Z-1, укладений 18.04.2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Керуючись ст. 68 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 28 КпШС України, ч. 3 ст. 65, ч. 1 ст. 68 СК України, ст. 368, ч. 2 ст. 369, ст. 577 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 0301/0407/88-135-Z-1, укладений 18.04.2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом безпосередньої подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя М.С. Гончар