Банк подделал подписи на кредитном договоре

[Tavrija77]

Добрый день Форумчане.

Ситуация такая:  

1. человек обратился в банк за кредитом .  3.06.2008 г. подписывают кредитный договор -валютный на приобретение  жилья.  8.06.2008  идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки.   Человеку  экземпляр кредитного договора на руки не дали.

 

2.  Затем  16.06.2008 г.  банк   вызывает человека и   тащит  человека к нотариусу  заключать  новую редакцию  договора ипотеки от 08.06.2008 г..  Нотариус упирался, но заверил новую редакцию  договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки".

 

Сейчас человек принял решение судиться с банком.  Потребовали от банка копию  кредитного договора и неотъемлемых частей, выписки по счетам.

Получили  копию договора,  от другого числа, от   11.06.2008 года, на котором  подпись заемщика подделана.  Подделана  подпись и на Заяве-Анкете на получение кредита. Новая редакция ипотечного договора составлена на основании этого кредитного договора от 11.06.2008 г.  В материалах нотариуса нет кредитного договора от 11.06.2008 года, только первоначальный кредитный от 3.06.2008 г.   Хотя  в  новой редакции ипотечного записано, что он обеспечивает  кредитный от  11.06.2008.

 

Кредитные  отличаются по сумме кредита и ежемесячному платежу.

 

Вообщем на сегодня  человек имеет  только  График платежей, где  его подпись и  ипотечный договор  с его подписью.

 

Есть предположение, что банкир что-то  неправильно сделал в кредитном договоре от 3.06.2008 года.

Поэтому  составил другой  кредитный договор, сам его подписал, как и Анкету сам подписал, а первый  кредитный  от  3.06.2008 г. скорее всего  выкинул из  кредитного  дела, потому что человеку копию  первого кредитного не дают.  

Все платежи по  выпискам идут  на выполнение договора с подделанной подписью от 11.06.2008 г., как и выдача кредита прошла по подделаному договору.

График платежей не  соответствует   условиям кредитного от 11.06.2008 г. -  завышены платежи.

 

Вот теперь  выбираем способ защиты.  Человек из села.  Помогаю.

 1. Имеем  не подписанный заемщиком кредитный договор и  заяву анкету на  кредит.   Но  деньги получены  и платежи  проводились почти регулярно.  Выплачено уже больше  чем кредит.

2. Имеем  обман  по  ежемесячным платежам, установленных в  подделанном кредитном.

 

Что посоветуете в части тактики защиты:

Я вижу :

1. В начале  подача иска о недействительности  с заявлением о подделке  подписи на кредитном и Анкете на получение кредита.  Заявляем об   экспертизе подписи. 

 

 Есть ли смысл тут же в иске заявлять об обмане  по полному кругу споживача -  ничего нет в договоре и график  не соответсвует базовым условиям  подделанного договора?   Или   эти обстоятельствпа оставить  для второго круга, если что сложится не так по первому  иску?

 

ПРОШУ СОВЕТА!  

[PATRONUS]

Здраствуйте! Вначале, перед тем как обратиться в суд Вам необходимо возобновить срок на право обжалования договоров по-сколько Ваши договора были подписаны в 2008 году, а на обжалование установлен 3-х годичный срок с даты подписания.

Для этого Вам необходимо провести хотя бы економическую експертизу кредитного договора, что по сути и будет считатся уважительной причиной для возобновления пропущенного срока, а затем в суде заявить о проведении дополнительной почерковедческой експертизы для установления подлинности подписи на кредитных договорах и анкете заемщика. Схема реальнаяи рабочая.

[andrew2]

Здраствуйте! Вначале, перед тем как обратиться в суд Вам необходимо возобновить срок на право обжалования договоров по-сколько Ваши договора были подписаны в 2008 году, а на обжалование установлен 3-х годичный срок с даты подписания.

Для этого Вам необходимо провести хотя бы економическую експертизу кредитного договора, что по сути и будет считатся уважительной причиной для возобновления пропущенного срока, а затем в суде заявить о проведении дополнительной почерковедческой експертизы для установления подлинности подписи на кредитных договорах и анкете заемщика. Схема реальнаяи рабочая.

Отсчет срока исковой давности в данном случае начинается с момента , когда заемщик узнал о своем нарушенном праве, так и писать в исковом, что (дата) узнал о существовании КД, который не подписывал, обязать банк предоставить оригинал , и далее все экспертизи только черех ухвалы суда, а так просто выкинете свои деньги.В качестве подтверждения даты отсчета исковой давности желательно приложить письменные документы (обращение в банк или к нотариусу), если таких документов нет, нужно действовать по ситуации по месту.

[Tavrija77]

У человека на руках  не было ни одного подписанного  документа.  Мы запросили  у банка копии.  И получили письмом.  Вот отсюда и будем плясать со  сроками, после того, как получили документы.

[PATRONUS]

У человека на руках  не было ни одного подписанного  документа.  Мы запросили  у банка копии.  И получили письмом.  Вот отсюда и будем плясать со  сроками, после того, как получили документы.

Позвольте с вами несогласиться по-скольку:Вы сами указали, что  8.06.2008  идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки.   Человеку  экземпляр кредитного договора на руки не дали.

2.  Затем  16.06.2008 г.  банк   вызывает человека и   тащит  человека к нотариусу  заключать  новую редакцию  договора ипотеки от 08.06.2008 г..  Нотариус упирался, но заверил новую редакцию  договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки".

В данном случае договор ипотеки является обеспечением кредитного договора и соответсвенно, срок исковой давности будет исчислятся с даты нотариального оформления договора ипотеки, по -скольку, в договоре ипотеки предусмотрено, что ипотека по договору ипотеки является обеспечением по кредитному договору №..... от ........, по-этому, человеку было известно в момент подписания договора ипотеки о якобы существования кредитного договора.

[NIKI]

Добрый день Форумчане.

Ситуация такая:  

1. человек обратился в банк за кредитом .  3.06.2008 г. подписывают кредитный договор -валютный на приобретение  жилья.  8.06.2008  идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки.   Человеку  экземпляр кредитного договора на руки не дали.

 

2.  Затем  16.06.2008 г.  банк   вызывает человека и   тащит  человека к нотариусу  заключать  новую редакцию  договора ипотеки от 08.06.2008 г..  Нотариус упирался, но заверил новую редакцию  договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки".

 

Сейчас человек принял решение судиться с банком.  Потребовали от банка копию  кредитного договора и неотъемлемых частей, выписки по счетам.

Получили  копию договора,  от другого числа, от   11.06.2008 года, на котором  подпись заемщика подделана.  Подделана  подпись и на Заяве-Анкете на получение кредита. Новая редакция ипотечного договора составлена на основании этого кредитного договора от 11.06.2008 г.  В материалах нотариуса нет кредитного договора от 11.06.2008 года, только первоначальный кредитный от 3.06.2008 г.   Хотя  в  новой редакции ипотечного записано, что он обеспечивает  кредитный от  11.06.2008.

 

Кредитные  отличаются по сумме кредита и ежемесячному платежу.

 

Вообщем на сегодня  человек имеет  только  График платежей, где  его подпись и  ипотечный договор  с его подписью.

 

Есть предположение, что банкир что-то  неправильно сделал в кредитном договоре от 3.06.2008 года.

Поэтому  составил другой  кредитный договор, сам его подписал, как и Анкету сам подписал, а первый  кредитный  от  3.06.2008 г. скорее всего  выкинул из  кредитного  дела, потому что человеку копию  первого кредитного не дают.  

Все платежи по  выпискам идут  на выполнение договора с подделанной подписью от 11.06.2008 г., как и выдача кредита прошла по подделаному договору.

График платежей не  соответствует   условиям кредитного от 11.06.2008 г. -  завышены платежи.

 

Вот теперь  выбираем способ защиты.  Человек из села.  Помогаю.

 1. Имеем  не подписанный заемщиком кредитный договор и  заяву анкету на  кредит.   Но  деньги получены  и платежи  проводились почти регулярно.  Выплачено уже больше  чем кредит.

2. Имеем  обман  по  ежемесячным платежам, установленных в  подделанном кредитном.

 

Что посоветуете в части тактики защиты:

Я вижу :

1. В начале  подача иска о недействительности  с заявлением о подделке  подписи на кредитном и Анкете на получение кредита.  Заявляем об   экспертизе подписи. 

 

 Есть ли смысл тут же в иске заявлять об обмане  по полному кругу споживача -  ничего нет в договоре и график  не соответсвует базовым условиям  подделанного договора?   Или   эти обстоятельствпа оставить  для второго круга, если что сложится не так по первому  иску?

 

ПРОШУ СОВЕТА!  

Представляется, что действительно есть опасность по строку позовной.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. .

Обращаю Ваше внимание - МОГЛА ДОВІДАТИСЯ . Банк на этом и  будет  играть.

Плюс у Банка вероятно есть другие документы , которые будут работаь на это  . 

Кредит то,  как видим, все-таки получили  раз есть ипотека.

А платили ли Вы по нему.?

Одноко отсутствие Вашей   подписи есть доказательством того, что Вы не погоджували умови,  изложенные в тексте , который есть у Банка..

[katod]

 

Кредит то,  как видим, все-таки получили  раз есть ипотека.

А платили ли Вы по нему.?

 

 

В 99,9 % обязательное условие для получения кредита, передать в ипотеку или залог имущество.  Договор ипотеки никоим образом не подтверждает и не может подтвердить получение или выдачу кредитных средств заёмщику. 

[NIKI]

В 99,9 % обязательное условие для получения кредита, передать в ипотеку или залог имущество.  Договор ипотеки никоим образом не подтверждает и не может подтвердить получение или выдачу кредитных средств заёмщику. 

Я бы и рад согласиться с вами. Но в ипотеке  ж наверняка  есть ъх подпись.Боюсь что суд ипользует это как доказ  - Могли довідатися.  Не учитывать это нельзя. 

[NIKI]

Я бы и рад согласиться с вами. Но в ипотеке  ж наверняка  есть ъх подпись.Боюсь что суд ипользует это как доказ  - Могли довідатися.  Не учитывать это нельзя. 

И еще  -  стоит наверное посмотреть на  следующее: "  ....сторони по різному розуміють умови кредитного договору . "

[katod]

Я бы и рад согласиться с вами. Но в ипотеке  ж наверняка  есть ъх подпись.Боюсь что суд ипользует это как доказ  - Могли довідатися.  Не учитывать это нельзя. 

 

 

И еще  -  стоит наверное посмотреть на  следующее: "  ....сторони по різному розуміють умови кредитного договору . "

 

Природа кр/договора и договора ипотеки/залога разные. Подпись на дог/ипотеки подтверждает намерение передать субъектом (собственником) в ипотеку объект (собственность) в обеспечение обязательств, причём совершенно не обязательно по кредитным отношениям. 

Передача объекта/имущества в ипотеку/залог подтверждается выполнением всей процедуры данной категории сделки и подписание договора не подтверждает и не может служить подтверждением фактической передачи в ипотеку/залог  имущества/собственности.

Суд в качестве доказательства может использовать  допустимые доказательства, а только подписанный дог/ипотеки без всех остальных доказательств (регистрации в различных реестрах, заявления, выписки, масса копий документов и прочее) имеют весьма сомнительную силу.

Условия кредитного договора сторонами изучено и именно с этими условиями, как правило, стороны согласны, о чём свидетельствует подпись сторон.

Но не путайте намерения сторон (подписи сторон подтверждают согласие о выполнении перечисленных в договоре сторонами обязательств и прав) соблюдать условия, с фактическим выполнением обязательств сторонами (масса документов, в финансовых отношениях с юр/лицом обязательное присутствие первичных бухгалтерских документов).

..

[НБ Украины]

Добрый день Форумчане.

Ситуация такая:  

1. человек обратился в банк за кредитом .  3.06.2008 г. подписывают кредитный договор -валютный на приобретение  жилья.  8.06.2008  идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки.   Человеку  экземпляр кредитного договора на руки не дали.

 

2.  Затем  16.06.2008 г.  банк   вызывает человека и   тащит  человека к нотариусу  заключать  новую редакцию  договора ипотеки от 08.06.2008 г..  Нотариус упирался, но заверил новую редакцию  договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки".

 

Сейчас человек принял решение судиться с банком.  Потребовали от банка копию  кредитного договора и неотъемлемых частей, выписки по счетам.

Получили  копию договора,  от другого числа, от   11.06.2008 года, на котором  подпись заемщика подделана.  Подделана  подпись и на Заяве-Анкете на получение кредита. Новая редакция ипотечного договора составлена на основании этого кредитного договора от 11.06.2008 г.  В материалах нотариуса нет кредитного договора от 11.06.2008 года, только первоначальный кредитный от 3.06.2008 г.   Хотя  в  новой редакции ипотечного записано, что он обеспечивает  кредитный от  11.06.2008.

 

Кредитные  отличаются по сумме кредита и ежемесячному платежу.

 

Вообщем на сегодня  человек имеет  только  График платежей, где  его подпись и  ипотечный договор  с его подписью.

 

Есть предположение, что банкир что-то  неправильно сделал в кредитном договоре от 3.06.2008 года.

Поэтому  составил другой  кредитный договор, сам его подписал, как и Анкету сам подписал, а первый  кредитный  от  3.06.2008 г. скорее всего  выкинул из  кредитного  дела, потому что человеку копию  первого кредитного не дают.  

Все платежи по  выпискам идут  на выполнение договора с подделанной подписью от 11.06.2008 г., как и выдача кредита прошла по подделаному договору.

График платежей не  соответствует   условиям кредитного от 11.06.2008 г. -  завышены платежи.

 

Вот теперь  выбираем способ защиты.  Человек из села.  Помогаю.

 1. Имеем  не подписанный заемщиком кредитный договор и  заяву анкету на  кредит.   Но  деньги получены  и платежи  проводились почти регулярно.  Выплачено уже больше  чем кредит.

2. Имеем  обман  по  ежемесячным платежам, установленных в  подделанном кредитном.

 

Что посоветуете в части тактики защиты:

Я вижу :

1. В начале  подача иска о недействительности  с заявлением о подделке  подписи на кредитном и Анкете на получение кредита.  Заявляем об   экспертизе подписи. 

 

 Есть ли смысл тут же в иске заявлять об обмане  по полному кругу споживача -  ничего нет в договоре и график  не соответсвует базовым условиям  подделанного договора?   Или   эти обстоятельствпа оставить  для второго круга, если что сложится не так по первому  иску?

 

ПРОШУ СОВЕТА!  

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р.Справа № 922/4160/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків, Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м. Харків про про стягнення 24805,07 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Жегулін Ю.М., дов. № 2946-О від 13.09.2012р.

Представник відповідача - ОСОБА_2 (особисто).

Третя особа - Юрченко С.О., дов. від 12.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором банківського обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем 11.03.2011 р. у розмірі 24805,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 15400,00 грн., заборгованості за процентами - 5930,00 грн., заборгованості по комісії 14,00 грн., пені в розмірі 2759,52 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування та ст.ст. 526, 611, 629, 1054 ЦК України. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4258/13 та розгляд справи призначено на 22.10.2013 р. об 11:00 год. (суддя Шатерніков М.І.).

Ухвалою господарського суду від 26.11.2013р. продовжено строк вирішення даного спору за межами, визначеними ч. 1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 15 грудня 2013 року. Провадження у справі 922/4160/13 зупинено та Повідомлення з копіями матеріалів справи направити до органів прокуратури в особі прокуратури Харківської області для проведення перевірки, щодо викладеної у відзиві на позов інформації про викрадення картки-ключа прямого доступу до рахунку НОМЕР_1, який належить відповідачеві, в зв"язку з чим неналежним отримувачем здійснено переказ двома сумами: 8000,00 грн. та 6500,00 грн. шляхом зняття вказаних коштів з банкомату, тобто були вкрадені кошти власника (ПАТ КБ «Приватбанк»), до яких той надав доступ, не маючи на це законних підстав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014р. скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 26.11.2013 р. у справі № 922/4160/13 в частині зупинення провадження у справі та направлення повідомлення до прокуратури Харківської області для проведення перевірки, а справу № 922/4160/13 передано на розгляд господарського суду Харківської області, в зв"язку з чим, ухвалою господарського суду від 27.01.2014р. провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 05.02.2014р. о 10:30 год.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду від 12.02.2014р., у зв'язку із хворобою судді Шатернікова М.І., призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно з витягом від 12.02.2014р., автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області, справу призначено до розгляду судді Аюповій Р.М.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".

Ухвалою господарського суду від 07.04.2014р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду даного спору за межами двохмісячного строку, в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 22.04.2014р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/4160/13: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Погорелова О.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 19.05.2014р., в зв"язку з закінченням повноважень судді Погорелової О.В., змінено склад судової колегії та призначено склад судової колегії: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І.

У призначеному судовому засіданні 19.05.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у запереченнях на позов та заперечуючи проти задоволення позову, зазначив про винесення прокурором Комінтернівського району постанови від 26.12.2012р. про порушення кримінальної справи №62121140 за фактом викрадення грошових коштів позивача, що стали предметом даного спору.

Представник присутньої третьої осби, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі, які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Присутні в судовому засіданні представники сторін наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

11.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач по справі, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) було укладено Договір банківського обслуговування б/н, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, о розмірах якого банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.

Розділом 3.18. Умов, передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.18.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.18.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7. Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно заявки відповідача, йому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 15400,00 грн.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 15400.00 грн. (виписка по рахунку відповідача наявна в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання своїх зобов"язань за даним договором, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за Договором банківського обслуговування від 11.03.2011р., станом на 29.07.2013р., складає 24805,07 грн., з яких: 15400,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5930,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2000,47 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1474,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи, вбачається, що 11.03.2011 року згідно заявки про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки (далі - заява), банком (ПАТ КБ «Приватбанк») відповідачу (ФОП ОСОБА_2) для здійснення підприємницької діяльності - оптової торгівлі, були відкриті поточний рахунок НОМЕР_1 в національній валюті та картковий рахунок НОМЕР_2 також в національній валюті, а також видана корпоративна платіжна картка НОМЕР_3. Зі змісту заяви вбачається можливість банку за наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта (відповідача у справі) за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк сповіщає клієнту на свій розсуд, або у письмовій формі, або через встановлені засоби банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користуванням кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщених в сеті Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського рахунку. При цьому в заяві зазначена дата відкриття рахунку та прийняття зразків підписів - 21.10.2008 року.

При цьому, слід зазначити, що відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 відповідачем також підтверджено договором № 809-СУ-КП про прийом платежів від 23.02.201_ року.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України)

У ч. 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

На відміну від ознак публічного договору, ця норма виключає обов'язок банка встановлювати однакові умови для всіх клієнтів. Інші положення Цивільного кодексу України про банківський рахунок додатково вказують на можливість узгодження сторонами умов договору (ч. 1, 2, 4 ст. 1068, ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України).

Певні обмеження щодо укладення договору банківського рахунка будуть діяти незалежно від того, чи є договір банківського рахунка публічним. Відповідно до ч. 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. У абз. 2 ч. 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом чи банківськими правилами. Одночасно конкретні умови договору банківського рахунка мають бути погоджені сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України).

З зазначеного вбачається, що договір банківського рахунка не відноситься до публічних договорів, оскільки не містить усіх необхідних ознак такого договору.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо правової природи договору, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Ч 1 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 ЦК України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Дана стаття регулює кредитування рахунка клієнта банком, тобто здійснення банком платежів з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність або недостатність на ньому грошових ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачеві, відповідно до Постанови НБУ № 137, на підставі заяви було відкрито картковий рахунок та надано для здійснення розрахунків при оплаті товарів, що купуються, (робіт, послуг), а також одержання готівкові кошти з рахунку (в банкоматі, в касі банку) для здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця корпоративну платіжну картку.

При цьому слід зазначити, що дебетово-кредитна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які враховуються на його картковому рахунку, а у випадку їхньої відсутності (недоліку) - за рахунок наданого банком кредиту (овердрафту).

Відповідно до п. 1.5 Постанови НБУ № 137, кредит "овердрафт" - це короткостроковий кредит, що надається банком клієнтові у випадку перевищення суми операції за платіжною карткою над залишком коштів на картковому рахунку. Банк може надати клієнту кредитування рахунка клієнта у випадках, передбачених у договорі. Умова про овердрафт включається не до усіх договорів банківського рахунка. Вона повинна супроводжуватися відкриттям рахунків, правовий режим яких допускає можливість овердрафта.

За відсутності коштів на рахунку надання кредиту у вигляді овердрафту здійснюється негайно шляхом оплати розрахункових документів за рахунок коштів банку в межах встановленого договором ліміту. Договором може бути узгоджений період кредитування, розмір відсоткової ставки за користування кредитом та допустима кількість овердрафтів протягом певного періоду часу.

Слід зазначити, що кредитна платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які поміщаються зазначеним банком на картковий рахунок. Мова йде про кошти, надані банком клієнту в кредит (у межах кредитної лінії).

Відносини, пов'язані з кредитуванням, регулюються договором банківського рахунка. До питань, що не врегульовані договором застосовуються положення глави 71 цього Кодексу про позику та кредит.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач в позовній заяві вважає, що підписавши Заяви 01.03.2011р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 11.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі.

Посилання у Заяві на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, не є дотриманням письмової форми правочину, оскільки позивач і відповідач не обмінялися зазначеними документами в момент укладення договору і на цих документах відсутні власноручні підписи сторін.

Так, Банком не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору кредиту в письмовій формі. Позивачем не надано суду Договору банківського обслуговування у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками у відповідності до вимог діючого законодавства, не надано позивачем і доказів підписання відповідачем окремо Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування. Позивачем не надано суду листів, факсограм, телеграм, телефонограм, які свідчили б про ознайомлення, погодження відповідача з умовами надання банківських послуг та тарифів банку та підписання їх як Договору банківського обслуговування з позивачем. Не підтверджується також підписання договору між сторонами або прийняття банківських умов та тарифів в електронний спосіб у відповідності до умов ЗУ "Про електронний цифровий підпис".

Це унеможливлює встановлення автентичності текстів вказаних документів, які існували на момент укладення договору, із тими, котрі розміщені на відповідному сайті станом на сьогоднішній день.

Крім того, Заява про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів і відтиском печатки від 11.03.2011 року не містить відтиску мокрої печатки банку та підпису Голови правління ПАТ КБ "Приватбанк". В графі "М.П.", "Підпис" містяться поліграфічні зображення печатки та підпису, а не сама печатка і підпис, що є очевидним при зовнішньому огляді документа.

Це також не відповідає вимогам ст.181, 207 ГК України щодо особистого підписання договору повноважними представниками сторін та вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" згідно яких первинні документи повинні мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так нанесення підпису та печатки на бланк документу у поліграфічний спосіб виключає можливість ідентифікації особи, котра виготовила документ і нанесла підпис. Відтак це унеможливлює з'ясування питання про наявність чи відсутність дійсної згоди особи, від чийого імені нанесений підпис, на укладення договору, на визначення його умов у певний спосіб.

За таких обставин з урахуванням положень ст. 1055 ЦК України (Договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним) та ч.2 ст. 115 ЦК України (Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається) суд приходить до висновку про нікчемність укладеного між сторонами змішаного договору банківського рахунку в частині, що відноситься до кредитного договору.

Нікчемність договору означає відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та необхідність відмови у позові у повному обсязі.

При цьому колегія суддів зауважує, що в разі доведення позивачем за допомогою належних та допустимих доказів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо) факту передачі відповідачеві грошових коштів, такі кошти передані на виконання нікчемного договору, можуть бути повернуті як безпідставно одержані в порядку ст.1212 ЦК України.

Втім, в даному разі таких доказів позивачем не надано. Матеріали справи не містять первинних розрахункових документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо), котрі підтверджували б передачу позивачем відповідачеві відповідних грошових коштів.

Надані позивачем в обґрунтування позову щодо надання відповідачу кредиту (овердрафту) виписку з карткового рахунку, де у графі опис транзакції від 01.08.2012 року зазначений АТМ 7690 UKRSIB 00-32, GAGARINA, 173-V, видача готівки у сумі 8000,00 грн. та 6500,00 грн., не є належним та допустимим доказом в розумінні статті 34 ГПК України з огляду на наступне.

По-перше, як свідчать матеріали справи, 01.08.2012 року відповідачем було втрачено гаманець, де знаходились картки, емітовані ПАТ КБ «Приватбанком», про що було повідомлено правоохоронні органи та подано відповідну заяву про скоєння злочину. По даному факту була відкрита кримінальна справа № 62121140. При цьому, факт крадіжки відповідачем було встановлено наступного дня 02.08.2012 року, про що ним було одразу повідомлено банк. Даний факт не спростований сторонами у судових засіданнях та підтверджений у поясненнях, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, сторонами у судових засіданнях підтверджено, що відповідачу було надано на підставі договору до банківського рахунку № НАЗД4F від 21.10.2008 року іншу корпоративну платіжну картку, з правилами користування якою був ознайомлений відповідач, про що сторонами було підписано додаток 6 до договору. Натомість, як зазначає, позивач, дану корпоративну картку було замінено іншою 11.03.2011 році, натомість доказів надання її відповідачу, зокрема, акту прийому-передачі або інших доказів, у нього не має.

По-друге, у наданої позивачем виписки з карткового рахунку, не вбачається, що залишок коштів, які враховуються на картковому рахунку клієнта, відсутні, а тому банк надає йому кредит (овердрафт) на умовах договору.

Відмовляючи в позові суд також враховує, що навіть у разі невизнання відповідного правочину нікчемним в даному разі все одно відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже цей правочин в цьому разі слід було б визнати неукладеним.

Так сторони, всупереч зазначеним вище вимогам Закону, котрі регулюють порядок укладення договору та істотні умови кредитного договору, не погодили між собою усіх істотних умов договору кредиту, а саме умов надання кредиту, розміру грошової суми, яка надається кредитодавцем, умови, на яких позичальник зобов'язується повернути отриману суму кредиту.

Надані банком Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка не відображують зміст домовленостей між банком та конкретним клієнтом, а розмір грошової суми який передається банком клієнту взагалі відсутній.

Встановлення кредитного ліміту по рахунку ФОП ОСОБА_2 не є погодженням між позивачем та відповідачем розміру грошової суми, яка передається за договором кредиту (сумою кредиту).

Кредитний ліміт є граничною сумою у межах якої банк може здійснювати кредитування, а не визначенням конкретної суми, яка передається за договором, і носить інформаційний характер для певного клієнта.

Водночас, щодо визначення істотних умов кредитного договору відповідно до глави 71 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами договору, як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, наприклад, ч. 3 ст. 272, ч. 1 ст. 284, ч. 2, 3 ст. 297, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України. Аналогічний підхід застосовується і в положеннях Цивільного кодексу України, зокрема, перелік істотних умов договорів прямо визначається, наприклад, у ст. ст. 695, 982, 1035 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, можна вважати, що істотними умовами договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

У другому реченні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України зазначається, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відсутність у спірному Договорі названих вище істотних умов, визначених цивільним законодавством означає, що цей договір є неукладеним.

Наслідки не укладення договору визначені чинним законодавством України. Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З аналізу заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, вбачається, що вона не містить істотних умов, які необхідні для укладання кредитного договору.

Втім, в будь-якому разі факт не укладення кредитного договору означає, що цей договір не створює жодних правових наслідків. В тому числі цей факт унеможливлює стягнення заборгованості за договором, на чому наполягає позивач.

За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.03.2011р. відсутні.

Колегія суддів враховує, що аналогічної правової позиції дотримується ВСУ у Постанові від 11.03.2008р. у справі № 3-695к8.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких підстав, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24805,07 грн. заборгованості за Договором б/н від 11.03.2011р. необґрунтованою, непідтвердженою наявними матеріалами справи та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в разі відмови в задоволенні позову, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 115, 207, 627, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1067, 1068, 1069, 1212 Цивільного кодексу України , ст.ст. 180, 181, 318, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 27, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.05.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.В. Бринцев М.І. Шатерніков

справа № 922/4160/13

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38949424