Определение ВССУ, оставившее в силе решение апелляционного суда г. Киева об отказе Енергобанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40098117

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 серпня 2014 року  м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів:Завгородньої І.М.,   Горелкіної Н.А., Іваненко Ю.Г.,   розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл», ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк»)  звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 7 жовтня 2010 року між ним та ТОВ «Магістраль Фулл», від імені якого діяла директор - ОСОБА_4, укладено договір кредитної лінії                   № 1010-02 із змінами і доповненнями, внесеними згідно додаткових договорів: № 1 від 9 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від                      1 березня 2011 року, відповідно до умов якого позичальнику відкрито не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 500 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних строком до 7 жовтня 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором № 26 від 16 грудня 2009 року, укладеним між боржником та ВАТ «БГ Банк» та на поповнення обігових коштів.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором,                 28 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, вартість якої була визначена в сумі 6 520 000 гривень.

Посилаючись на те, що позичальником належним чином не виконувались зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 20 лютого 2013 року утворилась заборгованість у розмірі  4 650 337,13 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України становить 37 170 144 гривні 69 копійок, з яких: заборгованість за кредитом 3 449 544,51 доларів США, заборгованість за відсотками - 731 787,56 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 28 319,85 доларів США, пеня за прострочення сплати відсотків - 262 417,90 доларів США, 3% річних за прострочення сплати відсотків - 19 254,1 доларів США та 3% річних за прострочення сплати кредиту - 109 013,21 доларів США, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня             2013 року позов задоволено.

Ухвалено в порядку звернення стягнення на майно на підставі договору іпотеки, укладеного 28 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» та                ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим № 2639 із змінами і доповненнями, внесеними в зазначений договір від 14 січня 2011 року, договору про внесення змін від 1 березня 2011 року, в рахунок часткового погашення боргу в сумі 4385000 гривень за договором кредитної лінії                         № 1010-02 від 7 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ «Енергобанк» та    ТОВ «Магістраль Фулл», визнати за ПАТ «Енергобанк» право власності на предмет іпотеки, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, площею 122,1 кв.м, вартістю 4 385 000 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.              

У касаційній скарзі ПАТ «Енергобанк» просить скасувати рішення апеляційного суду першої і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки, є спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5, частка, належна ОСОБА_4, в натурі не виділена, а тому на нього не може бути звернуто стягнення в порядку, передбаченому              ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки доводи касаційної скарги  не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст.  332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергобанк» відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2014 року  залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:                              Завгородня І.М.                                Горелкіна Н.А.                                                                                                                      Іваненко Ю.Г.                                 

 

 
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39272952

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  [1]

12 червня  2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі:           головуючого  - Немировської О.В.

                              суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

                              при секретарі - Лужецькій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою  відповідальністю «Магістраль Фулл», ОСОБА_2 про  звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3    на  рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2013 року,

встановила:

у  березні  2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив   звернути стягнення шляхом визнання  за ним права власності  на належну ОСОБА_1  АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за  Договором кредитної лінії, укладеним між позивачем та ТОВ «Магістраль Фулл» 07.10.2010 р., посилаючись на те, що мін ним та ОСОБА_1   28.10.2010 р. було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання  кредитного зобов'язання.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.12.2013 року   позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням,  представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3  подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

           Заслухавши доповідь судді Немировської О.В.,  пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що  07.10.2010 р. між ним ТОВ «Магістраль Фулл», від імені якого діяла його директор - ОСОБА_1,  було укладено Договір кредитної лінії, згідно з умовами якого позичальнику було  відкрито не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 500 000 дол. США зі сплатою 13,5  відсотків  річних , строком до 07.10.2012 р. на рефінансування заборгованості за Кредитним договором від 16.12.2009 р.  

28.10.2010 р. між ним та ОСОБА_1 на забезпечення виконання вказаного вище Договору було укладено Договір  іпотеки, згідно якого вона передала в іпотеку належну їй АДРЕСА_1, вартість якої була визначена в сумі 6 520 000 грн.

21.01.2013 р. боржнику було направлено вимогу про стягнення суми заборгованості, яка становила 4 619 383, 84 дол. США.

22.01.2013 р. ОСОБА_1 було направлено  таку ж вимогу  щодо погашення  заборгованості та звернення стягнення на предмети іпотеки.

Оскільки заборгованість погашена не була, позивач просив визнати за ним право власності на іпотечне майно, що було   передбачено в Договорі іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.12.2013 року   позов було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що  зобов'язання боржника перед банком не виконано, а тому є підстави для покладення відповідальності на майнового поручителя і  звернення стягнення  на предмет іпотеки шляхом визнання за позивачем права власності на належну майновому поручителю квартиру.

Однак вказаний висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки  він не відповідає встановленим по справі обставинам та зроблений з порушенням норм матеріального права.

При зверненні до суду представником позивача було надано Витяг  про  державну реєстрацію права власності №27669203, датований 18.10.2010 р., в якому вказано, що квартира, яка є предметом іпотеки,  є власністю ОСОБА_1  (а/с64 т. 1).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р. було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2  АДРЕСА_1. Вказане рішення набрало законної сили і ПАТ «»Енергобанк» не оскаржувалось.  На підставі  цього рішення  було здійснено державну реєстрацію вказаного нерухомого майна як спільної сумісної власності 30.10.2012 р. В матеріалах справи міститься Витяг про державну реєстрацію прав №36047453 віл 30.10.2012 р., в якому зазначено, що вказана квартира є спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а/с 234 т.1).

В ч. 3 ст. 5 Закону  України «Про іпотеку»  закріплено, що  частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

За таких обставин, вказане нерухоме майно, яке є предметом іпотеки,  на даний час є спільним сумісним майном  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка, належна ОСОБА_1, в натурі не виділена, а тому на нього не може бути звернуто стягнення в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Суд першої інстанції  зазначив в мотивувальній частині рішення, що розмір заборгованості за кредитним договором  становить 37  170 144 грн. 69 коп. Однак  10.12.2013 р.  представником позивача було надано до справи додаткові пояснення, в яких було вказано, що розмір заборгованості  становить 25 826 614 грн. 69 коп. без визначення його складових.  Вказана обставина залишилась поза  увагою суду першої інстанції.

В резолютивній частині рішення суд першої інстанції вказав, що   стягнення звертається в рахунок погашення  боргу в сумі  4 385 000 грн., що не відповідало сумі заборгованості, а   повторювало вартість предмета іпотеки.

В п. 42 постанови  пленуму Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5  від 30.03.2012 р. «Про практику застування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказується, що   резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. Зокрема, в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки.

Доводи представника позивача про те, що вказане рішення було ухвалено на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р.  по справі за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,  яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р., є необґрунтованими, оскільки рішення  Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р. не скасовано  і на даний час позивачем по справі не оскаржувалось.

Також суд першої інстанції неправильно зазначив вартість іпотечного майна,  на яке зверталось стягнення. Вартість іпотечного майна була зазначена в рішенні суду в сумі 4 385 000 грн. станом на 14.12.2012 р. за Звітом про оцінку вартості майна  від  22.01.2013 р., який втратив свою чинність на день ухвалення рішення судом першої інстанції, оскільки строк дії звіту становить 6 місяців (а/с 52 т. 1).  

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна, який був складений 14.04.2014 р. станом на 17.12.2013 р. вартість вказаної квартири становила 4 395 000 грн., що не відповідає вказаному у рішенні суду (а/с28 т. 2).

Крім того, вказуючи вартість квартири, суд першої інстанції не взяв до уваги положення  ч. 2 ст. 37  Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої  іпотекодержатель набуває  предмет  іпотеки  у  власність   за

вартістю,  визначеною  на момент такого набуття на підставі оцінки

предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином,  рішення суду  слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись  ст.ст. 303, 304, 313-317  ЦПК  України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу   представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3  задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.12.2013 року  скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову  Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»  до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення   набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий        

Судді

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3866/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
 

[у.zaporozhskiy]

Насколько законно это решение?

Это переворот в нашей правовой системе?

или исключение по определенным обстоятельствам?

Неужели раздел предмета ипотеки делает невозможным обращение взыскания на него?

[kristi]

может там супруг (супруга) не давал(А) согласие.......другого объяснение пока не пришло

[у.zaporozhskiy]

может там супруг (супруга) не давал(А) согласие.......другого объяснение пока не пришло

Я тоже об этом сразу подумал.

Но почему тогда суд не указал о праве подать иск о признании договора ипотеки недействительным?

Решение об установлении факта проживания одной семьей могло бы раскрыть глаза на обстоятельства этого дела, но его нет в реестре.

[Seata]

Насколько законно это решение?

Это переворот в нашей правовой системе?

или исключение по определенным обстоятельствам?

Неужели раздел предмета ипотеки делает невозможным обращение взыскания на него?

ну у нас есть точно такое решение и тоже в Киево-Святошинском, и пережило вторую инстанцию. Сейчас ждем третью

[Obelix]

В мемориз. Почитаю по свободе

[у.zaporozhskiy]

ну у нас есть точно такое решение и тоже в Киево-Святошинском, и пережило вторую инстанцию. Сейчас ждем третью

Тоесть отказали в иске на том основании, что имущество после заключения договора ипотеки было разделено?

 

В решении, на которое ссылается данное дело, основанием раздела  было то, что оно было приобретено в браке или в режиме совместного проживания.

Если оно было передано в ипотеку, то значит оно было приобретено до ипотеки, а значит, что договор ипотеки должен быть признан недействительным.

Оснований для отказа не было.

Суд должен привлечь был супругу, как третье лицо, и разъяснить право супруги на подачу иска в суд о признании  договора ипотеки недействительным.

 

Не дела о разделе, не об установлении факта совместного проживания в реестре нет.

Думал почитать решение апелляции, так его тоже нет, при этом от 11.02.2014 дела об установлении факта проживания одной семьей в реестре бардак.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37156759, здесь 6 февраля.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37070879, здесь 10 февраля.

[west11]

Я тоже об этом сразу подумал.

Но почему тогда суд не указал о праве подать иск о признании договора ипотеки недействительным?

Решение об установлении факта проживания одной семьей могло бы раскрыть глаза на обстоятельства этого дела, но его нет в реестре.

А почему суд должен был указывать Відповидачу о существовании конституционного права на обращение в суд с соответствующим иском ? Предмет иска-то какой  - погашення протермінованої заборгованості шляхом зверення на предмет іпотеки (застави), может это Позивачу необходимо было разъяснить, что:

Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

 

ч. 1 ст. 366 ЦКУ: "Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї"

[у.zaporozhskiy]

А почему суд должен был указывать Відповидачу о существовании конституционного права на обращение в суд с соответствующим иском ? Предмет иска-то какой  - погашення протермінованої заборгованості шляхом зверення на предмет іпотеки (застави), может это Позивачу необходимо было разъяснить, что:

Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності

1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

 

ч. 1 ст. 366 ЦКУ: "Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї"

Здесь ситуация немного другая и она не сходится с практикой, которая была раньше.

Ведь суды указывали: не юридическим языком - если предмет ипотеки перешел к новому собственнику, то предмет ипотеки сохраняется.

[west11]

Здесь ситуация немного другая и она не сходится с практикой, которая была раньше.

Ведь суды указывали: не юридическим языком - если предмет ипотеки перешел к новому собственнику, то предмет ипотеки сохраняется.

Наверное Вы имеете в виду ст. 23 ЗУ "Про ипотеку"?

Но ИМХО, здесь нужно смотреть еще дальше, ведь право собственности у гражданского мужа возникло до подписания договора ипотеки, а Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р., яким було визнано квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - лише констатувало (підтвердило) факт існування права власності на квартиру за чоловіком...

На сегодня судебная практика склоняется к тому, что наличие права собственности у другого лица, которое возникло до момента подписания договора ипотеки (и было подтверждено судебным решением) является определяющим, несомтря на то что в данном случае - 28.10.2010 р. було укладено договір іпотеки.

Кстати, на форуме есть такие судебные решения.

[у.zaporozhskiy]

Я согласен с Вами.

Практику эту встречал.

Весь феномен в том, что режим совместного проживания с человеком возник до приобретения право собственности на предмет ипотеки и это должно быть установлено решением суда.

[west11]

Я согласен с Вами.

Практику эту встречал.

Весь феномен в том, что режим совместного проживания с человеком возник до приобретения право собственности на предмет ипотеки и это должно быть установлено решением суда.

Хе-хе, согласен конечно, только кто будет инициировать установление судом этого обстоятельства? Банки, ка правило не ведают об этом до момента пока спиввласник не заявит о своих правах на майно, а визнання права собственности за гражданским мужем происходит без участия банка :-) 

[у.zaporozhskiy]

В теории, они вступают, как третьи лица и подают апелляцию, в этому ключе конечно очень интересно было бы увидеть эти решения судов.

рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р.  по справі за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,  яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р., є необґрунтованими, оскільки рішення  Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р.

 

Действительно ли была отмена апелляционным судом, решения, установившего факт совместного проживания.

 

Если да, то следующим за ним пойдет решение о признании предмета ипотеки общим совместным имуществом.

Если это так, то скорее всего гражданская супруга уже паралельно подала иск о недействительности, что дает возможность вывести ипотеку.

[west11]

В теории, они вступают, как третьи лица и подают апелляцию, в этому ключе конечно очень интересно было бы увидеть эти решения судов.

рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р.  по справі за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,  яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р., є необґрунтованими, оскільки рішення  Києво-Святошинського районного суду Київської обл.. від 15.06.2012 р.

 

Действительно ли была отмена апелляционным судом, решения, установившего факт совместного проживания.

 

Если да, то следующим за ним пойдет решение о признании предмета ипотеки общим совместным имуществом.

Если это так, то скорее всего гражданская супруга уже паралельно подала иск о недействительности, что дает возможность вывести ипотеку.

 

Исходя из Вашей мысли "В теории, они вступают, как третьи лица и подают апелляцию" могу заметить, что так и происходит на практике:банки подают апеляцию, но в каком споре ? А в споре о признании права собственности за гражданским мужем (женой) и разделе между фактическими супругами недвижимого имущества. Отдельного производства об установлении факта пребывания в фактических брачных отношениях и не надо... Просто второй супруг "позов визнає та просить зодоволити його у повному обсязі" и таким образом убивается одним выстрелом двух... А пребывание недвижимиости в ипотеке не является препятствием для раздела имущества между супругами, это уже устоявшаяся практика ВССУ и кажется ВСУ.

[у.zaporozhskiy]

Исходя из Вашей мысли "В теории, они вступают, как третьи лица и подают апелляцию" могу заметить, что так и происходит на практике:банки подают апеляцию, но в каком споре ? А в споре о признании права собственности за гражданским мужем (женой) и разделе между фактическими супругами недвижимого имущества. Отдельного производства об установлении факта пребывания в фактических брачных отношениях и не надо... Просто второй супруг "позов визнає та просить зодоволити його у повному обсязі" и таким образом убивается одним выстрелом двух... А пребывание недвижимиости в ипотеке не является препятствием для раздела имущества между супругами, это уже устоявшаяся практика ВССУ и кажется ВСУ.

С этим согласен 100%

 

Основной вопрос отменили они или нет решение о факте совместного проживания?:

Если да, то тогда, что им мешает отменить решение о признании предмета ипотеки общей совместной собственностью?

[west11]

С этим согласен 100%

 

Основной вопрос отменили они или нет решение о факте совместного проживания?:

Если да, то тогда, что им мешает отменить решение о признании предмета ипотеки общей совместной собственностью?

 

Простите, не совсем понял: кто отменил "решение о факте совместного проживания"...? Это не мое дело, поэтому затрудняюсь ответить.

[у.zaporozhskiy]

Простите, не совсем понял: кто отменил "решение о факте совместного проживания"...? Это не мое дело, поэтому затрудняюсь ответить.

рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р.  по справі за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,  яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р.

[west11]

рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2012 р.  по справі за  заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,  яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської обл. від 11.02.2014 р.

 

может есть в реестре ?

[у.zaporozhskiy]

может есть в реестре ?

Если бы я нашел, я бы выложил.

Таких решений нет.