Dimon73

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором

Recommended Posts

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Суд зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

 

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

 

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

 

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

 

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

 

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

 

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E36951DB29792ADDC2257D58003FB132?OpenDocument&year=2014&month=09&

 

Текста решения еще нет

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Будучи в некотором нервном возбуждении, герцог вдруг схватил и подписал несколько прошений о разводе словами: «На волю, всех на волю!» (с)

Если это реально, то это бомба. Почти все поручители выйдут на свободу.

Только что читал его тут

http://zib.com.ua/ru/101448-_srok_deystviya_poruchitelstva_ne_yavlyaetsya_srokom_zaschit.html

Share this post


Link to post
Share on other sites

Хорошо бы сюда "привязать" имущественных поручителей.

На свободу вышло бы еще больше людей

Share this post


Link to post
Share on other sites
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

 

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

 

Давно было пора сделать такой вывод.

 

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

 

Установили, что банк может предъявить требование к поручителю либо в течении 6 месяцев с момента просрочки, либо с момента получения которое указано в досудебном требовании или с момента его получения, либо с момента окончания срока договора.

Share this post


Link to post
Share on other sites

..скоро будет текст...

 

Это Вы пишите?

Само постановление?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ипотеку так просто не сдадут...

Сильно много бабла там.

Хотя бы по ст.19 ЗУ об Ипотеке отпустили....по аналогии права с ч.1 ст. 559 ЦКУ.

И то было бы хорошо. ..:(

 

А то ст. 19 тупо игнорируют,...

Share this post


Link to post
Share on other sites

..скоро будет текст...

если мы ржаклями мешать не будем? :)

Share this post


Link to post
Share on other sites

..а в чём проблема?

Да особо не в чем, работаем...

Share this post


Link to post
Share on other sites

..а в чём проблема?

проблема в том, что пленум 30.03.2012г написал, что ипотеки это отдальная песня, и ст.559 к ипотеке (и имущественному поручительсву) не лепится...

ограничили сферу работы ст. 559 только финансовыми поручителями

Share this post


Link to post
Share on other sites

банк может предъявить требование к поручителю либо в течении 6 месяцев с момента просрочки - как сам поручитель может обосновать в суде, что началась просрочка?  

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вася, уйди Христа ради...:)

Тут взрослые разговаривают.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Обеликс, ты вор и должен сидеть в тюрьме, не заставляй меня во всех темах тебе напоминать кто ты такой. 

Share this post


Link to post
Share on other sites

Хорошо Вася, я обязательно сяду...чуть позже.

А ты пока сходи напиши на меня заяву ..

Не мешай взрослым своими дурными вопросами...

Share this post


Link to post
Share on other sites

банк может предъявить требование к поручителю либо в течении 6 месяцев с момента просрочки - как сам поручитель может обосновать в суде, что началась просрочка?  

Только узнать от заемщика.

Или ч. 2 ст. 555 ЦК в помощь.

Можно самому потребовать документы, банк откажет, затем в суд истребовать, вот Вам и предмет иска.

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

проблема в том, что пленум 30.03.2012г написал, что ипотеки это отдальная песня, и ст.559 к ипотеке (и имущественному поручительсву) не лепится...

ограничили сферу работы ст. 559 только финансовыми поручителями

 

Было когда то решение ВГСУ о прекращении имущественного поручительства где они сделали интересное "умозаключение":

 

Правові терміни ”порука”, ”поручительство”, згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу, та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобов’язання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи –боржника (ст.ст. 512, 523, 553-559 ЦК України).
 
відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом.
 
Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки (ст.ст. 553-559 ЦК України).

 

Решение окончательное и можно по этой тропе дойти до ВСУ или до КСУ

Share this post


Link to post
Share on other sites

Да, я помню это решение.

Но эта тема не получила развития и оно чуть ли не единственное в своём роде.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Было когда то решение ВГСУ о прекращении имущественного поручительства где они сделали интересное "умозаключение":

 

 

 

Решение окончательное и можно по этой тропе дойти до ВСУ или до КСУ

есть же негативное постановление ВСУ по этой тематике.

Share this post


Link to post
Share on other sites

есть же негативное постановление ВСУ по этой тематике.

 

??? я что-то пропустил? 

ссылку плиз

Share this post


Link to post
Share on other sites

Я знаю что по тому решению не допустили к ВСУ в связи с не одинаковым применением.

Я думаю нужно подавать иск не о прекращении поручительства, а об устранении препятствий пользоваться своим имуществом, тогда можно пробовать еще стучать к ВСУ

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Думаю, что не все так просто...

Слишком большие деньги на кону.

Share this post


Link to post
Share on other sites

??? я что-то пропустил? 

ссылку плиз

 

            П О С Т А Н О В А

        ІМЕНЕМ України

 

 

 

16 жовтня 2012 року                                                                    м. Київ

3-43гc12.doc

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що виходячи зі змісту статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов’язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов’язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов’язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.

Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Share this post


Link to post
Share on other sites
а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

 

Вот тут мы и приходим к ст.19 ЗУ об ипотеке, где говорится, что нельзя увеличивать обязательства по основному долгу без внесения изменений в ипотечный договор.

Но только ***** (вырезано) забыли дописать, что увеличение обязательств без согласования с иптекодателем приводит к прекращению ипотеки.

Вот тут вся собака и зарыта. B)

И непонятно, или увеличение обязательств недействительно....или ипотека прекратилась...

А раз непонятно, то суды вообще игнорируют сей момент.

Оставляя и увеличение, и ипотеку... ;):)

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вот тут мы и приходим к ст.19 ЗУ об ипотеке, где говорится, что нельзя увеличивать обязательства по основному долгу без внесения изменений в ипотечный договор.

Но только ***** (вырезано) забыли дописать, что увеличение обязательств без согласования с иптекодателем приводит к прекращению ипотеки.

Вот тут вся собака и зарыта. B)

И непонятно, или увеличение обязательств недействительно....или ипотека прекратилась...

А раз непонятно, то суды вообще игнорируют сей момент.

Оставляя и увеличение, и ипотеку... ;):)

:(Как там говорилось в решении КСУ по поводу неурегулированности вопроса пени в правоотношениях с физическими лицами?

Никто не виноват, что у нас такая ВРУ. :huh:

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ну и про это не забываем :) 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор'євої Л.І., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, відкритого акціонерного товариства “Санаторій Аквадар”, товариства з обмеженою відповідальністю “Регламент”, третя особаОСОБА_4, про припинення дії договору поруки та скасування обтяжень з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року,

 

                                                          встановила:

 

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що закрите акціонерне товариство “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі ВАТ “ВТБ Банк”), уклав з відкритим акціонерним товариством “Санаторій Аквадар” (далі ВАТ “Санаторій “Аквадар”) та товариством з обмеженою відповідальністю “Регламент” (далі ТОВ “Регламент”) договори про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії.

30 червня 2006 року та 25 липня 207 року уклав з ВАТ “ВТБ Банк” договори іпотеки, за якими для забезпечення виконання зазначених кредитних договорів передав в іпотеку земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 6 га, 0, 5246 га та розташований на цих земельних ділянках будинок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказував, що ТОВ “Регламент” виконав свої зобов’язання за кредитним договором, однак банк не зняв обтяження на предмет іпотеки.

 

Крім того, без погодження з ним, як з майновим поручителем, ВАТ “ВТБ Банк” уклав з ВАТ “Санаторій “Аквадар” додаткові угоди до кредитного договору від 27 червня 2006 року, за якими збільшувалась сума кредитної угоди та відсотки за користування кредитом, у зв’язку з чим збільшився обсяг його відповідальність як майнового поручителя. Просив визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 30 червня 2006 року та звільнити від обтяження заставне майно.

 

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

 

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У звязку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року .

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Судами встановлено, що 27 червня 2006 року ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)”, правонаступником якого є ВАТ “ВТБ Банк” та ВАТ “Санаторій Аквадар” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної лінії відкличної кредитної лінії № 10-0604/250К, (а.с. 23-27), до якого вносилися такі зміни:

 

- до п. 1.3.1 і п. 1.3.2 щодо заставної вартості трьох земельних ділянок та будинку, які належать ОСОБА_3 (договір № 1 від 11 січня 2007 року) (а.с. 28);

- збільшено термін погашення кредиту з 24 червня 2011 року до 29 червня 2012 року (договір № 2 від 25 липня 2007 року) ;

- збільшені відсотки за користування кредитом з 17% до 20% річних у гривні та з 13% до 13,5% річних у доларах США (договір № 4 від25 вересня 2007 року) (а.с. 31);

- збільшена сума кредиту з 9 090 000 грн. до 1 500 000 доларів США та 922 500 грн. 79 коп. (договір № 5 від 18 листопада 2008 року)

(а.с. 32-33).

 

27 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/251К.

 

30 червня 2006 року між ЗАТ “Внєшторгбанк (Україна)” (нині ВАТ “ВТБ Банк”) та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за яким останній виступає майновим поручителем ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” за виконання зобов’язань, передбачених кредитними договорами № 10-0604/250К і № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року (а.с. 13-19).

 

Цим договором забезпечувалось виконання зобов’язань в межах максимального ліміту заборгованості за договором № 10-0604/251К 6 565 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2007 року та за договором № 10-0604/250К у межах ліміту 9 090 000 грн. зі строком повернення до 24 червня 2011 року.

 

Для забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржниками ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент” ОСОБА_3 передав в іпотеку три земельні ділянки площею 0, 08 га, 0, 60 га та 0, 5246 га, розташовані в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області та будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

25 липня 2007 року ЗАТ “Внєшторгбанк” (нині ВАТ “ВТБ Банк”) та ТОВ “Регламент” укладено договір про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/308К, для забезпечення виконання, якого Банк та ОСОБА_3 уклали 25 липня 2007 року іпотечний договір в межах максимального ліміту заборгованості 7 075 000 грн. зі троком погашення до 1 липня 2010 року, за яким в іпотеку передане те ж саме нерухоме майно (а.с. 36-77).

ТОВ “Регламент” свої зобов’язання за кредитним кредитними договорами № 10-0604/251К від 27 червня 2006 року та № 10-0604/308Квід 25 липня 2007 року виконало.

ВАТ “Санаторій Аквадар” своїх зобов’язань за договором № 10-0604/250К від 27 червня 2006 року не виконало.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу припинення договору поруки від 30 червня 2006 року за зобов’язаннями ВАТ “Санаторій Аквадар” та ТОВ “Регламент”.

 

Пунктом 9.2 договору іпотеки від 30 червня 2006 року передбачено, що всі зміни та доповнення до нього можуть бути оформлені за погодженням сторін та підлягають нотаріальному посвідченню.

Встановлено, що зміни чи доповнення до зазначеного договору сторонами не вносилися.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

 

За правилами ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов’язання.

 

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про припинення договору поруки від 30 червня 2006 року в частині боржника ВАТ “Санаторій Аквадар” та звільнення майна від обтяжень, передбачених цим договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту зміни основного зобов’язання без згоди майнового поручителя, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності.

 

Що стосується договору поруки в частині зобов’язання ТОВ “Регламент”, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв’язку з виконанням товариством основного зобов’язання, забезпеченого порукою, припиняється дія поруки.

 

Так, судом правильно встановлено, що додаткові угоди до кредитного договору № 10-0604/250К щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку погашення кредиту та суми кредиту укладалися банком з боржником ВАТ “Санаторій Аквадар”, без участі поручителя, в той час як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки.

 

Дані про те, що ОСОБА_3 як майновий поручитель, повідомлявся про зміни умов договору кредиту і давав на це згоду, в матеріалах справи відсутні.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд неправильно витлумачив норму ч. 1 ст. 559 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що зміна умов договору кредитування не призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення ухвалене згідно із законом, відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

 

                                                              ухвалила:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григорєва

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

 

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14223008                     

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show