Постанова ВСУ № 6-153 цс 14


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

     

 22 жовтня  2014 року

 

                                 м. Київ

   

           Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

                     

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

 

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,-

 

 

 

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк”, третя особа – ОСОБА_2, про визнання договорів іпотеки припиненими за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року,

                                                  

                                                      в с т а н о в и л а :

 

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством акціонерного банку “Укргазбанк” (далі – ПАТ АБ “Укргазбанк”) і ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США на строк до 28 лютого 2008 року зі сплатою 16% річних. 16 березня     2007 року з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ АБ “Укргазбанк” і ним (ОСОБА_1) укладено два договори іпотеки, за якими було передано в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку. Оскільки строк дії іпотечного договору не визначено,  він є невід’ємною частиною кредитного договору, строк дії якого закінчився 28 лютого 2011 року, позивач просив визнати договори іпотеки припиненими.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 травня         2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано припиненими з 1 березня 2011 року договори іпотеки від 13 травня 2014 року, що укладені між ОСОБА_1 і ПАТ АБ “Укргазбанк”, з усіма змінами та доповненнями.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року відмовлено ПАТ АБ “Укргазбанк” у відкритті касаційного провадження на підставі пункту п’ятого частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 3, 17 Закону України “Про іпотеку”, статей 530, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

На підтвердження своїх доводів заступник Генерального прокурора України наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ      від 21 вересня 2011 року та від 9 жовтня 2013 року, рішення Верховного Суду України від 22 червня 2011 року, постанову Верховного Суду України             від 4 грудня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ      від 11 серпня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників   ПАТ АБ “Укргазбанк” та представника позивача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 1 березня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерним банком “Укргазбанк”, правонаступником якого є ПАТ АБ “Укргазбанк”, і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США зі сплатою 16% річних на строк до 28 лютого 2008 року.

16 січня 2008 року між ПАТ АБ “Укргазбанк” і ОСОБА_2 була укладена додаткова угода НОМЕР_1 до кредитного договору від 1 березня 2007 року, за умовами якої банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби в розмірі 2 млн доларів США зі сплатою 16% річних на строк до 28 лютого 2009 року.

19 лютого 2009 року між ПАТ АБ “Укргазбанк” і ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду НОМЕР_2 до кредитного договору від 1 березня 2007 року, за умовами якої банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом 2 млн доларів США, на строк до 18 лютого 2009 року, 19 лютого 2009 року банк установив позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 927 300 доларів США, 20 лютого 2009 року банк установив позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 11 760 210 грн на строк з 20 лютого 2009 року до 28 лютого 2010 року зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами в доларах США, виходячи з 16% річних, та 18% річних за користування кредитними коштами в гривні.

16 березня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ АБ “Укргазбанк” і ОСОБА_1 було укладено два договори іпотеки, за якими позивач передав в іпотеку належні йому житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У цих договорах зазначено, що вони є невід’ємною частиною кредитного договору.

Як зазначено у кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що строк дії іпотечних договорів не встановлено, а оскільки іпотечні договори є невід’ємною частиною кредитного договору, то строком закінчення дії іпотечних договорів є строк закінчення дії кредитного договору, тобто             28 лютого 2011 року.

Разом із тим у наданих для порівняння: рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня         2013 року, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року та від 9 жовтня 2013 року й рішенні Верховного Суду України від 22 червня 2011 року суди касаційної інстанції дійшли висновку, що у разі невиконання грошових зобов’язань за основним договором  підстави для припинення дії договору іпотеки відсутні.

           Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами  касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: частини першої статті 17 Закону України “Про іпотеку”, статті 599 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку” іпотекою визнається  вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

           Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

           Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має  похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною  до  припинення  основного  зобов’язання або до закінчення строку  дії  іпотечного  договору. 

           Статтею 17 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотека припиняється у разі:

          припинення  основного  зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного  договору; 

           реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

           набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

           визнання іпотечного договору недійсним;

           знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля  (споруда),  в  разі знищення  (втрати)  будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

           з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки,  який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Аналогічний висновок міститься також у постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року № 6-125цс13.

Отже, у справі, яка переглядається, висновок суду касаційної інстанції про те, що закінчення строку дії кредитного договору є підставою для припинення договорів іпотеки, без урахування належного виконання грошових зобов’язань за основним договором, є помилковим.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 3604  ЦПК України суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

           Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої         статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий                                                                           А.Г. Ярема     

Судді:                                                                                      Л.І. Григор`єва

   В.І. Гуменюк

   Н.П. Лященко

   Я.М. Романюк

   Ю.Л. Сенін

 

 

 

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Правова позиція,

висловлена ВСУ під час розгляду

справи № 6-153 цс 14

 

Відповідно до статті 1 Закону України “Про іпотеку” іпотекою визнається  вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

           Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

           Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека має  похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною  до  припинення  основного  зобов’язання або до закінчення строку  дії  іпотечного  договору. 

           Статтею 17 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що іпотека припиняється у разі:

          припинення  основного  зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного  договору; 

           реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

           набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

           визнання іпотечного договору недійсним;

           знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля  (споруда),  в  разі знищення  (втрати)  будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

           з інших підстав, передбачених цим Законом.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки,  який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А если договором определен срок действия договора ипотеки, но при этом кредитный договор не выполнен, то что срок ипотеки равен сроку выполнения кредитного договора?  

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А если договором определен срок действия договора ипотеки, но при этом кредитный договор не выполнен, то что срок ипотеки равен сроку выполнения кредитного договора?  

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт закінчення строку дії кредитного договору за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки,  який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Вывод специфический, но наверное правильный.

Смысл в том, что обязательство является прекращенным с момента его надлежащего выполнения, таким путем идет судебная практика.

Поэтому ипотеку не может прекращать окончания ее срока, если у заемщика есть обязательства по кредитному договору.

В этом деле, я думаю, ипотека переоформлена и все в порядке.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Решение верное.

Ипотеку нужно валить отдельным решением  суда.

Как дерьмо на сапоге поруччика Ржевского "высохнет - само отпадет" ...не получится )))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Решение верное.

Ипотеку нужно валить отдельным решением  суда.

Как дерьмо на сапоге поруччика Ржевского "высохнет - само отпадет" ...не получится )))

А в чем позитив этого решения?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Як зазначено у кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

 

В этом договоре конкретно прописано, что обязательства по окончании срока действия договора не прекращаются.

 

А если в кредитном и ипотечном договорах указано, что они действуют "до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань" и при этом срок полного исполнения обязательств (срок кредитования) истек и нет ни слова о действии обязательств по истечении такого срока, то получается, что ипотека прекращена с даты, когда должен был полностью погашен кредит, даже если задолженность после этого осталась?

 

Я правильно понимаю ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Як зазначено у кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

В этом договоре конкретно прописано, что обязательства по окончании срока действия договора не прекращаются.

А если в кредитном и ипотечном договорах указано, что они действуют "до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань" и при этом срок полного исполнения обязательств (срок кредитования) истек и нет ни слова о действии обязательств по истечении такого срока, то получается, что ипотека прекращена с даты, когда должен был полностью погашен кредит, даже если задолженность после этого осталась?

Я правильно понимаю ?

Нужно смотреть,как положения этой статьи соотносятся со сатьей 599 цк.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

есть такая ПОСТАНОВА.ВСУ від 10 листопада 2009 року N 09/237

 

При цьому суди вірно зазначили, що строк дії договору і строк існування договірного зобов'язання не є тотожними поняттями. Проте договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов'язання, а тому строк існування самої підстави зобов'язання не може бути коротшим строку існування цього зобов'язання. Строк договору визначається як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

 

Отже припинення договору внаслідок закінчення його строку робить досліджуване зобов'язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке через відсутність чинної підстави (правочину), а тому набуте майно на виконання цього зобов'язання (в даному випадку - це грошові кошти, які контрагент позивача не витребував у нього) протягом строку позовної давності правильно кваліфікувалось податковим органом як безповоротна фінансова допомога. 

 

 

Собственно все логично: если договором предусмотрено существование обязательств после окончания срока его действия - проблема у заемщика, если нет - проблема у банка.

 

Логично ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Як зазначено у кредитному договорі, він діє з моменту набрання ним юридичної сили до 28 лютого 2011 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

 

Я не соглашусь с Вашим оптимизмом.

 

Стаття 598. Підстави припинення зобов'язання

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

3. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

(Із доповненнями, внесеними згідно із
 Законом України від 06.07.2012 р. N 5178-VI)

Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням

1. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 600. Припинення зобов'язання переданням відступного

1. Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням

1. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 602. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

1. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 603. Зарахування у разі заміни кредитора

1. У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

2. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 605. Припинення зобов'язання прощенням боргу

1. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Стаття 606. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі

1. Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Стаття 607. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання

1. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Стаття 608. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи

1. Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

2. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Стаття 609. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи

1. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

 

Если договор  действует до полного выполнения обязательств, то это не значит, что после окончания срока договора, обязательства по договору прекращаются.

Если бы Ваша позиция была бы написана в Постановлении прямо, то Вы бы были правы.

А так посмотрим появится ли хоть одно решение апелляционных судов по Вашей позиции.

Еще один минус, что споры с такими основаниями не распространены.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я согласен, по судебной практике четкой позиции нет.

 

А если добавить еще нюанс: после окончания срока кредитования прошло более 3-лет.

 

Что в таком случае с обязательствами ? Тоже не прекращаются ? Просто у банка исчезает право требования ?

Но что в таком случае опять же с ипотекой ? Тоже просто исчезает право требования ? (истек срок исковой давности к основному обязательству)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я согласен, по судебной практике четкой позиции нет.

А если добавить еще нюанс: после окончания срока кредитования прошло более 3-лет.

Что в таком случае с обязательствами ? Тоже не прекращаются ? Просто у банка исчезает право требования ?

Но что в таком случае опять же с ипотекой ? Тоже просто исчезает право требования ? (истек срок исковой давности к основному обязательству)

На сегодняшний день отказывают кредитору во взыскании задолженности или в обращении взыскания на предмет ипотеки.

Оснований для прекращения обязательств,предусмотренных законодательно,нет.

подается иск об устранении препятствий в пользовании,но перспективы по такому иску туманны.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения